РАХМАНСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ – 13 КВІТНЯ

Рахма́нський Великдень — Права Середа. Вшанування Рахманів Пращурів — носіїв Духу Роду, благочестивих Волхвів-Радетелів.

Це день Святарів, Святих Предків, Волхвів, Духовних Учителів і Наставників, Відаючих, які досягли висот Ясни (просвітлення).

Найвище вшанування віддається Волхвам-Радетелям, Рахманам, які відійшли у світи Прави й стали Вищими Душами, що оберігають своєю святою присутністю всіх відичних слов’ян — своїх нащадків у світі Яви.

Рахма́ни — це всі, хто незалежно від варни прийняв Велику Посвяту (санньясу), а передусім — Святі, Вищі Душі, що перебувають у світі Прави.

Це душі, які вже пройшли свій земний шлях і досягли найвищого стану чистоти та єдності зі Всебогом.

Через глибоку духовну практику, зречення від матеріального світу та аскезу, досягнувши стану Кона і поєднавши в собі всі протилежності буття, піднявшись над ними, вони досягли Просвітлення та Звільнення душі — піднеслися у Вищі Світи Прави. Такі Рахмани вже не втілюються у Явному світі.

Це дуже світлі та чисті душі — Святари, які підтримують рівновагу Світу своєю святою силою і світлом, наповнюючи та живлячи духовною силою Явний світ.

Свято, коли ми вшановуємо Рахманів — Рахманський Великдень — настає посеред весни (13 квітня) та має ще одну назву — Права Середа.

Цей день — своєрідний портал, що знаходиться у верхній точці колодарного кола, і є серединою між порою Велеса та Перуна, між літом та зимою.

Таким чином, цей день виступає духовною віссю, що поєднує нас зі Святарами та Рахманами.

Це день Великого Вшанування Просвітлених Майстрів усіх часів, підтримуючи зв’язок з якими, ми насичуємось духовною силою, добротою, мудрістю, благістю і Божим Світлом.

Рахма́ни — це люди, які зреклися матеріального світу і цілком присвятили себе Всебогу (старці, санньясі). Це четверта сходинка життєвого устрою (ашраму) для кожного праведного слов’янина, яка настає після 75 років або раніше — через Посвяту.

Рахманний спосіб життя — це ідеал і символ чистоти, духовності та праведності, до якого в одному з втілень обов’язково прийде кожна Душа перед виходом з Колороду.

Згідно з традицією учнівської наступності «Радення Сварожого Родового Вогнища», з часом рахманом стане кожен, хто бажає очиститися, возвеличитися та повернутися в наш Духовний Дім — Праву.

Серед рахманів є Великі Рахмани — Святі (Святари), здатні перетворити своє фізичне тіло на Тіло Світла та перейти до Божественного Світу Прави. Святі Рахмани не вмирають, а лише тілесно виходять із Яви й живуть вічно, опікуючись і підтримуючи всіх праведних відистів.

Слов’яно-арійський Відизм навчає нас, що вони перебувають у понадчасовому просторі Прави, у світах Слави, у постійному раденні й молитві.

Поглиблені у Священні Стани, вони виходять звідти і приходять допомагати нам, коли люди на Землі, їхні учні, нащадки, ввечері після Великодня опускають у річку шкаралупки з яєць-крашанок, як знак того, що вони вірно й свято шанують Ярила (Сур’ю-Дажбога), єднаються зі Світлом Рода Всевишнього та йдуть до Світла.

Кожна річка духовно з’єднана з Великою Рікою Життя, тому вважається, що за 21 день шкаралупки допливуть до рахманних земель — в Ірій до Предків — Рахманів, і сповістять їх про настання Великодня, про те, що ми продовжуємо дотримуватися Традиції, і вони повинні тримати для нас відчиненими Врата Раю.

Рахмани — це передусім Святі Предки, яких ми знаємо, а також ті, імена яких не відомі. У Родовому Вогнищі як Святі Рахмани вшановуються і прославляються Слов’яно-Арійські Спаси — наші Праотці: Мир, Богумир, Дажбо, Рама, Арій, Колодій та Мамай.

А також Першоволхви Кола Радетелів, Верховні Волхви Родового Вогнища: Вольга-Волхв, Магур, Рамадар, Ярослав, Кришень, Сава-Тур, Осмомисл, Миробож, Всеволод, Богодар, Яснозор, Радогост, Велемудр, Святослав, Данимир, Савр, В’ячеслав та багато інших, імена яких ще приховані.

У свій час Спаси — Рахмани, опікуючись і рятуючи наш Народ, вели його за собою під час переселень і розселень по землях Євразії, в тому числі дійшовши до Гімалаїв та Індії.

Цей день вважається днем Спасів, Духовних Учителів, Наставників і Батьків, усіх, хто навчає Вищої Божої Мудрості Відичного Знання. Це професійне свято усіх Відаючих.

У цей день освячують кулічі, хліби та іншу їжу, і через підношення частують Богів, Учителів та Наставників, жертвують гроші й майно на духовні цілі та укріплення Віри-Віди.

Вважається, що праведні люди, які святкують і вшановують цю подію, отримують невимовну передачу — Посвяту від Святих Рахманів, завдяки чому у них можуть відкриватися надможливості та глибоке розуміння свого Призначення.

о. Огнь-Сварг-Володимир (Куровський).