СУТЬ ПЕРША: КАРБ ВІДАННЯ АЛАТИРЯ
Працюйте на ланах своїх,
Бо Праця ваша – то пожертва Богам.
Для мудрості маєте Алатир-камінь,
Він вам захист є, він вам і нагорода.
ТЛУМАЧЕННЯ:
1. Мир-Ману Свагура сповнений мудрістю та благом Рода Вишеня Рожанича, у щасті й радості знаходячись, внутрішньо сяяв Віданням святих Карбів Покону. Але, помовчавши, через деякий час він спитав:
2. “О, Всевеликий Вчитель усього сущого, розкажи про суть та значення Каменя-Алатиря. Чому ти на ньому возсідаєш та як він пов’язаний з іншими Алатирями, які я бачив у інших світах?“
3. Род Вишень сказав: Цей Камінь усім каменям камінь, тому що він Всесвіття тримає та є джерелом його. Ім’я йому Око Рода – Камінь Алатир*1. Він початок усіх початків, та кінець усіх кінців, це першоджерело Духа Рода, Світла Мого і Свідомості.
4. Алатир – це Першояйце, Першопочаток і Першопрояв Всесвіту усіх Всесвітів. Він це Я, сам Род Всебог – першооснова всіх творінь. Алатир – це найвища сила та найвища святість для кожної душі та усього сущого й несущого.
5. Всесвятий Алатир – це Род-Рода*2, він втілення духовного і тілесного. Образного та непроявленого, початку та кінця. Чоловічого та жіночого, єдиного та множинного, чинного та бездіяльного, Творця та створеного.
6. Алатир – це одночасно Род-Рожанич, Світло Рода і Див, стан позамежний й всевелика суть недоступна розуму, уму та почуттям людським. У вічності Він єдиний й множинний, як море всесвітнє єдине та множинні краплини його.
7. Алатир – це вершина гори й гора всіх гір. Гора Віди, Ясни, Мокші та Услади найвищої. Так він вершина Свідомості, всього сущого та несущого. Його осягає і на нього підіймається душа завдяки саморозвитку своєму.
8. Душа до Мокші йдучи, може бути безпутною і заблукалою у Колороді. А може здобути Віду Прави та прийняти Яргу як спосіб життя, для повного поєднання зі Всебогом. Ставши на шлях Істини та Ясни, праведно йдучи ним – людина як вірний шляхтич*3 проявиться.
9. Через багато втілень своїх, коли завдяки шляху Ярги – Ясна вже близько, душа вважається тією, що істинно підіймається у Гору*4. А досягши вершини Алатиря – вона Ясуном стає, Дживою – що свої муки припинила*5, Ясни досягнувши.
10. Для душі на Алатирі всадовитися, означає Ясни, Мокші та Услади*6 досягти, Богом у Всебогу проявитися. Це означає біля Мене сісти, Вищу Свободу отримати та в яснобутті, щасті, блаженстві та знанні вічно знаходитись.
11. Всесвятий Алатир у кожній душі як Джива проявлений, самовипромінюючоюся частинкою Духа і Свідомості Всебога. Кожна грань Алатиря – це втілений кон-закона Прави, що буття всього сущого та несущого створює.
12. Відай, Мир-Ману Свагура, це Я Род Всевишній через Сварога і Ладу подарував усім душам велику святість знань Віри та Віди Прави. Вони у Покон укладені та на Всесвятому Камені на віки вічні закарбовані.
13. Речу Я вам діти мої – Карб Святий: «Працюйте на ланах своїх, бо праця ваша – це пожертва Богам. Для мудрості маєте Алатир-Камінь, він вам захист є, він вам і нагорода».
14. Відають Боги та люди – це Першозерно Всесвіту і світу всякого, під іменами різними. Тому що Я це Воно, а Воно це Я – ненароджений та всепороджуючий, безіменний й багатоназивний, непроявлений і проявлений у всьому, сутнісний та всеохоплюючий.
15. Алатир Святий – це першоджерело Рода Великого і сам Род Трисвітлий у своєму непроявленому вигляді. Початок і кінець сущого та несущого, вістря й джерело Прави, корінь первісний, та вершина її найвища.
16. Алатир – це вища Свідомість та Серце Всевишнього, в ньому Див у Рода-Рожанича переходить, і Род-Рожанич у Диві проявляється. Світиться він життєдайним Світловогнем Духу Вседержителя, основою Вседрева Життя будучи.
17. Він живе втілення Всеохопного Духа Божого*7 і Всесвіття Всесвітів Ним створеного. Тому він незримо стоїть у середині та основі всього. І водночас, Він може бути в різних місцях, тісно проявляючись через – самонародження, створення або зображення.
18. Кожен Алатир – це частина Всеалатиря Святого, усі вони пов’язані з ним та є частиною Його. Так Око Боже, святістю присутності образу свого – будь-який храм, ашрам, капище чи вогнище освячує.
19. Алатир – це Род-Рода. Знак неподільної єдності чоловічого та жіночого першопочатків – Рода Вишеня й Рожани, Сварога і Лади, Перуна та Додоли, Велеса й Макоші. Знак всезагальної цілісності Рода Всебога та єдності в ньому усього множинного.
20. Мир-Ману Свагура спитав: «Скажи, о Всевеликий Отець усіх отців, Першовитоковий Вчитель усіх вчителів – які головні лики та прояви Алатиря Всевеликого? Відкрий мені цю таємницю, щоб я міг праведно та вірно Алатир Всесвятий вшановувати, Тебе у ньому бачити і Його в Тобі».
21. Відай, Мир-Ману, син Сварога! найвищий Алатир Всеохопний – це Всеалатир*8, втілення Святорода, Руштія-Пуруші, пряме першоджерело Веледуші, Вища Свідомість та джерело Світла Рода, Рода Вишеня та Дива. Він є все і все є у ньому.
22. Всеалатир треба бачити у всьому і Йому набожно поклонятися. Широко зріти, сприймати Його більшим, ніж будь-який образ, лик, прояв, назву чи тілесне зображення. Всеалатир – потрібно серцем і чистим розумом, поза умом та подвійністю осягати.
23. Нижче стоїть Сутаалатир, сутнісний Алатир, джерело будь-якої суті. Він виявлений як світ ідей та причин, відсутності будь-якого образу та всього не втіленого буття. Це причинна оболонка кожної душі та чиста свідомість, сон без образів та сновидінь.
24. Ще нижче Живаалатир – сходоверша трьох розділів, чар та животів. Кожна людина має його в душі та тілі своєму. Коли три Алатирі душі, Віссю Світу воєдино поєднуються, знаходиться Живаалатир. Так яр, завдяки підйому сили вогняної з витока у джерело*9 – Ясну отримує.
25. Далі йде видимий Алатир. Той, що у Храмі, Ашрамі чи Капищі стоїть. Це на нього пожертву й підношення проливають чи покладають. Так Мене, Всебога закликаючи, Богів Вишніх та усі Алатирі світів Прави.
26. Видимий Алатир також сприймається і шанується в образі Волхва ясного, Духовного Вчителя душі. Того, що Посвяту дає та мудрістю відання Покону – Віди Прави наділяє. Зі Всебогом, ланцюгом наступності та Самайєю поєднуючи.
27. Відай, Мир-Ману Свагура! Всевеликий і всесущий Вселатир проявлений як внутрішній й зовнішній, духовний та тілесний, цілісний і складений з частин.
28. Внутрішній Алатир – це сам Род Всебог, Його Свідомість і Дух. Тому найвища відданість Всебогу це носіння Його в умі*10. А найвище підношення Алатирю – це Дгарна та служіння Всевишньому через виконання обов’язків своїх.
29. Відай, Мир-Ману Свагура! Шанування внутрішнього Алатиря, Покону, свого Волхва-Учителя та слідування шляху Ярги, в усі часи, в усіх світах – це головні засоби досягнення Звільнення.
30. Зовнішній Алатир, це знак та образ Рода Всебога – безособовий та непроявлений. Ним може бути самонароджений камінь, вибраний та обточений камінь або виготовлений образ у вигляді зірки з восьми променів складеної з перетину ліній.
31. Щоб оживити*11 його, Він освячується Першоволхвом, Волхвом ясним чи звичайним Відаючим – через заклик Роду Всебога та Першопочаткового Світла Рода. Через поєднання з ним своєї Дживи та дихання, наповнення Життєдайним Світлом Моїм та силою першооснов*12.
32. У зображенні своєму, крім Камення-Яйця, стовпчика Род-Роди, Алатир ще променями малюється*13. Як ціле Він насамперед із двох протилежностей складається, кожна протилежність у собі два стани, два кінці має.
33. Так світ розгортається, з Одного утворюється два, з двох – чотири, з чотирьох – вісім і так до нескінченності. З двох рівнораменних хрестів складаючись, Алатир – Зірка твориться.
34. Хрест твориться із з’єднання чоловічого і жіночого, прямої лінії вгору спрямованої та лежачої, лежачи покладенной. Так Він має в собі чотири кінці.
35. Тому все живе як прояв Алатиря Всесвятого має чотири проміжки розвитку. Народження, юність, зрілість та старість. А Алатир Род Рода — це середина, основа та вісь, навколо якої це обертання відбувається. Водночас він само обертання та все створене.
36. Сонце-Дажбог з чотирьох Ликів-Проявів складається, так само як і Хорс – Місяць Ясний*14. Рік Божий*15 у єдності своїй – чотири різних пори має, Ранок, День, Вечір та Ніч Сварожу. Які в усьому житті всесвіту проявлені.
37. Віда Прави – Покон Святий, єдина та всеосяжна Віда усіх від, Скарб Таємний, з плином часу спрощено через 4 головні Віди*16 на Землі тлумачитися буде. І наступною множинністю Повід та писань людських*17 втілиться.
38. Чотири тілесні першовитока Рода Всевишнього – вогонь, вода, повітря, земля, в основі Всесвіту лежать протилежностями у Вище об’єднуючись. Так Алатир Всесвіття через першооснови, що з нього походять, весь світ на собі та в собі тримає.
39. Тому Алатир є знаком й образом непроявленого та проявленого, єдиного та множинного. Парного і непарного, духовного й тілесного, чоловічого та жіночого, білого і чорного, триєдності й четвертинності, які суть одне.
40. У зображенні своєму Алатир з двох Хрестів-Сварг складається, косого і прямого. Поєднуючись, вони восьмипроменеву зірку творять, що в обертанні своєму, коловратом стає і Щитом Сварога*18, що окремий Всесвіт знаменує.
41. Восьмикутна хрест-зірка, в основі та перехрещенні своєму – дві четвірки має. Місце це – суть образ Камня Святого, Зародка Творіння всього сущого, Першоджерело з якого творення Світу всіх світів почалося.
42. Завдяки Алатирю Всевеликому – мале до великого подібне і так само влаштовано. Тому будь-яка множинність і найменшість має властивість самоподібності до Цілого і Найвищого.
43. Як на Небі, так й на Землі – усе по єдиних Конах живе та твориться. Від того є чотири царства та чотири стани, які душа на Землі-Макоші по колу проживає.
44. У Колороді багаторазових втілень своїх, спочатку прахом кам’яним будучи, далі рослиною, твариною та людиною стає. А ще далі Вищою Душею, Земним, Небесним та Вишнім Богом у Всебогу стати може.
45. Так вона до стану свого вищого йде. Від нижчого та меншого до великого і найвищого зростає. Кожна праведна душа Всеалатир у колооберті буття осягає – на гору усіх Гір, Луки Рода прямуючи.
46. Чотири сторони Алатиря – це образ чотирьох порід людських, чотирьох варн та ашрамів*19. Чотири рівні усвідомлення та способу життя, які душі через втілення земні пройти потрібно. Щоб далі легко та ясно у Світи Вишні йти.
47. Відай, Мир-Ману! Для розвитку та повного розкриття у собі мудрості божественної, душа під час втілень своїх, покликана чотири святі Дгарни, чотири варни пройти.
48. Працівником ставши, працювати чесно та завзято, Господарем будучи – у щедрості благо тілесне виробляти та примножувати. Витязем проявляючись – панувати, керувати та інші варни щиро захищати.
49. Відаючі – покликані Святі Обряди творити, Святий Покон, Кони Прави, Віди та науки різні пізнавати, та людям нести. Щоб загальне благо для усіх душ від відання законів Прави та мудрості досвіду благого приростало.
50. У варнах проявляючись, душі чотири Ашрами, чотири Уклади життя мають. Будучи Учнями – Покону, Відам та справі своїй навчаються, Домогосподарями – сім’ю та громаду свою духовно й тілесно творять.
51. Тілесне поступово відкидаючи, Старійшинами стають, й мудрість через подвижництво передають. Щоб над тлінним повністю піднестися й Рода Всевишнього цілком осягнути – Рахманство приймають і рахманами в Мокшу йдуть.
52. Дві четвірки – вісімку дають. Вісімка – це число священне, воно вічності зриме проявлевлення. Як нескінченність руху та колооберт буття. Це образ та втілення Роти – Ладу Божого*20, єдності та взаємоперетворення тілесного й духовного.
53. Вісім першооснов – земля, вода, вогонь, повітря, простір, ум, розум та хибна собь*21, творять весь Всесвіт тілесний. Як прояви Алатиря Всесвятого, що все у собі поєднує.
54. З Всеалатиря виходячи, вісім Божих сил*22 простір буття тримають. Вісім сторін світу та вісім напрямків у Сварозі та Ладі в єдине ціле єднаючись, у колі змін Волю Рода Всевишнього утверджують.
55. Для кожного, хто прагне арієм славним стати*23, хто Праву славить і Шляхом Покону до Рода Всебога йде, як прояв Алатиря Святого – в році є вісім головних свят Колодара Сварожого*24.
56. Алатир у душі праведника через вісім головних Посвят Вікових*25 проявляється. Це рівні зрілості, від яких висота та рівень розвитку душі – у Яві та Праві залежить.
57. З Алатирем, у праведності та дотриманні Дгарни, життя земне у здоров’ї, щасті та благові скатертиною стелиться. А від невідання Алатиря та проявів Його – у труднощах та стражданнях ребраком*26 тягнеться.
58. Через Алатир зі Всебогом поєднавшись, люди, роди, громади та народи благими стають, а роки мирними та родючими. Через Кон в Алатирі Всесвятому явлений, загальна мудрість й добробут приростає.
59. Без Алатиря, Віри-Віди, Конів Прави, Дгарни, Обрядів та Ярги – неблагі нащадки народжуються. Неврожай, пошесть чи війна приходить. Щоб через смерть – душі від невідання та неправедності очистити.
60. Поєднання восьми точок Алатиря – створюють дев’яту в середині. Дев’ять – це число Рода Всевишнього, що суть Див, Род-Рожанич та поєднання Богів Рідних. Це Кон й середина найвища.
61. Відай, Мир-Ману Свагура! Дев’ять місяців жінка дитину носить, тому що дев’ять – це три трійки, Триглав Ликів найвищих. Род Всебог, Світло Рода та Див, Сварог, Перун та Велес, Лада, Додола й Макоша.
62. Це Виші Лики Мої, перебуваючи одне в одному, створюють усе Суще. Тому, Храми та Капища, Жертовники найсильніші – вісім вогнів жертовних мають з дев’ятим посередині.
63. Дев’ята, головна точка є перетином усіх інших. Це і є Алатир Вищий та Кон Святий, Брама без брами – місце переходу з одного стану в інший. З тілесного до духовного, множинного до єдиного та навпаки.
64. Все, що існує, є проявом священного Живого Каменя-Зірки, початкової основи тілесного та духовного прояву Вседержителя. Тому з Родом Вседержителем найкраще через Алатир поєднуватися.
65. Алатир – це середина всіх середин, серце всіх сердець, основа всіх основ. Він є сутністю творення, зримим зображенням Всесвіту і самого Рода Всебога. Славте Всевишнього через Алатир, шануйте Алатир, ноcіть Алатир і отримаєте від Мене усю множинність щастя та блага.
66. Алатир Род-Рода – це сама вічність та єдність усіх вічностей. У той час як у Всесвіті – усі світи з часом народжуються та вмирають, щоб потім з Всеалатиря народитися. Тож здобути та досягнути – Всевеликого Алатиря, це здобути вічність Мокші.
67. Через Алатир Род-Роду усі душі в єдине ціле з Родом Всевишнім, Богами Вишніми та Предками у вічності поєднані. Він живить усіх і силу життя дає. Тож черпайте з нього Живу Божу для творення свого.
68. Священний камінь Алатир – Латир, Олтар, Вівтар Род-Рода, Око Рода, жертовник, який є Вогнищем Всесвіту. Через нього народжується і через нього розчиняється усе проявлене та непроявлене. Він врожай врожаїв, примноження примножень та достаток усіх достатків.
69. Всеалатир Святий, у Ірії іріїв, на Луках Рода Всевишнього лежить і на всі боки світить. Усі Луки – світи Прави, Яви, Нави все існуюче створюючи. Усі праведні душі Його славлять і так Мене, Рода Всевишнього, Вседержителя вшановують.
70. Алатир Род-Рода – основа Священного Древа Роду, видимий і невидимий прояв Божественної Сили Плодючості та Творення всякого. Він Першозерно – Триглаву світів Прави, Яви та Нави, найвища святість життя, джерело сили й щастя найбільшого.
71. Алатир – це Найвище Світло Боже та Вогонь Творення Святий. До Родового Вогнища цього, Боги і люди треби приносять, як вдячність та славу Роду Всевишньому за життя, яке він постійно народжує Світловогнем Духа і Свідомості своєї.
72. Коли люди на Алатир Род Роду, мед – сурицю*27, молоко чи воду чисту живу проливають, квіти чи пелюстки на Нього посипають, так вони любов’ю своєю й праведністю Рода Всебога прославляють. І силу Життя та Світла в собі у стократ примножують.
73. Мир-Ману Свагура замислився і сказав: “Пробач, Всевеликий, я заплутався у розумінні своєму. Скажи Вседержителю, яка пожертва Тобі найбільш люба? Через що її краще Тобі посилати, через шанування Алатиря чи годування Вогню? Через Спільний обряд чи особисту молитву?”
74. Род Всевишній у лиці Рода Вишеня відповів: Відай, Мир-Ману Свагура! Все в усіх світах належить Мені, у єдності та багатопроявності Ликів Моїх. Я небо і земля, Я вогонь та вода.
75. Я Всесвіття, Я окремий Всесвіт, Я жертовний камінь, Я обряд, Я жертовний вогонь, Я жертводавець, Я ціль пожертви, Я сама пожертва і Я благо від жертвування. Все та скрізь є Я. І все це лиш прояв дрібний Моєї Чистої Свідомості*28.
76. Я Всебог та Володар усіх володарів. Тому ні в чому потреби не маю – ні в обряді, ні в молитві, ні в златі, ні в пожертві малій чи великій. Все у Всесвітті це Я, від Мене дарується і до Мене повертається.
77. Це ваші душі потребують пожертвування та різного підношення. Бо щоб володіти та отримувати потрібне, покликані ви з доброї волі – соту та десяту частину Вищому віддавати. А у складні часи, деколи четвертину та навіть половину від того, що прийшло чи маєте.
78. Щоб отримати – треба віддати, а щоб віддати потрібно отримати. Якщо єдність сущого відаючи, не захочуть люди чинити праведно та Кон пожертви творити – буде у них усе велике забрано. І лише мале, те, що віддати вони були покликані – залишено.
79. Пожертва потрібна, щоб собь та прив’язаність до тілесного подалати*29. Усім душам, усім частинкам Моїм завіщано, Мене, Рода Всевишнього у Жертвуванні Святому наслідувати. Для розвитку свого та примноження Загального Блага, усі повинні благочестям та щирою жертовністю проявлятися.
80. У благодіянні та несенні добра, першими покликані старші, сильні та заможні проявитися. А слабші й незаможні – праведністю їх натхненні, повинні їх приклад наслідувати. Відайте, що Всебогу віддано – то вам примножиться, а що лише собі та для себе залишено – пропаде.
81. Всебог, Боги й Предки – старшим становище і достаток мати дозволили, щоб вони молодшими та слабшими опікувалися. Як Всеалатир – малі алатирі тримає, так вищі варни – нижчим служать та навпаки.
82. Коли роблять так, то з малого багато що приростає. Як колос із зерна, як дуб із жолудя, як море з річки. У Алатирі буття вічного, завдяки колообігу блага, пожертві та служінню – щасливе життя та благо для всіх душ твориться.
83. Нічого не потребуючи і нічого не бажаючи, заради спільної Роти Буття – Я постійно підношення приймаю. Мудрі годують Всебога через Алатир, Вогонь і Воду, вуста Відаючих та годування священних тварин*30.
84. Відай, Мир-Ману Свагура, що требу у Святий Вогонь покласти, або на Алатир пролити, це єдино та однаково богоугодне та святе діяння. Це чиста святість, яка віддякою різного добра для жертводавця приростає. І це не залежить, що це за Алатир, але важлива чистота Відаючого –обрядодія.
85. Алатир внутрішній чи зовнішній, самонароджений, виготовлений чи намальований, у Святому Вогні чи Воді проявлений – це Мій непроявлений Лик Святий. Немає бути для вас розділення їх у чистоті чи святості – все є одне Мій Вогонь Свідомості.
86. У будь-якому вигляді Алатир вшанувати, це Мене пошанувати, любов та вірність свою проявити. Бо Алатир – усім душам і тілам опіка вічна, бо є він Око та Серце Моє, основа Всесвіття.
87. Відичний Обряд, молитва, колослово та живослово, Радення в Громаді чи особисте – однаково важливі. Загальне служіння – різні душі воєдино поєднує, а особисте радення чистоту й праведність підтримує.
88. Тому Алатир є спільним – у Храмі, на Капищі чи Ашрамі, а є особистий, що на грудях носиться. Є єдиний для всіх, невидимий – серце світобудови, а є множинний, як Джива у серці кожному.
89. Алатир Род-Рода – основа життя, народження та відродження кожної душі в ще більшій силі та славі, мудрості й блаженстві. Він є основою світу й буття, та він сам є весь Світ і буття.
90. Для сім’ї духовної, громади родової, як прояв мудрості, кону та закону Алатиря Всевятого, серцем і основою виступає – Отець і Мати, Волхв-Вчитель, і Наставник – Відаючий.
91. Алатир – це Око Боже, Всесвятий Знак єдності з Родом Всевишнім, Родом Рожаничем, Світлом Рода, Дивом, Сварогом та Ладою, Перуном і Велесом, Богами, Спасами та Предками й усім Раденням Сварожим.
92. Хто його у свідомості як служіння Всебогу носить, та з собою на тілі завжди має – найвище щастя, благословення та захист від Рода Всебога, Богів, Святих Предків, Древа Прихистку та Лінії Передачі*31 отримує.
93. Через Дживу-Алатир*32 сам Род Всевишній в усіх душах, Вищою Свідомістю вічно перебуває. Усі душі – суть частки Всевишнього, які пов’язані з ним завжди й усюди, в усіх світах, втіленнях та проявах своїх.
94. Мир-Ману спитав: Скажи, Всевеликий Вчитель усіх вчителів, Вища Істина та Світло Всесвіття, як праця та діяльність людини пов’язана з Алатирем? Як душами вища мудрість здобувається, та що до Ясни веде?
95. Відай, дитя моє! Вдячністю душі Всебогу за своє народження, можливість жити та проявлятися, самовдосконалюватись і пізнавати себе, має бути прагнення до життя по Праві, відповідно до заповітів Покону Святого.
96. Життя праведне – це виконання Дгарни, призначення свого Найвищого по відношенню до Всебога, Богів Вишніх, людства, народу та варни. Віддане служіння Волхву – Вчителю своєму, старшим, роду та громаді своїй.
97. Праведна діяльність — це прагнення єдності, любові, злагоди та добра. Вона у роді земному чеснотами та благородством взрощування Зерен Правди*33 проявляється. Кожне зерно те святе, це грань Алатиря всеправедного.
98. Проявляючи любов свою, та прагнучи мудрості навчати, Род Всебог через Богів Вишніх – усім душам Призначення певне дає. Поле діяльності, лан особливий, для прояву суті своєї та творення життя самобутнього.
99. Це поле – сама душа та її якості. Вона через внутрішню та зовнішню діяльність взрощується та розвивається.
Внутрішня праця – це саморозвиток Яргою, Обрядом, молитвою, колословом та живословом на шляху Ясни.
100. Зовнішня праця – це той лан, то поле Дгарни, що варні, карні та долі відповідає. Усі душі покликані вірно й праведно виконувати Обов’язки свої*34. Все те, що природі душі відповідає та до загального блага веде.
101. Головною метою, прагненням життя та діяльності кожної самоусвідомленої душі має бути пізнання Рода Всебога, й повне поєднання з Ним. Саме це дарує найвище щастя та усі блага Земні й Небесні.
102. Вища мудрість у тому, що Обов’язки свої слід виконувати як щире жертовне служіння Всевишньому. Без бажання та прагнення нагороди, чи користі від сотвореного.
103. Коли душі праведно Обов’язки свої на усіх рівнях виконують, вони Всебогу, Богам Вишнім, Вчителю, старшим, громаді, роду та родині своїй з відкритим сердцем служать.
104. Коли діяльність відбувається без надії на особисту нагороду, славу чи пошановування – тоді благочестя і духовні заслуги, самі собою накопичуються та до Ясни й Мокші ведуть.
105. Якщо люди володіючи достатком різним тілесним, до нього не прив’язуються і Яргою життя своє творять, тоді легко їм Свободи досягти і в Світи Прави піднятися. Хто чистий і славний – тому всі ворота та дороги відкриті.
106. Від виконання Призначення та служіння щирого й жертовного, у Яві – Права твориться. Коли кожен діє на лану своєму, у своєму Колі Творення, тоді на довгі роки щастя та благо настає. Бо Алатирі у серцях – праведністю сяють.
107. Через служіння – саморозвиток відбувається. Так душі Вищий Задум Мій осягають, для життя свого земного. Чим більше від них світла та чистоти, тим більше добра та блага у Яві, тим більше Божий Лад на всіх ланах проявляється.
108. Коли йдуть душі шляхом вірним – отримують вони найвище щастя та радість. Так вони здобувають достаток і благо, допомогу та підтримку в усьому, бо через Алатир Святий ми – єдине ціле.
109. Алатир Род-Рода – це серце Всесвіту, сам Всесвіт з нього виходить і на ньому сходяться всі шляхи – духовні та тілесні. Він Першозерно, Шлях та Плід, Камінь Призначення та Луки Рода – нагорода за віддане служіння.
110. Алатир Святий проявлений у середині Всесвіту, у всіх світах та місцях одночасно. Кожне впорядковане поле життя – Його зміцнює, і навпаки, Його міцність усі життя впорядковує та посилює.
111. Усі найсвятіші Храми й Капища, Боголісся та Святилища завжди в собі Алатир мають, щоб могли на них Обряди Відичні творитися. Усі вони на Святих Каміннях стоять, або Святі Алатирі мають у собі, щоб Святість свою стверджувати.
112. Алатир – Око Рода являє собою всепереможну могутність й безсмертя плідної та творчої сили життя. Він є Початок всенароджуючий, втілення сили родючості Рода Всебога, Сварога і Лади та усіх Богів Рідних*35.
113. Його Всесвята Сила проявляється через народження та прояв незліченної та нескінченної кількості душ. Це живі зародки життя, бруньки, які під Каменем Святим лежать, з Нього і через Нього виходять, у різних світах втілюючись.
114. Усі душі з Алатиря Всесвятого силу життя та існування беруть і завжди у єдності з ними знаходяться. Як Око Рода він скрізь та у всьому. Тому кожен камінь, будь-яка зірка, є його знаком та проявом.
115. З Род-Роди, Алатиря Святого іскри Життя висікаючи та у бруньки вкладаючи, Сварог з Ладою – Всесвіт творять. До Алатиря Вищого щовесни Дажбог приходить, щоб душі взяти та з волі Прабатьків – світи, землю та людство засівати.
116. Велес на Луках Рода Всебога його вічно береже та охороняє, як Першоджерело Життя і Кона, святе Джерело сили й плодючості всіх світів й усіх істот.
117. Мир-Ману Свагура спитав: “Скажи, О Всевеликий і Всемудрий Род Вишень, як Алатир Всесвятий пов’язаний із життям та смертю у Всесвіті? Якщо все з ним пов’язане і від нього бере силу, коли то чому смерть приходить?“
118. Відай, учень учнів моїх! Ти чи якась душа інша, Станами Ярги*36 напряму будь-яке знання отримати можете з Дживою і Святородом поєднавшись. Бо основа душі вашої, Джива, частка Мого Духа, Алатир внутрішній.
119. Ясно відповім тобі, щоб з уст в уста від Мене ти справжню Віду, Вище Знання отримав. Про Всесвіт знати потрібно, що у ньому все узгоджено та поєднано. Усі Боги – Сварогу та Ладі служать, а ці Праджапаті*37 – Роду Всевишньому.
120. Всебога вірно слухаючись, Праву та Роту буття підтримуючи – життя та смерть приходить. Тому Матінка Смерть-Мара, Велес у гнівному образі своєму*38, Яма чи інші Боги Дгарни уражують лише тлінне й неправедне, безладне чи кривдоносне.
121. Тіла й тілесне – це тлінне, опадаюче листя Древа Роду Священного. А стовбур та гілки – це душі, які вічно живими залишаються. Тіла та образи тіл швидко змінюються. А душі безсмертні, перевтілюючись, вони мудрістю приростають.
122. Кожна смерть – це перехід до життя нового. Вона для того потрібна, щоб старе та нежиттєздатне, не добре і руйнівне забрати. Так простір для нових втілень очищається й новим зародкам життя дарується.
123. З одного стану в інший переходячи, душі через Алатир, того чи іншого рівня проходять. Або ж через Всесвятий Алатир – Прохід усіх проходів, Ворота усіх воріт, Браму усіх брам.
124. Сердцем Дажбожої Писанки*39 є Сурья-Дажбог, Алатир світу людського. Тому арії славні – Мене, Богів та Предків в Обряді Відичному вшановуючи, повинні стояти обернувшись обличчям своїм на схід, до Сонця, що сходить.
125. На землях арійських святих, споконвічних, Всебога пошановуючи, можна вгору і на північ, на Кол-Зірку*40, дивитися, у напрямку Алатиря Всесвятого першопочаткового.
126. Всевеликий Алатир-Камінь на Луках Рода, у вічному і незнищенному – Ірій Ірієв, лежить. Як джерело Творення Буття є Він місцем відпочинку Рода Рожанича та Богів Вишніх.
127. І приходять вони до нього, до Першопочатку Сили Споконвічної, щоб від Рода Вседержителя – Світла й Сили набиратися. Там вони з Родом-Рожаничем, спілкуються та у вічному щасті й насолоді перебувають, бо немає на Луках Рода жодного поспіху чи турбот.
128. Луки Рода – це найвища Права, сама Вічність та Щастя найвище. Тут душі вільні від народження та смерті, й в Усладі – найбільшому задоволенні та блаженстві, знанні та радості перебувають.
129. Першокамінь Святий має силу велику в образі, знаку або звучанні своєму. Алатирем присягаючись, зцілюючи, у молитвах, колословах чи в замовляннях промовляючи, ви всю Святість Небесну на допомогу та підтримку закликаєте.
130. Через нього усі душі з Духом Всебога поєднуючись, найвищу Силу і Правду знаходять. Всесвятий Алатир знищити чи змінити неможливо, бо він і є сам Всевишній Род, і весь Всесвіт загалом.
131. На Алатирі закарбовані усі 360 головних Конів – Законів Прави, які Віду Прави – Покон Рода святий складають. Тому він найвищою святістю виступає, джерелом Віди та Повіди всякої.
132. Це від Алатир-Каменю сили життя бере Бог-Громовержець, Отець Перун – Владика Справедливості, Правди та Честі, основа Збереження створеного.
133. Щовесни на Луки Рода приходячи, він блискавки-перуниці з нього висікає, грозове полум’я розпалює і творить Божественний напій вічного життя – Воду Живу, напій Богів.
134. Вода Жива природу пробуджує, душі праведників зцілює, життя подовжує, бо несе він собі Животворну материнську силу Всесвіту і силу первісну Алатиря Всесвятого.
135. Через блискавку – перуницю життя твориться, неживе живим стає і непроявлене проявляється. Перуниця*41 будь-яку душу вищою Божественною Силою наповнює, зцілює та очищає.
136. За найвищим повелінням Моїм, Перун Громовержець з Алатиря Святого – Вогонь висік та людям дарував, щоб вони мали захист та тепло. Він цар Богів та володар воїнства небесного, владика Сварги.
137. Кони і закон Прави охороняючи, Перун перуницями зло спопеляє, порядок у Праві та Яві підтримує. Так він світ силами порядку наповнює та зміцнює, щоб Слава та Честь приростали.
138. Небесна Жива Вода дощів – навесні природу воскрешає і врожаї землі дарує. Подібно до цього, небесна сила Світла й Праведності, яка від Алатиря походить, завжди й скрізь праведників наповнює та багаті врожаї дає, хто має Віру-Віду тверду як Камінь-Алатир.
139. Алатир Род-Рода це вічне джерело Мого Світла та Вищої Свідомості, Сили Життєдайної, яка силою духу та мудрості у кожній душі проявляється. З цього Першоджерела витікаючи – Жива Всебога усі створіння наповнює, життя в них підтримуючи.
140. Благословення велике, коли є у людей Посвята праведна, єдність з Алатирем Всесвятим, Всебогом, Богами, Предками Святими і Вчителями, усім Древом Прихистку*42. Тоді можуть вони в собі Божу Живу проявити – найвищий Дух Божий Животворний, перстами Всебога у Яві виступаючи.
141. Маючи Алатир у серці та свідомості своїй, усі люди можуть ясно бачити Шлях Призначення свого. Отже, завжди щастя і благо у душі та тілі для себе створювати, як на Землі так і на Небі. Це і є Нагорода та Благословення Моє найбільше.
142. Мир-Ману Свагура, за Моєю волею, наказом і заповітом святим, будеш ти Першоволхвом та Першоцарем всіх людей на Землі-Макоші. Через тебе Покон – Віду Першовитокову, Відання Алатиря та поєднання з ним, Я Род Всебог на Землю передаю.
143. Хай Сварог і Лада, Перун та Додола, Велес й Макоша, усі Боги та люди його в Раденні Сварожому, у Родовому Вогнищі вічно бережуть. Життя своє по ньому розуміють та світ ладують – це Мій Заповіт Святий.
144. Щоб усі душі, які до вищої Істини, Блага та Краси через Світло і добро тягнуться, могли чистими, добрими й вільними ставати. У єдності з Всебогом перебуваючи, Силу Божу, щастя й радість у собі примножувати.
145. Будучи Першояйцем, Перовитоком і Першознаком всього сущого та творення першого, Алатир Всесвятий найкраще за все – душі з Родом Вседержителем поєднує, береже та захищає, Небо шляхом Ярги відкриваючи.
146. Алатир – вічністю своєю, усім душам та роду людському споконвічно в усьому допомогає. Аби могли люди свідомість свою взрощувати та до Світла Прави легко й вільно йти.
147. Відай, Мир-Ману! В усьому Всесвіті, всякий оберіг, образ Всебога, Богів чи Предків – самопроявлений, вироблений чи намальований, це лише прояв Алатиря Всесвятого та мала частинка Його.
148. Від Сердця та Ока Божого всякий день силу беручи, кожна душа покликана своє Призначення чесно та праведно, в любові та радості виконувати. Благо й добро на тому полі та місці Алатиря-Всесвіття творячи, де їй Всевишній призначив.
149. Свою Дгарну виконуючи, кожна людина має всі протилежності душі поєднати і стати над ними. Тоді поєднається у ньому верх і низ, внутрішнє та зовнішнє.
150. Завдяки цьому вона найвищу суть душі своєї та самого Рода Вседержителя осягає. Так Кон досягається, Ясна проявляється, Мокша і найвища Услада приходить.
151. З Дживою, Алатирем своїм внутрішнім поєднавшись, Ясни досягнувши, людина може всі закони Прави в душі своїй прочитати і здобути мудрість найвищу, малим Богом у Вишніх Богах та Всебогові проявляючись.
152. Так вона може стати істинним серцем нового Кола Творення – справи якоїсь, міста, держави, частини світу, вчення, нового світу свого чи Всесвіту окремого.
153. Щоб підтримати розвиток, лад та благо, щоб вічно сяяла єдина та багатопроявна мудрість Покону – Віди усіх від, буду Я на Землю душі Спасів, Благосвяту Небес – Великих Вчитилів, святих та провісників присилати.
154. Мир-Ману Свагура спитав. “Всебог, Прародитель найвищий, Основа та суть буття всіх Богів, людей та духів. Якщо Ти є все та через Алатир Всесвятий все живиш і годуєш, навіщо тоді душам у тілах працювати та здобувати їжу?”
155. Відай, Мир-Ману! Усе тілесне – духовне пробуджує, а духовне – благом тілесним проявляється. Праця – це найбільше благо! Любіть будь-яку працю свою. Завдяки їй саморозвиток відбувається, примноження мудрості та дорослішання душі.
156. Будь-яка праця людська, у радості чи в горі, у щасті чи випробуванні – це пізнання та втілення Конів та Законів Прави у Яві. Це духовний шлях та спілкування зі Мною, Богами й Предками, спільне творення та примноження Світу.
157. Тому праця ваша з ім’ям Рода Всебога на устах – є прямий прояв свідомості вашої. А праця по втіленню Дгарми своєї – є вдячністю найбільшою, що діти Мої рідні, Мені послати можуть.
158. Накопичуючи духовні заслуги, від діянь своїх праведних, кожна душа у світи Прави Святої піднятися заслужено може. А Мокші досягнувши, на Луки Рода Всевишнього у славі найвищій прийти.
159. Мир-Ману Свагура спитав: «Скажи Род-Рожанич Всевишній, вища особистість і зримий прояв Вседержителя Всесущого. А якщо та чи інша душа Ясни та Мокші не досягне, чи зможе вона в Праву і на Луки Рода піднятися?»
160. Вишень посміхнувся та відповів «Щоб на Луки Рода, в Ірій Іріїв потрапити і найбільше щастя отримати, потрібно правильно Дгарну, своє призначення виконувати. У дусі з Родом Всебогом поєднається, Ясну і Мокшу знайти».
161. Піднесення таке не одразу дається та багато втілень потребує. Тому життя за життям, поступово у Всевишнього і Богів Рідних, родосвіту та родоладу*43 навчаючись, кожна душа вчиться життя своє по Праві творити.
162. Покону, Від, Повід дотримуючись, настанов Волхва-Вчителя, Наставників, Відаючих і Батьків своїх слухаючись – треба душу праведністю розвивати. У Ярзі укріпившись, будь-яка людина благородною стає – арієм чистим.
163. Щоразу в Світи Прави піднімаючись, душі в Колороді час від часу до Яви повертаються. Щоб поля нової діяльності пізнавати і ще більше мудрість у собі примножити.
164. Так буде доти, доки душа повністю у Коні*44 не утвердиться. Вищої Ясни досягнувши вона нагороду найбільшу отримує – Свободу Буття Найвищого на Луках Рода Всевишнього. Для цього потрібно Алатир внутрішній та зовнішній – станами Ярги об’єднати.
165. В образі Зірки Алатиря Всесвятого містяться зображення усіх знаків, усі чети та різи, букви та руни що образно позначають зв’язок Неба та Землі. У ньому приховано усі звуки, слова та образи, а також прояви різної віри-віди людської у Всебога Всемогутнього.
166. Образ цей початком є усіх інших святих знаків людських – кола, восьмикола, коловрата, хреста чи триглава. Бо у триглаві кожному, хресті, колі чи у чимось іншому – Алатир це Першояйце, середина та основа, з якої все інше проявляється.
167. Кожен хто Праву славить, відати має, що Алатир Всесвятий є вічною та непорушною основою Вогню Творення й суттю Радення Сварожого Родового Вогнища. Він Мета, Шлях та Плід буття усього.
168. Завжди пам’ятай і твердо відай, Мир-Ману Свагура! Алатир Род-Рода – це Першокамінь і Першовиток, Першояйце й непроявлений Святий Першообраз Всебога Всевишнього.
169. Тому через будь-який камінь, образ намальований чи серце своє кожен відданий і вірний Мені, може з Родом Всебогом, Богами Вишніми, Предками Святими та усім Древом Прихистку поєднатися.
170. Через Алатир та Відання, хай Радення Свароже – Світловогонь Божий на вівтарях своїх береже. Для вічного поєднання усього Небесного й Земного, духовного та тілесного, в ім’я блага усіх живих істот.
171. Алатир Святий – це знак єдності та співпримноження*45 Богів і людей, Предків та нащадків. Знак єдності душ народів багатьох у єдиному роді людському та небесному, і окремо кожного славного – з Родом Вседержителем.
172. Зміцнюю вічним Світлом Алатиря Всесвятого душу твою, Мир-Ману! У всіх Манувертарах*46, у всіх переродженнях роду людського на Землі, у всіх втіленнях своїх, у всіх світах, в ім’я блага усіх душ ти будеш вічно відати Покон Святий та значення Алатиря.
173. Бережи та неси Святий Кон-Закон, єдину та багатопроявну Віру-Віду Божу та Всесвяту Силу Алатиря Всесвіту, яка Конами та Законами Прави завжди в усьому Всесвіті проявляється.
174. Бо усі віри, звичаї, шляхи, школи, науки, сутності, світи та могутності всякі, лише малі частинки та зовнішні прояви Алатиря Всесвятого.
175. Тієї ж миті усе тіло, душа й дух Мира-Ману Свагури, сина Сварога й Лади засяяли світлом сотні тисячі сонць. І увійшов Дар Відання Животворний у нього як вічна суть, сила і право Світло Прави у собі – всім душам нести.
176. Відайте, істинно таке повне трактування Карба Алатиря, Віди Прави Святого Покону, повідане Миру-Ману Свагурі, самим Родом Всевишнім.
СЛОВНИК
НАЗВ І ПОНЯТЬ
Суть Перша. Карб відання Алатиря.
1. Око Рода – Камінь Алатир. Ал (ол) – старий, споконвічний, білий, сивий, Тир – сила, енергія, а також нести, утримувати, мати в собі. Таким чином Алатир – споконвічна (давня, стара, біла) Сила, або той, що містить (несе в собі) Силу і Світло (біле), сонячне, сяюче. Латир, олтар, алабор, алабир, аум (ом) – похідні від Алатир.
2. Род-Рода – одна з назв Алатиря. Точне значення – Бог-Богиня, що породжує Першоджерело. Алатир як жертовний камінь – шива-лінгам. Камінь Алатир у вигляді Род-Роди зображується як просто камінь або стовпчик у колі (квадраті). У Відичному Обряді як символічне пожертвування Всебогу-Творцю на нього проливають молоко, воду, мед тощо. Загалом будь-який освячений камінь, чур, стовпчик, писанка (яйцеподібний камінь) може виступати Род-Родою.
3. Вірним шляхтичем – мова про Шлях Просвітлення. Існують 4 ступені – 1. Безпутний, той, хто ще не йде Шляхом Ясни (просвітлення); 2. Подорожній – той, хто став на Шлях Ясни; 3. Той, хто піднімається в гору – останнє життя перед Ясною; 4. Ясун – той, хто досягнув Ясни. Шлях у святоруському ще й шлях, тому подорожній ще шляхтич, шляхетна людина, бо йде шляхом своєї Дгарни (призначення) і Ясни.
4. Той, хто підіймається на Гору – той, хто йде шляхом Просвітлення до Мокші (Звільнення). Гора – це Світова гора – Камінь Алатир, Гора (гора знань) це і Волхв-Вчитель (гуру). Гуру – змінене слова гора (гура, гуру).
5. Дживою що муки припинила – Ясун, людина, що досягла Ясни (просвітлення, нірвікальпа-самадхі) за життя або Дживамукта (дживанмукта). Тим, хто припинив муки, називають святу людину, яка досягла стадії самоусвідомлення (яснотворення, нірвікальпа-самадхі) і повністю, до настання фізичної смерті, звільнилася від бажань і карми.
Звільнення з колообігу народжень і смертей є кінцевою метою життя в Слов’янському Відизмі (Відичному Православ’ї). Таке звільнення називається – Мокша. Зазвичай душа досягає Мокші після смерті матеріального тіла. Але, практикуючи Яргу (йогу) – медитацію і самопізнання, людина може досягти свободи через з’єднання з Дживою (атмою, Духом Бога) у глибині своєї душі. Тих, хто досяг цього рівня самореалізації, називають Дживамуктою, Ясуном або Дживою, що припинила муки.
6. Услада – у Відичному Православ’ї це вищий ступінь Мокші (Свободи, Звільнення) і найглибша реалізація душі через повне злиття з Дживами, Святородом і Веледушею Рода Всевишнього (зі Всебогом) у процесі еволюційного саморозвитку шляхом Ярги (медитації).
Свобода від пристрасних бажань, прив’язаностей і страждань, звільнення з Колороду в результаті очищення свідомості. Вищий стан свободи, щастя і гармонії, позаособистісної або надособистісної повноти буття.
7. Всеохопний Дух Божий – Алатир є джерелом та поєднуючою основою для Веледуші (Духа-Душі, Наддуші Рода), Світла Рода (Життєдайного Духа, Живи, Брахмана), Свідомості (Руштія-Пуруші, Відогня Свідомості (Святорода), Диву (непроявленого буття, шуньї) та Рода Вишеня (Рода-Рожанича, Вищої особистості Всебога).
8. Всеалатир – це і є сам Род Всевишній, його прояв як вершина, середина й основа будь-якого явища, процесу або істоти.
9. Із витоку в джерело. У Ярзі «Виток» це 2 чара (чакра), на рівні куприка, «Джерело» – 8 чара на маківці. Мова про підйом Вогняної сили (кундаліні) та її прохід від куприка до маківки.
10. Носити Алатир в думці – пам’ятати про те, що все є Всебог, що життя – це Гра Душ, не залучатися до цієї гри, не прив’язуватися до матеріального, не ототожнюватися з тілом, завжди пам’ятати про духовний розвиток, дотримуватися Варна-ашраму, виконувати Дгарну і прагнути до Ясни. Якщо спрощено – завжди пам’ятати про Бога і присвячувати Йому своє життя, працю і діяння.
11. Оживити його. Веледуша (наддуша Всебога) перебуває у всьому, тому абсолютно все потенційно живе. Але, щоб посилити, проявити цей зв’язок і єдність із Родом Всевишнім – Алатирі освячують, роблять «живими», святими і діючими порталами, що поєднують земне і небесне, мирське і священне.
12. Силою першооснов. Освячення здійснюється Святим Животворним Духом Світла Рода Всевишнього – силою Рода і силою його проявів – Божеств, управителів стихій (першооснов).
13. Променями малюється. Мова про найпростіше зображення Алатиря – у вигляді 4 ліній, що перетинаються на хрест (восьмикутна зірка).
14. Хорс – Місяць Ясний. Хорс (Хоре, Корс, Хорос, Хома, Сома або Чандра) – Бог Місяця. Керує розумом кожної живої істоти, дає енергію росту всім рослинам. Має сестру Дивію – Богиню Місяця. Належить до земних божеств, служить Роду Вишеню.
15. Рік Божий – мова про один рік існування Всесвіту Сварога (Брами, Брахми), він дорівнює 3 110 400 000 000 земних років.
16. Чотири головні Віди. У Ланцюгу учнівської наступності Радення Свароже вважається, що Покон Рода (Віда Прави) – споконвічна, таємна, всеосяжна Віда, виток усіх Від. У стародавні часи Покон (кони, закони Прави, Сантана-Дхарма) викладався тільки обраним.
Коли арії-руси, рятуючись від заледеніння, мігрували до Індії, там волховські (браманські) роди русів (ріші) записали його трактування у вигляді 4 Від (Рік, Яджур, Сама, Атхарва).
Рігведа – ректі, говорити, вимовляти вголос, мова. Тобто Віда (знання) – славослів’їв (гімнів), промови (проповіді) для проголошення на Богослужіннях.
Яджурведа – джурити (служити), джура – слуга, журитися, говорити скорботні слова. Тобто це Віда (знання) – правил вимови жертовних слів і славослів’їв, під час служіння-жертвування.
Атхарававеда – від хвороби відання. Тобто Віда (знання) – замовлянь і заклинань Богів для протидії хворобі (хворі).
Самаведа – від слова саман – змішувати, загортати, «загортання в музику», у звучання. Це Віда (знання) про те, як слова «загортати» в мелодії, знання про мелодії.
17. Писань людських. У традиції Покону заведено вважати, що споконвічна, позачасова, божественна Істина і мудрість, подана в Поконі, так само, як Род Всевишній, єдина і багатопроявна. Єдине – це Покон, всі інші множинні писання – це його прояви. Тому відист позитивно ставиться до будь-яких благих писань, вважаючи їх продовженням Покону та інтерпретаціями його вічних істин.
18. Щит Сварога (Поле Творення) – восьми променева зірка (алатир), вписана в ромб і квадрат. Символ особливого простору (в даному випадку Всесвіту), де відбувається творення і розвиток.
19. Ашрам – це стародавнє арійське (праслов’янське, санскритське) слово, що позначає спосіб (спосіб) життя і поведінки, а також місце життя – Обитель і Школу. У прямому розумінні воно означає відсутність (загоєння) шрамів, місце зцілення, де відсутній душевний і тілесний біль, а – відсутність, шрам (біль від порізу), водночас «ашрая» – це захищеність.
Ашрам – це також приміщення для духовного навчання, Храм-Обитель, де люди під керівництвом Волхва-Вчителя осягають Відичну мудрість через Обряди, Жива-Яргу та духовну практику загалом.
4 Ашрами (уклади життя) – це ашрам навчання й учнівства (0-25 років), ашрам сімейного життя, домогосподарства (25-50 років), ашрам передачі знань, старійшинства (50-75 років), ашрам рахманства, зречення від матеріального життя (75 років і до смерті).
20. Рота – Лада Божого. Рота (рита, рата, рта) – вічний закон, принцип циклічності (ротації), закон змін (дао) – основа Призначення (дгарни) і Колорода Буття. У злагоді з Ротою відбувається «впорядкування невпорядкованого», обертання Всесвіту й існування всього сущого, включно з космосом, людством і його моральними засадами. Циклічність Роти проявляється як безперервне чергування активної та пасивної фаз: інволюції – Дивород та еволюції – Сварода. Обидві фази є однаково необхідними. Тільки наявність обох фаз забезпечує всебічність розвитку, повноту накопичення досвіду в циклі. Саме завдяки Роті існує Божий Лад – порядок, упорядкованість, це слова (терміни) – синоніми.
21. Помилкова собь. Собь (слов’янський термін) – самість, его, відчуття «я» як відокремленої особистості, ідея окремості буття. Собь – це те, з чим людина себе ототожнює в реальності, самоідентифікація. Собі також притаманні три витоки (гуни, якості) – благість, пристрасть і невігластво.
Хибна собь – хибне ототожнення себе з чимось або кимось іншим. Втрата істинного розуміння себе (істинної собі). Втрата розуміння того, що вона душа і є невід’ємною частиною Всевишнього, його Веледуші. Відокремлення себе від Бога, самозабуття, перебування в невігластві й неусвідомлення своєї суті.
22. Вісім сил Божих. У Поконному Відизмі Род Всебог проявляється всіма Богами, людьми, духами тощо. На рівні окремого Всесвіту він являє себе як Сварог (Бог Батько) і Лада (Богиня Мати), які проявляють себе 12 Сварожичами (Богами), вісім з яких є визначальними для підтримання простору життя, простору як такого. Це Перун і Додола (Перуниця), Велес і Макоша, Дажбог (Сур’я) – Денниця (Ушас), Вогнебог (Вогнь, Агні) – Вогняна (Сваха).
23. Арієм славним стати. Арій (ярій, сонячний), славний – той, хто користується славою, гідна людина. Тобто стати благородною людиною завдяки осягненню Конів і Законів світобудови (Прави). Арій славний – людина, яка незалежно від статі, національності та раси підносить свою душу шляхом Ясни, слідуючи Ярзі, яка прославляє Божественний світ – Всебога, Богів і Предків своїми праведними справами (той, хто славить Прави, православний).
24. Вісім головних свят Колодара Сварожого. 1. Різдво Божича-Коляди. Створення світу. 23-24 грудня. 2. Додоли-Перуниці. Громниця. Стрітення. Отримання благословення Додоли та Перуна 2 лютого. 3. Ярило Красний, Великдень Дажбожий. День стає більшим за ніч. 23 березня. 4. Жива, Ярилиця. Шанування сили Життя Всебога. 2 травня. 5. Купала. Різдво Семиярила. Пік сонця, здобуття Божої сили. 23-24 червня 6. Макоша літня. Першого Спаса, Маковій. Подяка за життя. 7. Овсень, Радогощ. Різдво Сивояра. Осіннє рівнодення. Подяка за врожай. 23-24 вересня. 8. День Лади і Сварога. Подяка за життя і творення світу, 1 листопада. Кожне з головних свят багатозначне і у ньому вшановуються різні лики (іпостасі) Рода Всебога.
25. Вісім головних присвят Вікових. Це Ім’янаречення, проводиться від народження до 40-ка днів, Посаджени на коня або Зірниця-Провісниця, проводять у 3 роки, обряд-утвердження в статі, Підперезування або Закосичення, проводять у 6-7 років, коли дитина йде вчитися (Ім’янаречення Раденням у дорослому віці), Ярення або Лельник, 13-14 років, Радення Варною до 25 років (Варнова Посвята), Вінчання (Домогосподарство) після 35 років, Старійшинство після 50-ти років, Рахманство після 75 років.
26. Ребрак – (рубель, качулка рубчата, валек). Дерев’яна дошка з вирубаними поперечними жолобками для катання білизни, накатки шкір. Ребраком тягнуться, образна відповідність – дорога з видовбуваннями, ямами і перешкодами, важкий тернистий шлях.
27. Мед – суриця. Ритуальний напій, який проливається в жертовний вогонь або на Камінь Алатир. Молоко з медом, молочно-медовий квас, квас (сома) з особливих трав зброджених на сонці. Символічна пожертва, яка проливається, просипається на Алатир як символ єдності духовного і матеріального світу.
28. Чиста Свідомість Бога. Те саме, що Світло Рода, Жива, Світловогонь, Споконвічне Світло і Святород. Споконвічне Світло і Вогонь, Чиста свідомість Всебога, споконвічна божественна енергія творення або первинна субстанція, що протікає крізь усе суще і не суще, усі форми та відсутність форм, створюючи і підтримуючи всі ці форми.
29. Прихильність до тілесного подолати. Відизм Покона розглядає перебування вічної душі в тимчасовому матеріальному тілі як короткий період гри для духовного зростання. Від початку кожна душа сповнена вічності, знання і блаженства. Але, перебуваючи на Землі в матеріальному тілі, вона ототожнюється й обумовлюється тілом, поступово забуваючи про свою справжню природу. Подолати прив’язаність до тілесного, означає завжди пам’ятати про Всевишнього, про те, що життя – це гра (лілла) заради саморозвитку, на перше місце ставити духовний розвиток, не залежати від мирського і тілесних речей.
30. Священна тварина. У Відичній Традиції, при Храмі часто розміщується «священна тварина», їздова тварина Храмового Божества (білий кінь, білий бик тощо). Один із відичних видів підношення Всевишньому – годування священних тварин властивою їм їжею.
31. Лінія Передачі – те саме що Ланцюг Наступності (парампара). Є основою для отримання і втілення Божественного Знання, в основі якої зв’язок Вчитель-Учень. Проявляється як духовно-філософська школа понять і термінів, практик і обрядів, способів досягнення Ясни тощо.
32. Джива -Алатир. Для душі людини основою сили, мудрості, знання і благословення є її Джива (атман, божа іскра) – Дух Всевишнього всередині нас. Джива-Алатир (атман) усередині нас є прямим проявом Всебога, «абсолютного буття» – Веледушею (наддушею, брахманом) Всевишнього. Коли завдяки дотриманню Покону, за допомогою Ярги досягається єдність із Джівою – досягається Ясна і Мокша. Людина усвідомлює себе як Істинне «Я» через з’єднання з Абсолютом. Крапля – з’єднується з морем і стає морем.
33. Зерна Правди – духовно-моральні якості, правила і заповіді, дотримуватися яких і розвивати в собі покликана кожна душа: Істина, Любов, Справедливість, Праведність, Мир, Ненасильство, Служіння, Чистота, Відповідальність, Вірність, Воля, Утривання, Совість, Саморозвиток, Благочестя, Набожність.
34. Обов’язки свої. Кожна душа має свою Дгарну (призначення), яка проявляється через варну. Кожна варна має свої обов’язки, виконання яких підносить людину. Відповідно до традиції Відичного Православ’я людина має вроджені обов’язки відповідно до її віку, статі, ашраму та варни.
35. Рідні Боги – Сварог, Лада, Перун, Велес, Додола, Макоша та інші, є тими Божественними особистостями, що підтримують саме нашу реальність, ту Божественну Гру (ліллу), в якій ми народились або знаходимось, маючи посвяту або світоглядово перебуваючи у Відичному Православ’ї (Слов’янському Відизмі). Вони Небесні Родичі – рідня.
Чужі Боги – це лики та іпостасі Рідних Богів в інших Іграх (реальностях, світоглядових системах), де вони діють за іншими правилами і можуть проявлятися зовсім іншим чином. Тому, також завжди допоможуть і підтримають, але менше і гірше, ніж у ликах Рідних Богів. Усі Боги є проявами Рода Всевишнього і мають свої прямі функції, але навіть незважаючи на це, з вірності Всебогу вони бережуть усіх його праведних дітей (тих, що відають Істину), тож можна отримати добру допомогу від будь-кого з них, будь-кого з ликів (іпостасей, проявів) Всевишнього.
36. Стани Ярги – те саме що Священні Стани. Стани – медитації. Стани Ярги – різні медитативні практики Жива-Ярги.
37. Праджапаті – владика створінь, батько всіх Богів, що породив Всесвіт духовним зусиллям і за допомогою жертвопринесення. Прабатько світу і людства.
38. Велес у гнівному образі своєму – гнівний образ зазвичай це Рудра або Морок.
39. Дажбожа Писанка – сонячна система, що включає в себе центральну зірку Сонце і всі планети на своїх геліоцентричних орбітах.
40. Кол-Зірка – слов’янська назва полярної зірки. Зірка в сузір’ї Малої Ведмедиці, найближча до Північного полюса світу серед яскравих зірок.
41. Перуниця – зигзагоподібний символ сходження Божественної Сили. Наноситься на себе, людей, їжу тощо для благословення Божим Духом.
42. Древом Прихистку. Ланцюг наступності Радення Свароже Родового Вогнища вважається духовним прихистком, завдяки якому людина може врятуватися від свого невігластва й пристрасті, знайти шлях самореалізації (просвітлення). Крім цього, через Посвяту з’єднавшись із попередніми ланками Ланцюга, людина отримує духовний захист, благословення і підтримку від своїх старших братів, батьків, дідів і прадідів по духовному роду. А далі Спасів, Богів і самого Всевишнього.
43. Родосвіт і родолад. Родосвіт – знання про те, як взаємодіяти зі Світлом Рода (Живою) як з енергією життя і творення. Символ гармонії та впорядкованого буття, насамперед у свідомості. Родолад – мистецтво і знання про творення ладу, порядку гармонії у зовнішньому світі. Гармонія стихій у домі, стосунках, суспільстві.
44. Кон. Стан цілісності й недвоїстості, перебування над протилежностями, у центрі, над подіями та явищами. Стан єдності з Соколом-Родом (Руштієм-Пурушею, Надсвідомістю Бога). Кон – те саме що і Дгарна (дхарма), правильний Богом даний шлях, призначення, Божий Закон.
45. Співмноження. Взаємовигідна взаємодія, за якої збільшуються якості, сила або знання одне одного. Слов’янський аналог слова – симбіоз. Взаємовигідне існування.
46. Манувертара. Кругообіг життя Мира-Ману, період 1 Ману, міра часу у Відизмі, епоха життя Богів і героїв. Одна Манувертара (манвантара), дорівнює 71 Порі Сварога (махаюзі) або 306 720 000 «людських» років. Кожною з манувертар править один із законовчителів, ім’ям якого вона названа. Нині править Мир – Ману Всеясвят.
