Особливості життя Рахмана

Зовнішній прояв

Рахманство (саньяса) не існує саме пр собі, це завжди – належність до певної Традиції, це прийняття прихистку у Богові, Древі Прихистку і у своєму Духовному Вчителеві.

Приймаючи Рахманство в Раденні Сварожому Вогнища Родового, незалежно від виду, людина знаходиться під захистом свого Духовного Вчителя, Древа Прихистку, самого Всевишнього, Рідних Богів і Святих Предків.

Вони захищають її від невігластва і пристрастей, наповнюючи благістю і, незримо, крізь несловесну передачу знань, дають Віду і ведуть до Ясни.

Під час обряду Посвяти майбутній рахман отримує ще одне зовнішнє або внутрішнє ім’я, очищується до 7 коліна по батьківському і материнському роду, під час обряду згорає від 30 до 50 відсотків його карми. 

Він бере на себе додаткові Обітниці Саймани і починає жити в Духовному Служінні – чистим і Богоспрямованим життям.

Кожна людина, котра прийняла Радення і є частиною Ланцюга Наступності та Лінії Передачі Знань «Радення Свароже Вогнища Родового» – одягається у вишитий одяг кольорів Вогню: Радарі – бордовий, Вогнищани – Червоний.

Прийнявши Рахманство або Служіння Рахманством одягаються у кораловий, помаранчевий, гірчичний, золотий або жовтий одяг (Кудесники, Жреці), жовтий, білий (Відуни, Волхви). Прийнявши Рахманство, колір Вогню, завжди, більш світліший ніж червоний

В той же час, Відаючі, навіть маючи високий чин і посвяту, можуть одягати бордовий або червоний одяг, а також одяг всього спектру кольорів Вогню (Родового Вогнища)

Відмінності духовного чину визначаються довжиною одягу і вишитими Алатирями на плечах. У Рахманів при собі нагрудний Алатир і вервиця на 64 бусини, котрі носяться на руці або на грудях.

Вони поводяться благородно, смиренно, спокійно і поважно, вони – втілення благочестя і праведності.

Внутрішній прояв

Буває що, в результаті тих чи інших обставин, людина приймає таємне Рахманство. Тоді, вона зовнішньо нічим не відрізняється від звичайних людей, крім духовної спрямованості, правилами поведінки і харчування.

В цілому, потрібно розуміти, що Рахманство – це стан Душі, і тому – воно не обов’язково повинно бути підкріплено чимось зовнішнім. Зовнішні прояви важливі лише під час Обрядів і взаємодії зі своїми духовними братами та сестрами.

Рахманами повинні ставати люди всіх варн, але у найбільшій пошані – великі Рахмани-Відаючі. Волхв-Рахман Великого Служіння, вважається у Відичному суспільстві найвищім авторитетом після Всебога, досягаючи такого ж рівня пошани як Першоволхв і Святі.

Згідно Відичного знання, в Ніч Сварога (Калі-Югу) до життєдіяльності в Рахманстві підіймаються, в першу чергу, Відаючі. Витязі – доходять до ступеню Старійшин.

Стосовно матеріалістично орієнтованих Господарів і Трудівників, то вони, як правило, не бажають отримувати відповідні Посвяти і йти далі сімейного укладу. Те ж саме стосується і жінок, навіть якщо вони – жінки Відаючих.

Коли чоловік приймає служіння (мале, благе, велике), вона повинна слідувати за своїм чоловіком. В разі великого служіння – вона може залишитись дома під опікою старшого сина.

Якщо Відаючий, ще навчаючись у школі Учнівства – Духовному Закладі, досяг високого ступеня самоусвідомлення, він може одразу вступити у Старійшинство і, навіть, у Велике Служіння (Повне Рахманство), будучи ще молодою людиною. Якщо він вступив у Велике Служіння неодруженим, він не має права одружуватися, якщо одруженим – не має права народжувати дітей.

Тому Велике Служіння у Слов’янський Традиції одразу після навчання трапляється досить рідко і відноситься до особливих людей. Якщо рахман (саньясин) не досягає досконалості, або ж рівня Святості, він знову народжується у матеріальному світі.

Досягнувши рівня Святості (цілісності, ананда-майі) і вищої Ясни (сахаджа-самадхи), Рахман ставши Ясуном, постає за межами релігій і націй, він стає земним жителем духовного світу вже в цьому втіленні і за для продовження своєї еволюції  більше не потребує народження в матеріальному світі.

Святий Покон. Карб відання Ясни: «Стана Ясни досягнувши, Душа духовну волю здобуває, «ясно» усвідомивши, що світ – то суть Майя, Божественна гра, у котру вона грати приходила. Бо Ясна – то чисте буття і присутність, вміння бачити сутність речей, а не марево мрій і сновидінь, яке молоді душі тілесним світом називають».

влх. Огнь-Сварг-Володимир