СУТЬ ПЕРША: КАРБ ВІДАННЯ БІЛОБИ ТА ЧОРНОБИ
Чорноба з Білобою перуняться,
У Сварзі єднаючись.
Тим світ утримується.
Вони суть одне, і немає одного без іншого.
ТЛУМАЧЕННЯ:
1. Мир-Ману Свагура, який з відкритим серцем, натхненно та уважно слухав і запам’ятовував Карби й трактування святого Покону, повідані Родом Вишенем, замислившись, запитав:
2. – О, Всевеликий, оскільки все є Ти і все в Тобі, Ти все знаєш й усім керуєш. Скажи, а чому існують зло та руйнування? Як з’явилися Боги Життя та Смерті?
3. Род Вишень задумливо прикрив очі, посміхнувся м’яко і промовив:
– «Хай буде почуто!». Слухай серцем і розумом сприймай. Всеповно усвідомлюй Істину цю, Святий Карб, Кон і Закон*1 – для всіх душ.
4. Відай, Мир-Ману! Чорноба з Білобою перуняться*2, у Сварзі єднаючись, тим світ утримується. Вони суть одне, і немає одного без іншого.
5. Все життя і творення завжди з двох протилежностей складається. Тому буття кожного Світу окремого з Рода Всевишнього, як Сварог і Лада, проявляється.
6. У кожному Всесвіті є єдине і множинне, верх і низ, біле і чорне, спільне й особисте, любов і ненависть, правда і кривда, нагорода і покарання, святе і мирське – так до безкінечності.
7. Я ці дві половини єдиного цілого, протилежно спрямовані рухи життя, Білобою та Чорнобою називаю, Білобуттям і Чорнобуттям.
8. Це Першосуті, які перебувають одна в одній, допомагають і підтримують одна одну. Водночас, як сили протилежні, вони взаємно протидіють.
9. Як би не прагнули вони протилежність свою викорінити, не можуть вони існувати одна без одної, як день без ночі. Будучи єдиним цілим, кожна з них із іншої свій світ будує та у своєму світі живе.
10. У Диві – вони Сваргою колообертаються*3, на свою протилежність опираючись. Так вони основою всього проявленого*4 виступають. Щоб ясно осягнути Сили ці протилежні, їх лише у єдності слід розглядати. Відмінності їхні між собою порівнюючи.
11. Коли внутрішній стан чи зовнішні обставини змінюються, колосварга*5 перевертається. Тоді те, що було поганим і непридатним, – добрим і найкращим може стати. І навпаки, добре може обернутися на погане.
12. Білоба і Чорноба – це назва сукупності різних сил Моїх, які творять і руйнують одночасно. Тому будь-яке творення – це руйнування старого, а будь-яке руйнування – це творення нового.
13. Відай, Мир-Ману! Білобуття і Чорнобуття нерозривно пов’язані. Вони єдиний кладоряд*6. Тому ніхто з них не може перемогти. Чим одна Сила більша і сильніша, тим швидше інша піднімається, могутністю приростаючи.
14. Спільно вони різними станами буття, людини, людства, природи та Всесвіту виступають. У кожному явищі, речі або істоті проявляючись, їхнім самоототожненням розкриваються*7.
15. Я – Род Всевишній, єдиний і багатопроявний, всюдисущий й багатоіменний Всебог. Завдяки єдності протилежностей у Собі – Я вічність творю та у вічності проявляюсь.
16. Мої цілісність, єдність і множинність являють себе як Любов і Життя. Прагнення до об’єднання, співпраці, співналаштованості та співпримноження*8.
17. Я Світло світла, і щоб бути ним, Я припускаю можливість тіні та відсутності світла. Будучи Всебогом і всім керуючи, даю Я душам час й місце для певної самостійності, різноманітного і множинного самопроявлення.
18. Як вічні частинки Мене, усі душі від початку добрі й благі. Водночас, коли вони у своєму самопізнанні від Всевишнього, цілісності, любові та добра відвертаються, – у них їхня власна темрява виникає.
19. Так сама по собі виникає схильність до окремості, відокремленості й неприйняття, до панування зайвого, самозвеличення хибного, руйнування загального та дармоїдства*9 нерозумного.
20. Свободу волі та самоствердження душам даруючи, Я, Род Вседержитель, між протилежностями рівновагу й справедливість творю. Рівність між дозволеним і недозволеним проявляючи, всі частинки Свої до спільного блага спрямовую.
21. Весь світ Духом і Волею Всебога тримається, щоб множинність життя творилася. Щоб вища Істина, Благо та Краса вічно існували, життя нескінченно зміцнюючи.
22. Молоді душі, що в невіданні й пристрасті перебувають, однобоко життя розуміють. Лише з однієї точки зору світ сприймаючи – у своєму розумі двоїстість*10 створюють.
23. Двоїсто мислячи, душа вважає, що Білоба – це прагнення до Прави, світла, народження, творення, а Чорноба – це смерть, руйнування й темрява. Таке поверхневе уявлення та мудрування*11 надмірне приносять людям біль і страждання.
24. Істину речу тобі, сину Мій, немає і ніколи не було ні життя, ні смерті, а лише Буття Вічне. Немає Богів Смерті чи Життя, людей чи духів. Все, видиме кожною душею, не існує, бо все є Я, твій Всебог, досконале буття і свідомість. Якими б окремими не були хвилі, всі вони – лише частина океану.
25. Шляхом Покону слідуючи, вірно Віди Прави дотримуючись, треба двоїстість будь-яку відкинути. Особисте та всезагальне, тимчасове і вічне одночасно бачити. Всеосяжністю розуму*12, через єдність і благість – Світ Божий пізнавати.
26. Відай, Мир-Ману! Кожне народження – це смерть інших можливостей і закріплення себе лише в одному образі. Кожна смерть – це народження у новій якості й на новому рівні.
27. Усі протилежності, кожна Сила в Мені в свій час потрібні, у своєму місці та достатній кількості. У множинності своїх проявів усі вони Ціле складають та спільно Найвищій Цілі*13 слугують.
28. Ціль життя всіх душ – це самопізнання й саморозвиток. Вони ведуть до Мокші, вічного буття, знання, блаженства, щастя і любові. Щоб досягти цього, дýші – частки мої – в Ігри Життя*14 грають.
29. Суть Всебога і Буття осягаючи, слід відкинути будь-яке засудження та упереджене бачення ума людського. І через розум до цілісності та недвоїстості сприйняття прагнути потрібно.
30. Відання взрощуючи – у першу чергу не на ум, а на розум*15 спиратися треба, в Станах*16 його примножуючи. Бо кожна душа лише тоді благоденствує, коли сильним розумом володіє та гнучким умом йому допомагає.
31. Як всеблагий і вселюблячий Родитель дітей своїх, Я не маю в собі розділення на хороше і погане, біле і чорне, верх і низ, адже Всебог вище цього. Усьому волю даю. Але те, що Міру, Лад, Добродійність і загальне Благо порушує та руйнує, – обмежую і виправляю.
32. Род Всевишний – все вічне і смертне, існуюче та неіснуюче, все відання і незнання, істинне і хибне, загальне й особисте, те, що творить і руйнує, всепрощення і невблаганна відплата.
33. У творенні Всесвіту Я, Вседержитель твій, Род Всебог, у Святій Жертві*17 саморозділився, єдине множинністю проявивши. З того часу вічно існує подвійність світу – Дгарна і Карна – та Колород переродження.
34. Усі душі, проходячи Колород буття, через обертання протилежностей свою цілісність, мудрість і силу розвивають. Але в колі перевтілень часто забувають вони головну Ціль свою, і тоді кривду та руйнування непотрібне проявляють.
35. Кожна душа думкою, бажанням і дією карну собі створює. Через відплату – радістю або стражданням долю свою вишиває*18. У невігластві та пристрасті заплутавшись, може вона в Колороді сама собі великий біль та страждання заподіяти.
36. Відай, Мир-Ману! Щоб Лук Рода у Праві досягнути, потрібна воля могутня. Постійне прагнення до Мокші та мудре прийняття того, що є. У повсякденності життя, Дгарну свою втілюючи, треба завжди про Всебога як про вищу Ціль пам’ятати.
37. Лише чисті й праведні, душі обрані, висот Прави гідні. Через смирення, пізнання, подвижництво, самоприборкання та праведне діяння, досконалості досягнувши, зможуть вони повною мірою єдності зі Мною досягти, бо світло – до Світла.
38. Віді Прави вірно слідуючи, Шлях Покону пізнаючи, через Чару, Радення, Яргу і Відання*19 можуть праведники вищої Мокші досягти. Завдяки світінню душі своєї, зі Мною всеохопно з’єднатися – для щастя і буття вічного.
39. Той, хто прагне арієм чистим стати, має звільнитися від ілюзії двоїстості світу. До вищого Блага прагнучи, відкинути будь-який поділ на добро чи зло. Адже тільки той, хто не заплямований Майєю*20, Ясною – Мокші досягає та найвищої єдності з Вседержителем.
40. Так вище Звільнення і Луки Роду досягаються. Це і є Вища Ціль та Нагорода всіх втілень. Досягнення це можливе лише через істинну відданість і постійне самовдосконалення.
41. Завдяки милості Сур’ї-Дажбога, Волхва-Учителя твого та підтримці Богів-Наставників, служінню своєму всевеликому, Ярзі та Ясні – зміг ти, Мир-Ману, на Луки Рода піднятися. І право отримав Мене узріти, у найвищому щасті та блаженстві перебуваючи.
42. Від таких слів Всебога сльози радості виступили на очах Свагури, і він віддано схилився в повному простяганні перед стопами Всебога, що сидить в образі Рода Вишеня під Вседревом Рода Вседержителя.
43. Всевишній продовжив: «Для вічного щастя свого всі душі, в усіх світах повинні недвоїстості вчитися і прагнути до виконання Дгарни своєї. Кожен на своєму рівні вірно й праведно її втілючи».
44. Мудра людина покликана у своїй свідомості дві протилежності буття об’єднати. Розумом осягнути їх як єдине ціле і завжди над ними перебувати. Через Святород*21 – Моїми очима на світ дивитися. Це є Кон конів*22.
45. Ярзі цій слідуючи, кожна душа може зі Мною в найвищому Духові та Свідомості об’єднатися. У благості та щасті, на радість собі в живосяянні Прави утверджуючись,
Вищу Істину осягати.
46. Відай твердо! Зла заради зла не існує, натомість є лише справедливість, карна, уроки життя та випробування для розвитку душ у Колороді. За допомогою багатьох втілень вони до повного єднання зі Мною і до блага найвищого*23 ведуть.
47. Кожна душа покликана життя своє через самосвідомість високу найкращим чином творити. У служінні Роду Вседержителю, Дгарну свою вірно виконуючи, до Мокші прямою дорогою йти.
48. Усі душі, частини Мої – Боги, люди і предки, басури, ракші й пишачі*24, тварини і риби, дерева і рослини, гори і камені – всі покликані Дгарну свою втілювати, служінням та Яргою душі свої підносячи.
49. Любов’ю і Відданістю, Дгарною і Служінням, Яргою і Віданням – Ясна здобувається. Яснобуття*25 душу над Колородом піднімає і веде до Мокші, до вічного блаженства та щастя безмежного.
50. Мир-Ману Свагура, натхненно слухаючи Рода Вишеня, після того як Праотець праотців замовк і довго дивився в простір перед собою, смиренно, з великою пошаною тихо запитав у Нього:
51. – О, не народжений і всепороджуючий, Учитель всіх учителів, Всебог усіх богів, володар усіх світів, сузір’їв й зірок, неба й землі! Розтлумач усе ж, як стають Богами. Чому одні з них несуть Життя, а інші – Смерть?
52. Відай, вірний сину мій! У кожному всесвіті проявляючи Себе Сварогом і Ладою, Богами та людьми, творю Я світ всецілісний. Творю світ ладний, впорядкований, цілком продуманий, доброчесний, мирний і благий.
53. Тому ніколи, ніде й нічого не може статися, чого Род Всебог не відає або не бачить. Без сумніву, жоден лист у лісі, жодна травинка в полі чи волосина не впаде без відома Мого.
54. Усе є Род Всебог, і все є Життя. Усі Боги – Творящі, Зберігаючі та Руйнуючі – це Сури*26. Великі й малі, вірні частинки Мої, бо у різноманітті проявів своїх – життя безкінечне.
55. У колороді життя душі вічні, а тіла смертні. Водночас народжень нових не злічити. Тому час від часу руйнування і смерть необхідні, щоб нове та краще створити.
56. Руйнуючі Боги на всіх рівнях і в усіх світах діють лише за Моєю волею або з дозволу. Вірно Дгарну свою виконуючи, вони старе, віджиле й злобливе забирають – заради загального блага всіх живих істот.
57. Земля, як і багато інших небесних твердинь, – це школа душ. Тому все, що на ній відбувається, не є ні поганим, ні добрим, ні злом, ні благом. Це уроки життя, буття та розвитку.
58. Відай! Усім душам, що перебувають у Мені, Я даю свободу вибору та самовиявлення. Тому одні душі йдуть шляхом розвитку й богопроявлення в собі*27, а інші – шляхом занепаду та саморуйнування.
59. Душі Дгарною та Яргою до цілісності та єднання зі Мною тягнуться. Завдяки праведності своїй, дотриманню Конів і Законів, вони Вищими душами, Земними, Небесними та Вишніми Богами стають. А інші на місці тупцюють або в Наву падають.
60. Праведні душі постійно про Мене думають*28, зі Сварогом і Ладою та Богами Прави спілкуються. Дгарну свою вірно та праведно виконуючи, настановам Покону віддано слідують і в творенні Світу в усьому Богам допомагають.
61. Зерна Правди зростивши, єдності і Кону дотримуючись, у недвоїстості й благості перебуваючи, всі вони – Мені, Вседержителю, добровільно служать. Відданістю своєю творять благо велике – як для світу, так і для самих себе.
62. Є й інші душі. Через свою молодість*29, невігластво, пристрасть і нерозсудливість вони образитися, закритися, відокремитися і відмежуватися намагаються – від самих себе, інших душ чи всього світу.
63. Дгарну відкинувши, загальне благо і порядок порушуючи, вони щось своє безладне*30 й неправедне творять, часто себе людям, Божествам, Вишнім Богам та навіть Мені, Вседержителю, протиставляючи.
64. Так народжуються зло умовне й обмежене, Некон і відсутність Міри*31. Те, що зѐло або худо; більше чи менше за потрібне й праведне; не в тому місці, не в тому напрямку або безладно спрямоване.
65. Відай, Мир-Ману! Я – Род Всебог твій, і Я ніколи не чинив зла. Не будучи створеним, зло, власне, і не існує. Двоїсто мислячи, люди під «злом» можуть природні сили саморуйнування розуміти, те, що їх лякає або їм протистоїть.
66. Зло – це відсутність добра і відхилення Буття в напрямку до Небуття. Зло – це “зе́ло”, пересичення, яке веде до руйнування, або “худо” – недостатня кількість потрібного. Це те, що Істині не відповідне, те, що загальне Благо та Красу руйнує.
67. Як Всебог, Я дозволяю Буттю ухилятися до Небуття, щоб воно вільно утверджувалося в існуванні своєму. Адже справжнє Буття завжди вільне і прагне бути саме таким.
68. Я є Світло, і немає в мені ніякої темряви. У природі немає зла, воно існує лише там, де є ум, але немає любові, розуму, вищої свідомості й відданості Всебогу. Зло не є якоюсь сутністю чи божеством, це просто втрата чи відсутність добра.
69. Відай істинно, Мир-Ману! Я є всезагальне Добро. Тому добро – всепереможне, безсмертне й вічне, а зло – тимчасове й часткове, воно недовговічне. Добро завжди вище за будь-яке зло, бо може дозволити собі бути прощаючим й милосердним.
70. У двоїстому світі добро – це завжди те, що служить збереженню та розвитку життя. А зло – це те, що перешкоджає життю або знищує його. Тому будь-яка душа, яка чинить добро іншим, люба Мені. Як подяку за добро – вона зазнає радість і щастя життя.
71. Одночасно всім душам, які вирішили бути неправедними та руйнівними, Я також місце і час проявлення даю. Щоб коловорот Білоби та Чорноби відбувався.
72. Завдяки Карні, кривдники неправедні, які біль і страждання комусь заподіяли, у Колороді перевтілючись, кривди свої відпрацьовують. Щоб душі очистити та Білобуття для себе створити.
73. У коловороті буття будь-яка подія, завершуючись, переходить у свою протилежність. Якщо душі досягли чогось, то у стан протилежний переходять.
74. Змирившись із чимось, протилежне істинно прийнявши, ви одразу переходите в протилежний стан. Коли Душі звільняються від пут власних бажань, вони завжди здобувають те, що їм насправді потрібно. Тому через Яргу слід усвідомлено керувати бажаннями своїми – життя праведно творячи.
75. Всебога не слухаючи, Вчителя духовного не прийнявши, Віди Прави не маючи – будь-яка душа сама собі зло вчиняє. Через невігластво завзяте, захопленість і пристрасть безмежну душі злобливими, лютими та роздратованими стають.
76. У цьому стані впертості вони з часом перетворюються на басурів, ракшів та пишáчів. І Я дозволяю їм і малому руйнуванню від них –деякий час існувати.
77. Щоб життям таким низьким вони праведним душам допомагали – у зростанні та примноженні їхньої благої сили. Грою своею випробування для них створювали й до самовдосконалення спонукали.
78. До сили і влади прагнучи, вперті душі своєрідно розвиваються. Здобувають і розкривають вони у собі силу Мою, але роблять це не для загального блага, а лише для задоволення гордині своєї та бажань низьких.
79. Басури та ракші – такі ж душі, як і всі інші. Завдяки прагненню до могутності та саморозвитку вимушеному, можуть вони дещицю сил Моїх отримати.
80. Але що б вони не робили, від Цілого відокремлюючись, Мене не приймаючи, Конам і Законам світоладу не слідуючи, – завжди залишаються набагато слабшими за Всебога та Богів. Як сяйво світляка завжди слабше за сонце, як крапля перед морем мізерна.
81. Басури, ракші та пишачі – завжди слабші навіть за звичайних праведних людей, тих, хто істинною Дгарною, молитвою, станами та помислами зі Мною поєднані. Бо Я завжди бережу, і захищаю і у всьому допомагаю кожному відданому Мені, у серці його проявляючись.
82. Спостерігаючи за низькими й руйнівними душами, Я дозволяю їм деякий час бути та існувати. Щоб Вселенська Гра для всіх душ була більш цікавою та різноманітною. Щоб праведники могли праведність проявити, а кривдники – кривду.
83.Подібне притягує подібне, з’єднується з ним та провідником його стає. Про Мене постійно думаючи, присвячуючи життя Всевишньому, – душі чисті та віддані зі Мною і з найвищими Моїми проявами поєднуються.
84. А душі неправедні й нечисті – басурів і ракшів до себе притягують, свою силу їм віддають, Богами їх називаючи. А потім, через своє невігластво, в рабстві страждати починають, через біль – уроки життя засвоюючи.
85. Коли ж покаються вони, щиро та віддано Рода Всебога в серце своє покличуть, одразу ж звільнитися зможуть. Гординю й кривди свої відкинувши, Істину, благість і праведність у собі розкриваючи, – найвище духовне і тілесне щастя отримують.
86. Твердо відай, Мир-Ману! Кожна думка, бажання і дія повертаються до душі тим, що вона породила. До добрих і благих – добром і щастям, до злих та жорстоких – руйнуванням і знищенням.
87. Загальне благо руйнуючи, неправедно життя проживаючи, кожна душа відплату отримує – в цьому житті та наступних. Людина, яка свідомо зло творить, – ворог собі, бо вона сама і скуштує плоди зла свого.
88. Кону дотримуючись, насильство відкинувши, сил і статку своїх не шкодуючи, робіть добро для ближніх і далеких, для людей і Всебога. Бо мудрим завжди всього достатньо. А те, що на загальне благо віддаси, – тобі ж примноженим повернеться.
89. У цьому двоєдиному світі кожній світлій душі завжди буде достатньо Світла, а кожній темній душі – Темряви та руйнування. Тому кожен, хто шукає Мокшу, повинен заспокоїти почуття і наповнитися сомою прийняття*32 себе та світу. У 16 Зернах Правди утвердитися та Яргою душу розвивати*33.
90. Лише так можливо любов, істинну справедливість, терпимість, щирість, співчуття, задоволеність і правдивість проявити. Усередині та ззовні буття – зі Мною з’єднатися і до вищої Прави прийти.
91. Над Білобою і Чорнобою підіймаючись, через Ясну душа Свободу знаходить від Колороду народжень і смертей*34. Від усіх страждань та обмежень буття тілесного.
92. Кон Ясни*35 для душі – це повна єдність зі Святородом, Чистою Свідомістю Рода Вседержителя. Кон – життя у Праві, у Світах Вищих відкриває, до повного щастя і Свободи на Луках Роду веде.
93. Не розуміючи та не приймаючи якусь протилежність буття, нерозумна людина пристрасно бореться*36 з нею. Замість того, щоб інше, краще буття через Кон і благість творити. Так вона сама перетворюється на те, з чим боролася.
94. Оскільки світ двоїстий, думки людські також двоїсті. У нерозумних часто не Істина, а оцінки та звички мислення визначають щось як добре чи погане, добро чи зло. Коли змінюється особисте сприйняття, – змінюється й оцінка.
95. Усі душі мають у собі однакову кількість посилів Білоби та Чорноби, схильність до творення й руйнування. Тому людина промовляє істину й неправду, добре й лихе. Її ум – думає про гідне й негідне. Так само – зір, слух і смак.
96. Якщо лише на ум спиратися, то легко помилитися можна. Щоб Істину осягати, треба думки відкидати і Яргою в розум підніматися, як сокіл у небо. У недвоїстості перебуваючи, потрібно спрямовувати протилежні сили в Служіння та втілення Дгарни.
97. Відай арій, Праву славлячий!*37 У цілісному, тонкому сприйнятті внутрішнє – зовнішньому дорівнює, тому немає добра чи зла. А з грубого та розрізненого погляду все, що ви зовні бачите, всередині іншим може бути. Добре чи зле – обмеженістю ума та собью народжується.
98. Тільки цілісна і мудра людина, Кону дотримуючись, може приховане бачити. Всеохопно світ осягаючи, істинно суть внутрішню розгледіти й усе вірно і праведно урозуміти*38.
99. У грі Майї Білоба з Чорнобою постійно місцями міняються. Тому розуміння лише умом – оцінкове і неістинне. В різноманітті буття те, що сьогодні поганим здається, завтра може бути добрим і єдино можливим.
100. Цілісність світу на рівні Духа Всебога, як і його двоїстість і множинність у тілесному прояві, – розумом осягати слід, а не умом розірваним. Бо часто те, що добром надмірно виряджається, насправді найбільшу небезпеку може приховувати.
101. Сприйняття світу залежить від зрілості душі*39, тому у кожного воно своє. Залежно від відання та усвідомлення, людина у своєму власному світосприйнятті перебуває.
102. Творить вона свій світ – поглядами, розумінням, думками, діями та наслідками дій. Коли свідомість висока й божественна, вона благо собі і людям несе. А коли свідомість людини низька й тварина – вона біль, страждання і кривду приносить.
103. Рівень усвідомлення, особисте бачення життя – це свій світ окремий, Коло Творення. Для кожної душі в цьому втіленні Коло Творення є звичним, рідним, близьким і водночас обмежуючим.
104. Несвідома душа себе зі своїм творенням ототожнює, добром його називає. Тому сильно страждати починає, якщо щось її уявленням не відповідає.
105. Відай, Мир-Ману! Добром слід лише те називати, що вічно через любов і красу до загального Блага веде. Тому для вічного щастя потрібно на Вічному зосереджуватися – на Роді Всевишньому, виконанні Дгарни своєї, жертовності та служінні праведному.
106. Кожна мудра душа – невтомно благу карну собі творить і духовні заслуги*40 примножує, до вищої Услади*41 прямуючи. Благо примножуючи, до спільного блага прагнучи, – вона мету і засіб її досягнення між собою ніколи не плутає.
107. Для ума все залежить від точки зору та самоототожнення з образом тіла свого. Так, риба берег і життя на ньому «пеклом» вважає, а для кота, який берегом ходить, вода є «пекло» найстрашніше.
108. Той, хто себе прив’язує лише до певного стану і світу, завжди програє, бо роз’єднаність завжди слабша, ніж навіть найслабша єдність.
Мудра людина має себе не з тілом чи душею, а з Духом Всебога ототожнювати, в Коні та недвоїстості свідомості постійно перебуваючи.
109. Відай*42 твердо, Мир-Ману! Щоб подолати зло в навколишньому світі, – треба подолати його у собі. Коли дивишся в ніч, пам’ятай про день і Сонце. Коли борешся зі злом, завжди пам’ятай про Всебога, Дгарну, добро і будь милостивий у серці своєму.
110. Через втілення численні душі розум розвивають, із невігластва і боротьби – до благості й розуміння єдності всього сущого приходять. Так ясність, мудрість і щастя виникають: спокій у русі, рух у спокої.
111. Зовнішня перемога приходить через внутрішню зміну. Вона найвища і найсолодша, бо причина всього зовнішнього – в тобі самому. Тому роби оточуючим стільки добра, скільки зможеш зробити і скільки вони без саморуйнування*43 прийняти зможуть.
112. Відати треба твердо: все видиме і невидиме Родом Вишенем об’єднане, в ньому різними душами й тілами проявляється.
На рівні Всевеликого Духа-Душі Моєї – все є Я. На рівні душ окремих – усі створіння є брати і сестри одне одному.
113. На рівні тіл – ви різні творіння, великі й малі, ті, що творять, зберігають або руйнують. Душі, які між собою в різних відносинах перебувають, допомагаючи своїм братам і сестрам зростати через Гру Життя, радість чи біль.
114. Тому, гординю відкинувши, треба смиренно прийняти те, що для всього, навіть неприємного і руйнівного, у Всевишнього є свій час. Є місце, межі, право діяти і проявлятися, нагорода та відплата за заподіяне.
115. Хто єдність усього сущого може побачити і відчути в собі, той може володіти світом – Колом Творення*44 своїм, та до Вищого піднятися і зі Мною у Святороді з’єднатися.
116. Не осягнувши Кони і Закони Прави, незріла душа в усьому бачить відмінності. Тому вона Істини не знає. Мудра людина в усьому бачить єдність і подібність, бо суть первинна, а зовнішній прояв вторинний.
117. Душі у світі Явному для розвитку духовного народжуються. Це головна ціль кожного життя вашого: через Колород перероджень до Вищої Досконалості підніматися, щоб згодом абсолютно мудрими стати.
118. Духовний дім усіх душ – це найвищі світи Прави. У Яву чи Наву ви тільки для зростання і розвитку приходите. Через досвід тілесний – мудрість Кону Ясни набуваєте; а далі ви покликані в Небо знову повертатися.
119. Часто буває так, що, піднявшись на певний щабель розвитку і відчувши на ньому радість, людина до руху прагнути перестає. Від того творення її власного буття зупиняється.
120. На одному місці тупцюючи і не ступивши на місце інше, починає людина не свою частину світу займати і не свою справу робити. Від цього Дгарна й загальний Лад світу руйнуються.
121. Відповідність і врівноваженість внутрішнього та зовнішнього втративши, на дорозі життя знаки та знамена Божі*45 не помічаючи, людина сама собі труднощі створює. Так кривда і карна примножуються. А це до болю та страждання веде.
122. Від цього Відогонь душі*46 притягує до тіла явища різні, які з погляду затишку і щастя тілесного можуть «злом» здаватися.
Так найвища частина душі – через події та випадки усякі – розуму, почуттям і тілу страждання та біль навмисно створює.
123. До душі, яка в мареві Майї, Внави і Карни*47, у радощах тілесних заснула, – страждання приходять. Бо немає тоді шляху іншого, щоб пробудити її та до розвитку божественності знову направити.
124. Що б не траплялося, істинно відай, Мир-Ману! На рівні Веледуші, Духа-Душі Роду Всебога, всі душі – це прояви Мої, брати і сестри між собою. Заради Розвитку Вищого – вони між собою домовляються і в Ігри Життя грають.
125. У разі потреби, Душі через Гру радість або страждання одна одній приносять. Коли людина від страждання тілесного чи подій зовнішнього світу не прокидається, її душа братів і сестер кличе, щоб у Грі прокинутися допомогли.
126. В Яві всі люди один одному радість та щастя або біль і страждання приносять – хто більше, а хто менше. Так душі, усвідомлено чи неусвідомлено, одна одну в Грі Життя до збільшення зрілості і розуму надихають.
127. Кожна душа має Дгарну – Вище Призначення в Єдиному Божому Творенні, своє місце, час прояву і коло обов’язків. Істинно речу тобі: ноша кожному по силі його дана, і є вона щастя найвище.
128. Чужа ноша небезпечна і шкідлива. Хто ношу свою нести відмовляється або за чужу береться, той душами, що оточують, Богами і Карною карається. Урок цей не жорстокістю вважати слід, а добром найвищим.
129. Боги Прави шлях кожної душі краще знають і шляхом найкоротшим ведуть. Дорога розвитку душі кожній людині згідно з діяннями її минулими дається. Від добра – благо приростає, від завданих комусь страждань – страждання.
130. Кривди і провини перед Всебогом, Богами та Предками, людьми і душею своєю – в житті болем, руйнуванням і умовним «злом» повертаються. У цьому є справедливість свята.
131. Кожна душа перед втіленням своїм Сварогу і Ладі, а через них Мені – Роду Всевишньому – згоду дає: свою карну покращити і праведність примножити.
132. У світі духовному бере душа на себе зобов’язання: Кона дотримуючись, Дгарну свою вірно виконати. Шлях, вказаний їй Богами Вишніми, пройти праведно, навіть якщо чекають на неї випробування великі.
133. Тому все, що з душею в Яві відбувається, – це урок буття і розвитку. Позбавлення від недоліків минулих і примноження мудрості та сили через випробування нові, які повинні прийматися з доброю волею.
134. На Бахур-Луках*48 втілившись, у Майю занувшись, часто забувають душі про покликання своє і уроки Долі*49, які їм пройти судилося. Це відбувається тому, що душа, з тілом ототожнившись, у клітку ума потрапляє.
135. Над Білобою і Чорнобою шлях життя свого прокладаючи, кожна душа має право на власне окреме й особливе розуміння світу, творення та помилки випадкові.
136. В той же час ясно відати треба, що чим більше вона шкоди іншим душам принесе – через невідання, пристрасть і обмеженість свою, – тим більше з неї Вишніми Богами спитається.
137. Коли душа стає гідною більш високого рівня, буває так, що Я через різних Богів їй додаткові випробування посилаю. Тому життя людини у Яві все важче і важче стає.
138. Якщо ж така душа, працюючи завзято, обов’язків своїх не полишає, а причину випробувань у собі шукає та Яргою ладує*50, – вона сторицею винагороджується.
139. Відданий Мені чистий праведник, який живе за Поконом, – завдяки Віданню благо і щастя найвище в Яві та Праві отримує. Через слідування Дгарні здобуває він силу і право – Ясни досягти та у вищій Мокші утвердитися.
141. За життям спостерігаючи, добро і зло на всіх рівнях буття пізнаючи, можна побачити: те, що для одних людей, варн і народів – добро найбільше, те для інших – зло всевелике, і навпаки. Це так, бо у кожного своя варна і своє призначення.
142. Рівень Відання не тільки у окремих душ, але й у цілих родів та народів відрізняється. Через різну кількість невідання, пристрасті та блага – він по-особливому проявляться. Тому все в цілому бачити і сприймати треба, щоб не блукати в мудруванні хибному, ніби в тумані густому.
142. Для благості та щастя всім душам у всіх світах заповідано Родом Всебогом Покону Святого, Споконвічної першовіди Прави дотримуватися. Бо Покон – це найвище Добро і Благо для всіх душ у всіх світах.
143. Як сонце з променями з’єднане, так і Я, Всебог твій, – з Поконом з’єднаний. Воля і слово Моє в Карбах Покону виречені та Богами Вишніми, Спасами й Першоволхвами розтлумачені. Через серця Вчителів Духовних Я з дітьми своїми спілкуюся і добру вищому научаю.
144. Для всезагального ладу, миру й радості –потрібно Віді Прави, Покону Святому завжди вірно слідувати. За ним і через нього життя своє творити. Адже кожній душі для вічного блага й добра слід низьке і темне вогнем Віди спалювати й у Вічному Світлі утвержуватися.
145. Так, сину мій, Гра Життя дуже багатовимірна. Є те, що добре для всіх, і те, що добре лише для певних душ чи рівнів. Може бути так, що благе для трудівника – погане для господаря, а добре для витязя – зле і неправедне для відаючого*51.
146. Род Вишень замовк, прикрив очі, посміхнувся й поринув у Стан Священний. Наповнилися Луки Рода найчистішим світлом і дивними ніжними звуками. Весь простір випромінював любов і ніжність.
147. Мир-Ману Свагура, сидячи біля ніг Рода Вседержителя, Прародителя всього сущого і не-сущого, Учителя всіх учителів у образі Рода Вишеня, також увійшов у Стан. Слідуючи за Всебогом, він поринув у потік всезнання, щоб суть сутей ясно зріти й на віки вічні Покон у душі закарбувати.
148. Мить пройшла чи вічність, Род Вишень розплющив очі, а разом із ним і Мир-Ману. Довго сиділи вони в безмовності, відчуваючи повну єдність та щастя. Через деякий час знову запитала Першолюдина – Першоволхв і Першоцар людей Землі:
149. –О, Всевеликий, ти показав мені найтонший, багаторівневий візерунок світобудови, Кони і Закони Прави, Карби Покону та рівні розвитку. Яви милість свою, скажи, як молодій душі себе і світ навколишній усвідомити, якщо все так багатозначно?
150. З любов’ю подивившись на учня учнів своїх, Всебог продовжив: «Завжди явище кожне слід з усіх боків сприймати. Перш за все – з точки зору вищого: загального Ладу, Дгарни, варни, сьогодення і майбутнього, приватного і спільного».
151. Взаємодія та взаємоперетворення Білоби і Чорноби відбувається на всіх рівнях та в усіх напрямках. Те, що одному добре, для всієї громади поганим може бути. Те, що для трудівника – кривда, для витязя – правда і обов’язок.
152. Слід пам’ятати твердо, що ці дві сили – частини єдиного. Жодна з них ні більша, ні менша. Просто одна з них у той чи інший момент може бути проявлена, а інша – прихована.
153. Чорноба і Білоба у всесвіті як Ранок, День, Вечір і Ніч Сварожі проявляються. Щоб інша протилежність існувала, кожна з них має свій час царювання у світі та на Землі – вотчині твоїй.
154. Протилежності вічні, як і взаємодія їхня вічна. Вони проявлені в будь-якому творенні та руйнуванні, у русі та спокої, у дії та бездіяльності. Відай! Володіння та подолання внутрішньої своєї чорноби призводить до володіння і подолання її ззовні.
155. Кону дотримуючись, до Мокші прагнучи, треба вище над двоїстістю світу знаходитися і завжди бути готовим до будь-яких змін. Коловорот сварги спостерігаючи, вміти світ по-новому сприйняти, а коли треба – по-новому жити і проявлятися.
156. У раденні перебуваючи, потрібно неухильно добро творити і перемагати: гнів –м’якістю, зло – добром, жадібність – щедрістю, брехню – правдою. Ненасильство, відсутність заздрощів, чистота, правдивість, доброта, м’якість – це загальний і вічний обов’язок для всіх душ.
157. Доброчесність у тому, щоб робити ближнім добро і не чинити зла. Це означає –робити їм те, чого бажав би для себе. Життя смертних швидкоплинне, наче вогонь свічки у вітер. Пам’ятаючи про це, нехай усі люди безупинно творять добро.
158. Закарбуй*52 у собі, Мир-Ману! Душа завжди вільна, бо основа її – Мій Дух. Судження про справедливість і несправедливість, біль чи задоволення завжди має міркувальну, нижчу, тілесну природу. А щоб Мокші досягнути, душа повинна викоренити і спалити вщент ліс невігластва – вогнем Відання.
159. Якщо кожен думатиме, що все є добро, а виконання Дгарни – це свобода, тоді все буде добро і все буде свобода. Якщо ж думати, що все є зло, Дгарна – це обмеження, а людина зв’язана, то все буде злом і вона завжди буде скута путами свого ума.
160. Щоб зрушити світ Явний і тілесний, потрібна Сила неявна – Сила Духу, Сила Віри та Віди, адже одне без іншого не може існувати. Якщо хочете володіти життям своїм і мати держави могутні, повинні мати Віру таку ж могутню, бо якщо не має народ Духу, то втратить він і тіло.
161. Віра Істинна має в собі Віду Святу, Віра без Віди – ніщо. Оскільки Віра – це довіра не підтверджена, а Віда – це знання сутнісні, які, у природі проявляючись, існування своє зримо і постійно підтверджують.
162. Скільки б не було Віди, – без Віри, яка у дії та творінні праведному проявлена, – она є звук порожній. Будь-який Шлях без прагнення до Дгарни, Ясни й Мокші, до повного єднання зі Всебогом – це дитячі забави душ молодих.
163. Щоб душі Шлях Істинний в Праву відали, Я, Вседержитель твій, через Вишеня-Рожанича, Сварога і Ладу, Перуна і Велеса, Богів, Спасів, Першоволхвів, Учителів і Наставників – дарував усім душам Покон, Першовіду та джерело всієї Віри і Віди.
164. Святий Покон – це Віда Прави, Віда всіх від і повід, Вічний Закон, Вічна Віра та Заповіт для всіх душ на Землі та в усіх світах.
Тому вірно і віддано передавайте Мій Вогонь Радення – усім душам праведним.
165. Хто Святого Звичаю, Кону і Закону, Вічної Віри-Віди дотримується, той може стати арієм славним – обраною душею благородною. Русом-мудрецем, ясуном, який Праву славить, Яргою до Мокші йде і Лук Роду у славі та честі досягає.
166. Відання Прави, світогляд Істини єдині й багатопроявні, але завжди Вічні та Святі, бо в їх основі Кони Буття – Закони Прави і повна єдність зі мною, Родом Вседержителем.
167. Покон містить у собі всі можливі рівні усвідомлення Віри й Віди, всі писання священні, які протягом життя Сварога – люди з Віди Прави проявлять. Всевелике малим і розрізненим роблячи, від Ранку та Світла до Темряви й Ночі Сварожої колообертаючись.
168. Я, Всебог усіх богів, Род Всевишній, через Сварога і Ладу, Богів і Спасів, Першоволхвів та Вчителів – у Поконі Вищу Істину душам речу. Сам Себе для розуміння людського описуючи.
169. Суть Рода Всебога через Єдине і Множинне, Білобу і Чорнобу знаючи, не може душа вірна та праведна сказати Мені, що щось у світі від Вседержителя, а щось – ні.
170. Я Світло світла, Веледуша всіх душ, основа всіх тіл, Вчитель всіх учителів: усе лише в Мені перебуває. У той же час – як Род Вседержитель – Я вище усього цього тілесного та мирського, і ніщо тлінне торкнутися Мене не може.
171. Завжди є те, що Я сам як Всебог творю або через Лики свої, через Богів різних, проявляю. І є те, чому Я лише певний час існувати дозволяю: вільному волевиявленню душ для Гри Життя.
172. Є Моя Воля і є Моє Попускання. Тому всі душі в Яві, життя своє розумом проявляючи, повинні самі в собі Шлях свій найкращий і праведний відшукати. І за це нагороду чи відплату від Неба отримати.
173. Все має причину і потребу в існуванні своєму. Коли гризуть сумніви, у Станах Ярги явища пізнавайте, над протилежностями піднімаючись. Або ж у молитві щирій милість та підтримку Мою чи Богів, любих вам, закликайте.
174. Завжди міркуйте про себе як про чисту свідомість, вільну від будь-якої двоїстості. Припиніть із тілом чи навіть душею своєю себе ототожнювати й обмеження у собі вишукувати.
175. Тільки відкинувши роздільність будь-яку, – свідомість ваша всевелику мудрість Всевишнього в собі розкриє та Істину Вищу ясно збагне. Це – єдино істинний Шлях.
176. Щоб душі не помилялися, Я в душі кожній як Совість проявляюсь. Совість свою слухаючи, потрібно добро невпинно творити і до нього прагнути. Тоді зло саме по собі розвіється. Бо жодне «зло» не страшне тому, у кого в руці меч спокою та істинного Відання.
177. Коли вогонь не знаходить сухої трави, він сам згасає. Коли арій душу Яргою очищає, схильність до руйнування і всього низького у собі розвіює, – жодне «зло» до нього ніколи не прийде.
178. Щоб вийти з Колорода і вічно у Вищих Світах Прави перебувати, потрібно волю й прагнення проявляти: від низького самоусвідомлення до високого зростати. Спершу пізнати, що таке добро і зло, а потім піднятися над ними до Цілого.
179. Неусвідомлено об’єднуючись або ототожнюючись себе лише з одним із проявів Буття, ми неприйняття в собі творимо й на шлях кривди стаємо. Тому завжди треба у стані Кона над двоїстістю світу перебувати.
180. Протилежну частину самого себе відкидаючи – люди брехливими, роздрібненими, обмеженими й недосконалими стають. До блага прагнучи, необхідно руйнівне в собі прийняти й на благу силу його перетворити.
181. Нерозумно сердитись на двоїстість світу. Потрібно смиренно й цілісно світ таким, як він є, приймати, до умствування не тікаючи. Бо ніщо ніде і ніколи не народжується і не вмирає, не руйнується і не твориться – це Я, Всебог, для Гри Життя ілюзію світу являю.
182. Завдяки двоєдиності сущого – все відбувається тому й тоді, коли воно має відбутися. Обидві сили, Білоба і Чорноба, – це скарб ваш. Використовуйте їх на благо, і знаходячись над ними, в Коні перебувайте.
183. Потрібно лише протилежну суть зрозуміти, переродити й застосувати вірно: вчасно, з необхідною силою та у потрібному місці. Бруд і віджиле відкидаючи, але пам’ятаючи, що без перегною та добрива – врожай лише малий отримати можна.
184. Будь-яка людина має дух, душу й тіло. Їх розвиваючи, від варни до варни піднімається, від життя людського йде до життя божественного. Душа постійно випромінює із себе животворне Світло Рода Всевишнього*53, тому сама є творцем Кола Творення свого.
185. Яке життя люди творитимуть, – таке й отримають. Маючи думки легкі, світлі й чисті, на благо налаштовуючись, з вірою святою у допомогу Рода Всебога, Богів й Предків, Вчителів і Наставників, – ви щастя, любов, достаток і найвище благо отримаєте. І навпаки.
186. За благо, любов, доброту і вірність Всебогу, Праві, близьким, учителям, старшим, громаді – завжди сторицею нагорода приходить. У цьому житті та в усіх наступних. Тому постійно творіть добро й одразу забувайте про нього; а отримавши добро, завжди про нього пам’ятайте.
187. Лінь, невідання, пристрасть надмірну, жорстокість, підлість, гординю та інші кривди, якості низькі, що залишилися від втілень тваринних, потрібно чесно бачити в собі. Яргою їх невпинно перероджуючи*54, – силу цілісності отримувати.
188. Не треба ховати від себе протилежні прагнення або тікати від них, твердячи всім, що немає їх. Ясного дня від тіні своєї не втечеш, але коли сам Світлом станеш, – тінь одразу ж розчиниться.
189. Перед старшими визнай ницість і кривди свої, покайся щиро. Далі – всі низькі якості, спонукання, думки й образи неправедні, бажання і дії кривдоносні переродити треба. Справами добрими та благочестивими, Служінням і Яргою – душу очистити та поладувати.
190. Праведно мислячи, треба пітьму і ницість душі своєї в Станах Священних досліджувати. Причини їх виникнення знаходити та всередині себе – на Світло перетворювати.
191. Щоб аріем славним стати, кожен повинен прийняти руйнівну частину себе, перетворити її на Силу нову і благу. Щоб зробити це, потрібно мудрістю радення оволодіти і науку Віди отримати – від Волхва-Учителя ясного й Наставників праведних.
192. Старші та мудріші, в чиїх серцях Я більш проявлений, завжди підкажуть і спрямують. Щоб через любов і служіння, радіння й відання отримали ви Покаяння та Очищення*55, Шлях Істинний і вічне благо.
193. Живою наповнюючись, Яргою свідомість розширюйте, з Соколом-Родом об’єднуйтесь*56. Через молитву, колослово, Обряд Відичний та жертвування щире – Всебогу, Богам і Предкам серце відкривайте і живіть праведно.
194. Від того в Яві чудеса дивовижні творяться, хвороби та недоліки самі по собі в душі розчиняються і з безладдя в лад перероджуються. У Коні перебуваючи, для людей благо й добро творячи, – ви своє благо багаторазово примножите.
195. Молоді душі, неосвічені й пристрасні, Віди Прави не маючи, Кона не осягнувши, можуть Чорнобуття яро відкидати. Без володіння мудрістю внутрішньою – ненавидіти його і боятися.
196. Тоді через єдність із Білобою – Чорноба ще більше світ їх навколишній переповнить. Принесе вона біль і страждання великі, руйнування та випробування багаторазово примноживши.
197. Відайте: боротьба протилежностей – це творення Життя і підтримка один одного.
Аби благо і щастя вічно мати, не можна Колообіг цей зупиняти, до того чи іншого стану прив’язуючись і тим самим себе руйнуючи.
198. Нижче існує, щоб осягати Вище. Поставленої цілі досягаючи, перед собою ціль все вищу і вищу ставити потрібно. Не тлінну, а вічну, не тілесну, а духовну – досягнення Ясни та повну єдність у Мокші зі мною, Родом Вседержителем.
199. Бо Я – це знання, Я – те, що має бути пізнаним, і сам Я – знаючий. Усі ці троє – Я, і без Мене не існують. Істина в тому, що Всебог – це бездоганна дійсність, в якій душі, невіданням і пристрастю обумовлені, самі собі ввижаються.
200. Сили добра і зла існують, тому що з волі Рода Всебога світ має двоєдину природу. Відаючи це, роби добрі справи просто так, від серця. Тут же забуваючи про те, що зробив, не чекаючи нагороди, подяки, похвали чи прощення кривди. Ні зараз, ні в майбутньому.
201. Прабога*57 наслідуючи, Вишніх Богів шануйте і Волхва-Учителя*58 вірно слухайте, Дгарні та Ярзі навчаючись. І пам’ятайте: кожна душа у Всесвіті має свободу волі та проявлення, яку ніхто і ніщо не може в неї відібрати, поки вона Дгарни дотримується.
202. Правду чи кривду*59 творити – кожен сам обирає. У той же час, наслідки вибору до душі завжди примноженими повертаються, і ніхто уникнути цього не може.
203. Все, що оточує душу, – це її проявлення. Тому, знаючи про злодіяння і маючи сили йому перешкодити, але не роблячи цього, – бездіяльний і боягуз стає винним нарівні зі злодієм.
204. Кожна думка, дія чи творення є причиною, яка має свій наслідок, а наслідок перетворюється на причину. Тому – світло, благо й щастя людям несіть, тоді вони до вас і повернуться стократ примноженими.
205. Мир-Ману, вчи людей, усіх учнів своїх – Станами та Віданням Кони Буття осягати. Сміливо страх смерті відкидаючи, завжди добро і благо людям творити, бо вічні душі ваші.
206. Істина в тому, що все, що ми проявляємо і творимо образами всередині душі своєї, те до нас іззовні повертається. Тому Слава і Честь, Щастя і Радість, у Яві та Праві, без сумніву, – є вічна нагорода для праведників.
207. Сміливо йдіть свідомістю у свій біль і страждання. Яргою живіть і відпускайте з душі те, чого ви боїтеся найбільше: хворобу, страх, самотність і будь-яке нещастя надумане. А далі – добро та світло творіть.
208. Спокійно і без оцінки сприймайте Чорнобу: як хмару, що Сонце закрила. Вірячи в Сонце і Світло, завжди тримайте в собі добрі думки та наміри. Тільки так – здоров’я, щастя, та благо здобуваючи, – ви Білобу притягуєте і створюєте.
209. Все є частинкою Всебога і від початку часів у чомусь є досконалим. Тому умом, розумом і станом – доброму і кращому в усього вчитися потрібно. У каменя і рослини, тварини і людини, друга і ворога, природного явища чи Божества.
210. Душа в Яві, на своєму рівні, не повинна будь-що судити чи засуджувати: це справа вищого і старшого. При цьому твердо усвідомлювати потрібно, все що «погане» – це урок і заклик стати кращим, а все «хороше» –нагорода за праведність.
211. Для вічного блага над обмеженістю й зумовленістю ума – в розум слід підніматися. Прагнути завжди у Святороді – Чистій Свідомості Всебога – під час життя і справ повсякденних перебувати.
212. Те, що знаходиться навколо людини, є її живим і прямим продовженням. Тому будь-яка ворожа дія, у зовнішній світ спрямована, є ворожою дією проти самого себе.
213. Будь-яка блага дія заради ближніх є добро по відношенню до самого себе, бо на рівні Веледуші Рода Всебога все існуюче і неіснуюче єдине.
214. Руйнування можливе лише в тому випадку, якщо ви виконуєте Дгарну свою. Захищаєте своє життя чи життя своїх близьких, роду, громади, народу і держави.
215. Істинно діючи заради найвищого блага більшості, можна вимушено руйнування і насильство заподіяти. У такому випадку вони не вважаються ворожими і злими, а лише Дгарною необхідною.
216. Щоб ясно усі душі буття розуміли, Я – Род Всебог Вседержитель – через Богів, Спасів і Першоволхвів даю всім душам у всіх світах цю Віду Святу: Покон і Закон.
217. Як велике служіння Мені, знову підеш ти на Землю – людство в усіх втіленнях своїх раз за разом творити. Богам Вишнім допомагаючи, станом своїм священним в усіх душах на Землі будеш Віду Прави підтримувати.
218. Навчай, Мир-Ману Свагура, всіх людей, нащадків і учнів своїх, аби могли вони через вічну Віру-Віду Святу двічінародженими, аріями шляхетними ставати і повертатися у Праву.
219. Для здійснення Волі Моеї буду Я – Спасів, Першоволхвів, Волхвів-Учителів, Святарів, Святих Ярів і Відаючих на Землю до народів різних присилати. Щоб вони, душі пробуджуючи, Відою Прави – до Мокші вели.
220. Щоб тлумачили людям Покон Святий, Віди і Повіди, що з нього походять. Даруючи гідним суцвіття знань відичних: Яргу, Живу, Родолад, Родосвіт, Здраву, Кудесництво і Волхування. А також усю іншу мудрість і знання, що до Ясни ведуть і Мокшу відкривають.
221. Вічно пам’ятай, Мир-Ману! До тих пір, поки люди один одного і навколишні явища спрощено розумітимуть, – у їхньому Колі Творення постійно існуватимуть ненависть, боротьба і страждання.
222. Без Покона і його Від – людина буде боятися світу зовнішнього, злим його називаючи, а коли злякається чогось, то буде творити і притягувати те, чого вона боїться найбільше.
223. Праведно Шляхом Віри-Веди слідуючи, в собі та навколо себе зерна Правди, Добра і Світла засіваючи, кожен, хто відданий та Всебога прославяє, – щедрий урожай щастя і любові збере. 224. Відайте, істинно таке повне трактування Карба Білоби і Чорноби Віди Прави Святого Покону, повідане Миру-Ману Свагурі самим Родом Всевишнім.
СЛОВНИК
НАЗВ ТА ПОНЯТЬ
Суть Перша. Карб вiдання Бiлоби i Чорноби.
1. Кон і Закон
У Відичному Православ’ї Кон – це цілісне, праведне, абсолютно правильне, приписане Всевишнім правило або принцип. Закон – те, що не потрібно порушувати, огороджувальне, забороняюче правило, що веде до порушення Кона (Дгарни).
2. Перуняться
Змагаються, протистоять один одному у Грі (ліллі).
3. Сваргою колообертаються
Сварга – небеса, простір.
Кругообертаються означає, що протилежні сили обертаються по колу, переходячи одна в іншу і стаючи одна одною. Це можна спостерігати як Ранок, День, Вечір і Ніч Сварога, зміну пори року, фаз місяця, дня і ночі тощо.
4. Проявлене
Втілене у Яві як окрема форма, існуюче.
5. Колосварга, скорочено – сварга
Кругообіг небес, небесна монада, де два начала співіснують у постійній взаємодії й доповнюють одне одного, утворюючи єдину систему.
6. Кладоряд
Слов’янський аналог слова “система”. Від класти в ряд, покладене в ряд. Сукупність елементів, які у відносинах і зв’язках друг з одним, яка утворює певну цілісність та єдність.
7. Самоототожненням розкриваються
Ототожнення та співвідношення себе з якимось явищем, думкою чи поведінкою. Заангажованість, упередженість, схильність до однієї (крайньої) точки зору, яка не дозволяє бачити картину в цілому.
8. Співпримноження
Слов’янський аналог слова “симбіоз”. Взаємодоповнююче, корисне існування.
9. Дармоїдство
Паразитування, життя за чужий рахунок, чужою працею, неробство.
10. Двоїстість
Штучний поділ цілого на протилежності. Погляд про співіснування двох і більше різних, не тотожних принципів, образів, думок, світоглядів, життєустроїв і т.п.
11. Мудрування
Безглуздий, непотрібний, безплідний або надто абстрактний роздум, міркування. Миготіння, метання розуму (собі, его).
12. Всеохопністю розуму
Розум – колоб’я (буддхічна) оболонка душі. Розум (буддхі), він же вищий інтелект, на відміну від ума (манаса), має здатність відрізняти справжнє від хибного і відіграє у Відизмі ключову роль у досягненні Мо́кші.
Розум проявляється в умінні відрізняти правильне від неправильного, хороше від поганого, цінне від марного, красу від потворності, матеріальне від духовного і т. д. Дає можливість з’єднатися з предметами та об’єктами безпосередньо, минаючи логічні роздуми.
13. Найвища Ціль
Найвищою метою життя в Поконному Відизмі вважаються Мо́кша (звільшення) та Усла́да (нірвана). Вони досягаються самопізнанням та саморозвитком. Мокша дарує Буття (вічне життя), Щастя, Блаженство, Любов та Відання (Знання).
14. Ігри Життя
Божественні ігри Всевишнього чи діяння Всебога (лілли) заради розвитку його частинок (душ), розваги чи насолоди. Взаємодія Бога з матеріальним світом – це Гра. Всебог через гру отримує задоволення від творчості та взаємодії зі своїм творінням. Душі, які перебувають у невігластві, можуть не усвідомлювати справжню природу взаємодії між собою та Богом. Для цього їм потрібні Покон, Віди, Повіди, шлях Ярги (просвітлення) і недвійне мислення.
15. Ум, Розум
Ум – прояв клуб’єї (ментальної, манас) оболонки душі. Інструмент мислення, основа нашої Собі (его). Програмується образами минулих життів, дитячими спогадами та сьогоднішніми враженнями. Як наслідок, ум не досконалий. Ум – лише мала частина Розуму.
Розум – прояв колоб’єї (буддхічної) оболонки, інтелектуально-вольовий початок. Те, що дає оцінку ідеям та думкам, перебуваючи над ними. Частина людської свідомості, яка єдина зі Всебогом і може її осягнути. Медитативне сприйняття інформації безпосередньо через ототожнення, без процесу мислення.
16. Стани
Стан медитації. У Поконі прийнято розрізняти три основні стани: ладування – концентрація, дивлення – споглядання, проявлення – візуалізація.
17. Свята Жертва
Всебог, прийнявши образ Рода Вишеня, завдяки поділу свого тіла на частини та частки, у собі створює світи (всесвіт).
18. Вишиває
Створює візерунки своєї долі.
19. Чара, Радення, Ярга й Відання
Шлях Ясни (просвітлення) у Поконному Відизмі складається із чотирьох головних стовпів, які разом становлять єдине ціле. Це: Чара (очара) – закоханість у чесноту, праведність і самовіддане служіння; Радення – духовне діяння, практика, усвідомлене творення світла у своїй душі; Ярга – медитація та розвиток свідомості під керівництвом волхва-вчителя; Відання – стан повної мудрості реалізованої душі. Чара, Радення, Ярга та Відання являють собою цілісну послідовність еволюційного процесу душі у Відичному Православ’ї.
Чара. Учнівство служінням. Зачарованість величчю Божественного. Цей рівень виявляє себе в добровільній, радісній і самовідданій духовній поведінці. На цьому рівні людина вчиться дотримуватись заповідей, жити праведно. Накопичує заслуги, безкорисливо трудиться, служить (санскрит: сівбу), сіє Зерна Правди, служить в ім’я Всебога і Вищого Призначення (Дгарни).
Раде́ння. Отримавши розвиток у стані Чари, людина входить у стан духовного Учнівства – Радення, приймаючи Волхва-Учителя, стає двічінародженим. Ра – світло, дення – діяння, світле діяння, творіння світла. На цьому рівні людина дбає (піклується, опікується своєю душею), бере участь в обрядах, славбах, поклоніннях, творить молитви, колослово, перебуває в учнівстві, виконує взяті на себе зобов’язання та обіти. Загалом слово «радення» використовується як синонім щирої та відданої духовної практики.
Я́рга. Від Яр – світло та га – йти. Шлях-рух до світла вгору. Перебуваючи в Раденні, зрілі душі підвищують свою усвідомленість і єдність із Родом Всебогом, Рідними Богами та Предками. Виступаючи творцями реальності, вони поступово приходять до необхідності щоденної духовної практики – Ярги, відичного способу життя, а також контролю поведінки (володіння), постійного саморозвитку і розкриття вищих оболонок душі через медитацію. І так прямують від Я́рги до Жи́ва-Я́рги. У цілому поняття Я́рга може використовуватись як синонім практики саморозвитку і духовного шляху просвітлення.
Ві́дання (священне знання). Кінцева стадія розвитку, у якій практикуючі поглиблено вивчають Покон, Віди, Повіди та будь-які цінні відичні писання. Їх не просто читають, а медитують над тими чи іншими рядками, щоб поринути глибше, осягнути початкову суть і стан, який вищий за зовнішню будь-яку форму, описану словом. Через регулярні стани (медитацію) вони прагнуть увійти прямо в недвійність, у Вищий Кон (санскрит: аманаска), і постійно перебувають у стані самозвільнення та самовіддачі. Так досягається Ясна (просвітлення).
Ві́дання (знання, джняна) – це стан просвітленої мудрості, всеосяжного знання та розуміння, досягнутого в кінці шляху в результаті Я́сни (просвітлення, самореалізації).
Чотири стадії — це не якісь окремі напрямки, а одне ціле, що становить єдиний, прямий та цілісний духовний шлях до Рода Всевишнього.
20. Майя
Особлива сила, стан природи, енергії та водночас Богиня. Вона приховує справжню природу світу і водночас забезпечує різноманітність її проявів через витоки (гуни).
Майя є ілюзією не тому, що позбавлена буття, а тому, що вона минуща. Людина через своє незнання будує в думці хибне уявлення про існуючий світ, який і є майя.
Майя створена Родом Всебогом як ілюзія, гра душ, низка змін, обмежене буття, для розвитку душі та її піднесення, зречення спокус. Для розуміння вищого початку (Духа Всебога, Святорода) у своїй душі потрібно позбавитися ланцюгів Майї (прив’язаностей) і вийти з нескінченного кругообігу перероджень.
21. Святород
Сила, стан та особливий прояв Світла Рода та безпосередньо Сокола-Рода (Надсвідомості Всебога). Святород завжди єдиний зі Світлом Рода, вони одне ціле, але Світло Рода– це вже виявлений, перший прояв розуму, надсвідомості чи нескінченного знання. У той час як Святород – ця та частина Світла Рода, яка залишається в Диві, у непроявленому, куди можна піднятися лише своєю свідомістю (святістю) у священних станах (медитаціях). Понятійно можна ототожнити з Брахманом, Прабрахманом, Парашакті.
22. Кон конів, чи Кон Ясни
Стан недвоїстості та перебування поза розумом в результаті досягнення Ясни (просвітлення). Стан, коли є єдність із Соколом-Родом (Святородом), Надсвідомістю Бога, з простором і енергією одночасно через дивлення (розфокусування, споглядання) і ладування (концентрацію).
23. Благо Найвище
Мо́кша й Усла́да (нірвана), стан єдності зі Всебогом, перебування на Луках Рода – у Раю всіх раїв.
24. Басури, ракши, пишачі
Три категорії душ, які протистоять Всебогу, Богам і Святим Предкам:
Басу́ри (асури) – незрілі душі, які спонукані своєю гординею і самістю, проявляються як демонічні істоти, несонячні, злі духи, демони, нижчі божества. Уособлення невігластва і пристрасті, вони проявляються і харчуються лінощами, гнівом, гордістю, брехнею, пожадливістю, жадібністю, та ін пристрастями людини. Ведуть душу до двоїстого сприйняття та страждань. Живуть у нижніх світах та намагаються протистояти Богам. Однак, розвиваючись і прямуючи до Світла, басури можуть змінювати свою суть;
Ра́кші (ракшаси) – колишні кривдники. Злі духи, душі вбивць, злодіїв, ґвалтівників, людожерів, які стали багаторукими демонами. Здатні приймати різні форми, є причиною хвороб та невдач у людей. Вночі, подібно до інших темних сил, ракші особливо сильні;
Пишачі́ – прокляті душі предків, привиди, що насилають хвороби, злісні і шкідливі демони: вампіри, що нападають на людей і харчуються їх м’ясом і кров’ю, пожирачі трупів, муки хворих, що вселяються в одержимих. Найчастіше живуть на цвинтарях.
25. Яснобуття
Найвищий тип Ясни (сахаджа-самадхі), що перевершує всі інші. У цьому стані Ясни людина перебуває у найвищій свідомості, але в той же час може перебувати і проявлятися у грубому фізичному світі Яви, будучи Ясуном (дживамуктін, архат).
26. Сури
Боги (світлоносці), доброзичливі істоти Світла, що мешкають у сферах світів Прави. Звідти вони допомагають творенню та гармонії світу, спрямовують еволюцію душ між народженнями.
27. Богопроявлення в собі
З’єднання з Дживою (атмою, Божим духом), внаслідок чого душа проявляє божественні, досконалі якості (сіддхі). Може вживатися як синонім сходження Божества в людину або просто підвищення рівня свідомості та доброти.
28. Думати про Всебога
Під час життя постійно пам’ятати про Всевишнього, присвячувати йому всі свої думки, бажання та діяння. Повторювати молитву, колослово, живослово (мантру), відчувати єдність та зв’язок із Всебогом. Завдяки цьому душа постійно підвищує та примножує свою чистоту, силу та благодать.
29. Молоді душі
Душі з малою кількістю втілень, неусвідомлені та нерозвинені.
30. Безладне
Хаотичний, безформовий, безладний, неорганізований і руйнуючий лад – гармонію світу.
31. Некон та відсутність Міри
Некон – те, що за коном, за рамками правил, не цілісне, хаотичне, шкідливе, неправильне (адхарма).
Міра – рівновага між протилежними силами, баланс та гармонія.
32. Сома прийняття
Від сома (хома) – молочний напій із травами (вид сури), що дозволяє краще бачити Божественний світ. Піднесений стан широкого розуміння світу, завдяки якому людина приймає ситуацію, в якій він опинився. Синонім розкриття понад можливості та глибинного пізнання світу.
33. Яргою душу розвивати
Ярга – це система саморозвитку духу, душі та тіла, пряме втілення Покону (Віди Прави). Включає набір методів:
- 16 Зерен Правди,
- Здрава (правильне харчування),
- Постави (певні положення тіла),
- Живодихання (дихальні вправи),
- Володіння (контроль розуму, емоцій та тіла),
- Ладування (концентрація),
- Дивлення (споглядання),
- Кудесництво (розкриття надможливостей),
- досягнення Ясни (просвітлення).
34. Коловорот народжень та смертей (Коло Живого Явлення, Колород, Коло перевтілень, Сансара)
Кругообіг народження і смерті, перевтілення душ у різних світах і формах життя відповідно до своєї карни (карми).
35. Кон Ясни
Те саме, що Кон конів (див.: 22).
36. Бореться
Тобто протистоїть, протидіє – посилання на стан пристрасті та невігластва.
37. Арій Праву славлячий (славлячий Праву, православний)
Людина, яка стала благородною через розуміння Конів і Законів світобудови (Покона). Той, хто підносить свою душу шляхом Ясни, слідуючи Ярзі, який прославляє Божественний світ – Всебога, Богів і Предків – своїми праведними справами. Славлячі Праву – слов’яни православні, відичні слов’яни, арії славні (синоніми).
38. Урозуміти
Сприйняти з допомогою розуму (буддхи), тобто цілісно, не двояко.
39. Зрілість душі
Окрім Ясни, у Відичному Православ’ї результатом духовного розвитку є ще й розкриття, розвиток усіх оболонок, тобто душевна зрілість. Вона проявляється здатністю керувати своїм розумом, емоціями та тілом. Оцінивши щось як негармонійне для себе, людина має силу цього не робити, і навпаки.
40. Духовні заслуги
Добра карна і накопичена енергія, яка приходить від Всебога і божеств до відиста в результаті здійснення добрих справ, дотримання дгарни, духовних обітниць і приписів, шляхи Ясни в цілому.
41. Усла́да
Вища Услада – найвища мета та найглибша реалізація душі через повне злиття зі Святородом і Веледушею Рода Всевишнього (зі Всебогом) у процесі еволюційного саморозвитку шляхом Ярги (медитації). Свобода від пристрасних бажань, уподобань та страждань, звільнення з Колороду внаслідок очищення свідомості.
Стан вищого спокою та блаженства, знання, любові, радості, втіхи, насолоди. Ярга дарує Ясну, Ясна приводить до Мокші, Мокша дарує Усла́ду. У цілому Усла́да тотожна відичним поняттям «нірвана», «мукти», «мукша (мокша)».
42. Відати
Тут і у всіх інших словосполученнях мається на увазі не просто знання та володіння інформацією, а поєднання та усвідомлення внутрішньої суті, взаємозв’язку з сущим та вплив на реальність, тобто отримання Вищого Знання через медитацію (пряме поєднання на рівні духу) та глибинні роздуми над цими словами.
43. Без саморуйнування
Все зайве, навіть добро – злом стає і до руйнування спричиняє. Роблячи людині добра більше, ніж вона може прийняти, ми ведемо її до саморуйнування.
44. Коло Творення
Всебог перебуває в серці будь-якої живої істоти і дає їй життєдайну силу – Жи́ву. Кожен Бог, дух, кожна людина, використовуючи цю енергію, здатна втілювати свої образи. Матеріалізувати, творити довкола себе події, власну, окрему, не схожу на інші реальність.
Таким чином душа може матеріалізувати власні думки, бажання та прагнення в рамках свого Призначення (Дгарни), створювати події, що призводять її до благої чи негативної карни. Це коло впливу на реальність окремої людини, роду чи народу називається Колом Творення, воно є прямим проявом божественності людини і свободи волі, яку дає нам Всебог.
45. Знамення Божі
Душі, перебуваючи у Божественній Грі на Землі, постійно розвиваються. Род Всевишній, Боги і Предки постійно спілкуються з живучими у світі Яви через знаки, знамення, події в житті й ситуації, підказуючи, підтримуючи, а іноді і караючи. Завдяки Жива-Ярзі (медитації) ведист навчається читати Потік Життя (події та ситуації), приймати вірні рішення та здійснювати гармонійні вчинки, які враховують як Волю Неба, так і його особисту волю.
46. Відогонь душі (вогонь мудрості)
Прояв Духу Всебога в нашій душі Дживи (тотожно атмі), суть якого – у Чистій свідомості та мудрості, що веде до розвитку. Подібно до магніту, що викликає рух заліза, він зсередини спрямовує всі процеси, що здійснюються в Диві. Перебуваючи в людині та будь-якій живій істоті, може притягувати до людини благі події чи випробування – залежно від її праведності та завдання душі у цьому випробуванні.
47. Майя, Внава і Карна
Майя – ілюзорне, хибне сприйняття світу на основі невігластва та пристрасті свого “е́го” та ума.
Внава – прояв індивідуального “е́го” кожної душі. Душі здається, ніби вона відокремлена від Бога і Всесвіту, відрізняється від них і з ними не пов’язана: “світ окремо, я окремо” (снскрит: анава).
Карна – наслідок нерозумних вчинків, бажань та думок.
Майя, Внава та Карна – пути, які обвивають наше мислення та обмежують божественне проявлення. Здолаючи ці три перепони, ступаючи шляхом Ясни, проходячи через різні форми життя, народи, раси, варни та рівні світів Нави, Яви та Прави, наші душі еволюціонують.
48. Бахур-Луки (бхурлока)
Явний фізичний світ, доступний нашим органам сприйняття. Найбільш обмежений, найменш постійний і найбільш схильний до змін. Земля – це просто один із мільярдів населених світів, присутніх у всесвіті.
49. Уроки Долі
Крім відпрацювання своїх боргів карни (кармічної відплати), у кожному втіленні ми маємо цілі та завдання розвитку саме для даного періоду. Це і є уроки долі, уроки сьогоднішнього життя.
50. Яргою ладує
Приводить до ладу, гармонізує «жи» та «ва», очищує та відновлює цілісність завдяки духовним практикам Ярги – витокової арійської прайоги.
51. Відаючий, Витязь, Господар, Трудівник
Назви варн (суспільних станів).
Відаючий (священник, учений, браман) – духовний служитель, мудрець, учитель, наставник, інтелектуал.
Витязь (боярин, козак, військовий, кшатрій) – управлінець, військовослужбовець, політичний діяч, правитель.
Господар (купець, віся, вайшья) – ділова людина, бізнесмен, що має власну справу, виробник та землевласник.
Трудівник (робочий, шудра) – людина, орієнтована тілесну працю.
52. Закарбувати
Викарбувати, зарубати (на носі), вирізати (чоти – різи), запам’ятати назавжди.
53. Животворне Світло Рода Всевишнього
Прояв Світла Рода (Жи́ви) як енергії життя і творіння, що підтримує все живе.
54. Я́ргою в собі переродити
Я́рга – первісна назва йоги. Витокова арійська Я́рга (йога) – це сукупність духовних, душевних і тілесних методів саморозвитку, завдяки яким досягаються зв’язок і єдність із Всебогом. Я́рга – це пряме втілення Покона. Практикуючи Я́ргу (Жи́ва-Я́ргу), кожен відист має можливість розвинути, переродити чи трансформувати потрібні якості душі, підняти та вдосконалювати свою суть.
55. Радення чи служіння, Покаяння та Очищення
Радення – духовна практика (молитви, колослови, вправи), які даються Волхвом-Учителем славлячому Праву (учню-радарю) щодо його духовного та особистісного розвитку.
Крім того, для виправлення чи розвитку певної позитивної якості душі людині може бути доручено конкретну справу, служіння. Найчастіше це робиться під час обрядового Ладування – особистого спілкування (сповіді). Таким чином відбувається покаяння (каяття) та очищення душі через творення добрих справ.
56. Сокіл-Род
Те, що Святород, Відогонь Свідомості і Розуму Роду, Руштій-Пуруша. Божественний Дух Всевишнього, прояв Світла Рода Всевишнього, Чиста свідомість і мудрість, Вселенський єдиний і множинний божественний початок, основа Дживи (атми) – індивідуального Духа будь-якої живої істоти.
Сокіл-Род – втілення вічності, врівноважена основа всіх властивостей, головний принцип Світотворення. Подібно до магніту, що викликає рух заліза, він зсередини спрямовує всі процеси, що здійснюються в Диві.
Є духовним джерелом всього сущого і має абсолютну владу. Сокіл-род концентрує всю силу, знання, красу, славу, багатство, відчуженість і може наділяти цими якостями всіх радарів (духовних практиків). Перебуваючи в людині та будь-якій іншій живій істоті, може притягувати до неї добрі події чи випробування залежно від праведності сущого та завдання душі у цьому випробуванні. З’являється у всіх істотах.
57. Прабог
Одна з назв Рода Всевишнього, Всевишнього, Вседержителя і т.д
58. Волхв-Вчитель
Духовний вчитель, який досяг Ясни (просвітлення). Представник Ланцюгу Наступності, майстер, що володіє здатністю, вміннями та бажанням спрямовувати людей на шлях духовного самовиховання та самореалізації (гуру, дікша-гуру). Людина живе в темряві матеріального світу і тому потребує Світла Віди; вчитель вказує це Світло і веде до нього.
Волхв-Вчитель, з любов’ю та довірою до свого щиро відданого учня, ненасильно передає йому духовні знання Покону та Ярги. Рятуючи від страждань, веде його до Ясни. У Слов’яноарійському Відизмі (Відичному Православ’ї) духовний шлях та розвиток людини без Волхва немислимий, як день без сонця.
59. Правда чи кривда
Правда тут – праведна, богоугодна дія, що відповідає Істині, Благу та Красі. Кривда – зловмисна, негідна поведінка людини, порок або шкідлива звичка, руйнівна для духовної природи людини. Це думки, бажання чи дії людини, які спричинять неправильне ставлення до Всебога, Бога, Предків, людей і виявляться у відчуженні від них.
