ОВСЕНЬ — ОСІННЄ РІВНОДЕННЯ

Овсень – суть одне з імен Бога Сивояра (Осінній образ Дажбога), від того і сам відрізок часу після літа називається на його честь – осінню.

Під ім’ям Овсеня Сивояр шанувався двічі – під час осіннього рівнодення (Великий Овсень) та в останній день перед Різдвом Божичем Коляди (Зимовий лик Дажбога) – малий Овсень.

Найстаріша назва Овсеня у русинів (святорусів) – Ясень, як позначення старості, мудрості, ясності розуму (духовної зрілості).

Незважаючи на те, що Овсень починає найтемнішу частину Річного Кола, його ім’я пов’язується зі світлою частиною, з Новим Роком (Новим Богом – Колядою).

Овсень, як слов’янське свято, – є вшануванням Дажбога та Дани, Велеса та Макоші, Сварога та Лади подякою за дари природи та врожаю.

Свято Овсеня відзначається на третій день осіннього рівнодення – вважається, що тоді наситившись матеріальним і піднявшись над ним, народжується мудрість та ясність буття – Світовид, Миробог, Радогощ (інші імена Свивояра-Овсеня).

22 вересня 7533 (2025) Зачин Овсеня – Волховські обряди, особисті обряди та обряди для духовного очищення та примноження благ (осіннє рівнодення).

25 вересня 7533 (2025) Овсень.  Радогощ.  Миробог.  Світовид.  Різдво осіннього Сонця – Сивояра.

Малий Овсень припадає на Корочуна, що підтверджується обрядом посіву, властивим новорічним святам, і назвою цієї дії в німецькій мові – “owsen” (нім. “засівати”).

Головні події на честь Овсеня пов’язані з аграрно-господарськими роботами, точніше їх завершенням та єднанням родів.

Адже після закінчення жнив, роди збиралися на спільні громадські свята, в цей же час вісі (господарі) справляли весілля.

Тому Сивояр, суть опікун багатств і станів наших, він є символом єдності поколінь святорусів (русинів).  Він той, хто з’єднує роди до громади.

Образ Овсеня малюється як вершник з багатими плодами в правиці та пучками сухих квітів у шуйці.

Він розподіляє багатства землі між родичами, наділяючи чесних і працьовитих і караючи ледарів та злодіїв.

У народі існує приказка: «Осінь на строкатому коні їздить».  Його кінь, на відміну від білого Ярилового, строкатий, тому осінь різнокольорова, строката.

На невід’ємність образу коня у Овсеня наштовхує назву латиського бога опікуна коней — Усіньш.

Хоча в окремих краях Овсень приходив до людей верхи на свині, що є більш давнім обрядом, оскільки тут ми бачимо свиню як образ сонця, адже її назва походить від санскритського «su» — народжувати, і за своєю природою свиня дуже плідна, Овсень же,  як відомо, є Богом достатку.

Головними дійовими особами цього свята Овсеня – є Відаючі – люди похилого віку, одружені пари, ті, хто вже має дітей.

Необхідними атрибутами свята є сніп, Дідух (символ набирає чинності Велеса), зерна жита, пшениці та вівса, великий калач.

У західноруських краях свято Овсеня звуть ще Радогощ, бо в цей час зібрано врожай та гостей особливо щиро вітають, радіючи їм.

Німецькі літописці, які спостерігали за святом Радогощ на острові Руян, описують, що це була велична дія, пов’язана із закінченням осінніх польових робіт та зборами врожаю.

На Овсень готують великий калач, на Руяні він був на зріст людини.  Цей калач символізував багатство всього роду, результат досягнень огнищан.

Він також відтворює уявлення про Старе, Могутнє Сонце, яке восени вже не гріє, але від нього залежить жнива.  Не дарма ще однією назвою Сивого Яру є Ясень, тобто ясний, просвітлений.

Згадаймо, що третє обличчя Ярили теж називається Ярилою Ясним, тобто мудрим, знаючим.

Цього дня влаштовується велика братчина, бенкет.  На нього сходиться вся громада, кожен приносить краще від сімейного столу до родового столу.

Проводять обряд ворожіння та передбачення майбутнього.  На Русі величне свято Овсеня – Радогощ проводили на горі Богит, де стояв образ Світовита на початок XIII ст.

На Русі в цей час влаштовували «іменини Овіна» на честь Овінника (інша назва Овсеня), а весь наступний тиждень – овсенний.

Осінні урочистості пов’язані з втратою «сіни дерев», а свято починалося «в сінях» – при будинку, коли ходили по соломі, де стояли сани, служили у ті далекі часи засобом для обмолоту.

По розкладених колосках ковзали сани, розчавлюючи колосся.

На підлозі у хаті була розкидана свіжа солома.  У Червоному Куті хати ставили величезний Сніп, біля нього садили найстарішу людину в сім’ї, яка вважалася главою урочистості.

Все це: Сніп, Солома, Дід чи Баба – служили останнім нагадуванням минулого Літа, і Осінь вступала у свої права цього дня.

В сінях стояло барило з овсінним квасом, а їжею були свіжі хліби та пироги, млинці та вареники з сиром, всілякі страви із зібраних овочів та фруктів.

У своїй основі Свято Овсеня було спогадом про Творення Світу Богом Сварогом, чому Творог (або Створіг) і був однією з найважливіших страв.

Готували його на меді, з горіхами та прянощами, подавали з молоком та медом.  Створ був символом «створення матерії», а сир – результатом взаємодії Небесних і Земних Сил – даром, посланим людині згори.

Від Небесної Живої Трави зеленіла Трава, яку щипали Корови, що давали Молоко, але для Трав потрібно Сонце-Сурія, а з Молока теж Сонце-Сурія створює Створ-Творог-Сир.

Звідси сформувалося релігійне ставлення до сиру, який став ритуальною стравою на основних святах давніх слов’ян, а згодом – перейшов і на християнську кухню.  Наприклад, на Великдень готується «сирня» у вигляді піраміди.

У деяких місцях це свято називалося Багачем, тому що цей час пов’язаний з остаточним збиранням хліба та господарським розмаїттям, коли навіть у бідняка був хліб на столі.

Багач уособлювався у селян з Дажбогом, піклувальником орачів та сіячів.  Він вважався Богом, що дає багатство, достаток та добробут.

Символом Богача чи Дажбога в будинку служила лубка, наповнена зерном із вставленою в нього восковою свічкою.  Лубка так і називалася «багатій» і стояла весь рік у «почесному» кутку під іконами.

Малий Овсень – проводи Старого року, прощання з «вмираючим» осіннім сонцем, напередодні Різдва Коляди.

Малий Овсень відзначають народними гуляннями, обхідним обрядом, під час якого ряжені ходять по дворах і співають колядки-усіньки, осінні пісні.

Поєднавшись з Овсенем – ми наповнюємося благом і достатком, мудрістю та ясністю (ясною), зміцнюємо єдність своїх сімей та родів, роду земного з Родом Небесним.

Для цього проводили Обряд Славлення Овсеня – ритуал на достаток, здатний залучити блага у наше життя.

З його допомогою наші предки висловлювали подяку тим, хто допоміг їм цього року.

Потрібно напекти пироги та роздати їх людям зі словами щирої вдячності.

Кілька пирогів роздайте незаможним, а також родичам та сусідам, навіть якщо вони вам не допомагали.

У новому році добро повернеться до вас у потрійному розмірі.

Заборони та традиції:

• Не починайте нічого нового 22-28 вересня – тільки плануйте, підбивайте підсумки, робіть висновки, думайте про майбутні дії.
• Уникайте сварок, конфліктів, з’ясування стосунків.  В іншому випадку відлякаєте успіх і благополуччя.  Не можна заздрити, пліткувати, засуджувати людей.
• Будь-який негатив, виявлений у День осіннього рівнодення, зруйнує позитивну енергетику і може спричинити неприємності.
• Не можна цього дня відмовляти людям, які напрошуються у гості чи раптово з’явилися на порозі.  Навпаки – приготуйте частування та зберіться за одним столом.
• Не можна 20-26 вересня брати гроші в борг або позичати їх будь-кому.
• Напередодні позбавтеся зайвого: очистіть від мотлоху простір у будинку, офісі, гаражі;  відмовтеся від шкідливих звичок, важких думок (страхів, заздрості, ревнощів).
• Стіл цього дня з ранку і до самого вечора має бути смачним та рясним – тоді у сім’ї буде достаток та благополуччя.  Для залучення удачі було прийнято пригощати друзів та знайомих яблуками.
• За традицією люди налагоджували стосунки з коханими, бо вважали, що саме цього дня велика сила любовної енергії.
• У день осіннього рівнодення було прийнято гадати.  Дівчата ворожили на нареченого та весілля, жінки у шлюбі – на кохання чоловіка та народження дітей.
• У народі вважали, що зірвана в цей час горобина захищатиме будинок від безсоння та напастей, які насилає нечиста сила.
• Горобинові китиці разом із листям викладали між віконними рамами як оберіг від нечистої сили.

Прикмети на Овсеня (осіннє рівнодення):

• Вважається, якою буде погода саме цього дня, така сама протримається й усю осінь.
• Якщо вересень буде теплим і сухим, то так  буде і всю осінь, а зима настане дуже пізно.
• Наші пращури помітили, якщо в цей день погода буде непогожою, то й осінь буде такою.
• Прийнято стежити за врожаєм горобини: якщо він багатий, то осінь буде дощовою, а зима холодною.
• За кількістю ягід у гронах горобини дивилися, чи чекати на сувору зиму.  Чим їх більше, тим більше загорнуть морози.
• Якщо на горобині та березах з’явилося жовте листя – зима почнеться рано і буде холодною.
• Багатий урожай жолудів – до снігового Різдва.
• Наші пращури помітили, якщо у цей день погода хороша, то й осінь буде холодною.
• Якщо відлітають журавлі та інші птахи – до суворої зими.
• Гроза у день осіннього рівнодення – до теплої осені.

о.  Вогнь-Сварг-Володимир (Куровський)