Подолання хибного Его чи куди ми насправді йдемо?

Тут ми поговоримо про душу, про наш ум та разум – (хибне і справжнє Его), а також про обмежуючі концепції, які приносять людині страждання, депресії та хвороби.  Мета нашого спілкування – ясніше розуміння Шляху про самопізнання та духовне звільнення.

Наслідуючи Шляхи Слов’янської Відичної традиції (і відичного знання в цілому) ми знаємо, що у кожної людини є різні складові – Духа, Душі та Тіла, які проявляються різними рівнями свідомості.

Тут ми розглянемо визначальні моменти нашого життя та свідомості, а саме: дію логічного ума та формування хибного Его.

Его – це ототожнення Душі (свідомості) з матеріальним тілом.  Душа є нематеріальною субстанцією, яка має свідомість;  вона усвідомлена, зокрема усвідомлює матеріальне тіло.  Перебуваючи у світі Яві (матеріальному), наша свідомість стає «замутненою» різними образами і картинками прожитих подій і прагнень (Жива, що розпалася), які формують наші думки, бажання і дії. Так, з дитинства у нас формується – хибне Его.

Завдяки хобному Его, душа пов’язується з тілом  і утворюється вузол між матерією та духом. Але таке ототожнення душі з матеріальним тілом хибне, тому що насправді – душа ніколи не стає тілом.  При народженні тіла – душа не народжується, під час хвороб тіла – душа не хворіє, на момент смерті тіла – душа не вмирає;  тому що душа не є частиною матерії, схильної до народження (виникнення), зміни і смерті (зникнення).

Саме хибне Его не дає душі усвідомлювати себе чистою свідомістю, оскільки прихильність до матерії затьмарює справжній стан речей. Завдання духовного розвитку – досягти стану Усвідомленості, усвідомити своє хибне Его і знайти силу побачити свій істинний Шлях (призначення).

Прояви хибного Его та наслідки

Хибне его проявляється через «я», «мені», «моє» — людина зосереджується у собі, хоче жити собі, прагне володіти матеріальними речами, що сприяє забування своєї істинної природи.  Тому, прагнення оволодінню засобами (матеріальне), часто підміняє мету – духовний розвиток у неусвідомлених людей.

Через вплив хибного Его, людина цілком занурюється в матеріальну діяльність, намагаючись здобути собі якнайбільше щастя. Вона намагається отримати якнайбільше задоволення від матеріального життя і уникнути страждань.

Однак, з часом, людина розуміє, що такі пошуки ніколи не дадуть  повного задоволення, оскільки щастя в матеріальному світі примарне та ілюзорне, воно щоразу вислизає, залишаючи після себе проблеми, розчарування, депресії та хвороби.  Так ми заплутуємося в путах — тілесного, втрачаючи розуміння, заради чого ми, як Душі, прийшли в цей світ.

Хибні концепції, які приносять страждання

Усі хибні концепції виростають з ототожнення з матеріальним тілом, тобто з хибним Его:

• Я є причиною
• Я дію
• Це моє (я володію)
• Потрібно жити для себе

I так далі.

Ці концепції є невірними, оскільки душа за визначенням є чистою сприймаючою свідомістю. Відповідно до Покону (Віда Прави) та інших відичних джерел, Душа в цьому світі грає і пізнає себе створюючи ілюзію творіння (майю).

Але насправді вона нічого не робить у цьому світі, просто створює ще один варіант реальності. Багато людей, хто пізнав свою справжню природу, які досягли Ясни (просвітлення), підтверджують цей факт.

Тому вважати себе причиною сущого – це помилка.  Тіло діє, але діє лише під впливом гун (благість, пристрасть та невігластво), тому не є причиною своїх дій.

Концепція володіння (чимось) теж є хибною, тому що насправді – все належить Всебогу.  Справжнє володіння чи отримання – це коли ми не можемо ніколи щось втратити. Але такого не буває, всі матеріальні речі – минущі, і те, чим ми володіємо – Життя може забрати у нас будь-якої миті, навіть не питаючи.  Яке ж це володіння? Це постійний страх втратити те, що маємо. Чого варте таке володіння?

А хибна концепція «жити собі» створює людині (чи цілому народу) масу проблем, оскільки вона притягує у своє життя людей із таким самим настроєм і тоді починається війна за володіння – речами, обставинами, становищем, задоволеннями тощо. Володіння тим, що в будь-якому випадку приносить масу неприємностей.

Ці та інші хибні концепції (переконання) не дають людині усвідомити себе, пізнати свою справжню природу, змушуючи її крутитися як білка у колесі, забезпечуючи їй наступні перетворення – реінкарнації (оскільки нездійснені бажання прив’язують людину до матеріального світу, змушуючи втілюватися знову і знову).

Розум, справжнє Его

Бути розумним, виявляти справжнє Его – це усвідомлювати себе вічною духовною часткою Роду Всевишнього, невід’ємною частиною Всебога, Його духовною іскрою (Дживою).

За своєю природою (якісно) Душа невідмінна від Бога, але відмінна кількісно, оскільки є лише крихітною частинкою свідомості Бога.

Природою душі, оскільки вона є невід’ємною частиною Бога, є Радення — служіння Йому. Це істинна природа душі, як частинки Єдиної Свідомості – служити Цілому.  Нічого іншого душа робити не може, тому що це єдина її функція. Це як орган фізичного тіла, який природно служить всьому тілу; він працює сам собі.

Людина, як складова істота, у будь-якому разі служить Всебогу, у кожний момент свого життя, чи то служіння духовної енергії Бога, чи енергіям матеріального світу (благості, пристрасті чи невігластву).  Різниця лише в тому – які результати вона отримує – як складається  майбутнє людини. Все у цьому світі служить Всебогу – завжди, у кожний момент часу.  Щось, як приклад праведного діяння, а щось – як неправедного.

Згідно з Поконом і Відичним знанням в цілому, істинне Его виявляється, коли людина займається самопізнанням і поступово усвідомлює свою природу: вона позбавляється помилкових концепцій «я є тіло», «хочу собі…», «це моє», «я повинен жити для себе  ” і т.д.  Вона бачить, що все в цьому світі взаємопов’язане, ніщо не відбувається випадково, все підкоряється Законам Прави – Законам Життя, або Законам Всебога.

У неї природним чином виникає бажання робити щось корисне не тільки для себе, але щоб це приносило користь усім.  Це називається «жити для Бога», тому що є лише Бог, все виявлене – це вияв Бога. Приносячи користь цілому, людина отримує все, що їй потрібно, тому бажання жити тільки для себе відпадає автоматично. Це вияв справжнього Его.

Як досягти Раю, Визволення. Як знайти вічність, знання, блаженство?

Покон свідчить, що справжнє Его приносить людині справжнє щастя, а не тимчасові задоволення, які неминуче змінюються стражданнями. Душа вільна за своєю природою, оскільки, по суті, вона навіть не має відношення до матеріального світу, крім ілюзорних уподобань.

Відична Традиція стверджує, що природою душі є Вічність (непідвладність часу), Знання (справжнє знання про природу речей) та Блаженство, тобто справжнє духовне щастя. І щоб пізнати свою природу, людина має вивчати духовну літературу (священні писання – Покон, Віди тощо).

Потрібно намагатися розібратися у складних моментах за допомогою священних станів (медитації), працювати над собою, займатися самопізнанням (Жива-Яргою) – тим чи іншим чином.  Так чи інакше, крім Всебога, людині завжди потрібен Вчитель (Волхв) і наставник (відаючий, старший учень), які допоможуть їй усвідомити себе.

Завдяки разуму, через щоденне радення, знаходить Ясну (просвітлення), а через неї – звільнення і досягає вічності, знання і блаженства або спонукає хибним Его, заплутується в путах матеріального світу і продовжує шлях незнання і страждання.

Усі шляхи ведуть до Всебога, тому що немає нічого, крім Всебога.  Так чи інакше, кожна людина в цьому втіленні або в наступних усвідомлює свою справжню природу, позбудеться хибного его і знайде Ясну та її дари — вічність, знання та блаженство.

Питання тільки в тому: скільки часу займе подорож Душі Додому, і що вона зустріне на шляху.  А це – залежить від вашої усвідомленості та якості вашої духовної практики (радення). Без Розуму, Усвідомленості та Радення – страждання може бути нескінченним.

Тому, шкодувати несвідомих людей – заняття безглузде, краще вказати їм шлях до Світла.

 о. Огнь-Сварг-Володимир (Куровський).