ПОВІДА ПРО РІВНІ ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ
Кожна людина протягом життя рано чи пізно сама собі ставить запитання про Бога і про свій особистий духовний Шлях. Сьогодні у світі існують сотні й навіть тисячі духовних напрямів. Звернувшись лише до «Слов’янської Відичної Традиції», ми побачимо багато організацій, шкіл і підходів.
Як тут слов’янину (арію) знайти себе і вибрати те, що є найбільш підхожим і відповідним? Давайте разом пошукаємо відповіді на ці запитання з точки зору Святого Покону.
У Поконі Рода Всевишнього, у Карбі відання Миротворення, говориться:
«Усе Родом об’єднано і в Роді перебуває, Боги прийшли з Роду і Родом утримані є, а люди суть Род Божеський в Яві. Тож живіть Родами, славлячи Праотців».
Цей Карб пояснює нам, що всі ми (люди) без винятку живемо у Всевишньому Богові (Всебозі) і є його малими частинками. Як би ми Його не називали, він Єдиний і Всеосяжний. Водночас він Множинний, Багатоназваний і проявляється своїми великими частинами (ликами-іпостасями) – Богами.
Подібно до того, як організм проявляється органами, а органи – своїми клітинами. Таким чином, різні клітинки (люди) взаємодіють із різними проявами Всевишнього (Богами), які виступають для них Праотцями в цьому втіленні. При цьому все людство є єдиним організмом (Родом Божеським в Яві). Наші предки називали його Світом-Ману.
Згідно зі Святим Поконом, Душі, перебуваючи на Землі, знаходяться у своєрідній Школі Життя, де вони грають у єдину і багаторівневу гру Майю (ілюзію життя, лілу).
ЕВОЛЮЦІЯ ЛЮДСЬКИХ ДУШ
Приходячи в матеріальний світ Яви, душі розвиваються (еволюціонують), пізнаючи самі себе і Всебога. На землі вони проходять чотири царства: мінеральне, рослинне, тваринне і людське. Вершиною процесу втілення Душі у світі Яви є її народження в тілі людини.
Народившись у тілі людини, душа послідовно проходить у своєму зростанні різні раси людей: чорну, коричневу, жовту і білу. Проявляючись у тій чи іншій расі, вона народжується в тому народі, який найкраще відповідає завданням її розвитку в цьому втіленні.
Перебування в тих чи інших расах або історичних епохах зазвичай проходить послідовно, але бувають винятки: усе залежить від загального завдання душі, мислеобразів, бажань і вчинків, проявлених у кожному конкретному втіленні. Кожен народ також неоднорідний, тому, залежно від рівня свого розвитку, втілені Душі створюють у кожному народі ступені розвитку душ – варни.
У Слов’яноарійській традиції відомі чотири основні варни: Трудівники (шудри), Весі (вайшьї), Витязі (кшатрії) та Відаючі (брахмани). Перероджуючись у певному народі, душа поступово і послідовно проходить усі рівні його суспільства, народжуючись у кожному з них. Після чого вона піднімається в іншу расу й інший народ із вищими завданнями, подібно до того, як учні молодших класів стають старшокласниками.
Закінчуючи своє перебування в людських тілах, душі починають народжуватися в божественних, вищих світах Роду Небесного і стають Богами у Всебозі. Кожному своє, свій рівень і глибина. Комусь підходить учення рівня «невігластва», комусь потрібна «боротьба пристрасті», і є ті, хто доріс до благості та цілісного сприйняття.
Таким чином, усі духовні Шляхи (релігії, конфесії), незалежно від рівня, є важливими і потрібними. Кожен напрям Шляху можна порівняти зі своєрідною програмою навчання. Наприклад, одні програми – для молодшої школи, інші – для середньої, а деякі – для вищої. Дуже важливо, щоб від самого початку Духовний шлях був шляхом Призначення і водночас ученням Праотців (Богів), тобто рідним.
Усім людям завіщано дотримуватися Святого Покону – Відичного Знання, і водночас кожен народ створює своє особливе розуміння єдиного і багатопроявного Бога. Воно втілюється в його Родовій Вірі.
СЛІДУВАННЯ ВІДИЧНОМУ ЗВИЧАЮ
Щоб указати правильний Шлях розвитку якомусь конкретному народу і людству загалом, Всевишній посилає дуже давні й мудрі душі, які стають на землі Спасами (аватарами), боголюдьми і несуть одні й ті самі вічні знання – Віду.
Спаси того чи іншого рівня приходять до кожного народу в кожному роді. Їхні імена відомі: Мир-Ману, Кельцокоатль, Гермес, Орфей, Рама, Дажбо, Масниця, Будда, Арій, Ісус Христос, Крішна, Магомет, Мамай та інші. Будучи насамперед душами, ми перероджуємося (перевтілюємося) в різних тілах.
З волі Всевишнього і за заслугами (кармою) душі й приходять у той чи інший народ. Ось чому в «пошуках себе» найважливіше слідувати Покону, Відам і Повідам і (певним чином) своєму Родовому Шляху – напряму, даному Праотцями (Богами) в цьому втіленні.
Дотримуючись загальної єдності – Відизму в цілому, – потрібно розуміти, що завжди будуть якісь національні відмінності (форми прояву): обрані Божества, філософія, обряди і підходи. Це нормально, так і має бути. Бо сам Род Всебог єдиний і багатопроявний, і дозволяє кожній душі прийти до нього тим Шляхом, до якого вона «дорісла» в поточному втіленні.
Ми, жителі Євразії, маємо щастя жити на землях споконвічного Відичного Звичаю. Відповідно, для аріїв славних, слов’ян рідним є Арійський Відизм, а в сучасному прочитанні – Слов’янський Відизм, Відичне Православ’я. Святий Покон вчить нас, що всьому в природі властиві три нитки, три витоки буття (гуни):
- невігластво (тамас) – стан інертності та відсутності розуміння суті;
- пристрасть (раджас) – радість дії, змагання та боротьби;
- благість (сатва) – цілісне розуміння істини та суті речей.
РІВНІ СВІТОРОЗУМІННЯ
Ці витоки проявлені не лише в різних народах і релігіях – навіть у межах однієї Традиції (лінії передачі та Ланцюга Наступності) можуть бути різні рівні світорозуміння.
Перший – рівень Відданості Богові (рівень Віри). Це прояв любові (іноді страху) до Всебога (Богів) і прийняття Його через зовнішню форму: обряди, заповіді, морально-етичні норми.
Це найнижчий рівень самопізнання. Перебуваючи на ньому, людина подібна до дитини, яка мало знає, але щиро вірить. Тому її винагороджують за віру та відданість. Такі «зовнішньо проявлені» духовні напрями через свою простоту бувають дуже масовими та задиристими.
Їхні прихильники можуть до хрипоти сперечатися про колір сорочки, головний убір, довжину бороди чи правильність трактування того чи іншого місця свого Писання, порівнюючи з іншою подібною духовною течією, яка відрізняється лише атрибутикою чи датами проведення свят.
Другий – рівень Знання та вміння впливати на реальність (рівень Віди). Для нього характерні чітке розуміння духовних законів, володіння Божим Духом (енергією) та партнерське спілкування зі Всевишнім і Богами-Предками. На цьому рівні світорозуміння люди віддають перевагу не зовнішнім формам, а внутрішній суті та реальній силі впливу. Але навіть за такого зрілого світосприйняття всередині кожного народу можуть з’являтися свої магічні школи, ордени та напрями, що протиборствують один одному.
Третій – рівень вищого знання, розуміння Істини (рівень Віри-Віди). На ньому, досягнувши майстерності в розумінні та застосуванні духовних законів буття, люди прагнуть до Ясни (просвітлення), розкриття в собі боголюдського потенціалу. Це своєрідна «умудрена зрілість» душі. Пропрацювавши цей рівень, душа досягає Звільнення від подвійності, здобуває Мокшу та Усладу, а далі народжується в Божественних світах або повністю поєднується зі Всебогом.
За бажанням така душа стає Божеством або приходить на Землю у вигляді мудрої людини – Вчителя та Наставника. На цьому рівні перебувають і розвиваються істинні відичні духовні напрями, що несуть у собі знання про Просвітлення та вихід із Колорода (самсари).
ВІДИЗМ ЯК РІДНИЙ ШЛЯХ
Приймаючи Відизм як Рідний Шлях, необхідно зрозуміти, що він, подібно до всього в цьому світі – єдиний і множинний. Він – як океан і безліч хвиль, що його складають. Якщо «дуже захотіти», у ньому можна виділити слов’янський відизм, індійський відизм (брахманізм), веданту, адвайту-двайту, персоналізм / імперсоналізм, минулий, сучасний відизм тощо.
Перебуваючи в невігластві та пристрасті, подвійності й егоцентризмі, Слов’янський Відизм за бажання можна розділити на російський, український, білоруський (є ще 10 слов’янських народів) тощо. Але для істинної відичної людини головне – океан, а не окремі хвилі.
Тому зовнішня форма, визначення, описи та інше словоблуддя – це далеко не головне. Головне ж насправді – єдність і цілісність зовнішньої форми та внутрішнього сенсу, суті. Основна відмінність істинного Відизму від інших напрямів полягає саме в цілісності сприйняття всіх ступенів дійсності: слідування формі та обрядовості (рівень невідання), конкуренція «знань» і трактувань (рівень боріння) або ж істинне розуміння Віри та Віди і суті буття (рівень благості).
Оскільки частина завжди менша за ціле, то немає потреби щось ділити чи відокремлювати, все єдине! Тому Відизм цілісний і багатопроявний, і ми в Раденні Сварожому сприймаємо його саме так. Наші Предки арії, розселяючись по світу, мігруючи в Індію та Азію, рознесли Відичне Знання як насіння життя, сили, любові та радості.
Ці насінини проросли і дали плоди. Внаслідок відмінності ґрунтів, температур та інших факторів вони мають інші форми, смак, колір, запах. Так, виросла та сама рослина, Древо Життя, – але трохи інша.
ЦІЛІСНІСТЬ СЛОВ’ЯНОАРІЙСЬКОГО ВІДИЗМУ
Перебуваючи в Раденні Сварожому, ми щасливі, що у Святій Русі як таємне знання зберігся Святий Покон, першовитік, Першовіда – той «ключ», який розкриває будь-яке знання. Для нас він виступає Коном (правилом, мірилом), що задає правильний світогляд, розуміння способу та місця прикладання всієї загальносвітової Відичної Традиції.
Завдяки Ланцюгу Учнівської Наступності «Радення Свароже Родового Вогнища» та діянням Кола Волхвів-Радетелей, у Слов’яноарійській традиції повною мірою збережено цілісність і системність Споконвічного Відичного Світогляду. Тому Слов’янський Відизм цілісний і поєднує в собі всі три рівні сприйняття, враховуючи їх повною мірою та виступаючи послідовними етапами розвитку душі.
Тому Родове Вогнище всеосяжне. Люди, чий рівень сприйняття світу орієнтований насамперед на Священні Обряди, можуть піднести свою душу молитвою, колословом і живословом (мантрою). Ті, хто прагнуть до Віди, можуть розвивати себе, осягаючи слов’янські відичні писання та їхні науки: Покон, Віди, Повіди, Жива-Яргу, Родосвіт, Родолад, Здраву, Кудесництво, Цілительство, Живу та інші.
Так вони відкриють різні грані буття та творення світу. Для тих же, хто готовий справді й щиро, глибинно і праведно йти шляхом духовного саморозвитку, прагнучи до Ясни, – надійною опорою та божим благословенням послужить Ярга в усіх її проявах.
Йдучи Ланцюгом Учнівської Наступності «Радення Свароже», послідовно рухаючись до розкриття Істини в собі Слов’янським Відичним Шляхом, людина проходить через посвяти різного рівня: Ім’янаречення (відичний слов’янин), Ім’янаречення Раденням (двічінароджений, слов’янин із таємним ім’ям), Родоварту (вогнищанин-старійшина), Відогору (відаючий – духовний провідник).
На кожному з цих етапів вона все більше і більше відкривається Всебогу, здобуває Віру та Віду і, піднімаючись над ними в Ясні, досягає найвищого щастя самореалізації. Необхідно слухати своє серце, і воно підкаже, яким Шляхом іти кожному з нас чи на який рівень піднятися в цьому втіленні.
о. Огнь-Сварг-Володимир (Куровський).
