Карма та реінкарнація

Коли наші предки, арії-трипільці, понад 4-5 тисяч років тому пішли заселяти Індію, вони несли з собою Знання-Віду про своїх Богів і Богинь.

Однією із слов’янських (арійських) Богинь була Богиня Карна – втілення закону відплати.

До сьогодні в слов’янських мовах багато слів з коренем -кар- (карн): карати (укр.) – покарання за провину, обкарнать (рус.) – укоротити, картьма (укр.) – відсутність чогось або невдача в чомусь.

Подібно до того, як відьма — це скорочено ВІД(аюча) МА(ти), то карма — це скорочено КАР(аюча) МА(ти).

Таким чином, ми вважаємо, що від імені Богині Карни утворилося слово «карма», яке на санскриті означає «дія».

Оскільки завдяки могутності Аррати, Відична культура свого часу виступила всесвітньою світоглядною основою, вчення про карму (причинно-наслідковий зв’язок) та реінкарнацію (переродження) стало загальнолюдським надбанням.

Сьогодні популярний міф про те, що вчення про карму найповніше розроблено у Відизмі, а в інших народів його немає.

Насправді, це не так.  До приходу християнства реінкарнація була однією із значних основ релігійних вірувань всіх європейських народів: слов’ян, фінів, ісландців, лапландців, норвежців, шведів, датчан, древніх саксонців і кельтів Ірландії, Шотландії, Англії, Британії.

У Стародавній Греції та Римі також вірили у реінкарнацію.  Наприклад, Піфагор та Платон були яскравими послідовниками цього вчення.

Та й раннє християнство дотримувалося теорії про реінкарнацію та карму.

Сам Ісус Христос проповідував вчення про реінкарнацію та карму, просто використовуючи інші терміни.

Там, де в Біблії описується арешт Ісуса, слід звернути увагу, що Він чітко вказує на кармічний закон відплати.

Один із його учнів відсікає вухо рабові первосвященика.  Ісус велить учневі прибрати свій меч, «бо всі, хто взяв меч, від меча загинуть».  Потім Ісус зі співчуття зцілює вухо раба, благословляючи його і рятуючи свого учня від кармічних наслідків, пов’язаних із заподіянням шкоди іншій людині.

Апостол Павло також викладає вчення про закон карми, коли каже: «Кожен понесе свій тягар…  Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!… Кожен отримає свою нагороду за своєю працю!».

У Слов’янській Відичній традиції (у слов’янському роді) явища відплати та переродження (карми та реінкарнації) виступають споконвічними і настільки загальновживаними, що ми це навіть не завжди усвідомлюємо.

Незважаючи на зовнішню «домінацію» християнського ставлення до світу, у житті часто зустрічаються більш давні відичні погляди наших Предків.

Ними перейнята більшість слов’янських пісень, казок, бувальщин, переказів.

Всі ми буквально виросли на вченні про карму, але не називали цього явища.  Оскільки слов’янських волхвів, ведунів і жреців залишилися одиниці, і вони змушені були ховатися під час гонінь «офіційною» релігією, вони не могли широко розповісти всім повною мірою.

Натомість, ми чули спрощений варіант того, що залишилося в народі: «Все повертається на круги своя», «Що посієш, те й пожнеш», «Кожна дія викликає рівну йому протидію» і, нарешті, «Ти отримуєш любов тою самою  мірою, якою віддаєш».

По суті, карма каже: все, що ми робимо – повернеться, описавши повне коло, до порога нашого дому колись і десь.

Однак не кожен усвідомлює – що таке карма та реінкарнація насправді, і чому вони мають таке значення.

Подумайте зараз про ті здібності, з якими ви народилися, і все добре, що відбувалося з вами в житті.  Ще подумайте про так звані обмеження та випробування, що виникають на вашому шляху.

Обидва ці аспекти пов’язані з вашою кармою.  Вчення про карму просто пояснює: все, що відбувається з нами зараз – є наслідком причин, які ми самі привели у дію в минулому, незалежно від того, було це десять хвилин чи десять життів тому.

Карма, як поняття, означає відповідальність і розплату за вчинки; реінкарнація — це лише синонім слова шанс.

Наші душі втілюються (перебувають у фізичному тілі) багато разів.  У Слов’янській Традиції це коло перероджень (реінкарнацій) називається Колородом (санскрит – сансара).

Реінкарнація дає нам можливість знову народитися і… розплатитися з кармічними боргами по відношенню до інших людей, стати вільними та насолоджуватися плодами наших добрих діянь.

Вчення про карму та реінкарнацію допомагає нам також усвідомити сенс «знаків питання» у житті.  Чому я?  Чому не я?  Чому за тих самих умов хтось народжується здоровим і щасливим, а інший — нещасним, бідним і хворим?

Хтось «випадково» помирає від грипу, а хтось, падаючи з дев’ятого поверху на асфальт, залишається неушкодженим.

Чому вам так щастить із підвищеннями на посаді, тоді як ваш брат не в змозі утриматися на жодній роботі, хоча можливості у вас з ним були однакові?

Вчення про карму та реінкарнацію пояснює, що наша душа, слідуючи тим же зразкам, які можна спостерігати в природі, проходить шлях народження, дозрівання, смерті і потім – знову набуває можливості відродження.

Це вчення каже, що ми – є частиною рухомого потоку свідомості, і наша душа розвивається в процесі накопичення досвіду багатьох життів (усвідомлення своєї божественності).

Природні цикли карми і перевтілень можуть допомогти нам зрозуміти: як ми потрапили туди, де є сьогодні і що з цього приводу слід зробити.

Вони можуть допомогти нам зрозуміти: чому ми народилися з певним набором здібностей та талантів, криз та випробувань, покликань та устремлінь.

Вони можуть допомогти впоратися з питаннями, які мучать нас у хвилини роздратування.

 Чому я народився у цих батьків?

 Чому ці діти народились у мене?

 Чому я боюся води чи висоти?

 Чому я не вийшла заміж чи нещасливо одружився?

Святий Покон вчить, що Душа безпосередньо пов’язана з особистістю людини і має в собі два початки: Світле (творче) і Темне (руйнівне).

Щоб жити в щасті вічно, душа повинна піднятися над протилежностями (увійти в стан Покона) і розвиватися за рахунок благістних справ, сумлінно служачи роду земному і Небесному роду, збільшуючи свою усвідомленість і свободу за рахунок Віди (знань, інформації) і Віри (енергії, сили).

Проходячи кола перероджень, ми проходимо еволюційний шлях від грубих матеріальних істот до тонкоматеріальних.

Таким чином, з одного боку, кожен з нас розвиває свою індивідуальну свідомість, а з іншого — ми виступаємо складовою цілого, Всесвіту-Бога, творцями та безпосередніми виконавцями його Божественного задуму.

Коли людина живе несправедливо (не відає, не знає законів всесвіту), створює несправедливість і руйнує світ навколо себе – це робить її душу темною та важкою.

Тому після смерті людини Душа, вібруючи на низьких вібраціях, може опуститися в нижній світ грубіших вібрацій, світ непроявленого буття — Темну Наву.

Коли Душа потрапляє у Темну Наву (нижній грубоматеріальний світ), вона сама завдає собі страждань.

Тут діє закон «подібне притягує подібне». Тому несправедливість і зло, які вона здійснила, лягають на неї важким тягарем і завдають жорстоких страждань.

Тобто вона сама притягує це до себе. Але у відичній традиції наших предків Нава — це ще й нове місце, з якого починається новий старт після невдалого.

Тому, усвідомивши силу руйнування, душа світлішає і піднімається в Світлу Наву, а згодом – знову у Яву.

Досягнувши стану цілісності та усвідомленості, піднявшись над протилежностями буття, вона повертається у Праву, до Бога, у свій справжній Духовний Дім.

Постійні народження живих істот у світі (світі Яви) становлять основу Колорода — кола переродження Душ.

Приходячи у втілений, матеріальний світ Яви, Душі розвиваються (еволюціонують), отримуючи дедалі досконаліші тіла.

Неодноразово втілюючись на Землі, вони проходять чотири царства: мінеральне, рослинне, тваринне і людське.  Найвищим проявом процесу втілення Душі у світі Яви (фізичному світі) – є її народження у тілі людини.

Народжуючись у тілі людини, Душа послідовно проходить у своєму зростанні різні породи людей (раси): чорну, жовту (червону) та білу.

Проявляючись у певній породі, вона народжується у тому народі, який найкраще відповідає завданням її розвитку у цьому втіленні.

Перебування в тих чи інших породах (расах) чи історичних епохах може проходити послідовно і непослідовно — все залежить від загального завдання душі, думкообразів, бажань та вчинків, проявлених у кожному конкретному втіленні.

Процес розвитку людських душ за допомогою перевтілень здійснюється досить повільно.

Щоб опанувати божественні властивості, нам дано поле дії — земний світ.  Вичерпавши весь досвід, що базується на різноманітних земних переживаннях, як неприємних, так і радісних, людина досягає самопізнання.

Так вона усвідомлює своє божественне походження та єдність із Богом. Щоб здобути досвід, людині потрібна не одне, а багато життів.

Залежно від того завдання, яке ставить перед нею Всесвіт, людина живе багато разів, втілюючись у різні епохи, в різних умовах, доти, доки земний досвід не зробить її Просвітленою.  

В основі кожної душі лежить дух — частка Всевишнього Бога, тому для Божественного Духа в нас немає різниці — щасливою чи нещасливою було якесь із наших життів.

Яке б воно не було, воно є цінним — це досвід душі. Це ще один щабель розвитку та досконалості, на яку піднялася його частинка на шляху до того, щоб стати Богом у Богові.

Таким чином, Всевишній, удосконалюючи нас, удосконалює себе, і навпаки: коли ми вдосконалюємо себе – ми вдосконалюємо Бога.

Сьогодні часто доводиться чути, що будь-яка карма – це погано, але це не так. Насправді, карма – це прямий наслідок нашої божественності, тому що все, що напрацьовує (думає і бажає) душа, то наш божественний дух і матеріалізує у цьому та наступному житті.

Тому карма – це не просто закон відплати, це закон любові та прямий прояв Бога в нас як Богині Карни.

Велика матінка плекає наші душі, стежачи за тим, щоб кожен із нас отримав життя за Справедливістю.

Творячи добрі і праведні справи, ми самі творимо свій подальший успіх і щасливе життя, творячи зло — отримуємо погані умови життя, і нас починає оточувати зло.

Від кожного з нас залежить – у якому світі він житиме, тому Карну не треба боятися, її треба любити, як і весь світ, і тоді весь світ відповість вам взаємністю.

Щоб бути щасливим, слід зменшити відсоток небажаних дій карми (тих, що завдають шкоди вам чи оточуючим) та збільшити кількість ваших безкорисливих, добрих діянь.

Як індивідуальні, і колективні дії викличуть вібрації у просторі, які зроблять творчі, або руйнівні впливи на Всесвіт.

Порушення людиною законів Карни уповільнює її особистий розвиток, розвиток народу та всього Всесвіту в цілому.

Часто люди вважають, що якщо виникла низка неприємних подій, як кажуть у народі «накрила карма», то залишилося лише страждати та терпіти.

Насправді, в Слов’янській Відичній традиції існує величезна кількість духовних практик Родосвіта (Живи та Ярги), які допомагають через Священні стани та перегляд минулих життів дуже багато змінити та виправити на краще.

Ланцюг учнівської наступності Радення Свароже Вогнища Родового дбайливо зберігає ці знання та вміння, відкриваючи їх учням на відповідних рівнях Посвяти.

о. Огнь-Сварг-Володимир (Куровський)

 Віда Прави — Слово Волхва.

 Віхи Слов’янського Відичного Світогляду.
Книга в друкованому варіанті: посилання