РАДЕННЯ СВАРОЖЕ — ДУХОВНИЙ ШЛЯХ

Род Всевишній через Сварога і Ладу, творців нашого Всесвіту, благословив Перуна, Велеса та Сур’ю-Дажбога, передати Світу споконвічну віду — Святий Покон і через нього відкрити людям джерело Божественного Знання. З того часу став Мир-Ману, опікуном людей.

Ман або Ману (санскр. मनु) – давньоарійська, відична назва титулу першоволхва, першоцаря, законодавця і поконоколінника, родоначальника і прабатька людського роду.

Ману – це перший цар, який правив землею і єдина людина, врятована Родом-Вишенем від всесвітнього потопу, що відбувається наприкінці кожного циклу. Всі люди на землі – то його малі прояви, а він – прояв Сур’ї-Дажбога, який від Лади та Сварога походить, а вони – в Роді-Рожаничі перебувають, що є сам Род Вседержитель.

Ману – це Мир, перший Спас (аватар), Поконоколінник (засновник), якому, відповідно до традиції ланцюга учнівської наступності «Радення Свароже Родового Вогнища», було передано Святий Покон. Святий Покон — це Святий Закон (Санатана Дхарма), як шлях до Світла (Яр-га, Яа-га, Йо-га).

Період життя Ману (Вік Ману, манувертара) включає відродження, розвиток і загибель людства. Доба Сварога (кальпа) поділяється на 14 Манувертар (манвантар – період Ману). Одна Манувертара дорівнює 71 Порі Сварога (махаюге), або 306 720 000 «людських» років. Кожною із манувертар править один із законовчителів, які носять це ім’я.

ЗНАЧЕННЯ МИРА МАНУ

Ман: пряме значення слова – чоловік, людина, мислитель, голова, батько народу. У духовному плані він — Вогонь Життя (Агні) і водночас земне втілення Сонця (син Сонця), основа благочестя та мудрості.

Ман (ману) – тілесно проявлений як людство, у духовному плані він окрема особистість і Спас (аватар), Законодавець, який зі світу Прави спостерігає за людьми (розвитком раси, покоління) і коли настає потреба, підтримує їх.

Ману – це свого роду становище, посада, він є, але у кожній манувертарі – він різний. У кожному Дні Сварога – 14 своїх Ману і вони змінюють один одного. Зараз проявлений 7 Ману – Мир Всеясвят (Вайвасвата). Кожен (єдиний і багатопроявний Мир), у своїй суті проявляє божество початкового рівня, яке опікується розвитком людства як виду.

СПАС МИР

Важливо розуміти, що окрім загальноарійського титулу — Ману, кожен цар Землі в певний період людства, має своє власне ім’я. У Відичній Традиції Русі заведено вважати, що він має своє власне та одночасно успадковане ім’я й визначення – Мир, і більше відомий як Спас Мир.

У всі часи, перша людина завжди носить ім’я Мир і може мати додаткове ім’я, що його позначає.

Попередні шість проявів Мира:

Мир Свагура (Сваямбхува),
Мир Сварожич (Сварочиша)
Мир Атамі (Ауттамі)
Мир Тамьяса (Тамаса)
Мир Ревата (Раївата)
Мир Чаклуша (Чакшуша)
Мир Всеясвят (Вайвасвата)

Цар Землі Мир (Мир Ману) – це наш спільний першопредок, прабатько людей. Він править протягом однієї Манувертари (манвантари). Манувертара – це своєрідна Гра Душ, відрізок розвитку та самовдосконалення, що закінчується тілесною загибеллю всього живого, під час якої всі душі переходять у тонкі світи.

На початку чергового періоду з’являється новий Мир, щоб знову дати життя новій формі людей і роз’яснити Покон (Дгарну) новому людству. Ми живемо в епоху сьомого Мира-Ману. З ним пов’язана легенда про потоп, образний, міфологічний сюжет, який є у більшості відомих релігій нашої планети.

Щоразу на початку нового кола людства, Мир – трактує мудрецям Святий Покон і дає повчання, щоб люди могли жити у здоров’ї, щасті та радості, виконуючи своє Вище Призначення.

“ДАР ВІДАННЯ” У ЛАНЦЮГУ НАСТУПНОСТІ

Оскільки людям дана воля творити своє життя і свою долю, згодом кожен народ починає формувати свій погляд та опис суті буття і Покону. Так народжуються різні релігії та світогляди, часто дуже далекі від Істини.

Після зародження і відновлення людства, Мир і Мира[1] у своїй духовній подобі, вознеслися у Праву, і звідти допомагають усім людях, що їх дійсно потребують, — приходячи самі або закликаючи Богів, приходити проявитися на Землі у вигляді Вчителів – Спасів (аватарів).

Так до нас в Аратту (Рахма-Варту), Велику Славію, Святу Русь приходили Спаси – Богумир, Рама, Арій, Колодій, Мамай. Вони несли Покон Рода Всевишнього – першопочаткову Віду Прави. Спаси передавали Покон і свої настанови через Першоволхвів та весь ланцюг учнівської наступності. Цей ланцюг учнівської наступності називається «Радення Свароже Родового Вогнища». Таким чином знання доходили до людей.

Завдяки усній передачі (яка, так чи інакше, записувалася волхвами) та життю у традиції, ці знання живі в арійському (слов’янському) роді досі. А головне – збережено «Дар Відання». Це вміння у священних станах (медитації) виходити у духовні світи та спілкуватися зі Всебогом, Вишніми Богами та Спасами безпосередньо. Таким чином знання підтримуються у чистоті та відповідності даному часу.

ЩО ГОВОРИТЬ ПОКОН, ВІДИ ТА ПОВІДИ

Святий Покон. Карб відання сутності Покону. «Родом Всевишнім заповідано, що йому служачи, станемо ми Богами у Праві, тому і послав Він Сварога і Ладу на Землю-Матінку, щоб через Мира Рід Синів та Дочок Сонця зародити. З того часу Покон Рода Всевишнього Відогнем у Душах аріїв славних горить, щоб ми найбільшу святість його та Істинний Шлях відали, жили за Правою та інших навчали, хто потребує того, як вчителями Віди будучи».

Настанова Спаса Мира. Суть 11, рядок 108-109. «Мир Всеясвят, Першоцар і Першоволхв, Ману цього Світу, для блага всього людства розповів мені ці Священні Закони. Нехай кожна розумна людина, здатна зосередити свій розум на Душі та Духові Всебога в ній, ніколи не звертає свого серця до не-кону та всілякого пороку».

Гуру-гіта: «Я схиляюся до лотосних стоп вчителів, які показали нам джерело вічного океану блаженства, народжених від внутрішнього «Я», які дали нам ліки від отрути сансари».

Таюманавар: «О душа, що пронизує весь простір, нині і завжди, як Душа! Віди, Агами, Пурани, Ітіхаси та інші книги повністю підтверджують вчення про недвоїстість. Саме незрозуміла двоїстість веде до пізнання недвоїсності. Це узгоджується з логікою, досвідом, традицією та визнається всіма дуалістами та недуалістами».

РАДЕННЯ СВАРОЖЕ — ПОЧАТКОВИЙ ЛАНЦЮГ НАСТУПНОСТІ

У загальній, всесвітньої Відичній Традиції, прийнято вважати, що у всьому Всесвіті існує тільки чотири справжні, початкові Школи розуміння Всевишнього (сампрадаї) проявлені через ланцюги Учнівської Наступності (гуру-парампари):

1. Радення Свароже Родового Вогнища або Брахма-сампрадайя. Це школа, що виходить у спадкоємность від Сварога — творця цього Всесвіту. Чотириликий Брама (Брама – брама, Брахма), це одне з імен Сварога. Прийнявши Споконвічну Віду (Покон) від Рода Всевишнього, Сварог творить Всесвіт (своє тіло) і виступає у ньому від імені Всебога – вищим законовчителем і управителем.

Після того, як наші предки, арії з Аратти (Святої Русі, Руська рівнина, Північне Причорномор’я) мігрували у Гімалаї – «Радення Свароже Родового Вогнища», в Індії стало називатися Брахма-сампрадайя.

Віди, записані в Індії, як тлумачення Покона, рясніють прославленням Огеня (Агні, Вогню), саме цей Ланцюг був головним, визначальним і кореневим на всьому просторі Аратти (Рахма-Варти), Великої Славії, а потім Святої Русі.

Вона зберігала і зберігає Святий Покон, Яргу і є початком всього відичного знання та наук загалом, до неї належали всі волхви та князі, включаючи останніх, перед хрещенням. Вже потім, надалі їй приписують деяке дроблення на три інші ланцюга (школи).

ВЕЛЕСОВЕ РАДЕННЯ

2. Велесове Радення або Рудра (Шива)-сампрадайя, школа Покона (Від) і Ярги, що походить від Велеса (Шиви). Рудра, Рудий – це імена Велеса. З настанням Ночі Сварога душі стали занадто прив’язуватися до матеріального життя.

Як наслідок – виникла необхідність робити наголос на аскетизмі і визволенні з Колороду, ніж на виконанні Призначення (Дгарни). Це спричинило появу цього відгалуження. Род Всевишній – єдиний і багатопроявний, що діє на різних рівнях. Сварог – прояв Рода Вишеня, а Велес – прояв Сварога. Велес служить Сварогу, а через нього – Роду Всевишньому. На Русі окремої волховської лінії передачі не було.

ЛАДИНЕ РАДЕННЯ

3. Ладине Радення або Шрі-сампрадайя, що походить від Лади (Додоли-Лакшмі). Род Всевишній проявляється як форма – вищою особистістю, Родом-Вишенем (Родом-Рожаничем, Вішну, Кришень-Крішна). На рівні всесвіту – чоловічим триглавом – Сварог, Перун та Велес та жіночим триглавом – Лада, Додола та Макоша. Лакшмі – це одне з імен Лади. На Святій Русі спочатку було і є частиною «Сварожого Радення», на території Індії, Непалу, Пакистану почала виділятися в окрему лінію з метою саморозвитку через збільшення енергій м’якості, любові та служіння.

КУМУВАННЯ

4. Кумування або Кумове Радення, в Індії набуло назву Кумара-сампрадайя. Вважається, що походить від чотирьох Кумар (ненароджені, непроявлені божества, ангели). Куми – аріїв. «К» означає: (що веде до…) «Уму» (розуму, освіченості), на честь них у кожної дитини (арія) є свої куми (божаті).

Це чотири лики Сварога, кожен з яких дивиться на одну сферу світу і сприймаються як непорочні діти – сварожичі, які є втіленням духовного знання відданості та збереження Божого Вогню Віри та Віди.

Радення Свароже (Брахма-сампрадайя) – є початковою та основною Школою передачі знань для всіх людей та живих істот нашого всесвіту. Всесвіт – це тіло Сварога – ми живемо та розвиваємося завдяки його милості.

Водночас у загальній відичній Традиції заведено визнавати всі чотири Радення (сампрадайї, школи) і вважати, що знання, отримане людиною від них, є споконвічно, спочатку правильним і може повернути нас до Всебога, а будь-яке знання, отримане поза ними, є тимчасовим (тлінним, неправдивим) і від того не може привести нас до Абсолютної Істини, у вищу Праву.

ЄДНІСТЬ ТА БАГАТОПРОЯВНІСТЬ ВСЕБОГА

Род Всебог єдиний і багатопроявний, він проявляється у всіх істотах. Тому надалі від його визначального Прояву та Учня в нашому Всесвіті – отця Сварога (Брами-Брахми) відбулися всі віровчення, світогляди, віри, школи вчення. Усі вони є окремими трактуваннями початкової, всеосяжної Віди (Вічного Знання).

Так говорять відичні писання, розуміючи єдність і багатопроявність світу, ми приймаємо, що є інші Шляхи, Школи та Традиції, які також ведуть до Всебога. З повагою ставлячись до всіх інших традицій, шкіл, думок і тлумачень, ми ж дотримуємося свого, первісного й істинного саме для нашої Традиції.

Століттями ми, православні волхви Радення Сварожого, берегли Покон, Віду і Святі Придання, дотримуючись Древа Роду Радення[2], йшли до Ясни, зберігали знання та вміння, шукали і збирали, пробуджували та навчали своїх учнів, духовних братів і сестер, завдяки чому зберегли у всій могутності та силі нашу Школу та ланцюг Наступності.

На Святій Русі, з усіх вище названих, сьогодні збереглася і розвивається початкова школа і ланцюг учнівської наступності «Радення Свароже Родового Вогнища». Род Всевишній, через Рода-Рожанича благословив Сварога і Ладу творити Всесвіт, давши їм ключ до всіх знань – Святий Покон, початкову Віду всіх від, яка проявляється будь-якою можливою Відою. Тому ми, продовжуємо слідувати його вічним, священним істинам, з повагою приймаючи всі Відичні Писання та Писання людства загалом.

ЩО ГОВОРЯТЬ ВІДИ ТА ПОВІДИ

Святий Покон. Карб відання Світла. «Тримаючись Покону Рода Всевишнього, через Радення Свароже зі Світлом Рода Всевишнього поєднуючись, кожен завжди прямим шляхом до Прави прийде і, де б він не був, собі Праву сам створити може».

Святий Покон. Карб відання Радення. «Радення Свароже – це суть збереження Світла Рода Всевишнього на землі в душах своїх, для створення буття Прави у світах Яви, безперервна передача та навчання знання Від Покону Святого, як послання Вседержителя дітям своїм. Сварог і Лада, волю Вседержителя утверджуючи, Радення це дітям своїм земним через дітей Небесних заповідали»

Настанова Спаса Мира. Суть 12, рядок 25-26: «Слідуючи шляхом Покона, і отримавши Святі Посвяти, кожен через Сварога і Ладу, від Рода Всебога, через Радення Свароже отримує дев’ять Дарів Світла Рода Всевишнього. Цими Дарами є: здатність і сила Відання, Життєтворення, Самозцілення, Мудрість, Розум, Розсудливість, Мужність, Сила досягти потрібного і справжня Єдність зі Всебогом».

Бхагавад-гіта: Крішна (Род Вишень) каже: «Я відкрив цю давню науку Йоги богу сонця Вівасвану (Сур’ї, Дажбогу). Вівасван передав її своєму синові Ману (Спасу Миру), а Ману – передав її своєму синові Ікшваку. Ця вища наука передавалася парампарою — ланцюгом учнівської наступності, і так її осягали святі царі».

РАДЕННЯ СВАРОЖЕ — ДУХОВНА ШКОЛА

Найважливішою умовою розвитку справжньої Відичної Духовної Традиції – є існування Духовної Школи, Ланцюга Волхвів (просвітлених вчителів) та Древа Радення Сварожого (Древа Прихистку). Саме завдяки цій триєдності зберігається знання та досвід попередніх поколінь Відаючих і існує весь Ланцюг Учнівської Наступності та його лінії передачі в цілому.

Це золотий ланцюг, що йде з глибини віків, ланками якого служать Вчителі (волхви, гуру), що жили один після одного і передали знання своєї Традиції з «уст в уста». Подібне явище на санскриті називається «сампрадайя», яка зберігається через «гуру-парампару».

Радення Свароже Родового Вогнища – це Школа віровідання Святого Покону. Система збереження початкової (таємної) Віди, мудрості та правильного розуміння законів світотворення (законів Прави) для створення здоров’я, блага, щастя на Землі та у вищих світах.

Богословська традиція передачі та трактування Писань та Переказів Слов’яно-Арійського роду, розуміння термінів та понять і самого Шляху Ясни (просвітлення) та Свободи (визволення, самореалізації).

РАДЕННЯ СВАРОЖЕ – ЛАНЦЮГ НАСТУПНОСТІ

Радення Свароже є Ланцюгом Учнівської Наступності – передачі знань від Волхва (гуру, просвітленого майстра) до іншого – вихованого учня. Завдяки високим станам та особистій взаємодії, Ланцюг Наступності зберігає і передає знання у своїй первозданній чистоті та ясності, незважаючи на величезні проміжки часу, що відокремлюють сучасників від часу їхнього розуміння.

У загальновідичній традиції прийнято спиратися на письмове передання (записи, писання) та містичний досвід просвітлених майстрів (вчителів – гуру, волхвів).

Завдяки такому цілісному підходу забезпечується «позачасність» розуміння Божественної Істини щодо подій зовнішнього світу, що швидко змінюються. Це виключає можливість спотворень та неправильного тлумачення знання.

Радення Свароже Родового Вогнища, як Ланцюг Наступності забезпечує єдність (системність), сукупність і системність вчення, культу та духовних практик аріїв, слов’ян, русів, що мають одне джерело, але різних носіїв поєднуючи їх у собі через час і простір.

Завдяки «Ланцюгу Радення» підтримується цілісність і спадкоємність елементів, що увібрали в себе все «минуле» Традиції і репрезентували її в теперішньому.

Крім цього, у поняття «Ланцюга Наступності» входить його ставлення та розуміння інших релігійних систем та філософських шкіл. Головне завдання Радення Сварожого — залишатися «вічним», живим джерелом духовного знання свого роду, народу і просто людей, які шукають Істину.

РАДЕННЯ СВАРОЖЕ – ДРЕВО ПРИХИСТКУ

Таким чином Радення Свароже Родового Вогнища поєднує у собі три свої головні грані (прояви):

Духовна Школа – система світогляду, школа і ланцюг волхвів – майстрів, які досягли Ясни (просвітлення). Єдиний духовний рід, який поєднує Всебога, Богів, Спасів, Першоволхвів, Волхвів та кожного окремо взятого відиста – арія славного, відичного слов’янина, святоруса, руса. Ланцюг Наступності — ланцюг Волхвів-Вчителів, що поєднує воєдино всіх просвітлених майстрів ланцюга учнівської наступності. Завдяки цьому здійснюється несловесна передача знань та умінь Радення Сварожого.

Через Посвячення поєднавшись із попередніми ланками Ланцюга, людина отримує духовний захист, благословення та підтримку від своїх «старших» братів, батьків, дідів та прадідів за духовним родом (лінією передачі).

Древо Прихистку. Ланцюг наступності вважається духовним прихистком, завдяки якому людина може зцілити своє невігластво та пристрасть, знайти шлях самореалізації (просвітлення). Це древо Ясны – древо Просвітлення.

Завдяки Школі, Ланцюгу Волхвів, Спасів, Богів та єдності зі Всевишнім формується Древо Роду Радення – Древо Прихистку. Це духовне поле розвитку, благословення та захисту всіх душ, які пройшли посвячення у Раденні Сварожому.

Древо Прихистку – це ваш найвищий захист, підтримка, допомога та сила. Під час радення (практики) треба усвідомлювати і пам’ятати, що біля вас — Всебог, Боги і Предки, Вчителі та Наставники, а навколо них – тисячі і мільйони святих, майстрів і праведних учнів.

Не просто ваш окремий вчитель, а все Древо Роду Прихистку постійно благословляє і підтримує вас. Завдяки принципу Гора-Ярги (Гуру-йоги) ви пов’язані з ними всіма. Коли ми бачимо Волхва (гуру) і спілкуємося з Волхвом (гуру), ми спілкуємося з древом Прихистку та отримуємо від нього підтримку.

ДУХОВНИЙ ШЛЯХ У ЛАНЦЮГУ НАСТУПНОСТІ

У Відичному Православ’ї, бажаючи поєднатися зі Всевишнім і досягти стану Ясни (Просвітлення), спочатку людина проходить обряд Ім’янаречення. Завдяки цьому вона стає духовною частиною Слов’яноарійського роду і приймає Відичне Православ’я (Слов’яноарійський Відизм) як Духовний Шлях, як своє Призначення.

На наступному етапі розвитку відичний слов’янин (відист) приймає Ім’янаречення Раденням і стає Двічінародженим (народженим у Духові Божому). Це людина, яка усвідомлено стала на Шляху Ясни. Так вона стає духовним учнем – Рода Всевишнього, Сварога і Лади, Перуна і Велеса, Дажбога, всіх Спасів.

Вона приймає і поєднується з попередніми Першоволхвами, чинним Першоволхвом та всім Ланцюгом Наступності Радення Сварожого – як зі своєю духовною сім’єю, своїм родом, опорою, захистом, своїм Шляхом та вищим Благословенням.

Щоб нести Вічні Знання про Шляхи Просвітлення, сприяти духовному пробудженню людства, творенню спільного блага, миру та любові. Ланцюгом Учнівської Наступності «Радення Свароже Родового Вогнища» свого часу було створено: Всесвітня духовна організація «Родове Вогнище Відичного Православ’я» (Родове Вогнище Рідної Православної Віри), Всесвітнє Об’єднання Слов’янської Відичної Культури «Родосвіт», Всесвітня Асоціація Саморозвитку та Цілительства «Жива-Ярга» та низка інших громадських організацій.

Придання, легенди і, безпосередньо, Покон Рода Всевишнього визначають, що близько 2 млн 165 тис. років тому на планеті Земля проявилися своєю тілесною формою Творці нашого Всесвіту Бог-Батько Сварог і Богиня-Мати Лада і через Спаса Мира – утвердили «Радення Свароже Родового Вогнища».

ЗНАЧЕННЯ РАДЕННЯ

Слово «радення» – з мови наших предків і означає «світлі дії». “Ра” – “світло”; «дення» від «діяння», тобто “дія”. Крім того, Радення, це ще й Народження — тобто вірне, неухильне виконання свого священного обов’язку — бути творцем Вседержителя. Випромінюючи зі своєї душі Животворне Світло, разом зі Сварогом і Ладою ми можемо творити світ, таким чином підтримуючи горіння Родового Вогнища — Всесвіту.

Як наші Небесні Батьки творять Всесвіт, підтримуючи Всісвіти (Всесвіт Всесвітів), так і ми на своєму «земному» рівні творимо предмети, взаємини, організації та світогляди. Допомагаючи Всевишньому і Небесним Богам творити Всесвіт, ми в безпосередній діяльності осягаємо закони Прави, щоб істинно і праведно піднятися на божественний рівень – стати Богами для своїх нащадків або повернутися до свого Духовного Дому – Святої Прави.

Радення-рдіння – це слов’янський термін слова “практика”, тому духовна практика – це духовне радення. У нашому Ланцюзі Спадкоємності найважливішою практикою є – Жива-Ярга, а також створення молитви, колослова та обрядів. В особистому житті — це дотримання в думках і діяннях Родосвіту (розуміння цілісності буття), практика Живи у творенні Родового Строю (варна-ашрами) та Ярги (наслідування Шляху Просвітлення).

Щоб дати можливість душам розвиватися, жити у щастя і радості, наш Ланцюг Учнівської Наступності несе людям Покон — Віду Прави та відичні науки: Жива-Яргу, Живу, Родосвіт, Родолад, Здраву, Триглав, Живоспів, Кудессництво, Волхування та низку інших.

Оскільки будь-яке знання може з часом спотворюватися, необхідна Божественна допомога у його підтримці. Тому Сварог і Лада неодноразово надсилали і надсилатимуть Поконоколінників — божественні особи (Боги), які проявляються як Спаси (аватари).

СПАСИ “РАДЕННЯ СВАРОЖОГО”

По прямій лінії передачі знання Покону після Батька Миру (Початкового Ману) – це Отець Богумир – 25 000 років тому, за ним Отець Дажбо – 10 000 років тому, Отець Рама – 7 500 років тому, Отець Арій – 5 000 років тому, Отець Колодій – 2 500 років тому та Отець Мамай більше – 1 000 років тому. Це з прямої лінії наступності, крім побічних відгалужень.

Усі вони залишали по собі учнів — рахманів, волхвів та відунів.

Ці відаючі люди з уст в уста передавали Святий Покон. Вони навчали Вірі та Віді Прави та вмінню творити Родосвіт і йти шляхом Ярги. Щоб арії (слов’яни) істинно відали Покон Рода Всевишнього і проявляли в собі сили Всевишнього. Далі ланцюг наступності відання ведеться по Основоположних Вчителях, Першоволхвах Кола Радетелей – Верховних Волхвах Родового Вогнища.

Це наші предки: Вольга-Волхв, Магур, Рамадар, Ярослав, Кришень, Сава-Тур, Осмомисл, Миробож, Всеволод, Богодар, Яснозор, Радогост, Велемудр, Святослав, Данімір, Савр, В’ячеслав. У Відичному Звича рід ведеться по Отцях. Матері наші були також дуже гідними особистостями, хоча в Ланцюзі зазвичай не згадуються. Більш повно про «Радення» можна дізнатися в Поконі — Карб відання Володіння та Повіда про Радення Свароже.

ПЕРШОВОЛХВ РАДЕННЯ СВАРОЖОГО

Сьогодні Першоволхвом Радення Сварожого Вогнища Родового, Верховним Волхвом Родового Вогнища відичного Православ’я виступає Огонь-Сварг-Володимир (Куровський).

Отримавши Посвяту та знання від свого вчителя, волхва Огонь-Сварг-В’ячеслава та інших високо гідних Наставників, маючи свій особистий високий духовний містичний досвід, сьогодні він щедро ділиться цією спадщиною зі своїми учнями та всіма людьми, які шукають Істину.

У тлумаченні Карба відання Володіння говориться про це так: «Род Всебог Покон Святий на землі утвердив та золотий ланцюг служіння, яким кожна душа в Небеса піднятися може. Ланцюг несе богонатхненне навчання Прави, яке від вчителя до учня, від Волхва до серця слов’янського через Радення Свароже йде. Так відкрив через Волхвів Род Вседержитель Віду Прави – Покон Святий на всі часи, для всіх людей, котрі мудрість Божу чути готові».

Початковим Духовним Вчителем у нашому Ланцюзі є Сам – Род Всевишній, який через свій прояв – Рода-Рожанича, дав Досконале Знання – Святий Покон (Віду), шлях Ярги – Сварогу (Брамі) і Ладі (Сарасваті), а вони дали своїм дітям Перуну, Велесу і Сонцю-Дажбогу (Сур’ї, Вівасвану), а він – своєму синові Миру (Ману), а той – Першоволхвам.

У тому ж Карбі відання Володіння у Поконі Рода читаємо: «від Рода Всевишнього, через Сварога і Ладу, Богів і Спасів до Першоволхвів Православних мудрість Святого Покону ллється, щоб передавали вони її Волхвам, Відунам, Жрецям, Кудесникам, Обрядодіям, Вогнищанам а ті далі – всім людям праведним.

Тому духовні настанови Волхва – це основа життя кожного слов’янина православного, бо тільки завдяки навчанню, дитина дорослою та обізнаною стає і іншим душам, згодом, Батьком чи Матір’ю стати може».

ДУХОВНИЙ ВЧИТЕЛЬ У ЛАНЦЮГУ НАСТУПНОСТІ

Кожен духовний вчитель (волхв, гуру), що стоїть у ланцюзі Наступності має свого Учителя, і зобов’язаний передавати Божественне Одкровення таким, яким він його почув, таким, яким його передали йому. Він не повинен додавати, прибирати або змінювати будь-що. Він повинен просто передавати це вчення так само, як листоноша доставляє пошту — в цілісності та безпеці.

Карб відання Володіння про це говорить так: «Щоб вірно Вчителя праведного знайти, дивитися має міцно: Чи дає, чи навчає він відповідно до прояву розсудливості, яке в природі буття проявлено, чи відповідають його слова Покону Святому, чи вірно він сам слідує тому, чому вчить. Ким був його Вчитель і чого в раденні досяг? Чи відповідають слова його тому, що його Вчитель йому передавав?»

Важливо відзначити, що в істинній традиції Вчителем (волхвом, гуру) може стати тільки той відаючий, який досяг хоча б першої брами – Ясни (Просвітлення). Про це в Поконі говорить Карб відання Ясни: «Щоб Ясно бачити, треба зверху дивитися, на одне й інше рівно поглядаючи, так шлях вірний знайдеш і душу у Вічності утвердиш».

РОДОВЕ ВОГНИЩЕ – ХРАНИТЕЛЬ ВІРИ-ВІДИ

У незапам’ятні часи, Род Всевишній — Духом Світла свого наситив Волхвів-Поконоколінників (Старотців роду нашого), налаштував їх душі на звучання Серця і Розуму свого. І заповідав їм Всебог бути Радетелями-Вчителями Віри і Віди законів Прави, нести святу мудрість народам.

Розійшлися арійські Волхви з родами своїми на вісім сторін світу у краї різні, щоб виконати своє покликання. Осівши у краях інших, утворили вони держави нові, і де б роди наші світлі не проживали, завжди пам’ятали вони про вкраяну Богами землю, країну Божого закону – Рахма-Варту, Аратту, Святу Русь — яка є джерелом і таємним місцем мудрості споконвічної, початок роду світлого.

Створили Волхви-Радетелі скупу родів світлих – Вогнище Родове, і поставили Волхвів головних у краї кожному. З тих пір і до цього дня Волхви освячують своїх учнів, а Родове Вогнище зберігає спадщину Віри-Віди та Сили Божої, яка була родом земним Родом Всевишнім через Святий Покон та Яргу заповідана.

Де б не знаходилися відичні слов’яни православні (арії славні) та громади Родового Вогнища, у духовному вимірі вони становлять єдине ціле з усіма іншими громадами, творячи Родосвіт разом із Всебогом, Рідними Богами та Предками.

ЩО ГОВОРИТЬ ПОКОН, ВІДИ ТА ПОВІДИ

Святий Покон. Карб відання Володіння: «Род Всебог Покон Святий на землі утвердив та золотий ланцюг служіння, яким кожна душа на Небеса піднятися може. Ланцюг несе богонатхненне вчення Прави, яке від вчителя до учня, від Волхва до серця слов’янського через Радення Свароже йде. Так відкрив через Волхвів Род Вседержитель Віду Прави – Покон Святий на всі часи, для всіх людей, які мудрість Божу чути готові».

Настанова Спаса Мира. Суть 2, рядок 113. «Радення Свароже – святе, а душі наші безсмертні! Навіть під час страшного лиха, відсутності засобів для існування, у найважчий час, Волхв, який навчає Віді Покона, краще повинен померти добровільно зі своїм знанням, ніж сіяти його у безплідний ґрунт і передавати недостойним учням».

Куларнава-тантра: «Всевишнім встановлено так, що не може бути мокші, звільнення, без дикші, посвяти; і посвята неспроможна відбутися без вчителя. Тому вона приходить через лінію вчителів, званої парампара».

У ЧОМУ СУТЬ ВІДИЧНОГО ПРАВОСЛАВ’Я?

Відичне Слов’янство (Слов’янський Відизм, Відичне Православ’я) говорить нам, що Род Всевишній – це Любов і Справедливість. Він одночасно іманентний – охоплює все і проявляється у матеріальному світі і одночасно – трансцендентний, виходить за рамки чуттєвого досвіду та можливості пізнання.

Род Вседержитель, будучи втіленням Покону, поєднує: духовне та матеріальне, єдине та множинне, виступаючи одночасно Творцем та Творінням. Він дає нам можливість проявлятися у цьому світі, у своєрідній Божественній грі Душ, яка виступає місцем нашої духовної еволюції, яка поступово веде до Свободи[3] звільнення від народжень та смертей.

Слов’янський Відизм — це унікальний світогляд, у якому Всевишній Бог проявлений і непроявлений, двоякий і недвійний, усередині нас і поза нами. Цей світогляд не є суворо пантеїстичним, політеїстичним чи монотеїстичним.

Суть нашого богослов’я відома у науці як інклюзивний монотеїзм, моністичний теїзм, пантеїзм (адвайта-ішваравада). Монізм, на противагу дуалізму, являє собою вчення про реальність, як про єдине ціле існування без незалежних частин. Теїзм – є віра в Бога і богів як іманентних, так і трансцендентних.

ТРИЄДНІСТЬ БУТТЯ

Слов’янський Відизм – моністичний у своїй вірі в одну реальність і єдність людини і реальності, водночас він теїстичний у своїй вірі в Богів і у Всебога Рода, як люблячого особистісного Бога, іманентного світу.

Він виражає єдність Бог-Душа-Мир (паті-пашу-паша), таким чином охоплюючи все неподвійне і подвійне, з повною вірністю і відданістю він несе в собі Покон, як свою основу, приймає Віди та Повіди (віданту та Сідханту), чистий Божий Закон (Святий Закон, Санатана Дхарму) та його прояви – подальші відичні писання.

Чисті арії славні (відичні слов’яни) на своєму Духовному Шляху медитують і прагнуть осягнути: свою Соб (самість, хто я), Святород (вища реальність, єдність у Духові з Родом Всевишнім, Світло Рода, Велику Душу (Дух-Душу Всебога)).

Вони усвідомлюють триєдність: Рода Всевишнього, Душі та явність кайданів Майї, тому прагнуть досягти Ясни (просвітлення) та Мокші (визволення) від усього, що сковує душу.

Духовні вірування, релігії людства різні і численні, як на вершину гори ведуть тисячі шляхів, також і вони всі так чи інакше ведуть до розуміння Всебога. Ми, відисти (арії славні, слов’яни) добре розуміючи силу цього різноманіття, глибоко поважаємо, підтримуємо та заохочуємо всіх, хто вірить у Всевишнього Бога.

ЄДНІСТЬ ТА БАГАТОПРОЯВНІСТЬ БОГА

Тому ми з повагою ставимося до того факту, що Істина одна, а шляхів до неї багато. Оскільки внутрішня мета всіх світоглядів і релігій — повернути людей до Бога, відисти прагнуть не втручатися у чиюсь віру чи релігійні практики. Всебог єдиний і багатопроявний, тому ми знаємо те, що немає виняткового шляху, єдиного для всіх.

Ми, глибоко переконані в тому, що Всебог Род — та сама Вища Сутність, до якої звертаються всі люди, називаючи його по-різному. Завдяки різноманітності його прояву, люди всіх вірувань знаходять у ньому заспокоєння, мир та звільнення.

Ми чудово розуміємо, що всі світогляди та релігії різні і мають властиві лише їм вірування, практики, цілі та шляхи досягнення, і те, що духовні постулати однієї релігії часто суперечать постулатам іншої.

Ми віримо, що для істинно віруючої людини навіть це ніколи не повинно викликати релігійних конфліктів і нетерпимості. Відичні слов’яни поважають усі релігійні традиції та людей, які їх практикують. Тому що ми знаємо, що добрі люди, праведні громадяни та стабільні суспільства походять саме із праведних релігійних людей.

Тому Духовні лідери Слов’янського Відизму підтримують та беруть участь в екуменічних зборах представників усіх релігій.

Разом з тим, відичні слов’яни спокійно і твердо захищають свою Віру-Віду, з радістю та задоволенням займаються своїм раденням та практиками, ясно усвідомлюючи їхню глибину та дієвість – уникають спокус інших шляхів, як давніх, так і сучасних.

ЩО ГОВОРИТЬ ПОКОН, ВІДИ ТА ПОВІДИ

Святий Покон. Карб відання Світотворення: «Все Родом об’єднане і в Роді перебуває, Боги прийшли з Роду і Родом утримані є, а люди – суть рід Божеський в Яві. Так живіть родами, славлячи Праотців».

Настанова С паса Мира. Суть 1, рядок 94-95. «Знайте, з живих істот найкращими вважаються одухотворені. Між одухотвореними — розумні, між розумними — люди, між людьми — Відаючі. Між Відаючими, що живуть Поконом і знають його Віду. Між відаючими ті, що визнають, між тими, що визнають, ті, що виконують. Між тими, що виконують, — Просвітлені, ті, що живуть в ім’я живих істот, і пізнають вищу суть Рода Всебога, з Ним в одне ціле зливаючись».

Рігвіда: «Нехай ми матимемо згоду з нашими власними людьми та згоду з людьми, які є для нас сторонніми. Ашвіни, створіть між нами та чужими людьми серцеву єдність».

Тирумантирам: «Він саттвічен, його думки зосереджені на Парататтві, він ясно бачить крізь ворогуючі віри, його відвертають цикли народження, що повертаються, і він прямо і з легкістю йде шляхом дхарми. Така людина — воістину добрий і щирий учень».

СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ВІДИЗМ — ВІЧНІСТЬ І СУЧАСНІСТЬ

В основі Слов’яноарійського Відизму (Відичного Слов’янства, Відичного Православ’я) – Род Всевишній, його Вічні Закони та Істини, а вічне – ніколи не змінюється. Змінитися можуть лише зовнішні форми духовної практики та обрядів, але внутрішньо воно завжди буде тим позачасовим джерелом Божественного Духа та Сили – Світла Рода.

Основа Відичного Слов’янства – Святий Покон, Віди та Повіди, а також ланцюг живих Вчителів, завдяки чому він завжди є сучасним. Зберігаючи в первозданній чистоті своє внутрішнє містичне Вчення, він легко адаптується до будь-яких культурних, соціальних, політичних чи технологічних змін будь-якого століття чи території.

Відичне Православ’я (Славлення Прави, Відичне Слов’янство) – є глибоко ортодоксальним світоглядом, консервативним за своїми принципами та традиціями і водночас дуже гнучким, сучасним і всеприймаючим. Це пов’язано з тим, що Суть і Зміст завжди є первинними щодо Форми і Прояву.

Слов’яноарійський Відизм — це один із найсуворіших Духовних Шляхів, де немає місця самообману та людським слабкостям, але водночас він найбільш добрий, милосердний і всепрощаючий.

Відичні слов’яни збереглися на Святій Русі і в усьому світі, попри багато століть гонінь «офіційної релігії», яка прийшла на наші землі як наслідок початку Ночі Сварожої (Калі Юги). Для того щоб зберегти традицію, нам часто доводилося приховувати свої духовні переконання і маскуватися, оскільки нам забороняли вірити у Всебога по-рідному, через Відичний світогляд.

МИНУЛЕ

Попри нашу миролюбність, доброту і праведність, нас відловлювали, катували та вбивали, посилали на каторги та знищували – називаючи старовірами, друїдами, язичниками, поганами та інше.

Протягом століть у різних державах ми не мали права будувати свої Храми, тому змушені були збиратися таємно у своїх будинках чи глибоко в лісах, називати дітей чужими іменами офіційно, і таємно — по-рідному (по-відичному), і навіть ховати своїх людей за чужим звичаєм.

Попри все це, справжні арії зберегли вірність Вірі Предків і завдяки Покону і Відичному знанню завжди успішно адаптували роботу, службу, навчання або богослужіння до будь-яких нових часів.

Щобільше, саме завдяки внутрішній силі відання, Покону, Жива-Ярзі, Родосвіту — ми давали і даємо світові праведних і працелюбних, кваліфікованих трудівників, службовців і фахівців, чесних, добродушних і людинолюбних господарів, купців і бізнесменів, найсильніших та витривалих богатирів, витязів, козаків, воїнів, управлінців і наймудріших відаючих – вчених, служителів і цілителів, що володіють надможливостями.

СЛОВ’ЯНОАРІЙСЬКИЙ ВІДИЗМ – ДУХОВНА ОПОРА

Слов’янська Відична Традиція, даючи тверду духовну опору, ідеали, практики та обряди вирощує душу, через Світло Рода (Живу) реально, а не умовно поєднуючи зі Всевишнім Богом, тому вона завжди добре служить відичному слов’янину і неважливо – хто він: робітник, фермер, сільський торговець, бізнесмен, програміст, політик чи вчений.

Зовнішня форма духовного служіння або рід занять не впливають на Духовний Шлях, бо Вічний Покон (Закон) дає найкращі можливості для повернення людства до Джерела всього сущого.

Що б не відбувалося у зовнішньому світі — суспільному житті, державі тощо, у внутрішньому світі чистого відичного слов’янина все залишається так само, як і завжди у стосунках зі своєю Сім’єю, Родом, Волхвом-Учителем, Першоволхвом, Предками, Рідними Богами чи самим Родом Всевишнім.

У будь-які часи, Призначення (Дгарна) залишається все тим же самим, бо ми вічні душі. Змінюються лише наші тіла та обставини Божественної Ігри, а Істина, Любов, Справедливість, Праведність, Мир, Ненасильство, Служіння та інші цінності залишаються вічними.

ЩО ГОВОРИТЬ ПОКОН, ВІДИ ТА ПОВІДИ

Святий Покон. Карб відання сутності Покона говорить: «Людина кожна праведна, відаючи Покон, можливість має вірно визначити покликання і призначення своє в світі Яви, а тому знати, які обов’язки на неї покладені і права, які з них виходять. Коли рід який-небудь живе, Покон істинно відаючи, то це для нього часи найкращі, тому що він дотримується найкращого шляху для розвитку свого».

Настанова Спаса Мира. Суть 10, рядок 10 «Належачи до тієї чи іншої варни, за будь-яких обставин, необхідно вірно і праведно, доброчесно і набожно виконувати свій обов’язок, як найвище Служіння Роду Всевишньому, Богам та Предкам. Праведне служіння дарує найвищу подяку Світів Прави».

Рігвіда: «О Божество, що випромінює світло, зніми пелену невігластва з мене, щоб я міг бачити Твоє світло. Розкрий мені дух Писань. Нехай істина Писань завжди буде зі мною. Хай я вдень і вночі осягаю те, що я дізнався від мудрих».

Тирумантирам: «Вони існують не заради зовнішньої форми та шати, не заради почестей чи церемоній. Знищуючи всі кайдани й бажання, перебуваючи з чистим Господом, вони повністю знищують егоїзм душі та відволікаючі уподобання».

У ЧОМУ СУТЬ ЖИТТЯ ДЛЯ ВІДИЧНИХ СЛОВ’ЯН?

Для відичного слов’янина все життя, у всіх її проявах – Священне. Все життя – це прямий прояв нашої Віри-Віди, хоч би чим ми займалися – це шлях до Всебога.

Якщо ми працюємо на полях, значить ми живемо в при/Роді і осягаємо Всевишнього через оточення, якщо ми займаємося бізнесом, значить ми служимо Роду Всебогу через його прояви людей (рід, народ), якщо керуємо, захищаємо або осягаємо науку, ми чинимо лад буття і осягаємо його основу, знову ж таки, допомагаємо Роду Вседержителю, Вишнім Богам і Святим Предкам.

Що б ми не робили, головне – внутрішній зміст і спрямованість до Бога, тому слов’янське відичне мистецтво – священне мистецтво, відична музика – це духовна музика, а будь-який бізнес для відичного слов’янина не тільки забезпечує йому їжу, але це те його служіння людям та Роду Всевишньому.

Кожен відист унікальний у своєму пошуку, проте він прагне тих самих речей у житті, що й інші люди. Кожен хоче бути щасливим, здоровим, успішним, цілісним коханим та цінним, творчим та корисним.

ДУХОВНА КУЛЬТУРА СЛОВ’ЯНОАРІЙСЬКОГО ВІДИЗМУ

Слов’янська Відична Традиція має розвинену культуру, методи та практики, які задовольняють ці основні запити людини та допомагають їй зрозуміти світ та наше місце в ньому. Усім віруючим ця культура допомагає виробити риси характеру, необхідні для духовного життя: справедливість, праведність, терпіння, співчуття, працьовитість, набожність.

Духовними центрами, навколо яких обертається все життя відичного слов’янина, є його Дім і Храм (Вогнище). Чотири способи життя (варна-ашрама) — це основа та сила Слов’янського Відизму. Причому сімейне життя і творення роду вважається одним з найважливіших життєвих завдань, тому воно теж священне і дорогоцінне.

Відизм має дуже багаті традиції у мистецтві, архітектурі, музиці, драматичному мистецтві та танці і є скарбницею філософії та науки. У Відичних Ашрамах (храмах-обителях) щоденною молитвою, колословом та живословом оберігається Вогонь Віри-Віди, регулярно проводяться богослужіння та святкуються слов’янські свята.

Наші Писання – Покон, Віди та Повіди розкривають нам закони Прави (світобудови), дають моральні та етичні настанови, навчають раденню (духовній практиці) та життя.

Волхви – духовні вчителі (гуру) дають Духовне Посвячення і допомагають знайти своє призначення і саме свій Шлях, Відаючі регулярно проводять обряди та зцілення, навчають та підтримують. Все разом – Вогнище, Писання і Волхви – суть і опора нашого життя та віри.

ЩО ГОВОРИТЬ ПОКОН, ВІДИ ТА ПОВІДИ

Святий Покон. Карб відання Карни: «Кожна причина повертається слідством, тому в цьому житті пожинаємо все те, що в дитинстві посіяли або у втіленнях попередніх. Тому мудра людина, дбаючи про майбутнє, невтомно зерна добра, щастя, всеприйняття доброго засіває і так світ зміцнює справами своїми праведними».

Святий Покон. Карб відання Родового Вогнища: «Біля Вогнища Родового арії славні, слов’яни та люди всякі праведні завжди початкову Віду знайти зможуть, бо старанно вона зберігається родами святими, родами волховськими, які мудрість роду аріїв славних для нащадків бережуть».

Рігвіда: «О вчені люди, нехай почуємо ми нашими власними вухами те, що є благо, та побачимо ми на власні очі те, що є благо. Хай ми проживемо, славлячи Бога, маючи здорове тіло, повний термін життя, присвяченого Богу».

Тірумурай: «Зі своїм тілом як храмом, з розумом, завжди підпорядкованим Йому, з правдивістю як чистотою, зі світлом розуму як Його Лінгамом, з любов’ю, як топленим маслом, молоком і святою водою, давайте жертвопринесення Господу».

[1] Мир та Мира. Щоб дати життя людям, Мир був розділений Богами на свою чоловічу та жіночу частину, чоловіка та дружину.

[2] Древо Рода Радення Сварожого Родового Вогнища – ланцюг святих вчителів, волхвів, що досягли ясни, просвітлених майстрів, яка крізь час і простір підтримуєють школу і ланцюг учнівської наступності Радення Сварожого (Древо Прихистку).

[3] Свобода – мокша.

о. Огнь-Сварг-Володимир (Куровський).