ПОВІДА ПРО ВСЕЗАГАЛЬНИЙ РІД
Осягаючи сутність власного буття, людина рано чи пізно приходить до висновку, що все у Всесвіті взаємопов’язане і сам світ – це єдина велика система.
Святий Покон каже:
«Усе Родом об’єднано і в Роді перебуває, Боги прийшли з Роду і Родом утримані є, а люди – суть рід Божеський в Яві, тому живіть родами, славлячи Праотців».
Про цю єдність говорили не тільки наші предки. Світоглядні доктрини всього людства в тому чи іншому вигляді стверджують, що ми живемо в Бозі і Бог живе в нас. Говорячи мовою науки, ми знаходимося в середині більшої системи – Всесвіту – і є її частиною.
Всесвіт живе за своїми законами, які надихають нас розвиватися (через радість або страждання), підніматися на все більш і більш високий рівень самоусвідомлення. Душі, проходячи шлях переродження (Колород) у різних формах життя, творять увесь навколишній світ.
Завдяки тому, що все в світі має єдине джерело – Всевишнього Бога (Бога, Всесвіт), великого прародителя всього видимого і невидимого. У нашій традиції Він відомий під ім’ям Род (Род Всевишній, Род Всебог, Прабог, Деяус, Див і т. д). Волхви-Предки говорили, що Род Всебог (і безпосередньо його тілесні прояви, втілені через Сварога, Ладу, Всесвіт, при/Роду), – дуже різноманітний.
Тому люди (душі), залежно від рівня свого розвитку, по-різному Його розуміють і називають різними іменами, – по суті, говорячи про одне й те саме.
РІД І РІВНІ БУТТЯ
Покон Рода визначає, що поняття «Род» включає в себе три загальні сходинки (в міру зростання знань та енергії): Рід Людський (усі люди і народи, які живуть на землі), Рід Небесний (світ вищого буття (Богів), проявів Всевишнього) і Рід Всевишній, що містить у собі два попередні рівні (все видиме і невидиме).
Ці рівні буття знайшли своє відображення в кожному прояві Всесвіту. У тому числі – кожному наРоді, що живе на Землі. Будь-який народ має в собі ті самі три рівні: сім’я (сімейна єдність), рід (клан), які об’єднуються народом. Переходячи на рівень людини як системи, ми теж можемо відзначити, що вона триєдина і має в собі Дух, Душу і Тіло.
Якщо Всевишнього уявити як Сонце, то Дух кожної істоти – це його промінчик, частинка загального Духу, основа прояву нашої істинної «Я-Душі». Дух і Душа – це те, чим є людина насправді, те, що її формує, несвідоме і вільне начало. Дух виступає прямим втіленням Вищої Сили, яка веде все живе до вдосконалення і розвитку Душі.
Саме Дух здійснює зв’язок із Всевишнім Богом. Предки, все живе отримують свій Дух як частинку єдиного Духу-Свідомості Рода Всевишнього. Дух, проявляючись у кожній істоті, веде її до виконання Вищого Призначення (Дгарни). Більше того, завдяки Духу все суще є єдиним цілим.
Саме за допомогою цього зв’язку на рівні «Духу Бога» людина має можливість отримувати будь-які сили, розуміння, прозріння, підніматися над тілесним буттям і здобувати інтуїтивне знання, мудрість і щастя Божественного світу.
ЖИВА – ВТІЛЕННЯ ЖИТТЄВОЇ СИЛИ
Промінчик Світла Рода Всевишнього, частинка Духу Всевишнього – це основа, зерно Душі (Джива).
Душа людини – це «Жива», часточка самого Життя, втілення життєвої Сили Всевишнього. Це своєрідна брунька Древа Життя, жолудь, що падає вниз, у більш грубі світи, щоб з часом прорости в новій вищій якості – маленьким, але таким самим, як велике, тобто богом у Бозі. Подібно до дуба, що виріс із жолудя.
Щоб цього досягти, ми проявляємо в собі (усвідомлюємо) божественні закони Прави. Саме тому потрапляємо в ті чи інші життєві ситуації, щоб «дієво» і на власному досвіді усвідомити їхній вплив. Наш Дух постійно випромінює Світло Рода Всевишнього (Живу, Прану, Ци, Кі) як божественну енергію, яка дозволяє нам творити навколишній світ (матеріалізувати) і навіть здійснювати «дива».
Яким буде життя і що конкретно буде сотворено, залежить безпосередньо від Душі, бо Всевишній кожній істоті дає свободу вибору. Якщо творіння праведне і узгоджене зі світотворенням, то твориться загальне благо, якщо ні, – виникає «карна» і відплата.
Душа безпосередньо пов’язана з особистістю людини і несе в собі, як і все в цьому світі, два протилежні начала: умовно кажучи, Світле (творяче) і Темне (руйнівне). Завдяки протилежностям існує рух енергії. Але для того, щоб жити у вічній радості, Душа повинна розвиватися за рахунок творчих, «добрих» справ, справно служачи роду земному і роду Небесному, збільшуючи частину Світла (знань, інформації) та Вогню (енергії) в собі.
При цьому ми проходимо еволюційний шлях від грубоматеріальних істот до тонкоматеріальних. Таким чином, з одного боку, кожен із нас розвиває свою індивідуальну свідомість, а з іншого – виступає складовою частиною Цілого, Всесвіту-Бога, співтворцем і безпосереднім виконавцем Його Божественного Замислу.
Якщо ж людина живе неправедно (не відає, не знає законів Всесвіту), творить несправедливість і руйнує світ навколо себе, – її Душа стає темною і важкою.
Подібне притягує подібне і стає його провідником. Тому після смерті людини Душа, вібруючи на низьких вібраціях, може «опускатися» в Темну Нав. Коли Душа потрапляє в нижні світи (грубо-матеріальні), вона сама завдає собі страждань. Вчинені несправедливість і зло лягають на неї найважчим тягарем і завдають жорстоких мук.
Однак у Відичній традиції наших предків Нав – це ще й нов, тобто місце нового старту після невдалого.
РІВНІ ДУШІ ТА ВАРНИ
Постійні народження живих істот у реальному світі (світі Яви) складають основу Колороду – кола переродження Душ. Приходячи у втілений, матеріальний світ Яви, Душі розвиваються (еволюціонують) і отримують все більш досконалі тіла. На землі вони проходять чотири царства: мінеральне, рослинне, тваринне і людське. Вершиною процесу втілення Душі у світі Яви є її народження в тілі людини.
Народившись у тілі людини, Душа, як правило, послідовно проходить у своєму зростанні різні раси людей: чорну, жовту (червону) і білу. Проявляючись у тій чи іншій расі, вона народжується в народі, який найкраще відповідає завданням її розвитку в даному втіленні.
Перебування в тих чи інших расах, або історичних епохах може відбуватися одне за одним або ж непослідовно: піднімаючись і знову опускаючись, щоб піднятися. Усе залежить від загального завдання душі, мислеобразів, бажань і вчинків (карни), проявлених у кожному конкретному втіленні.
Кожен народ теж неоднорідний, тому залежно від рівня свого розвитку втілені Душі створюють у ньому свої ступені розвитку душ – Варни. У слов’янській (арійській) традиції відомі 4 основні Варни: Трудівники (шудри), Господарі (вайші), Витязі (кшатрії) та Відаючі (брахмани).
Перероджуючись у певному народі, душа послідовно проходить усі рівні, народжуючись у кожному з них. Після чого вона піднімається в іншу расу та інший народ із вищими завданнями. Закінчуючи своє перебування в людських тілах, Душа починає народжуватися в божественних, вищих світах Рода Небесного.
Процес розвитку людської душі шляхом перевтілень здійснюється досить повільно. Щоб оволодіти божественними якостями, нам дано поле дії – земний світ (світи Яви). Вичерпавши весь досвід, який базується на різноманітних земних переживаннях (як неприємних, так і радісних), людина досягає самопізнання і Ясни (просвітлення). Так вона усвідомлює своє божественне походження і єдність із Всебогом.
Це розуміння веде її до досконалості з такою ж внутрішньою невідворотністю, з якою насіння трави дає Траву, насіння дуба дає Дуб, а божа частинка – Бога.
ЗАДАЧІ ТА ДОСВІД ДУШІ
Щоб отримати досвід, людині потрібне не одне, а багато життів. Залежно від задачі, поставленої перед нею Всесвітом (Всевишнім), душа у формі людини живе багато разів, втілюючись у різні епохи і в найрізноманітніших умовах, – доти, доки земний досвід не зробить її цілісною і «досконало» мудрою.
Душа, залежно від своєї загальної задачі, може втілюватися на Землі сотні й тисячі разів. Внаслідок того, що задачі й минулий досвід у всіх різні, кожна душа втілюється на своєму місці в суспільстві. Тому деякі з них за одне життя проходять такий шлях розвитку, на який іншим потрібно кілька втілень.
Займаючись Жива-Яргою та іншими слов’янськими відичними практиками Радення Сварожого (Живою, Кудесництвом, Родосвітом) і т. д., переживаючи досвід минулих життів, людина часто відчуває себе сьогодні майже такою самою, як і в минулому, але насправді завжди є суттєві відмінності. При цьому життєві обставини, добробут, соціальне становище, умови життя – не головне: важливі ті душевні вміння та навички, які вона отримує в кожному конкретному втіленні.
Відчуття сутності своєї душі або свого «Я», відсутність хибного самоототожнення з власним его, тілом або минулими життями допомагає ясно бачити правильний шлях у нинішньому житті. Душа, якщо ми цього не хочемо, ніколи не потрапляє в забуття (не вмирає), вона – наша вічна основа.
Саме завдяки душі формується наше тіло і ми розвиваємося. Дотримуючись Відичного світогляду Предків і безпосередньо Шляху Радення Сварожого, практикуючи духовні вправи Жива-Ярги, Родосвіту, Живи, Родоладу, Кудесництва і т. д., можна побачити й усвідомити свою суть і покращити власне життя не десь і колись, а тут і зараз. Розуміння істинної суті духовного Шляху дозволить нам спрямувати свої зусилля на благосний розвиток, зцілення та гармонізацію Тіла, Душі і Духу.
о. Огнь-Сварг-Володимир (Куровський).
