Цінність «смерті» та людські відносини

Звичайна людина більш за все на світі боїться смерті — смерті реальної та «о́бразної».  Боїться втрат, розлучень, «смерті» своїх переконань, моделей поведінки і, взагалі, всього звичного.

Тому, вона роками та десятиліттями може топтаться на місці, тримаючись за «звичне» та знайоме, не бажаючи суттєво та глибинно мінятись.

Як наслідок – глобальних позитивних змін в її житті ніколи так і не стається бо, щоб змінилось зовнішнє – необхідно змінити внутрішнє, а інакше – все так і залишиться переливанням з пустого в порожнє.

Чому виникає страх?

Тому що, для того щоб глибинно змінитись і здійснити перехід на наступний рівень свідомості, в реальність, до якої прагне її душа, людині доведеться позбутися і втратити все те, що тримає її у звичному і знайомому стані.

Тому що, її світ ілюзій та снів, шаблонних уявлень про себе і про світ, її переконання та цінності якими вона жила, весь світ, який людина наполегливо «будувала» у себе в голові багато років — рухне в одну мить, як карточний будинок.

Перейшовши на новий рівень життя, людина опиниться на першій сходинці цього рівня, наче «гола та боса», така якою вона і прийшла у цей світ. За те вона буде чистою і оновленою, спроможною побачити, почути, помацати і осягнути набагато більше та ширше.

Це як рибці з маленького солоного озерця на рифі – попасти у море, а потім у океан. Саме так, ми досягаємо висот і життєвого успіху, а з часом, ми зустрічаємося в собі та навколо себе — з Богом, вищим і вічним щастям і успіхом.

Людина, яка слабка духом просто не наважується втрачати «старе», вона не проходить трансформацію, переродження, і так залишається слабкою, навіть якщо багато філософствує про життя, займається духовними практиками і називає себе майстром. Тому справжній особистісний і духовний ріст триває багато втілень (реінкарнацій).

Топтання на місці, в міжособистісних відносинах проявляється «терпінням і муками» один одного. Так, якщо чоловік одружився в пориві почуттів, через кілька років сумісного життя розуміючи, що він з дружиною абсолютно різні люди, терпить дружину, яка зовсім по-іншому бачить світ і ніколи не піде за ним, тому що їхні цінності категорично різні.

Дружина терпить зовсім «чужого» їй чоловіка, який не розуміє, чого вона від нього постійно хоче і про що говорить. «Але ж він – чоловік, а я – жінка», – думає вона, – «мені страшно залишитися самотньою, я маю мучитися, терпіти, бо ж, колись я його обрала».

А хтось має досвід невдалих відносин і взагалі відмовляється створювати сім’ю, тому що боїться, що знову щось не вийде. Люди бояться народжувати дітей, тому що бояться відповідальності та труднощів, чи зможуть, сумніваються: чи будуть вони разом, чи взагалі не розуміють цінності дітей і шукають легкого життя.

Так проходить життя, люди втрачають здоров’я і повільно вбивають одне одного. Те ж саме проявляється і в суспільстві. Людина сидить десятиліттями на нелюбимій роботі з людьми, які її «напрягають».

Тому що боїться піти, боїться залишитись без роботи і ресурсів або ж займається «не своєю» справою, а значить, робить її погано та неякісно. Через страх, напруження та вузькість мислення – хворіє, старіє, швидко вмирає так і не признавшись собі, що все в житті було не таким як треба.

Варіантів таких ситуацій велика кількість, а корінь їх усіх — у слабкості духу, відсутності особистої сили і у страхові смерті та втрати.

Саме цей усвідомлений чи неусвідомлений страхи — чітко визначають рівень свідомості людини. Вона ще не зрозуміла цінності смерті, цінність втрат, навіть якщо вони масштабні.

Сильна і світла людина (тобто духовно зріла), навіть якщо втратить все, то дуже швидко відновить і значно примножить – здоров’я, сім’ю, гроші, становище, статус.

Це показує досвід мільйонерів і просто сотень успішних людей, які втрачали все і трохи згодом — відновлювали попередній рівень доходів, становище, статус і зв’язки, та багато хто з них значно примножили те, що було на попередньому рівні життєвої «гри».

До тих пір, поки людина нещадно не викине все, що заважає їй розвиватись і рости, не відмовиться від відносин, які її напружують і виснажують — вона буде повільно вмирати, тліти і згорати з середини.

Лише чесно проживаючи смерть і втрати, долаючи труднощі та позбавлення – людина внутрішньо дорослішає, стає Сильною Духом, зцілює свій Страх і розвиває свою Особисту Силу (силу досягнути).

Для цього, вона усвідомлено йде на свою слабкість, страх, розчарування, на свою біль, на смерть, проживаючи і відпускаючи її. Це і є істинний Духовний Шлях. Це і є шлях Воїна Духу, це і є Шлях Сили і справжнього духовного росту.

У Слов’янській Ведичній традиції «Радення Сварожого» цим шляхом, методом і системою виступає Жива-Ярга, праматір йоги, першопочаткова арійська система саморозвитку і цілительства.

Колись давно я почула фразу: «своїх не втрачають». Дуже довго і суттєво над нею роздумувала.

І зараз, пройшовши великий досвід втрат і перероджень, проб, помилок, зльотів і падінь, що до відносин — я з точністю можу сказати, що ця фраза абсолютно вірна. Тепер я розумію її по-справжньому.

Рідна по духу людина, людина з якою в тебе одні цінності та цілі — завжди буде йти поруч, вмирати і народжуватись разом з тобою. ЇЇ не потрібно ніяк і нічим утримувати, приваблювати, мотивувати і тому подібне. Ніяк! Взагалі ніяк!

Вона сама буде йти з тобою і все, просто тому що вона «своя». І це стосується не тільки партнерів, це стосується будь яких відносин.

Поруч мають бути тільки ті, хто йде сам, по своїй власній волі, йде віддано і вірно в ногу поруч з вами, або за вами, не задаючи зайвих запитань і не «перетягуючи на себе ковдру», не привертаючи до себе зайвої уваги. Так йдуть воїни Духу своїм Спільним Шляхом.

Просто йдуть і діють злагоджено з вами, і вашими спільними цілями, для їх реалізації. Відправляючись у Дорогу, довжиною в життя, беріть із собою саме таких людей, тоді, ви досягнете найвищих висот самореалізації і щастя.

А інакше – ви витратите своє життя на те, щоб штовхати слабких і безвольних людей, просто тому, що вони так звикли жити і діяти, і робили це багато років. Цінуйте своє життя і час, бережіть себе і любіть життя щиро, по-справжньому, з усім, що воно приносить із собою.

Цінуйте істинних братів і сестер по Духу і ніколи не бійтесь нікого втратити. Відпускайте легко, все і всіх, хто не може та не хоче йти з вами, хто не готовий проживати «смерть» і не розуміє її цінності. Дайте свободу людям і світу, тоді світ дасть вам ще більшу свободу.

Здорові і цілісні відносини будуються на свободі і на усвідомленому виборі один одного. Своєю щирою поведінкою ви говорите світу — «Я обираю бути с тобою, тому що щиро люблю і поважаю тебе, моя люба людино, друг, партнер, вчитель, учень або хто небудь інший.

Я не примушую тебе, і не тягну за собою, я не вимагаю щоб ти мене присушував і тягнув, витрачав на це свій час і сили. Я довіряю тобі і йду з тобою. Це мій вибір.

Якщо ти – мій Вчитель і я по-справжньому тебе приймаю всім серцем, я довіряю тобі своє життя, і, навіть, якщо я чогось не розумію, якщо твої дії мені здаються божевільними, якщо боюсь, тоді просто закриваю очі, не задаю тобі запитань, беру тебе за руку и роблю крок разом з тобою, за тобою, ступаючи в прірву свого нерозуміння.

Тільки так я стаю вищим, сильнішим, відкриваю для себе море самореалізації, а далі – океан сили і щастя. Я просто знаю, що якщо ти туди ступаєш, значить мені теж туди треба.

Ми – одне, об’єднане, ціле, сильне и міцне, з нами Бог!»

м. Ясна-Лада-Ладомира (Куровська).