ПОВІДА ПРО ЗНАЧЕННЯ ДУХОВНОГО ВЧИТЕЛЯ
Що заважає нам розвивати вищі якості своєї свідомості? – Наші розум, его, зарозумілість, які проявляються сукупністю звичок, моделей поведінки, переконань, усталених поглядів і проявів нижчої природи.
Щоб вибратися з цієї «клітки розуму», потрібні воля, сильне бажання пізнати Істину і Духовний Вчитель, який відкриє «клітку» зовні й допоможе стати вільним.
«Лише один Гуру, який досяг Самореалізації, може допомогти шукачеві досягти її», – говориться в одній відичній сутрі. Без Учителя (Волхва, гуру) людина, яка шукає, може так і залишитися в рабстві свого обмеженого логічного мислення (Розуму), непостійних емоцій і примітивних фізичних інстинктів.
Той, хто завдяки своєму раденню (постійній практиці) наблизився до Істини, як ніхто інший знає, що наодинці досягти зрілості душі дуже важко.
Гординя, непомірна зарозумілість, неправильне тлумачення містичних видінь і станів, зациклення на одному особливому стані, припинення внутрішнього зростання, страх, самообман, – ось далеко не повний перелік тих перепон, які стоять на шляху шукача і заважають йому бачити істину та чути істинний поклик своєї душі.
Тому кожен із нас у той чи інший період часу потребує дисципліни та наставництва – саме з ними духовний розвиток іде набагато швидше та якісніше.
Щоб спокійно й упевнено рухатися шляхом самовдосконалення, необхідний стан внутрішньої урівноваженості та цілісності або хоча б воля для їх досягнення. Постійно роблячи прості, навіть буденні речі, але проявляючи при цьому відповідальність, зосередженість і систематичність, ми самі створюємо себе.
Оскільки вища природа людини і вища практика завжди спираються на нижчу природу і практику (буденні речі) – подібно до того, як стіни будівлі спираються на міцний фундамент. У духовному зростанні такий фундамент (початкові практики самодисципліни) може бути дуже простим і невигадливим, але без нього подальше просто неможливе.
УСВІДОМЛЕНІСТЬ – ОСНОВА САМОДИСЦИПЛІНИ
Усвідомленість є чітким розумінням того, що і для чого робиться. На жаль, сьогодні більшість релігійно-філософських течій під впливом Ночі Сварога втратили усвідомленість і набули механістичного характеру, багато філософських концепцій позбулися розуміння суті й стали порожніми.
У слідуванні принципу «Вірю тому, що вірю» усвідомленість замінилася набором ритуалів та емоційним напруженням. Коли мова йде про Духовний Шлях, ми повинні ясно розуміти, що критерії звичайного світу до нього незастосовні – подібно до того, як за допомогою законів механіки не пояснити будову Всесвіту.
«Закони життя не описані в книгах, які можна купити за кілька су. Їх неймовірно важко відкрити, і тому більшість людей навіть і не думають їх шукати, а деякі все-таки хочуть знайти в книгах. Але їх вкрай мало, справжніх шукачів Істини» (П.К. Анкарі).
Більша частина людства перебуває в межах логічного мислення і не має доступу до медитативного (над-, поза-логічного) сприйняття. Вона не здатна осягнути Істину або вищий сенс життя, тому що у своєму пізнанні спирається на ті самі методи, які використовуються в повсякденні.
Людина-логік може думати: «Я буду аналізувати, мислити, читати книги – і осягну Істину». Але це ілюзія. Такий підхід можливий лише щодо зовнішньої сторони Буття, але не щодо його внутрішньої суті. Він абсолютно не годиться як метод пізнання Духовного Шляху.
Учитель – той, хто передає мудрість. Навіть якщо неухильно слідувати будь-якій із широко відомих філософських або духовних теорій, то без впливу «ззовні», а саме систематичних настанов і підтримки, неможливо досягти самореалізації та прийти до Істини.
Сіддха-сиддханта-паддхаті Горакша, глава 5: «Тільки за допомогою Учителя може бути досягнуто досконалості, а не через розсудкове мислення та нескінченне обговорення. Передачу мудрості потрібно отримати усно, а не від безлічі текстів, лише тоді можливо стати Визволеним. Вища обитель досягається передачею сили та благословенням Майстра, іншого шляху немає».
ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЯСНИ
Таким чином, щоб пройти Шляхом, який веде до Істини (Ясни, просвітлення), дуже важливо дотримуватися таких вимог.
1. Школа.
Має бути Школа духовних практик, очолювана живим Учителем (волхвом, гуру), який досконало володіє відичними знаннями (перебуває в Ланцюгу Наступності) і має свою реальну практику Шляху та досягнення вищих станів – Просвітлення (Ясни, Самадхі).
Саме це свідчить, що він сам вибрався з «клітки» Розуму. Глибинний власний досвід дозволяє йому правильно вести учня, сприяючи належному застосуванню набутих знань і можливостей.
У Ланцюгу Учнівської Наступності «Радення Свароже Родового Вогнища» такою школою та основоположним методом є Жива-Ярга. Для нас вона праматір цигун та йоги в усіх її проявах.
2. Прийняття.
Учень повинен повністю прийняти Волхва-Учителя і довіритися йому, дотримуючись його вказівок щодо своєї духовної практики. Тільки безмежна довіра своєму Учителю може розчинити гординю (собь, его) учня і вивести його на абсолютно новий рівень розуміння себе та світу.
Повній довірі та прийняттю знову ж таки може завадити логічний розум (его). Люди, як правило, намагаються знайти «найкращото» Вчителя. І навіть начебто знайшовши його, все одно сумніваються, перевіряють, переперевіряють і перестраховуються, перебувають у сумнівах, лінуються або просто вважають необов’язковим дотримуватися його настанов.
Насправді не настільки важливо, чи правильним є вибір Вчителя. Набагато важливіше, наскільки учень вірить, любить, розуміє свого Вчителя і готовий дійсно практикувати, дотримуючись його рекомендацій щодо самовдосконалення.
Для розчинення собі (его) хорошим є будь-який підхід, навіть найнесподіваніший. Це і є пряма дорога до свободи, до вершини духовного Шляху Ясни (просвітлення, самадхі).
3. Робота на Духовному Шляху.
Щоб осмислити і зрозуміти самого себе, людина повинна осмислити все, що було в цьому її втіленні та в минулих життях. Усвідомити кармічні передумови, які проявляються сьогодні у вигляді шор і стереотипов, звичок і переконань. Понад те, працюючи над розширенням своєї свідомості, вона повинна здійснювати Служіння.
4. Служіння Раденням.
У Слов’янському Відизмі саморозвиток, Служіння Всебогу і своїй Душі називають Раденням. Радення – це «світле творення» разом зі Всебогом, Богами і Предками на благо рідним, близьким, громаді та всьому суспільству.
«Великі вчителі говорили, що удача посміхається тим, хто працює. Допомога, яку може надати вчитель, залежить від готовності учня працювати і виконувати всі інструкції, які йому викладають. Без ревності в роботі він ніколи не осягне сенсу речей» (Джон Беннет).
ПЕРЕДАЧА ДОСВІДУ ТА ЗНАНЬ
Праця на духовному шляху може бути дуже важкою, часом навіть (здавалося б) непосильною, і при цьому – нескінченно довгою. Щоб не перевищувати необхідного часу і зробити її ефективною, потрібно розуміти технологію подолання Шляху.
Знання про те, як же пройти цей Шлях, споконвіку передається через Ланцюг Учнівської Наступності (школу) від Учителя до учня. Подібно до того, як секрети сходження на ту чи іншу гору передаються старшим представником альпіністської школи – молодшому.
Школи, Шляхи, як і Учителі, бувають дуже різними. У їхній оцінці головним є не величність чи простота, «святобливість» чи «аморальність», показний аскетизм чи розкіш, а досвід Духовного Шляху.
Куларнава-тантра (13.104-106) говорить про це так: «Є багато Гуру, подібно до світильників у домі, але важко, о Деві, відшукати Гуру, який освітлює все, подібно до сонця. Є багато Гуру, обізнаних у закарбованому у Відах священному знанні та в текстах шастр, але важко, о Деві, відшукати Гуру, що досяг вищої Істини. Є багато Гуру на Землі, які дають те, що відмінне від „Я”, але важко, о Деві, відшукати в усіх світах Гуру, що відкриває „Я”».
Як обрати Учителя? В Авадхута Даттатрейя «Авадхута Гіта» (гл. 2, 1) знаходимо пораду: «Той – істинний Гуру, при спілкуванні з яким проістекає вище Блаженство (ананда). Тлумачна людина повинна обрати такого своїм Гуру, і більше нікого».
Красиві слова, чи не так? Але не треба лякатися гучних висловлювань, насправді все просто: коли людина дійсно готова вчитися, – Вчитель знайдеться. Говорячи про Вчителя та про Духовний Шлях, який допомагає осягнути Істину і досягти Просвітлення, потрібно ще раз зазначити, що книг і писань для цього замало. Необхідний живий Волхв-Учитель і коло однодумців (співучнів), які об’єднані навколо майстра, що безпосередньо керує процесом самопізнання (навчанням). Це Громада Радарів.
СИЛА ЛАНЦЮГА НАСТУПНОСТІ
Ланцюг Наступності – це школа, яка відкриває Істину. Такою може вважатися тільки школа, в якій є живий Вчитель. Не книги, які від нього залишилися, не ритуали й атрибути, яких він дотримувався, а людина з особистим досвідом і переживаннями Божественного (ясни, самадхі).
Інакше члени спільноти, які слідують тій чи іншій традиції, насправді пов’язані лише з «минулими» трактуваннями вчення та Вчителем іншої епохи. На минуле потрібно і можна спиратися, про майбутнє пам’ятати, але зациклюватися і прив’язуватися до того, що минуло, не варто.
Будь-яке навчання завжди має будуватися відповідно до конкретних умов, місця та обставин. Перебуваючи «тут і зараз», у теперішньому моменті, ми єдині з Богом, із живою вічністю. Тому безперечно, що духовне навчання має відповідати епосі, навколишній дійсності та особливостям особистостей учнів.
Це ще раз доводить, що роботі на Духовному Шляху неможливо навчатися лише за книгами чи відеокурсами. Істинні знання, сьогоднішні уроки життя викладаються щоразу індивідуально живим Вчителем (волхвом, гуру) – майстром, який вільний від обмежень, і тому підбирає найбільш гармонійну методику саме для вас.
Нині існує безліч формацій, які підтримують те чи інше вчення. На жаль, дуже часто вони є застарілими та орієнтованими на минулі традиції, що багато в чому не відповідають дійсності. Істинна Традиція (школа) – жива.
На кожному новому етапі вона перероджується, подібно до листя на дереві навесні, але за суттю своєю (як стовбур) залишається вічною і непорушною. Саме так відбувалося і відбувається з Раденням Сварожим Родового Вогнища протягом століть.
ІСТИННІ НАПРЯМИ ДУХОВНОГО ШЛЯХУ
Якщо ми дійсно прагнемо пізнати Істину, ми самі, і ніхто інший, спираючись на здоровий глузд, повинні розібратися в тому, хто є хто і куди нас веде.
Сьогодні люди часто емоційно залежні від своїх релігійних переконань: починають боятися Пекла або прагнуть до невідомого Раю; пишаються своєю піднесеністю або відчувають власну нікчемність; нескінченно спокутують гріхи та карму, заглиблюючись в обрядовість.
Інші надмірно захоплюються інтелектуальним або ж із головою поринають у тілесні, фізичні практики, забуваючи (або не знаючи) про медитацію та просвітлення. Відхід від Кону – цілісного (гармонійного) життя, в якому духовне, душевне і тілесне урівноважене, – веде до життєвих труднощів, тоді як істинні (цілісні) напрями Духовного шляху ведуть до Звільнення.
Тобто до досягнення внутрішньої рівноваги та до більш гармонійного злиття із суспільним, професійним чи сімейним середовищем. Такий Шлях не вимагає ні страждань, ні надмірних жертв, якщо ці жертви не пов’язані з внутрішнім зростанням або звільненням. І тоді їх не назвеш надмірними, оскільки вони вимагають необхідних зусиль, щоб адаптуватися до нових умов, які відкриваються духовним Шляхом Ясни.
Крім того, учень дізнається, як відрізняти другорядне від основного, і всі його зусилля спрямовані на вирішення головного та досягнення неподвійності. Йдучи за Святим Поконом, дотримуючись Радення Сварожого, практикуючи Жива-Яргу і щиро прийнявши Волхва-Вчителя, ми здобуваємо надійні основи, завдяки яким отримуємо можливість вийти зі стану невігластва, стати дійсно Усвідомленими та Вільними.
о. Огнь-Сварг-Володимир (Куровський).
