ЗЦІЛЕННЯ ДУШЕВНИХ РАН

Дитинство зберігає у собі багато щасливого та радісного досвіду. Починаючи з внутрішньоутробного періоду наше життя розвивається, ми відчуваємо та сприймаємо світ через призму відчуттів нашої мами.

Внутрішньоутробний період асоціюється з раєм. У ньому затишно та комфортно, їжа надходить сама, ми купаємося в дбайливих і теплих водах маминого животика.

І ось настає момент, коли нам стає тісно в цьому райському місці, невидима сила виштовхує нас із затишного місця.

Вперше у житті ми переживаємо страх перед невідомістю, біль від того, що нас стискає та виштовхує. Під час проходження родовими шляхами ми відчуваємо сильний тиск на все своє тіло, наш звичний світ руйнується, а попереду чекає невідомість.

Ми вперше стикаємося зі смертю – помираємо у старому, звичному та комфортному, щоб народитись у новому – незнайомому світі. Ці відчуття супроводжуватимуть нас багато років. Ми будемо боятися невідомості доти, доки не усвідомимо, що вона – невід’ємна частина нашого життя, одна з основ матеріального буття. А життя і смерть – це одне ціле.

Але для того, щоб це зрозуміти, нам доведеться багато пройти, подружитися зі смертю, зрозуміти її природу. Якщо нам це вдасться, і невідомість стане нашою опорою – ми набудемо небувалої сили. Той, хто боїться смерті – боїться і життя. Своїм страхом, людина, як магнітом притягує до себе все більше неприємностей та труднощів, від яких їй ніколи не вдасться втекти.

Родова травма – це перший досвід зіткнення із зовнішнім світом. Від того, як дитина пройшла цей шлях – залежить її майбутнє життя.

Якщо пологи були природними та м’якими, дитина отримала море любові та тепла, її травма легко та швидко закривається, вона гармонійно росте та розвивається.

Але так буває далеко не завжди. Після досвіду травматичних пологів, якщо травма залишилася відкритою, дитину з якоїсь причини розлучили з матір’ю, не дали груди, не втішили, не піклувалися належним чином і т.д. Тоді родова травма залишається згустком напруги у її тілі, розпадом енергії. З цим розпадом людина залишиться на все життя, допоки вона його не усвідомить і не почне зцілювати.

Те саме відбувається при переживанні дитиною будь-якого подальшого травматичного досвіду, фізичного чи емоційного насильства, жорстокого поводження, приниження, відторгнення тощо. Енергія, що розпалася внаслідок травми накопичується в тілі, і з часом проявляється фізично у вигляді хвороби або життєвих труднощів.

Мовою Жива-Ярги ми можемо сказати про те, що цілісна енергія Живи, енергія життя розпадається на “Жи” та “Ва” – активну та пасивну «негативні» частини.

Пасивна частина йде в «тінь», углиб, і створює блок, зажим у тілі. Активна частина може проявлятися як агресія, крик, злоба, ненависть та інші активні “негативні” емоції.

Зажим, що сформувався, подібний до чужорідного тіла. Він живе всередині людини і привертає до себе увагу через різні життєві труднощі та ситуації, намагаючись з їхньою допомогою зцілитися.

Ці труднощі траплятимуться щоразу, і схожим чином програватимуться.

Помічали, що схожі ситуації відбуваються в житті?

Йде повторення одних і тих самих сценаріїв, з різними декораціями, а за ними завжди стоїть травматичний досвід – відкрита глибока рана, що кровоточить та кричить про допомогу.

Але цю рану звичайній людині не видно фізично, вона живе в душі, на енергетичних оболонках. Тому самостійно їй буває складно усвідомити, що з нею не так.

Складні схожі ситуації продовжують повторюватися доти, доки людина не зверне увагу і не пропрацює свою початкову травму. Зазвичай, це ситуація, яка сталася у віці до 5-7 років.

Всі люди мають травми, адже їх неможливо повністю уникнути. З ними потрібно працювати кожній людині. Подібно до того, як ми приймаємо душ і чистимо зуби, очищаємо фізичне тіло, також потрібно працювати з тонким тілом, регулярно очищати його від енергії, що розпалася.

Люди, які не працювали над зціленням своїх травм, просто продовжують носити їх із собою. Тим самим вони отруюють не тільки своє життя, а й життя людей, що їх оточують.

Травмована людина не здатна до емпатії, вона не здатна проявляти милосердя, співчуття. Цю частину її душі (психіки) заблоковано. Її серце закрито і вона не здатна відчувати та проявляти любов, сердечність, доброту, не здатна прощати й просити вибачення.

В той час, коли потрібно проявити любов, співчуття та милосердя, така людина відчуває страх, агресію, злість, слабкість, апатію чи інші почуття, які ніяк не пов’язані з душевною рівновагою.

Почуття та емоції травмованої людини часто не відповідають ситуації. Наприклад, коли їй боляче – вона може посміхатися, а коли радісно – сумувати, істерити та метушитися чи емоціонувати з будь-якого приводу, швидко та багато говорити, перебивати, заперечуючи здорову реакцію на ситуацію.

Люди мають стандартний набір дій, які вони роблять у спробі втекти від минулого травматичного досвіду. Хтось із головою занурюється в роботу, щоб хоч якось відволіктися від нав’язливих думок та почуттів, пов’язаних зі своєю травмою. Хтось тікає у спорт, у домашні справи, хтось ховається за дітьми, прикриваючи турботою про них свої душевні рани. Кожен має свій сценарій тікання від самого себе.

Травмовані люди можуть бути дуже успішними у бізнесі, спорті, мистецтві та інших сферах життя. Вони можуть багато чого досягти у житті.

Але їхній успіх завжди пов’язаний із провалом в одній або кількох сферах життя. У біганині за досягненнями вони втратили чи здоров’я, чи сім’ю, чи оточення, можливо постраждала їхня духовна сфера життя, сфера освіти, чи якась інша.

У будь-якому випадку, здобуті таким чином досягнення завжди супроводжуються втратами та перекосами.

Відична психологія Покону дає нам ефективні інструменти для лікування будь-яких травм. У цій статті я хочу поділитися з вами однією з простих практик для зцілення травматичного досвіду. Для її виконання вам знадобиться тихе місце, де вас ніхто не потурбує, аркуш паперу та ручка.

Якщо у вас є Посвята в Живу – робіть практику в потоці Живи, використовуючи комбінацію знаків за власними відчуттями. Тоді ваша практика проходитиме набагато м’якше та ефективніше.

Отже, почнемо практику:

Сядьте так, щоб вам було зручно. Закрийте очі та розслабтеся. Зробіть кілька глибоких вдихів-видихів. Якщо у вас є Посвята в Живу, закличте потік: “Кличу Світло Початкове, Матінка Жива прийди!”. Відчуйте потік Живи у своїх долонях, у своєму тілі і починайте практику.

1. На початковому етапі необхідно усвідомити свою травму. Намагайтеся копнути якнайглибше в період вашого раннього дитинства. І далі, коли травма визначена, вам потрібно скласти і виписати в хронологічному порядку ланцюжок схожих подій і ситуацій, що повторюються у вашому житті.

Якщо вам складно згадати дитячий досвід, почніть із ситуації, що сталася не так давно. Рухайтеся в хронологічному порядку до самого дитинства, згадуючи схожі події та ситуації, які повторювалися.

Наприклад, вас покинула близька людина, а перед цим вигнали з роботи. В юності батьки вигнали вас з дому, а ще раніше, коли ви були новонародженим немовлям – мама залишила вас на довгий час з кимось із родичів і ви вперше у житті відчули себе покинутим та самотнім.

2. Наступним етапом необхідно прийняти свій травматичний досвід, дати йому місце у своєму житті (не витісняти!). Дозвольте собі прожити всі емоції та почуття, пов’язані із ситуацією. Зверніть особливу увагу на пасивні почуття, такі як сум, смуток, образа, невдоволення, горе, слабкість і т.д.

3. Розпізнайте (запишіть на папері), прийміть та проживіть (відчуйте) всі пов’язані з початковою ситуацією емоції та почуття (дайте їм місце бути!).

4. Закриття травми. Згадайте первинну травматичну ситуацію, увійдіть до неї своєю свідомістю. Задайте собі питання: що потрібно зробити щоб рана від події, що відбулася, закрилася?

5. Слухайте, чого захочеться, на що вкаже вам душа. Можливо, потрібно «долюбити» себе в тій ситуації, обійняти, втішити, може щось подарувати, вибачитися, пробачити себе або кривдника, зробити те, що допоможе завершити травматичний незавершений процес.

6. Подумки або фізично виконайте необхідні для завершення дії або посприяйте тому, щоб той, кому ви довіряєте – допоміг вам завершити травматичну історію, вислухав і підтримав у процесі зцілення.

Як визначити чи закрилася травма?

Якщо травма завершена, згадуючи про ситуацію ви відчуватимете тепло, приємні відчуття в тілі чи байдужість. Будьте чесними із самим собою і працюйте до повного зцілення. Не тікайте на пів шляху, якщо відчули невелике полегшення. Ситуація повториться знову, якщо ви її не пропрацюєте до кінця. Травма закривається тоді, коли всі емоції, відчуття та почуття пов’язані з нею повністю прожиті та відпущені.

Душа людини складна структура, вона дуже чутлива та вразлива. Стати сильною і могутньою їй не допоможуть ніякі зовнішні дії, ні накачані м’язи, ні вміння нападати і захищатися, ні вагоме тіло, ні домінування над нею, ніякі захисні механізми не допоможуть.

Вразливість своєї душі потрібно прийняти як даність, полюбити цю тонку і вразливу частину себе. Шукати з нею співзвуччя, слухати та діяти спільно з нею, бути чесними із самим собою. Потрібно прагнути до того, щоб душа стала вашим другом і союзником, а для цього потрібно почати усвідомлювати свої душевні рани та працювати над їх зціленням.

Не перекладайте відповідальність та провину на інших, не бійтеся помилятися, не бійтеся просити вибачення у тих, кому ви спричинили біль. Вибачатися не принизливо. Принизливо створювати образ сильної людини, коли всередині вас океан болю та ран.

Лише в стані єдності зі своєю душею, глибокого чуття та вміння з нею домовлятися – ми набуваємо стану сили, впевненості у собі та свободи. Цей стан – наші крила, завдяки яким ми можемо літати.

Це є шлях до звільнення. Шлях щастя та душевного благополуччя.

Зцілюйте свою душу, а за нею слідуватиме тіло. Як результат – зникнуть хвороби та труднощі, що повторюються.

м. Ясна-Лада-Ладомира (Куровська).

Запрошуємо Вас на навчання:

Слов’янська Відична Духовна Академія «Прав»

Запрошуємо на навчання в Слов’янську Відичну Духовну Академію “Прав”. 4 роки онлайн навчання за спеціальностями: відичний психолог, духовний цілитель, викладач Живи та Жива-Ярги… Читати далі