ПОВІДА ПРО СЕНС ДУХОВНОГО ЖИТТЯ
Живучи в сучасному світі, кожна освічена людина хоча б у загальних рисах знає назви понад десятка релігій, духовних практик і шкіл. Багато хто навіть знайомий із науковими доказами існування феноменів духовного світу. Аура, душа, Божественні Сили – наявність усього цього надійно засвідчена сотнями експериментів і певним чином кількісно «виміряна».
Але, попри відкритість і близькість Божественного, більшість людей так і залишаються звично зануреними в матеріальне буття. Не бачачи повної картини, не маючи Віди, вони не роблять жодних висновків зі своїх знань і тому хворіють і страждають, не розуміючи шляху своєї душі.
ОСЯГНЕННЯ СЕНСУ ДУХОВНОГО ЖИТТЯ
Відповідно до поглядів Відизму (Відичного Православ’я), кожна душа є частиною Всевишнього Бога. Вона приходить у цей матеріальний світ з Прави (Вищого божественного світу) для того, аби пізнати і проявити споконвічно закладені в ній вищі якості.
Для цього вона пробує себе в різних іпостасях і формах життя, проходячи мінеральне (як мінерал), рослинне (у вигляді рослини) і тваринне (у подобі представника фауни) царства. Відповідно до Покону та інших відичних джерел, душа може втілюватися у 8 400 000 формах життя.
У кожному своєму втіленні вона розвиває в собі ті чи інші якості та вміння, які їй знадобляться на більш високих ступенях розвитку. Вивчивши та опанувавши щось досконало, душа фіксує в собі це вміння, і воно надалі стає вродженим. Завдяки цьому душа під пильним керівництвом Вищих Сил (Богів, вищих духів) розвиває себе.
Потрапивши на рівень «людина», вічна душа пробує себе в різних іпостасях. При цьому вона усвідомлює, опановує та вчиться використовувати в творенні побуту, сім’ї, організації, держави закони Прави (закони світобудови) і свою духовну (особисту) силу, зв’язок зі своєю сходовершею (ієрархією) Богів і з Всевишнім (через єдність Духовної Сили – Живу).
Відпрацювавши та опанувавши це (досягнувши Ясни), душа припиняє народжуватися в тілі людини і піднімається на рівень вищих душ. Перебуваючи в духовному світі, виконуючи волю Всевишнього, вона опікується матеріальним світом. Душа виступає при цьому Духом-Предком (Духом-Наставником, Охоронцем, Янголом) для тих, хто живе в Яві. З часом душа стає ще більш досконалою і проявляється як земне Божество, тобто перетворюється на дух-душу якої-небудь планети, зірки, зоряного скупчення.
Перейшовши на наступний рівень, душа може стати Вишнім Богом (Божеством), проявленим у вигляді якогось вселенського закону буття в окремо взятій Всесвіті. У своєму найвищому прояві душа може стати Богом-Батьком (Сварогом) або Богинею-Матір’ю (Ладою), створивши свій всесвіт (як відомо, всесвітів у Всевишньому Роді стільки, скільки крапель у морі, тому місця для самореалізації більш ніж достатньо).
Або ж вона може здобути повне Звліьнення від двоїстості та Свободу (мокшу, нірвану). Таким чином, найвищий сенс існування душі й, відповідно, життя людини – служити Всевишньому. Зрештою, стати богом у Бозі та / або досягти Свободи.
РІВНІ ЛЮДСЬКОЇ СВІДОМОСТІ
Оскільки зараз ми як душі перебуваємо в людських тілах і поточне життя для нас є найбільш значущим, зупинимося на цьому більш детально. Дуже важливо зрозуміти, що кожен день нашого буття має сенс. Наші думки, бажання, вчинки, справи ведуть нас або вперед до щастя, свободи і радості, або повертають у світ болю і страждання повторного кармічного народження. Кожна людина, кожен народ перебуває на своєму рівні розвитку, тому люди та їхні світорозуміння є різними. Звідси й різні підходи до духовного Шляху.
Покон Рода Всевишнього у Карбі відання Витоків навчає нас:
«В житті Явному душа три витоки пізнає, із Тьми через Борення до Світла йде. Після цього в Світлі Божому утверджується, щоб Світлом стати і в Праві вічно перебувати».
Це означає, що кожна людина, хоче вона того чи не хоче, у своєму духовному розвитку проходить через три Витоки буття, три форми свідомості (гуни): Пітьму (тамас), Боріння (раджас) і Світло (саттву). Пітьма – це обмеженість свідомості, інертність, невідання, надмірний матеріалізм. Боріння – це пристрасть, активність, змагання, ідеологізованість. Світло – це спокій, усвідомленість, праведність, чистота, духовність.
Залежно від форми свідомості, в кожній людині проявляються її духовна сутність і прагнення. Як наслідок – у будь-якому людському суспільстві присутні чотири типи людей, чотири Варни. У буденному житті це службовці, інтелігенція, військові, робітники, селяни тощо. У нашій традиції це:
- Відаючі (брахмани) – вчителі та духовні наставники, наукові діячі, мудреці.
- Витязі (кшатрії) – управлінці, адміністратори, воїни.
- Господарі (вайші) – виробники, підприємці та торговці.
- Трудівники (шудри) – селяни, робітники, ремісники.
Варна людини, на відміну від касти, може змінюватися в процесі життя. Якщо душа росте і розвивається, вона здобуває вищий рівень свідомості, і тоді людина входить до більш високої варни. Ми вже говорили про те, що головний сенс життя людини – Служіння Всевишньому і Свобода.
Служіння Роду Всевишньому є насамперед служінням роду земному – людям, ведичному суспільству (Родовому устрою) – через виконання своїх духовних обов’язків. Таким чином, духовне життя – це життя у виконанні своїх варнових обов’язків і повній відповідності їм.
ВІДИЧНЕ СУСПІЛЬСТВО – ДЖЕРЕЛО БЛАГА
Не тільки Святий Покон, а й інші відичні джерела говорять про це. Вішну Пурана [3.8.9] свідчить:
«Верховна Особистість Бога повинна шануватися належним виконанням приписаних обов’язків у системі варн і ашрамів. Немає іншого шляху, щоб задовольнити Всевишнього Господа. Людина повинна перебувати в системі чотирьох варн і чотирьох ашрамів».
Давайте зупинимося і ще раз усвідомимо: духовне життя – це коли людина дивиться на свої обов’язки з позиції Всебога і з точки зору свого духовного зростання. При такому погляді кожна дрібниця (життєва ситуація, подія, явище) – це урок і повчання від Всевишнього.
Ніщо не відбувається випадково, все має значення; зрозуміти причину тієї чи іншої події, явища, ситуації та навчитися керувати ними – означає наблизитися до Бога, стати більш розвиненим. Поділ на варни ґрунтується на роді занять, якостях і мотивах діяльності людини, а не на її соціальному походженні.
Відичне суспільство – це єдиний організм, де кожен добровільно бере на себе якусь роль і дуже якісно її виконує. Як наслідок, служачи іншим, ми служимо собі.
Народ благополучний тільки тоді, коли люди, які належать до цих природних складових суспільства (варн), взаємодіють і співпрацюють одне з одним, розуміючи, що духовний розвиток (самореалізація) здійснюється насамперед у варнах та їхній взаємодії.
Мотор може виконати роботи набагато більше, ніж кожна окремо взята його деталь; так само і будь-яка система здатна на більше, ніж її окремі елементи. Суспільна система, в якій поділ на варни відсутній або не усвідомлюється, – не може нормально функціонувати.
Родовий Устрій (варна-ашрама) як упорядкована структура людського суспільства є найгармонійнішою і вродженою формою його організації. Ведична традиція, та й саме життя вчить нас, що спеціалізація і кооперація через взаємодію Варн упорядковує суспільні відносини і створює людям умови для духовного та матеріального благоденства.
Якщо кожна людина житиме Духовним Життям, роблячи те, для чого вона була народжена, виконуючи таким чином своє Духовне Служіння і будучи щасливою від цього, – в суспільстві пануватимуть мир і благополуччя. А людина зможе швидше духовно розвиватися і підніматися на наступний ступінь еволюції душі.
о. Огнь-Сварг-Володимир (Куровський).
