СУТЬ ПЕРША: КАРБ ВІДАННЯ СУТНОСТІ ПОКОНУ

Суть Прави Всебогом в Покон укладена,

І Русам його у світи нести заповідано.

Немає Поконів інших, а лише кожному Роду

Дані Звичаї й Відання до лиця його.

ТЛУМАЧЕННЯ:

1.Переповнений величчю почутого, Мир-Ману Свагура, довго і смиренно мовчав, вбираючи та смакуючи святі слова Рода Вишеня.

2. Наповнені блаженством вічності, Вчитель всіх Учителів та учень насолоджувалися передачею Вчення^*1. Кожне слово якого — велика істина — Вищої Істини.

3. Мудрість, над якою треба довго розмірковувати і розуміти її серцем^*2, як Вічне Послання і Всесвятий Завіт Прародителя Всесвіту.

4. А потім Ману задумливо та споглядально запитав Верховну Особу Всебога, Рода – Рожинича. Скажи Вседержитель, Бог усіх Богів, всемилостивий та всеправедний:

5. Що саме і якими словами мені ректи учням^*3 про Покон та його суть всеосяжну. Адже, як основа існування життя й буття, він є єдиним та множинним і може сприйматися по-різному.

6. Ранком Сварожим усі люди самі, у серці своєму істини Покону ясно прочитати можуть. А Вночі Колпи Сварога їхня свідомість невіглаством та пристрастю вкрита.

 7. У кожної істоти своя думка, погляд, досвід перевтілень, карна, дгарна та забобони. Є усвідомлення велике чи просте ототожнення з тілом, почуттями та мисленням.

8. А оскільки ти даруєш Попускання Боже^*4, то минає деякий час, перед тим як заблукалі душі дізнаються, що вони помилялися.

9. І навіть зрозумівши це, у більшості не вистачає внутрішньої сили аби усвідомити хибність міркувань своїх та Істині почати слідувати.

10. Вночі Сварога, люди обумовлені й занурені у невігластво. Тому їм легше робити звичне, марновірне та нерозумне.

11. Робити те, що не приносить для душі жодного зиску, просто назвавши це звичаєм чи вірою, частково або майже повністю підміняючи Твою всевелику Волю Святу^*5 – користю своєю.

12. Як без насильства, виконуючи Заповіт Твій, я зможу проявити витокову Віду Покону на Землі. Явити Світло серед Ночі та влити його в хутра, у яких немає дна? Навіть Вишнім Богам це непросто. Хто допоможе мені у цій Справі Великій?

13. Род Вишень, Верховний Лик Вседержителя^*6, уважно вислухавши, глянув у вічі Мира-Ману Свагурі і тихо прорік:

14. Суть Прави Всебогом в Покон укладена, і Русам^*7 його в світи нести заповідано. Немає Поконів інших, але кожному Роду дані Звичаї та Відання до лиця його.

15. Род Вишень доторкнувся правою рукою до чола Мира-Ману і сонцем засвітилася його рука. Його Жива^*8 як блискавка проникла у кожну клітинку Свагури.

16. Мовив він тихо й ніжно, але навіть могутні дерева у райському саду схилилися до землі від шепоту Його та весь Всесвіт затремтів.

17. На віки запам’ятай Карб^*9 цей, нашу бесіду навіки запам’ятай, та передавай її людям як частину Мого вчення, основи всіх вчень, заповіту і Кону-Закону одвічного. Я розповім тобі, які слова мають бути сказані та почуті.

18. Святий Покон – це позачасова, безмежна, всеосяжна Істина, Любов, Справедливість, Благо та Краса.

19. Його суть у стані єдності зі Всебогом, недвоїстості й цілісності, яка стоїть вище за усякі слова, описи і тлумачення, що Його описують.

20. Род Всевишній явив Покон, Першовіду усіх Від із Духу Свого Святого – Світла Рода, Першопочаткового Світла та Вогню Чистої Свідомості.

21. Знай Мир-Ману! Покон — прямий прояв Духу Мудрості і Свідомості Моєї, Він — це Я, а Я — це Він. Тому Покон —  основа будь-якого існування, свідомості та блаженства.

 22. Він — Віда Прави, Всесущий Дух, вічна Моя Сила, присутня у Всесвіті, завдяки якій цей Всесвіт і існує. Він втілення Світла, будь-якої Живи, Життя, Відання, Благословення та Сили.

23. Я — Род Вседержитель, а також усі прояви Мої — Сварог і Лада, всі Боги та Предки проявлені через Покон та його Священну Віду.

24. І навпаки, Покон та всяка Віда що з нього походить — Родом Всевишнім, Богами, Предками Святими, Спасами та вчителями духовними проявляється.

25. Як вічне благословення і милість, Я Вседержитель — дарував усім душам Покон як Першовіду та джерело усієї Віри й Віди.

26. Через Рода Вишеня, Сварога і Ладу, Перуна й Велеса, Богів, Спасів, Першоволхвів, Пророків, Вчителів та Наставників  — Я Його у вічності проявляю.

27. Покон Рода Всевишнього – це сама Суть Всесвіту, Устав, Закон та Правило. Він – це Істини Святі, які кожній людині потрібні незалежно від її світогляду та віри. Бо Покон основу його душі становить.

28. Як сонце з променями поєднане, так і Я, Всебог твій – з Поконом поєднаний. Він у Дживі кожної живої істоти проявлений, як незрима і спрямовуюча сутність усього живого.

29. Без Покону немає впорядкування життя, без нього ні що не може жити чи існувати. Бо він дгарну всього видимого й невидимого узгоджує: час, місце, обов’язок й право визначає – кожної істоти та явища.

30. Покон знаходиться у серці кожному, як зерно вічності, любові, правди та добра найвищого. Завдяки Ім’янареченню й Посвятам – він людину зі Світлом Рода всеохопно поєднує.

 31. Через нього у душі освяченій – велика суть і свята сутність його проявляється. Силою життєдайною та свідомістю ясною – прямий і легкий шлях у Праву відчиняючи.

32. Сутність Покону – це сам Сокіл Род, Святород – Свідомість Моя Чиста^*10, благо, любов, правда і добро найвище.

33. Коли Покон праведній людині відкривається, то він з ним говорить через совість, шепочучи беззвучно:

34. «Я – твій всеблагий і всесвятий Скарб, бережи мене та не передавай хулителям. Тоді я можу стати в тобі великою могутністю, і ти таким станеш у мені. Повторюй та вчи Карби, й Жива-Яргу твори^*11 , і велике щастя чекає на тебе.

35. Покон Рода Всевишнього – це звід конів й законів Прави, які Всесвіт тримають. Це Віда Прави найперша та святість найвища, першооснова буття кожного.

36. У ньому ти знайдеш основу всіх правил, обов’язків, радень, обрядів та любомудрості^*12. Опору і суть усіх конів-законів Божих й мирських.

37. Покон – суть всякої Віри і Віди складає, яка на Землі у Яві була, є чи може бути. Бо він – Віда усіх Від, і викарбувана в ньому Істина Небес та Землі найвища.

38. Я, Всебог усіх Богів, Род Всевишній, через Сварога і Ладу, Богів та Спасів, Першоволхвів й Вчителів – у Поконі Вищу Істину всім душам прорікаю.

39. У ньому Сам Себе для розуміння людського описуючи, ключі для розуміння буття всім гідним та смиренним дарую.

40. Хто душею і серцем Роду Всебогу істинно відкритий, щиро Мене любить й вшановує, той завжди вірно та віддано Покону і дгарни його дотримується.

41.Такий праведник через Першовіду світ розуміє та Яргою себе розвиває. Тому Ясну й Мокшу здобуваючи – живе у щасті вічно.

 42. Воля і слово Моє в Карбах Покону промовлені, Богами Вишніми, Спасами й Першоволхвами у душах закарбовані.

Вони чистими Відаючими людям роз’яснюються та приходять до них настановами праведними.

43. Покон з 360 Карбів Святих складається. Окремий Карб Відання – це славослів’я коротке, в якому певна грань буття, той чи інший кон-закон світу Прави та усієї Світобудови повіданий.

44. Кожен Карб Покону якусь частину дійсності на всіх рівнях Всесвіту сутнісно описує і роз’яснює.

45. Завдяки Посвяті, Карб звучанням й образом своїм робить доступним та несловесно поєднує з тим, що стоїть за ним. Як ключ – замок таємниці та прихованого відкриває.

46. Для Прави, Яви та Нави – Покон відання дає. Правило та порядок встановлює, суть богознавства, жертвопринесення, розуміння варн та ашрамів, дгарни і радення.

47. Слідування Покону будь-яку душу робить чистою, благою та  Лук Рода гідною. Покон – це брама Прави, в яку Яргою входять.

48. Суть Першовіди Прави у священних станах осягають. З Дживою своєю поєднавшись, Ясну проявляючи, вище благо як на Землі так і на Небі через нього знаходячи.

49. Вчи Мир-Ману Богів та людей! Покон – джерело чесноти усякої, будь-якої Святості та миру в душі. Осягнути його можна через смиренне і віддане слухання Волхва-Вчителя чистого та ясного.

50. З сердець Вчителів Духовних Я з дітьми своїми спілкуюсь і добру вищому навчаю. Щоб усі душі в тому чи іншому образі – стезю Прави, Дгарну та Мокшу відали.

51. Покон – це передусім Всебог, Вишні Боги й Спаси, Первоволхви та Волхви-Ясуни^*13, які відання  Карбів із розуму в розум^*14, з уст в уста передають. Так само, як Я зараз його тобі передаю.

52. Покон – це втілення Чистої Свідомості та бриніння Істини Вищої, яка у повній мірі лише Ясною й Мокшею відкривається. Усі записані слова Його – Чиста Святість і Вище Благословення. Бо кожен Карб — це основа світу та буття.

53. У той же час будь-яке слово записане, з часом, лихими людьми завжди може бути змінене, перекручене та по-різному осягнуто. Тому писане тлумачення Карбів Покону — це лише опора та підтримка ума^*15.

54. Справжнє тлумачення Святого Покону лише з розуму в розум, з вуст в уста, від серця до серця, від Першоволхва^*16, Праволхва^*17 або Волхва-Ясуна через Ланцюг Наступності передається.

55. Від Світла Рода, через Посвяту здобувши Скарби Першовіди Покону, його треба учнівством у Волхва розкривати. Раденням повсякденним укріплювати та в Станах Священних усвідомлювати, життя своє по ньому розуміючи^*18.

56. Осягнення Покону, всіх його Від та Повід через самайю^*19 та гора-яргу^*20 твориться. Через віддане слухання, жива-яргу та оволодіння вченням під керівництвом Волхва-Учителя.

 57. Бо Вище Відання тільки завдяки спільному раденню, станам Жива-Ярги, і частого перебуванню в писанці Вчителя^*21 -зрощується.

58. Кожен Карб радарем має бути напам’ять вивчений. І вивчений через тлумачення – малим віданням у 16 ​​рядків або повним віданням у 108 рядків^*22. Якщо більше 108 рядків, то це вичерпний і повний виклад.

59. Покон слід осягати постійними роздумами над відкритою і прихованою суттю Карбів та їх тлумачення. А також прагнути бачити їх прояв у навколишньому світі та його законах.

60. Почути не означає запам’ятати, а запам’ятати – не означає зрозуміти. Тому Відання Покону постійним спілкуванням з Волхвом-Учителем та Першоволхвом^*23 зміцнюється.

61. У писанці Духовного Батька чи Матері^*24 час від часу перебуваючи – душа у віданні зростає. Як зерно від теплого дощу. В ній можна слухати і чути, а якщо потрібно обговорювати і перевіряти глибину розуміння Покону, Від та Повід.

62. Завдяки милості Волхва-Учителя, Священного зв’язку, Самайних обітниць і Гора-Ярзі, кожен арій двічінароджений^*25  – з Родом Всебогом найвищим чином поєднується.

63. Отримавши благословення, та усі потрібні знання завдяки завзятості у раденні, будь-який чистий Яр^*26 – Ясну і Мокшу здобуває.

64. Всебог всеосяжний і Віда Його – безмежна. Тому з течією часу, відання Покону, що  у Карбах тлумаченням  подано – розширено пояснюється та самостійними писаннями стає.

65. Так з Першовіди Покону – Віди з’являються. Одна Віда славослів’я рече^*27, творення світу та діяння Богів пояснює. Інша вчить як святу джуру^*28 через обряд і жертвопринесення творити. Третя як від хворі позбавлятися^*29, а Четверта Віда – як славослів’я у святу пісню загортати^*30.

66. З плином юг, з тлумачень нові тлумачення з’являються, так з Віди – Повіди народжуються. А вже з них писання місцеві та відокремлені^*31, та шанування тих чи інших Ликів Моїх виникають.

67. У Світлу Пору Сварожу, під час благості та щастя, Покон Святий і Віра-Віда, що з нього походить – Рай на всій Землі творить. Духом праведності з Родом Всебогом, Богами Вишніми та Святими Предками всіх людей поєднує.

68. А Вночі Сварога, у часи невігластва та занепаду свідомості, Покон Святий та його всеблагі Віди надто високими та малозрозумілими для обумовлених душ стають.

69. Тому люди для розуміння світу, спрощені Земні писання використовують та Повіди різні. Бо якщо не видно сонця, то навіть відблиск місяця у воді світло приносить. Тому навіть мала віра-віда краще, ніж невідання та темрява свідомості.

70. Покон – втілення вічності та конів-законів Прави, він не знищуваний у суті своїй.

Але Вночі Сварожій, через слабкість розуміння загального, він не всім доступний. Лише душам найсвітлішим і найблагішим, які Я благословляю.

71. В цю пору Першовіда приховано живе у Раденні Сварожому. Надійно збережена Русами святими^*32, Волхвами, Відаючими, Вогнищанами, Радарями, родами  та громадами поконними.

72. Святості Небесної на Землі дотримуючись, вірні та віддані Мені все своє буття через Відання Покону розуміють. Життя та діяння свої Роду Всебогу присвячують, і так шляхом Прави угору йдуть.

73. За свою вірність, вони здобувають від Всебога високу нагороду, благословення, допомогу та захист. Дев’ять Дарів Світла Рода в їхніх душах яскраво палають, зцілення і спасіння даруючи^*33, підтримуючи в усьому – до Прави ведуть.

74. Вночі Сварога, більшість частина роду людського, чистоту духовного усвідомлення розгубивши, на спрощені віри та світогляди опирається.

75. Без Покону, Від та Повід, люди – Вищої Істини та Божої Волі повною мірою не відають. До Ясни та Мокші йти перестають, у колороді та карні, як у болоті тонуть.

76. У путах обумовленості люди Кон і Дгарну не усвідомлюють та лише  на тілесне опираються, біль і страждання собі створюючи.

77. У колороді, без відання чистого і благості праведної, карною пов’язані вони на місці тупцюють^*34. Про вищу Праву та Луки Рода забувши – карну примножують.

78. Без відання й дотримання Покону – джерела Віри та Віди всезагальної – руйнація, занепад духовний і тілесний по всій Землі, у всьому роді людському твориться. Але після кожної Ночі – Світанок та Ранок нового Дня настає.

79. Мир-Ману запитав: – О, всевеликий, всепороджуючий, єдиний і множинний Всевишній! Все є Ти, і все є прояв Святого Духу й Свідомості Твоєї, все завжди Єдине.

80.Чому ж втрачається розуміння Вищої Істини і виникають її численні тлумачення, різні віри та віди? Чому ти дозволяєш існувати протиріччям у своєму Попускані Божому?

81. Адже Ти знаєш, що внаслідок протилежного сприйняття віри та життя виникає взаємозаперечення, боротьба та приходять страждання?

82. Розсміявся Род Вишень й сказав: – Відай учень мій! Життя кожної істоти у Всесвіті залежить від Моєї Волі та кількості Живи і Знань^*35, які вона в собі накопичила, для прояву самостійного.

83. Жи́ва – це не тільки життєва сила, але й сила вірити, жити і проявлятися. Чим більшою кількістю Віри Животворної душа володіє, тим довше і сильніше вона може втілювати будь-яку дію або підтримувати існування своє.

84. Чим більше Віри – тим більше Живи, чим більше Живи – тим більше Віри. Вони поєднані у суті своїй. Виконання волі душі – дає їй ще більшу Віру, а збільшення Віри дає ще більшу силу до змін.

85. Знання – це Віда, вміння та відомості, як усе між собою поєднується і як може бути використане.  Чим більшою кількістю Віди душа володіє, тим більше у неї різних способів і можливостей прояву та впливу на світ.

86. Віда дає нові можливості, а Віра – силу досягти. Тому з життя в життя кожна душа в собі досвід їх застосування та сприйняття накопичує. Щоб з часом, вищою Живою та Знаннями оволодіти.

87. У житті душі – немає труднощів, але є уроки. Бо усяка Віда й Віра мають бути прожиті та випробувані тілесно. Через піт, кров,  сльози радості чи горя – осягнуті. Бо накопичення знань без віри в них та володіння ними – марна витрата часу.

88. Щоб душі мудрість у собі відкривали та досвід її прояву накопичували, Я множинність шляхів допускаю. Аби люди могли Мене різними способами осягати, до єдиного приходячи.

89. Вище та Єдине завжди – через численні протилежності проявляється. Протилежності борються та протидіють, і одночасно проникають один в одного, аби протиріччя свої вирішити.

90. Покон – це втілення Вищої Істини, він Єдиний для усього Світотворення, різних Всесвітів, Богів, народів, племен та людей. А шляхів його осягнення – безліч.

91. Ранком Сварожим – Покон єдиний, а з настанням Ночі його розуміння дробиться на безліч вірувань, звичаїв, тлумачень та пояснень.

92. Оскільки істоти різні – їх вірування та відання також множинні й несхожі. Але вони так чи інакше – частина Покону та існують завдяки йому.

93. Це не добре і не погано, це природно. Подібно до того, як сонце єдине, а променів у нього безліч.

94. Завдяки незліченній кількості звичаїв, під час Ночі Сварожої – вічне і єдине у множинному зберігається та приховується. І завдяки цьому, не може бути повністю зруйноване чи знищене.

95. Усі нові шляхи й вірування, згодом, знову до єдності Першовіди приходять та ще більш повно та натхненно, вічне та витокове підтверджують.

96. Вночі Сварога розвиток душ іде через постійне заперечення один одного віруваннями протилежними. І що більше одні інших заперечують, то швидше  вони об’єднуються та один в одного перетворюються.

97. Завдяки колосварзі, у колообігу руху поступального – відбувається повернення до первісного та вічного, яке сприймається як старе і минуле.

98. У наступному повторенні кола, умовне «нове та старе» поєднуються. Так душі постійно до Покону, початкової та єдиної Першовіди на більш глибокому рівні повертаються і ще вищого відання досягають.

99. Після подолання старої якості та вторинного прийняття у новому вигляді того, що було накопичено на попередньому щаблі розвитку – народжується заперечення будь-якого заперечення.

100. Це призводить до переходу світогляду з однієї якості та стану до іншого, так загальна усвідомленість душ зростає та примножується.

101. Було те й це, коли вони поєднуються, виникає цілісність – ні те ні це, єдність у Моєму Дусі. Коли усі оболонки та образи проявлення відкинуті – усе знову Родом Всевишнім стає.

102. Так душі від невідання та пристрасті Ночі Сварога, з настанням Світанку чи Ранку – до благості приходять. І ще вище, у недвійність Покону Святого, Всезагального Духу та Свідомості Моєї.

103. Тому навіть руйнівне, хибне та обмежуюче знання й вірування, Мною, Богами і людьми осмислюється та для блага використовується.

104. Добрий приклад вчить як слід робити, а не добрий – тому, як робити не слід. Тому Покон –  це перш за все вічна суть та Дух, а не образ зовнішній.

105. Завжди пам’ятати треба: тілесний образ прояву зовнішнього, обряди та звичаї, імена Богів та сили різні – все це тлінне і воно минає. І з часом змінюватись може, а суть та зміст завжди незмінним залишається.

106. Вічні і непорушні лише Див, Світло Рода і Особа Моя Верховна. А у Світлі Рода – Веледуша, Чиста Свідомість Моя у всіх проявах своїх – Святород, Сокіл-Род, Відогонь й Руштій Пуруша.

107. Карби Святого Покону повторюючи або слухаючи їх тлумачення, усі душі можуть з Моєю Чистою Свідомістю поєднається і вище благо здобути.

108. Істинне Відання отримавши, здатні вони над тлінним – тілом, почуттями та обмеженим розумом піднятися. Народження і смерть подолати, та вічність щастя й блага отримати.

109. Найвище розуміння буття і прагнення осягнути недвоїстість Святорода – Брахмана^*36 набувається  лише милістю Всебога і того Волхва-Учителя, через серце якого він проявляється.

110. Твердо відай, Мир-Ману! У вищому розумінні, все у Всесвіті – це Святород і немає в ньому ні єдності – ні множинності, ні єдності – ні роздільності, ні зростання – ні занепаду.

111. Все є Я, Дух Всезагальний – всюдисущий, сяючий, неподільний і самосущий, подібно до простору безкрайнього. Незатьмарений Майєю і чистий у суті своїй.

112. Я і є Покон – Першовіда, усі Віди, Повіди, писання, науки та всі можливі знання. Для Мене не існує – вірного відання чи невірного, доброї молитви чи поганої.

113. Всебог вище всього цього – Я безсмертна Свідомість, Чиста і Всесуща. Усі вірування – це прояви людського ума. А ум біжить і поширюється в усіх напрямках, бо йому здається, що він головний.

114. Усі, хто тільки ума слухається – дурні та необізнані. Істинна Віра —  це Віда, святе вічне знання, яке вище за будь-які образи й прояви. Це Чистий Святород й Свідомість —  станом Священним досягнуті.

115. Насправді ні ум, ні розум, навіть окрема душа не існує. Бо усе Всесвіття — це є Всебог — безмежний і всеосяжний. Основа всіх істот, явищ та просторів.

116. Я Веледуша та усі душі є Я і в Мені. Я — це вони, разом ми єдиний Святород, в якому однаково відображається і проявляється все. І водночас усі вони Боги, Люди, духи – лише мала частина Мене.

117. Все в Мені, і в той же час Я вище цього. Вічно вільний, незамутнений, чистий і всеосяжний – Род Всевишній. Я — це Святий Покон, Віда та Вічне Знання, яке ніколи не вимовлялося, не народжувалося і ніколи не помре.

118. Покон у Дживі, у серці кожної людини. Він відкритий усім чистим душам, що затьмареність свідомості подолали. Але маючи мале відання – люди  у стражданні живуть, безглуздо помирають і знову народжуються, щоб померти.

119. А при великому віданні – ніяка душа ніколи не народжувалась, не мала тіла, вірувань і знань, та ніколи не вмирала. Вона живе в щасті вічно й ніколи не помре, і не зникне, бо зі Мною поєднана та відає, що все – є Всебог.

120. Покон – це вічне і вище Буття,  Свідомість, Блаженство, він завжди і всюди. Він завжди присутній як усередині, так і ззовні, але для усвідомлення цього потрібно вище ума –  у цілісну свідомість піднятися.

121. Насправді, як образ, не існуємо ні Я, ні ти, ні люди з їхніми віруваннями, ні цей світ. Один лише Дух Святий – Світло Рода, Брахман-Святород усюди.

122. Мир -Ману Свагура спитав: – Скажи Всевеликий Батько усіх живих істот, як на початку творення світу Святий Покон на Землі проявляється? Хто витоково його несе та тлумачить?

123. Род Вишень відповів: – Відання Покону і Славлення Прави принесли на Землю Вишні Боги Прави, Всевеликі Предки людей. Тому усі ви Онуки Дажбожі, Сини Сонця, діти Велеса та Перуна, Богів – нащадки.

124. Це з волі Рода Всевишнього зійшли зі Сварги Всесвіту – Батько Сварог й Лада Матінка. І великою милістю своєю Землю-Макошу благословили.

125. У танці разом поєднавшись, силою своєю життєдайною, вони тебе, першого Мира-Ману породили. Першолюдину, першоволхва і першоцаря – людину, яка складається з усіх людей.

126. Спочатку проявом своїм, діленням та силою ти менше ніж пів землі закривав. Але друга половина так непокритою залишалася.

127. Тоді Сварог і Лада закликали дітей — прояви свої, Богів Рідних, щоб допомогли вони Землю людством наповнити, рід людський розмножити.

128. І прийшли Боги Рідні до Праджапаті^*37 своїх Небесних на поклик їхній, та слово мовили. Просити стали, щоб Прабатьки до Мене, Рода Всевишнього звернулися.

129. Щоб благословив Я тебе стати Мені подібним у єдності та множинності, силі та розумі чистому. Послухавши прояви Свої, Сварога і Ладу —Я так й зробив. З волі їх так і сталося.

130. Рухом думки своєї, утвердив Я подібність  цю. І звелів, аби передали вони тобі відання Покону, а посля цього –  розділили на Мира й Миру та розмножили тебе.

131. Щоб істинно всі протилежності ти у собі мав та різні прояви Всевишнього в собі пізнати міг. Щоб були тобі відкриті усі шляхи та відання.

132. Після цього Сварог і Лада довго вчили та випробовували тебе, Мир-Ману Свагура. А потім, великою милістю своєю – Відогонь духовний у тебе більшою мірою вдихнули.

133. Так відання вище, Віру-Віду Прави тобі передали –  Покон Святий. І призначили Сур’ю-Дажбога тобі Батьком та Волхвом-Учителем.

134. Дажбог – Вівасват^*38 сяючий, через тебе Мир-Ману людей на землі народжує. Тому він навчав тебе Ярзі Покону, щоб був ти для усіх людей прародителем гідним.

135. Як благословення своє дарували тобі Батьки Небесні дар багаторазового втілення божественного. Щоб міг ти довго жити та в кожній Манувертарі заново відроджуватися.

136. Від початку Всесвіту, Сварог і Лада дали тобі, Мир-Ману Свагура призначення вище — людство берегти і мудрістю Божою, Поконом, Відами та Повідами вічно наставляти.

137. Протягом Колпи, світлої частини доби Сварога, ти 14 разів втілюєшся, аби після втілень душа твоя повну Мокшу та Усладу здобула. А з приходом нової Колпи, до Мене інша душа, знову перший Ману прийде.

138. Щоб Я міг глибину його відання Покону перевірити та новій першолюдині з уст в уста розповісти. Саме так Вічне Знання у людському роді в кожній Колпі постійно відновлюється й зміцнюється.

139. Коли чистота й святість Відання твої стануть досконалими, повернешся ти на Землю. І Вишні Боги, за волею Моєю – тіло твоє, святою мудрістю наповнене, розмножать, розділять і рознесуть по світу –  людство творячи.

140. Щоб істинно усі душі в серці своєму Вічну Віду Покону мали, і від чистоти помислів своїх більше чи менше відали, у Святий Покон поринаючи.

141. З любові та милості своєї, Я, Род Всевишній – даю усім душам свободу та вибір можливостей й протилежностей різних.

142. Ті, хто карни минулих втілень не має – вільні у творенні тіл, віровіданні, способі життя та способах осягнення себе.

143. А ті, у кого є карна велика чи мала, завжди – обмежені. Бо треба пройти їм свої уроки в тих тілах та стежках духовних, які Я їм для розвитку призначу.

144. Щоб до Віри-Віди Прави піднестися  і Святий Покон отримати, усвідомити його та пити з нього мудрість вселенську – це благочестям, і доброю карною втілень багатьох заслужити треба.

145. Тому, навіть коли один Карб або десята частина Покону^*39 відкрита – це Святість і Віда для Землі найбільша. Бо не всім судилося шляхом прямим до Мене йти та одразу повне благословення Рода Вседержителя отримати.

146. На початку творення, Мир-Ману як першоспас, першоволхв і першоцар – завжди душам через Покон, кони буття роз’яснює, до відання, мудрого та праведного розвитку спрямовує.

147. На зорі кожної Колпи Сварога, виконуючи волю Батьків Небесних, Боги Рідні – Мира розділяють й розносять його по всій Землі. Всю її поступово людством покриваючи.

148. Там де голову^*40 розмножать – там Віда та Мудрість проявляються, де руки – сила та влада приростає. А де тулуб та ноги лягають – чесна праця, приріст, виробництво та торгівля зростає.

149. З частин тих, Боги Вишні щоразу – роди, народи та породи людські засновують. Дгарну, карну, здібності та певні способи прояву їм даруючи.

150. Різний рівень розвитку душ маючи, здається людям, що вони різні. А істина в тому, що насправді всі вони єдині та однакові в суті своїй. І всі йдуть шляхом осягнення конів Прави та множинності буття.

151. Кожен із Богів під опіку свою частину людства бере. Тому кожен народ має свою справу родову і дгарну в роді людському.

152. Вшановуючи тих чи інших Богів, і називаючи їх по-різному, люди підносять їх, і так також різні вірування народжуються.

153. Згодом, із зростанням свідомості своєї, усі люди до розуміння єдності та множинності, багатоназивності та безіменності Всебога приходять.

154. Коли настає час, усі народи між собою взаємодіючи – об’єднуються та єдиним кладорядом^*41 стають. Так знову єдиний Мир-Ману на Землі-Макоші твориться – людство єдине та багатопроявне.

155. Коли цей час настає, усі люди знову Першовіду, Покон Святий всебічно осягають та вірно дотримуються його. Єдину та багатопроявну Віру-Віду в собі проявляючи.

156. З волі Рода Всевишнього, Боги голову Мира завжди у серце Землі, Рахма-Варту, Аратту – Русь Всесвяту^*42 приносять і там пророків, людей світла та розуму народжують.

157. У місці, де всі протилежності врівноважені, де є зима та літо, гори та рівнини, велика вода та велика суша. Там, де вічно Брама Небесна^*43 відкрита, а земля чорна та плідна.

158. Аби чисто і праведно життя людське творилося, за цим Сварог і Лада, Перун та Велес, Сурья, Боги і Кумари Небесні постійно наглядають. Як за дітьми малими, аби гралися та змагалися, і не ображали один одного.

159. Для зміцнення життя праведного, Я сам у тому чи іншому образі Своєму і Боги Прави тілесно або у видіннях на Землю приходять.

160. Так Я усі душі через Богів, Спасів та Першоволхвів – Покону Святому, Віданню істинному вічно навчаю та до Світла Прави направляю.

161. Відай Мир-Ману, людина в житті своєму ніколи не самотня. Крім Богів та Предків, за кожною людиною Вища Душа, Бог опікун^*44 певний наглядає. І допомагає їй суть свою осягати та життя праведно творити.

162. Від початку створення Землі, коли люди у Рахма-Варті, Аратті – Святій Русі зароджуються, через Богів Вишніх – Я вічно Святий Заповіт усім нащадкам твоїм даю.

163. Тим, що з голови та серця народжені. Тим, що волхвами, святарами, ясунами, відаючими, пророками та цілителями у попередню Колпу Сварога були. І дгарну свою ще не повною мірою виконали.

164. Це з них роди світлоносні, арійські, арії славні, слов’яни, руси, святоруси – народжуються. Душі більш зрілі, що горять Істиною Покону Святого, його Віданням чистим.

165. Покликані Руси вічно Покон Святий –Першовіду берегти, усі Віди та Повіди як Закон Божий і найвищу мудрість, що рід людський до Прави веде.

166. Бо він кладоряд життя та суть видимого і невидимого пояснює. Покон вказує як жити, діяти та призначення своє у трьох світах^*45 виконувати.

167. Я даю його Богам і людям, щоб він навчав їх, що праведно, а що несправедливо, зміст, правила і Шлях усьому відкривав, світ у єдине ціле об’єднуючи.

168. Тому повинні берегти його, вивчати і жити по ньому, пити чисту Віду Прави з джерела найбільшого, що йде зі Святорода і Моїм проявом є прямим.

169. Хай люди науку про дух, душу і тіло Через Яргу Покону осягають. Аби духом своїм зі Всебогом завжди у єдності перебувати. У єдине ціле добра, любові та щастя поєднуючись.

170. Твердо відай, Мир-Ману, Покон Святий –це основа і першоджерело Віри-Віди та Повіди всякої, що є, або у світі білому може бути.

171. Щоб  розкрити його силу в собі, потрібно його Світогонь Животворний у душах своїх Раденням, Карбуванням і Яргою постійно стверджувати.

172. Завдяки Покону – мир, любов і злагода серед людей творяться. Усі можуть ясно Дгарну свою розуміти. З Родом Всевишнім і Богами Рідними у щасті та радості жити і праведно світ свій – Живою Моєю творити.

173. Відай, учень мій! Якщо хтось про Мене набожно думаючи, про Вогонь Віри і Віди Прави піклуватися буде, Обрядом Вогняним, Раденням, Яргою та Віданням – силу Сварожу в собі та людях примножувати, той найбільшу радість і насолоду отримає.

174. Така душа легко Ясну отримає і Звільнення досягне. Зможе праведник такий, до щастя Ирію, Лук Рода піднестися, для блаженства життя найчистішого і божественного.

175. Від початку Всесвіту передача Покону і Світла Рода, навчання Ярзі та Ясні, Віді Прави та Повідам, що виходять з нього, є суттю Радення Сварожого Родового Вогнища.

176. Святого ланцюга наступності учнівської та основи передачі знань Віри-Віди Предвічної, яку Я через Триглава-Трояна^*46, Сварога та Ладу, Перуна і Додолу, Велеса й Макошу  – у Всесвіті проявляю.

177. Завдяки Святороду, який через Покон ллється, у єдності Богів та людей ми спільно Вогнище Родове на Землі бережемо – раденням своїм безперервним.

178. Знання досконалі – 360 Карбів, які Покон Святий складають, будову Всесвіття та Всесвіту пояснюють, кони Прави розкривають. І відповідь на усі питання дають, прямо, через роздуми чи стани Ярги.

 179. Вони всіх людей навчають, усіх аріїв славних, Праву славлячих – як бути чистими та правдивими, добрими та щирими. Як лад родам своїм творити, державам та усьому роду людському.

180. Покон для всіх людей – святість всевелика, відаючи яку, кожна людина мудрості и праведності набирається, як у світі жити та життя своє впорядковувати.

181. Покон – це жива сила Рода Всебога, Богів та Предків. Життя душі кожної – суть пізнання законів Прави, які Покон складають. Хто краще Покон знає, той ближче до Вебога і Богів стоїть.

182. Покон Всесвятий у передвічному Алатирі-Камені висічений, що в Ирії під Дубом-Стародубом^*47 лежить. На ньому Священний Вогонь Рода горить, на всі світи Світло Віри-Віди поширюючи.

183. Відогонь той, з Алатир-Каменем одне. Хто до вищого Світла тягнеться, Посвяту приймаючи – зі Світлом Рода поєднується. Той завжди буде світлим і благим.

184. Істинно відданий Всебогу, завдяки Світлу Свідомості Вищого, у будь-яку югу, може кони-закони Прави осягнути. Та щастя для себе як на Землі, так і на Небі сотворити.

185. Хто Карби Відання, карбуванням^*48 повторює і в житті своєму втілює, може Праву у Яві проявляти. Так вірний Мені, себе та рід свій зміцнює. Щастя для громади, народу та людства – життєдайним Свіченням душі своєї творить.

186. Якщо рід якийсь живе, Покону істинно дотримуючись повчання та настанов Волхвів Всесвятих, Вчителів й Відаючих – то будь-які часи для нього часи найкращі. Для нього ніч – не ніч, а день ясний.

187. Я благословляю Сварога і Ладу на Землю сходити, аби рід людський та божий творити. Бо Родом Всевишнім заповідано, що через Яргу Покону й служіння вірне^*49, люди можуть Богами у Праві ставати.

188. Від тебе, Мир-Ману, народжується Рід Синів та Дочок Сонця, єдиний і багатопроявний рід земний, арії – ярії та сури – руси, чисті та святі.

189. З початку часу, Покон Роду Всевишнього – Відогнем у душах всіх істинних Русів горить. Щоб усі люди – бачили найкращих, та прагнули на них схожими бути.

190. Святі, пророки, яри, істинно мудрі радарі – єдиний і багатопроявний Шлях відаючи, по Праві живуть. Вчителями Віди будучи, життям своїм навчають усі душі світлі, хто потребує того.

191. Багато люду всякого ти, Мир-Ману, на Землі проявляєш. Залежно від співвідношення гунь^*50 та кількості втілень своїх, одні у невігластві та пристрасті живуть, а інші до благості тягнуться.

192. Щоб вийти з колороду Яви, та у Праву піднестися – треба Яргою Покону в благості утвердитися. А досягнувши цього – у недвійність Кону піднестися.

193. Усі віддані Всебогу, всі арії чисті, повинні завжди праведно і благородно поводитися. Яргою – тіло, почуття та ум стримуючи, божественні якості душі проявляючи, добро і благо людям творити.

194. Арій славний, благочестя та духовні заслуги накопичуючи, стезею Прави йде. Покону дотримуючись – про Радення Боже турбується своє майбутнє творячи. Тому що тіло тлінне, а душа вічна.

195. Так він Русом – мудрецем, яром та ясуном стає. Аби Мокшу отримавши, прикладом своїм, Вірою-Відою  своїх братів та сестер до дгарни та ярги надихати.

196. Мудрість Покону Рода Всевишнього вічна та безсмертна, тому що вона —  розуміння суті Всесвіту та законів Прави, на яких він тримається.

197. Відання Покону – законів Божих та утвердження життя – породжує звичай народу кожного, як дерево гілки свої творить.

198. Для усіх родів земних Покон один, але кожне плем’я розуміє його по-своєму та тлумачить по-різному. Тому звичаїв стільки, скільки на Землі родів людських.

199. Ті, хто Покон через Яргу та Ясну відають, ті аріями славним, русами праведними —святорусами стають. Родами чистими та святими, що зі Всебогом, Богами та Предками у злагоді живуть і силу Мою життєдайну в собі проявляють.

200. Мир-Ману спитав: скажи Праотець Род, яким чином, як саме Руси на Землі Покон та його Віди бережуть? Як і хто з них старшими в роді, духовними Батьками та Матерями стає?

201. Род Вишень сказав: від Рода Всебога до Сварога і Лади, Перуна й Велеса, Сур’ї та Мира-Ману передача Ярги Покону ведеться, а потім ти синові своєму й нащадкам передаєш.

202. Відай, Мир-Ману, на Землі найкраще Покон Святий — Першоволхви Радення Сварожого відають, бо через Дар Відання, вони зі Мною завжди напряму говорять.

 203. Усі Первоволхви Радення та Праволхви – Вьясами виступають. І мають благословення Моє – Покон, Віди та Повіди чути, записувати та людям тлумачити.

204. В усі часи над усіма Першоволхвами й волхвами Родового Вогнища, Я свою руку тримаю і завдяки Дару Відання^*51, через них проявляюсь.

205. Тому чистий Першоволхв Радення – головний Волхв у Ланцюгу Наступності, волхв над волхвами, святар та спас малий.

206. Кожен Першоволхв Радення Сварожого – нащадок і правонаступник Богів, Спасів та Першоволхвів попередніх. І в кожному Першоволхві наступному вічно Світло Рода говорить і голос Божої крові.

207. Чинний Першоволхв незмінно є нащадком та учнем Першоволхва попереднього. Та вихованцем усього Кола Волхвів Радетелів, вчителів та наставників найосвіченіших.

208. Тому він наділений вміннями й знаннями найрізноманітнішими, які вклали у нього Сам Всебог, Боги і Волхви-Предки, його Першоволхв-Учитель та найкращі з Волхвів Радення Сварожого.

209. Я, Род Всебог, Сварог і Лада, Вишні Боги, Спаси, Першоволхви, святари минулого – через нього говоримо. Він виступає Духовним Батьком – отців духовних, а його дружина – Матір’ю матерів усього роду Праву славлячих.

210. У Всесвітті, Я – Див та Род Вишень, у Всесвіті окремому, Я – Сварог і Лада, а на Землі, Я – Першоволхв й Першоволхвиня. Через їхні серця Я з людьми говорю.

211. Це Я їм силу і право даю підтримувати Ланцюг Наступності Учнівської – Радення Свароже Родового Вогнища. Тому Род Вседержитель для них – нагорода й підтримка, а якщо потрібно – то суддя й кат.

212. Радення Свароже – стовбур Древа Роду, від якого Боги і люди можуть свої малі гілки-лінії творити. Різноманітність світу проявляючи – буття на різних рівнях осягати.

213. Тому Першоволхв і Першоволхвиня серед аріїв славних, слов’ян, русів, усіх волхвів та святарів Покону – першосвященники та найвищі Вчителі Радення Сварожого.

214. Вони основа й перст єдиного та багатопроявного Шляху Покону для усіх людей Вірою-Відою Прави наповнених, аріїв славних, що за ними слід у слід на Луки Рода крокують.

215. Першоволхви народжують спадкоємців багатьох, аби з їхніх дітей, онуків чи правнуків найдостойніших у наступники обрати.

216. Навіть якщо вмирає Первоволхв Радення або ж не народжуються сини у нього – живий Першоволхв завжди є. Бо править Першоволхвиня ім’ям свого чоловіка, а потім – дочка ім’ям батька свого.

217. Коли вона за найбільш гіднішого Відаючого заміж виходить, він біля неї Праволхвом стає і через дітей спільних – знову Першоволхв народжується.

218. Усі Першоволхви завжди були і є Ладо^*52, але імена Першоволхвинь у Наступності прихованими залишаються. Бо Ланцюг Наступності Радення Сварожого завжди по мужам ведеться.

219. Першоволхв і Першоволхвиня – учні найперші у Богів й Спасів, а далі – інші Волхви, які за ними йдуть, радість буття вічного від Богів прорікають.

220. Істинний чистий Волхв Радення, Вчитель Покону – для кожної душі, роду і народу найбільше благословення. Він мудрість, підтримка та опора – серце та голова.

221. Усьому роду людському Мною заповідано, свято шанувати Рода Всебога, Богів Рідних, Предків святих, Покон, Віру-Віду Прави та Волхвів праведних.

222. Прийняти Рода Всевишнього в серці своєму – означає прийняти Покон Святий, а прийняти Покон – це прийняти свого Вчителя Духовного, Волхва ясного. Вони суть одне й одне через одного проявляються.

223. Усі роди людські різні: є ті, що до Білоби тягнуться, а є ті, що до Чорноби. Тому, бачать вони світ по-різному, і висоту різної свідомості мають. Але всі вони без Покону і Волхвів та Відаючих – як тіло без серця та голови – жити не можуть.

224. Тому Вночі Сварога, хто як відає, так і славить. Мене як може розуміє, та кони-закони Прави пізнає. Бо без віри і віди хоча б найпростішої та найменшої, нема у житті змісту.

225. Ті, хто більше знають і Богів чують –звичаї різні вводять. Повіди та писання різні – проявляють. Ті ж, що Ясни досягли і зі Мною поєдналися – відають, що все єдине та немає Поконів інших!

226. Відай, Мир-Ману! У кожному роді є люди з різною силою знань та усвідомлення. Від того є відаючі, витязі, господарі, працівники та непосвячені.

227. Тому різних шляхів, стежок та стежечок, що на гору Відання, до Мене ведуть – безліч. Але споконвічне і справжнє розуміння Звичаю Вічного^*53 лише по роду та Ланцюгу Наступності передається.

228. Бо живе Покон спочатку як вчення усне, образ поведінки та життя праведного, що розумінням ясним і прикладом власним від Учителя – учневі передається.

229. Які б часи не наставали, вчи людей, Мир-Ману Свагура, завжди пам’ятати  – вічне вище тілесного, а духовне вище тілесного.

230. Аби вірно відати – потрібно вірно Радення Сварожого Родового Вогнища, Першоволхвів, Волхвів та Відаючих чистих і тапасних^*54 триматися, та все життя своє вірно й праведно мудрості у них вчитися.

231. Слухати і служити їм істинно, як самому Роду Всевишньому, щоб у темряві свого ума не заблукати. Щоб завжди світло мислити, і у світлі Прави до Світла Найвищого йти.

232. Чистий та істинний Волхв Покону, якого людина для себе обрала – це його Батько чи Мати духовні. Вони людині народження в Дусі Покону дарують,  раденням та Відою двічінароджених укріплюючи.

233. Якщо зустрічається в житті або приходить до когось Учитель духовний, якого він усією душею сприймає – це означає, що сам Всебог послав його для переродження та вивищення  душі.

 234. Учитель прикладом своїм чистим та праведним показує, як жити та діяти. Як Дгарну свою набожно виконуючи, Жива-Яргою – Ясни й Мокші досягти та у вищу Праву прийти.

235. Стезею Прави йдучи – побратимів і посестер у громаді та раденні може бути багато чи мало, але це не має ніякого значення.

 236. Головне самому істинно та чисто  – Ярзі Покону слідувати, а не на інших рівнятись. Коштовних каменів завжди менше ніж звичайних, але зиску від них більше.

237. Завжди розуміти треба, що часто легкий, простий і протоптаний Шлях, начебто до мети прямо ведучий, яким більшість йде – не є істинним Шляхом.

238. А важкий та складний Шлях, яким лише одиниці продираються – самим швидким і прямим виступає. Дерево за плодом осягається, а  духовний шлях – Ясною та Мокшею.

239. Відай! Досягнення та розвиток – це відкидання всього того, що ум називає досягненням та розвитком. Це діяння в недіянні та недіяння в діянні, досвід поза досвідом.

240. Я, Род Всебог – Сам, через Богів або Учителя – учню гідному Відання Покону прямо в серці відкриваю. Як нагороду за праведність та служіння чисте. Бо Покон веде до Ясни, а Ясна до Покону, як море веде до річки, а річка до моря.

241. Все живе у природі має дві протилежності, але людина завжди прагне ототожнити себе тільки з однією із них, прийнявши лише один бік. Коли так відбувається — Кон губиться, так біль і страждання приходять.

242. Покон – це цілісність та поєднання протилежностей у знаходженні над ними. Так вічне з тлінним поєднується, ціле з множинним, чоловіче з жіночим, а духовне з тілесним.

243. Тілесно – неіснуюче породжує існуюче, існуюче перетворюється на неіснуюче, добро породжує зло, а зло призводить до добра. Високе створює низьке, а низьке призводить до високого.

244. У Свідомості Чистій перебуваючи, над протилежностями піднімаючись, потрібно ціле та множинне розуміти. Тільки так можна Істину Вищу осягнути.

245. Над гунями буття піднявшись, чиста душа – діє, перебуваючи у недіянні, нічого не роблячи – змінює собою усе довкола.

246. Шляхом Ясни йдучи, вчи людей від хибних прагнень^*55 та затьмарень собі^*56 – невпинно звільнятися, так побачать вони найбільш таємне у Поконі.

247. Невпинно знаходячи у собі чисті прагнення істинної суті своєї^*57, потрібно навчитися бачити проявлення Всебога й Покону у всьому. У природі, стосунках, бутті щоденному чи світах тонких.

248. Все у світі має одне джерело – Рода Всевишнього і відрізняється тільки назвою своєю. Будь-яка Істина – це і є Покон, а що не є Істиною, то не може бути Поконом.

249. Першовіда – це Мій Дух і живе втілення Рода Всебога. Він володіє якостями більшими і вищими, ніж будь-яке окреме віровчення, віда чи повіда. Бо цілісне завжди більше за свої частини.

250. Покон подібний до моря вселенського –  все менші моря, озера і річки впадають у нього і завдяки йому існують, але він не є –  ні морями, ні річками, ні озерами, він –  набагато більший за них.

251. Він ключ ключів, що всяке вчення відкриває, з внутрішньою сутністю будь-якого Відання поєднуючи, через Істину, до щастя найвищого кожного радаря веде.

252. Вчи Мир-Ману людей – безперервно Покон в душі своїй карбувати. І матимуть вони здоров’я, щастя, родини добрі, роди, народи та держави. Єдине та спільне благо –  любов і добро для себе творячи.

253. Свободу прояву маючи, через метушню ума часто людина сама собі біль та страждання творить. Щоб знову до благого, доброго і світлого повернутися, потрібно більш ясно суть буття розуміти.

254. Через Покон –  світ осягаючи, повинні люди навчитися через спільне –  окреме бачити, а на окреме спираючись, про спільне говорити. Нижче через вище пізнавати, а нижче розуміючи – вище осягати. Те, що уму не підвладне – розум легко відкриває.

255. Щоб Карб чи лад чогось осягнути –потрібно на образі чи явищі цьому, у Станах Священних зосереджуватися. Думки відкинувши у ладування чи дивлення занурюватися, аби відповідь через єдність всього сущого отримати.

256. Кожній душі, час від часу, потрібне очищення та переродження, яке протягом життя здійснюється – станами Ярги, Ладуванням обрядовим, Затворами та обрядами Посвят Варнових і Вікових.

257. Для очищення та відновлення свідомості час потрібен, внутрішнє прагнення та обов’язково – поштовх зовнішній.

258. Поштовх цей відбувається через повернення до Покону Святого у серці своєму. Завдяки цьому – усвідомлення буття, висота свідомості, любов і вічне знання повертається.

259. Благодать завжди через Покаяння, Очищення, Благословення, Посвяту та Преображення відбувається, яке Яргою Покону готується.

260. Я, Род Всебог, через Богів Вишніх, Небесних і Земних, Спасів та Волхвів ясних – про всіх людей дбаю, бережу, захищаю й благом наповнюю.

261. Коли якийсь рід-народ усвідомлення буття повністю втрачає та Дгарну свою не виконує, Я до нього різних Богів, Спасів та Вчителів посилаю або Сам у тому чи іншому вигляді приходжу.

262. До кожного роду свої Боги та Спаси приходять – ті, яким піклуватися саме про цей народ, Мною через Сварога та Ладу призначено.

263. Є Спаси-Вітари^*58 та втілення Мої, які усім людям на Землі потрібні. А є окремі прояви, Спаси – які лише небагатьом народам корисні.

264. Крім тебе, Мир-Ману, в різних втіленнях твоїх, до роду аріїв благородних, русів світлих і чистих, Праву славлячих, які Покон-Першовіду несуть – Я особисто приходжу.

265. Проявляюсь Я, як: риба, вепр, вовк, Богумир, Дажбо, Рама, Арій, Колодій, Мамай і Колоксай. В Вітарах цих проявляючись, Я Покон утверджую та життя усього роду людського підтримую.

266. Як Триглав-Троян, Я завжди на Землі та біля людей. І найбільше в Рахма-Варті, Аратті-Оріяні, на Русі Всевеликій проявляючись.

267. Усі люди, хто став на шлях Прави і йде Яргою Покону – арії. Серед аріїв є мудреці святі – руси та святоруси, вони Мій Кий – посох Божий^*59 на землі бережуть.

268. Силу і Благословення Моє вони для всіх праведних людей бережуть, Покону навчаючи, та Світлом Рода життєдайним на добро і щастя спрямовуючи та налаштовуючи.

269. Тому Я, Род Всебог, Боги Вишні та Небесні – завжди єдині з Праву славлячими, аріями славними і завжди приходимо на поклик їх світлий.

270. У душах своїх Святий Покон несучи, всі істинні Вчителі – Ясуни земні та небесні під різними назвами завжди несуть єдину і багатопроявну, багатоназивну Віру-Віду Прави.

271. Це Відичний Шлях до Світла, Вічний Кон-Закон виконання Дгарни, який Я – Род Всебог і Вишні Боги вічно всім людям заповідаємо. 272. Відайте, істинно таке повне трактування Карба сутності Покону, Віди Прави Святого Покону, повідане Миру-Ману Свагурі, самим Родом Всевишнім.

---

СЛОВНИК

НАЗВ І ПОНЯТЬ

Суть Перша. Карб відання сутності Покону.

1. Вчення
У Традиції Поконного Відизму (Відичного Православ’я) вважається, що Род Всевишній являє Собою усе видиме й невидиме (інклюзивний монотеїзм). Це означає, що Покон є джерелом усіх вчень, наук і знань.

2. Розуміти її серцем.
Розуміти — сприймати Розумом (колоб’я оболонка, буддхі), тобто знати й осягати безпосередньо через поєднання на тонкому рівні з об’єктом пізнання за допомогою медитації, а не сприймати Умом — роздумувати, міркувати, логізувати.
Серцем — серце є місцем перебування Дживи, Божого Духу в людині (атми, амана). Завдяки єдності з нею людина здобуває надможливості прямого знання й розуміння суті речей.

3. Учень.
У відичній традиції слово «учень» сакралізується. Усі душі вважаються учнями Рода Всевишнього — вони пізнають Закони Світобудови й еволюціонують. Бути учнем — це означає бачити Мету, розвиватися, дотримуватись визначених правил і настанов.
Лише пройшовши шлях учня, душа розкриває свою досконалість і стає Майстром. Бути учнем — означає мати Духовного Вчителя (Волхва), а отже — істинний зв’язок із Всебогом.

4. Попущення Боже.
Допущення, дозволення Боже — це можливість душі на певний час виявити свою свободу волі, вибору та дії, навіть якщо вона суперечить її Дгарні (призначенню). Маючи запас благочестя й доброї карни, людина може суттєво відхилитися від призначеного, правильного або гармонійного діяння, але в певний момент досягається межа дозволеного, і настає відплата.
Існування Попущення дає час на виправлення, але коли душа цього не розуміє — кара настає швидше.

5. Воля Свята (Божественна Воля, Воля Неба).
Це те, що відповідає Дгарні (призначенню), якостям і внутрішній природі людини, істоти чи явища. Це те, що обов’язково має бути звершене — точно, вчасно і у встановлений строк. Невиконання Волі Неба робить людину, рід, народ деструктивним елементом Системи й швидко призводить до відплати: погана карна, тяжкі життєві випробування, зниження рівня здоров’я тощо.

6. Верховний Лик Вседержителя (Вища Особистість Всебога).
Род Вишень або Род-Рожанич (Вишень, Рожанич) — вища тілесна форма Верховного Божества — Рода Всевишнього. Образно сприймається як велетенська Людина, що возлежить в Океані Всесвіту (Диві, Порожнечі). Кожна клітинка Його безмежного Тіла — окремий Всесвіт.
Його також можна уявляти як Велике Древо Світотворення, що стоїть посеред Океану Дива.

Верховний Лик Вседержителя — Род Вишень (Род-Рожанич) — поєднує в Собі всі світи Прави, Яви й Нави, з Його Волі та Милості відбувається творення, збереження та руйнування безлічі Всесвітів — клітинок Його Тіла.
Інші імена (аналогії): Сваям Бгаґаван Махавішну, Махашива, Крішна, Нараяна.

У Слов’янському Відизмі (Відичному Православ’ї) Род Вишень — це першоджерело всіх Богів, Спасів (Аватарів), Духовних Вчителів і пророків. Він — всеосяжний, неподільний, всепроникний, усе породжуючий і всесущий. Кожне тілесне проявлення реальності — Його мала часточка.

Його вища форма, свідомість і сутність перебувають у всьому й можуть проявитися в будь-якій окремій формі. Часткою Своєї Свідомості Род Вишень завжди перебуває на Землі для підтримання Дгарни й праведності.

Коли потрібно відновити справедливість і покарати злочинців, Він втілюється на Землі у тілесній формі та діє як Триглав-Троян — у ликах Вишніх Богів (Сварога, Перуна й Велеса) або в інших образах.

7. Руси.
Багаторівневе поняття. Згідно з Поконом, усі люди на Землі походять від Мира і Міри— Першолюдей, які є втіленням Сур’ї-Дажбога (Вівасвана, Сонця), і тому це слово має багато ступенів тлумачення.

Руси — усі люди Землі, діти / онуки Сонця. Рус — сур, сонячний.
Руси — святі (світлі) мудреці, те ж, що й «ріші». Санскрит: ṛṣi — провидець, просвітлені мудреці. Незалежно від статі, народності чи раси — люди, які досягли Ясни (просвітлення), просвітлені Майстри, пророки. Тобто живі Духовні Вчителі (волхви, гуру, лами) й Святі Предки (Вчителі минулого).

Руси — арії, арії славні, слов’яни, усі білі люди
Руси — русини (українці), білоруси (литвини, литовці, балти), великоруси (росіяни, московити), поруси (поляки, поляни), пруси (германці).

8. Його Жива.
Енергія Всебога, Світло Рода — первісне, животворне, неземне Світло, що випромінює Тіло Всевишнього (Вищої Особистості).

9. Карб.
Коротке Слово-вираз — символ (коан). У Слов’янському Ведизмі — коротке утвердження (усього їх 360), повчання, прислів’я, правило, кон-закон, дане Родом Всевишнім усім душам для розвитку та самовдосконалення.

Кожен Карб містить у собі принцип розуміння певної сфери реальності. Він застосовується для подальшого тлумачення цієї сфери буття, а також для медитації та інтуїтивного осягнення його прихованої глибинної суті.

10. Чиста Свідомість Всебога (Світло Рода, Святород).
Чиста Свідомість, первісна Енергія або Перша Субстанція, що протікає через усе суще й несущe, усі форми й безформність, породжуючи все. У своїй якості Чистої Свідомості, Род Всебог — це проявлене первинне творіння (субстанція), Чиста Любов і Світло, що струмують через усі прояви буття, існуючи повсюдно у просторі та часі як нескінченний Розум і Сила.

Свідомість, Дух і Сила — всепроникна, непроявна Присутність Рода, Основа й Буття всього сущого, з якого все походить і без якого ніщо не може тривати.
Світло Рода (парашакті, брахман) — це Вища Енергія й Свідомість Всебога, Святий Дух, що може називатися й проявлятися як: Жива (енергія життя), Краса, Злагода, Любов, Буття, Сила, Всезнання тощо. Часто Йому надається жіночий аспект сприйняття як Вселенської Материнської Сили.

Свідомість (Святород) — це злиття в Єдине: Існування-Свідомість-Блаженство, Першопочатковий Дух і Сила Буття, всеосяжне й ще недиференційоване, яке повністю усвідомлює Себе й не має об’єкту своєї Свідомості. Воно випромінює Божественне Світло, Енергію й Знання.
Святород завжди єдиний зі Світлом Рода — вони єдине ціле, але Світло Рода — це вже проявлене, перше проявлення Розуму, Надсвідомості або нескінченного Знання. Тоді як Святород — це та частина Світла Рода, що перебуває у Диві, у позамежному й непроявленому, куди можна піднятися лише власною Свідомістю (Святістю).

Завдяки нескінченному, постійному, люблячому Світлу Рода — Своїй Надсвідомості — Род усе знає й усе контролює, а коли потрібно — підтримує.
Все суще — у Тілі Рода Всебога. Тому Він знає Свої творіння й прояви як ззовні, так і зсередини. Він — Порожнеча, в якій проявляється будь-яка форма, і водночас Його Сутність перебуває в кожній живій і неживій формі.
Якби Род Всевишній прибрав Свою Надсвідомість — всепроникне Світло Рода (Живу) — з одного чи з усіх трьох світів, вони б розсипались і зникли. Світло Рода — це всесуща, вічна Сила, присутня у всьому Всесвіті, і завдяки Йому Всесвіт існує.

Сокіл-Род.
Сила Світла й Вогню Творення — не має ні початку, ні кінця. Її ще називають Соколом-Родом, який сидить на верхівці Древа Світотворення, бо як Надсвідомість Він усе бачить, відчуває, сприймає і може миттєво «прилетіти» й проявитися в будь-якому місці.

11. Жива-Яргу твори.
Жива-Ярга — це слав’яно-арійська йога, праматір усіх йог, прадавнє арійське Вчення про енергетичне й духовне вдосконалення, яке збереглося в Родах Волхвів-Святорусів на землях Святої Русі (Північне Причорномор’я, Україна).
Вона є цілісною та повною системою знань, умінь і практик, що веде людину Шляхом зростання та розвитку душі й тіла, зрощуючи найвищі якості її божественної природи, і зрештою приводить до стану Ясни (Просвітлення).

Творити Жива-Яргу — означає жити відповідно до певного способу життя, застосовуючи сукупність 9 методів Жива-Ярги для щоденного духовного зростання:

• Зрощування зерен Правди — дотримання високих моральних принципів задля очищення від нагромадженої негативної карми; благочестя і праведність.
• Здрава — очищення тіла та здорове харчування: регулярні процедури очищення тіла, розвантажувальні дні, вегетаріанство, живе харчування.
• Постави — регулярне виконання та повторення комплексів вправ для спрямування потоку Живи (внутрішньої енергії) та пропрацювання фізичного тіла.
• Живодихання — дихальні вправи для накопичення та перерозподілу енергії, розвитку усвідомленості й опанування розуму.
• Володіння — самоконтроль поведінки й світосприйняття, контроль почуттів і бажань.
• Ладування — комплекс медитацій на зосередження.
• Дивлення — медитації без об’єкта.
• Кудесництво — володіння реальністю, матеріалізація, польоти свідомості.
• Ясна — досягнення Просвітлення.

12. Любомудрість.
Те саме, що й філософія — але у слов’янському розумінні. Наука про загальні закони розвитку Природи, Суспільства та Свідомості.

13. Волхв-Ясун.
У Поконному Відизмі — просвітлений Духовний Вчитель (Майстер), що досяг Ясни (Самадхі). Просвітлений, Архат, Дживамукті.

14. Із розуму в розум.
Передача Духовного Знання від Учителя до Учня через стан єдності з об’єктом пізнання (спільна медитація).

15. Підтримка розуму.
У Відизмі вважається, що розум (клуб’є тіло, манас) не постійний. Тому він потребує визначень і концепцій, щоб не «блукати». Карби та їх тлумачення — дають чітке визначення, але це все ще рівень логіки. Для істинного й вищого осягнення необхідні священні стани (медитації).

16. Першоволхв.
Глава й засновник першого і прадавнього Ланцюгу Учнівської Наступності та Духовної Школи (Сампрадаї) — Радення Свароже Родового Вогнища (Брахма-Сампрадая). Вселенський Патріарх, Першовчитель (Аді-гуру).
Першоволхв одержує Знання безпосередньо від Рода Всевишнього й передає його своїм учням.
На рівні нашого Всесвіту Першоволхвом виступає Сварог; від Всебога та Сварога отримує Знання Бог Сонця — Сур’я-Дажбог; від нього — Мир-Ману, а далі — його земний нащадок, Першоволхв Радення Сварожого.

17. Праволхв (Ачар’я-гуру).
Духовний Вчитель, який приносить глибше трактування, усуває суперечності, відкриває нові грані чи закладає нове розуміння Першопочаткового Відичного Вчення.

Духовный учитель. Род Всевишній проявляється в душі такої особистості, наповнює її особливим знанням і розумінням, дає повноваження для розширень і оновлень згідно з епохою.
Приклади Праволхвів — Лада, Велес, Кумари. На Землі до цієї категорії також належать Спаси (Аватари) та Духовні Вчителі — засновники Духовних Традицій.

Чоловік Першоволхвині. Покон-Віда Прави передається у волховських родах — Святорусів, а також по Ланцюгу Учнівської Наступності «Радення Свароже Родового Вогнища».
Першоволхв є спадковим патріархом, вищим духовним, адміністративним і судовим Началом.
Якщо у Першоволхва Радення немає синів, і його донька або онука виходить заміж за волхва, той носить титул Праволхва, не будучи Першоволхвом. Першоволхвом (чи Першоволхвинею) у цьому випадку буде його син або донька. Такий титул подібний до поняття «принц-консорт».

18. Розуміючи
Розум — це духовний розум (колоб’є тіло, буддхі), вищий за звичайний розум (клуб’ю оболонку, манас), і керує ним. Він здатен розрізняти Істинне й хибне. У Слов’янському Відизмі — це здатність сприймати Відання (Віду) безпосередньо, через поєднання з нею, без опори на логіку чи почуття.

19. Сама́йя.
С (з) Майї (ілюзії). Самайя — це духовно-енергетичний зв’язок, вервиця, нитка, яка поєднує Вчителя та Учня. У Поконному Відизмі вважається священною, триває впродовж усього життя й часто переходить у наступні втілення.
Самайя формує́ться під час прийняття Обітниць Радення, зокрема під час Ім’янаречення Раденням (другої посвяти). Без неї немає ні Учня, ні Учнівства. Це — народження на Шляху.

Священний зв’язок. Через Самайю Учень постійно перебуває в Духовному Полі свого Вчителя, усіх попередніх Учителів, Спасів, Богів і самого Всебога.
Він відчуває Благословення, підтримку й захист усього Древа Радення Сварожого, Древа Прихистку, Ясни й Духовного Блага.

Чистота Самайї. Надзвичайно важливо зберігати чисту Самайю зі своїм Вчителем. Її не можна порушувати брехнею, обманом чи вдаванням практики. Самайя — це не обов’язок «робити практику», а тонкий родинно-душевний зв’язок — здобуття Духовного Батька або Матері.

Таємниця Самайї. Під час обряду посвяти – учень приймає на себе обітниці та зобов’язується берегти певні практики в таємниці. Сенс Самайї в тому, щоб завжди проявляти взаємну пошану, допомогу, підтримку й служіння. Це спільний Шлях у Праву й духовно-родинна єдність.

20. Гора-Ярга (Гуру-Йога).
Спосіб навчання Духовному Знанню, можливий завдяки Самайї — священному зв’язку.
Гора-Ярга — це пряме проявлення майстерності Волхва-Учителя, який добирає саме ті практики, які потрібні учневі.

До них належать: колослово, живослово, очищення й пости, живодихання, постави, карбування, священні стани (медитації), служіння, обітниці тощо.
Гора-Ярга — це також додаткові практики для здобуття особливих станів, знань і мудрості через єднання з духовними Майстрами Цепи Наступності.

Дотримуючись Гора-Ярги та Самайї — учень повністю приймає авторитет Учителя щодо практик, їх кількості та способу виконання, натхненно йде шляхом Радення (практики).

21. Писанка Учителя.
Духовне поле, аура і коло духовно-енергетичного впливу. Коли людина довго і старанно практикує певне мистецтво, вона формує навколо себе поле цієї енергії. Таке поле створює можливість для оточуючих отримати знання швидко й концентровано. Взагалі, рівень майстерності часто визначається саме ступенем цієї концентрації.

Ефект спостерігача. У цьому проявляється явище квантової фізики — «ефект спостерігача»: спостереження за системою змінює її роботу. У Відизмі вважається, що записане знання — мертве. Тому навіть знайдена Істина важко засвоюється без відповідного типу свідомості або посвяти в практику.
Тож жодне, навіть найдосконаліше книжне знання не є повноцінним. Потрібен істинний Учитель — просвітлений Майстер, а не звичайний викладач. Той, хто допоможе осягнути Віду, зверне увагу на головне і відкриє внутрішню суть зовнішнього тлумачення.

Значення Учителя. У Слов’янській Відичній Традиції Покону, в ланцюгу учнівської наступності «Радення Свароже», вміння здобувати знання зветься Даром Відання. Через практику Живи й Жива-Ярги ним володіють Волхви Покону, Жива-Ярги, істинні Відаючі, святі й праведники.

Дар Відання дає Осяяння, Одкровення і пряме розуміння вищого знання та Істини (санскр. шабда). Вивчаючи щось, слід усвідомлювати, що хтось уже пройшов цим Шляхом. Тому досвідчений Учитель знає, як досягти результату максимально правильно, швидко і з мінімальними зусиллями. Через це справжнє знання зберігається не в університетах і бібліотеках, а в серцях і розумі істинних Духовних Учителів.

22. 108 строк.
Традиція Покону — усна, тому напам’ять вивчались лише Карби, а тлумачення, від 16 до 108 і більше строк, записувались (законспектовувались) учнем під час «слухання», навчання Покону — Віді Прави. Подане тут тлумачення складене нині чинними Першоволхвом і Першоволхвинею РС РО та є найповнішим.

23. Першоволхв.
У тлумаченні Покону чинний Першоволхв має останнє й визначальне слово. Водночас завжди враховуються писання, заповіти й послання попереднього Першоволхва. Якщо слова Покону чи тлумачення незрозумілі, як істину можна взяти слово трьох чинних Волхвів Покону, якщо їх менше — одного. Якщо немає Волхва — Відаючого з найвищою духовною посвятою (чином).

24. Духовний Батько чи Мати.
Традиційне звернення до всіх Відаючих (брахманів). Крім того, Волхв Покону під час другої посвяти — Ім’янаречення Раденням — дарує учневі народження в Дусі й Свідомості Рода Всевишнього. Так відист стає двічінародженим, а його Учитель — Духовним Батьком або Матір’ю.

25. Двічінароджений.
У Поконному Відизмі — людина, яка пройшла Ім’янаречення Раденням та прийнята в учні (див. п. 24).

26. Яр.
Практик Ярги (Ярги Покону, Жива-Ярги), радар (духовний практик), що йде шляхом просвітлення. Те саме, що й йог.

27. Віда славослів’я рече.
Рік Веда (Рігведа). Віда промовленого знання — збірка духовних висловлювань, проповідей (гімнів) давніх аріїв. Найдавніший релігійний текст у світі. Усі чотири класичні Віди були записані в Індії.

28. Віда джури.
ДжурВеда (ЯджурВеда). Джура — слуга, служіння (святоруське). Веда духовного служіння, обрядів. Містить славословія (мантри) і правила ведичної обрядовості.

29. Веда від хворі.
Від хворі Веда (АтхарваВеда). Збірка замовлянь і обрядів для зцілення від недуг, лікувальних, ремісничих, промислових, любовних, проти злих духів тощо.

30. Веда славослів і пісень.
Слава Віда (Самаведа). Збірка пісень для проведення обрядів.

31. Писання місцеві та відособлені.
У Поконному Відизмі вважається, що всім душам у Всесвіті на рівні Духа Всевишнього було дано Покон — священне й споконвічне Знання, яке проявляється через усі місцеві й обмежені писання різних народів і цивілізацій.

32. Руси святі (святоруси).
Святі мудреці, просвітлені Учителі. Святорусами також називають волховські роди та роди всіх Відаючих (аналог брахманських родів).

33. Спасіння даруючи.
Традиція Покону вчить, що душа, перебуваючи в Явному світі, занурена в пристрасть і невігластво, «тоне» в колороді та кармі. Через Світло Рода (Посвяту) й навчання у Волхва-Учителя вона може «спастися» — досягти стану щастя й гармонії, здобути Ясну і Мокшу.

34. На місці тупцює.
Тобто немає духовного зростання. Душа багаторазово народжується на одному рівні, проживає карну, страждає, не досягаючи нічого, і знову народжується для страждань.

35. Живи і знання.
Тобто енергія і інформація.

36. Святород-Брахман.
Святород — Сила, стан і особливе проявлення Світла Рода, а також самого Сокола-Рода (Надсвідомості Всебога). Святород завжди єдиний зі Світлом Рода — вони є одне ціле. Проте Світло Рода вже проявлене, це перший прояв розуму, Надсвідомості або безмежного знання.

А Святород — та частина Світла Рода, що перебуває у Диві, у позамежовому і непроявленому, куди можна здійнятися лише свідомістю (святістю) в священних станах (медитаціях). Понятійно відповідає Прабрахману, Парашакті.

Брахман — святоруське (пратосанскритське) слово: Б (божественне), Рах (чисте), Ман (думка, людина) — божественна чиста думка. Прояв Світла Рода, те саме, що Сокіл-Род. На відміну від Світла Рода, Брахман — це надособистісний, байдужий Абсолют, першооснова всіх речей і явищ. Не має форм чи проявів. Його можна охарактеризувати лише через заперечення: він безконечний, незмінний, непорушний, невидимий, позачасовий.

37. Праджапаті.
Святоруське слово (термін): Пра — початковий, прадавній, родовий; джа (рджа) — народження; паті — отець, старший (патер, папа). Прародитель. Тобто: Сварог і Лада-Праджапаті — це Старші Прародителі, початок Роду, джерело всього живого й неживого у Всесвіті.

38. Дажбог-Вівасват.
Дажбог — бог Сонця, даруючий Бог, Дідусь людей. Вівасват: вива (прославлений, шанований), сват (родич) — шанований родич.

39. Десята частина Покону.
Покон Рода має 360 Карбів. Десята частина — це 36 Карбів, або 4 Суті по 9 Карбів. У цьому виданні подано одну Суть — 9 Карбів. У Слов’янському Відизмі вважається, що, глибинно оволодівши навіть лише 10-ю частиною Покону, можна досягти Ясни й Мокші, стати Волхвом і святаром. Оволодіння більшою кількістю Карбів робить душу безмежно мудрою.

40. Голова Миру-Ману.
Традиційно вважається, що голову і серце Миру-Ману приносять на Руську рівнину, у Північне Причорномор’я — Рахма-Варту, Аррату-Аріяну, на Русь Всевелику.

41. Кладоряд.
Святоруське слово — «система». Визначений порядок у розміщенні й зв’язку частин чогось. Множина елементів, що перебувають у взаємовідносинах і зв’язках один з одним, являючи собою цілісність та єдність.

42. Рахма-Варту, Аратту – Русь Всесвяту.
Рахма — чиста, свята; Варта — обитель, сторожа. Аратта (Оріяна) — земля, зорана Богами, Русь — сонячна. Свята земля (країна, простір) від Дунаю до Волги з сакральним центром у Києві (Наддніпров’я).

43. Брама Небесна.
Ворота Небесні (святоруський термін). Йдеться про особливу геокристалічну структуру Землі, Місце Сили, завдяки особливій енергетиці якого легше спілкуватися з Небесними Сферами.

44. Бог-Опікун.
Божество, що опікується, підтримує та захищає людину на її духовному шляху (анґел-охоронець). Це може бути обране Божество — Ішта Девата, або божество, пов’язане з часом народження, способом життя, варною, професією чи місцем проживання.

45. У трьох світах.
Тобто діє на всіх рівнях трьох світів: Нави, Яви й Прави.

46. Триглав – Троян (Вищий Троян, Верховний Триглав).
Прояв Рода Вишеня (Вищої Особистості Всебога) в єдиному образі (лику), який об’єднує Триглав Вишніх Богів — Сварога, Перуна і Велеса. Сварог як втілення Праві й Творець Всесвіту — головує. Троян (Триглав) — Учитель усіх учителів, наставник усіх волхвів, відаючих, радарів і ярів (йогів). Він — уособлення принципу єдності й недвоїстості, Покону й Шляху самозвільнення.

47. Дубом-Стародубом (Вседрево Життя і Буття).
Те саме, що Вишень-Рожанич (Род-Рожанич) — Вища Особистість і тілесна форма — сприймається як величезне дерево мироздання, розташоване серед океану Дива. Вселенське Древо поєднує всі сфери світотворення. Його гілки — Права, божественні світи. Стовбур — тілесні світи людей та інших істот, у тому числі й Земля. Корені — Світла й Темна Нава (Пекло).

48. Карбування.
Багаторазове повторення вголос і подумки Карбів Покону з метою пізнання, благословення, запам’ятовування, прославлення Всебога тощо.

49. Служіння вірне.
Усе життя відиста (арія славного, відичного слов’янина) — це служіння (слагання), виконання свого Призначення (дгарни) заради особистого щастя (Ясни, Мокші, Услади) та творення загального блага роду, народу й людства. Служачи близьким, людям і громаді — ми служимо Роду Всебогу, Рідним Богам і Предкам, отримуючи найвище благо.

Служіння вірне передбачає чисте, віддане й натхненне виконання обов’язків своєї варни й ашраму, своїх обітниць і присяг. Це спільне творення суспільства любові та справедливості на Землі, допомога Всебогу, Богам і Предкам, співучасть у місії свого Волхва-Учителя.

Служіння — це прояв свідомості й енергії божественного Сварода (ануграха-шакті), праведний шлях накопичення духовних заслуг і спосіб досягнення Мокші та Лук Рода.

50. Гуні.
Гуня (гуна) — суконна нитка, одяг. Також — нитки (основи) буття, прояви матеріальної природи — невігластво, пристрасть і благість.

51. Дар Відання.
Духовна здатність досягати особливого стану, рівня енергії й розуміння буття, яка передається через Посвяту та перебування в писанці Вчителя (полі Майстра). Уміння осягати Істину безпосередньо, минаючи логічне осмислення.

52. Ладо.
Єдине ціле чоловічого й жіночого — духовний андрогін, у якому права частина — чоловік, а ліва — жінка. Символ єднання і спільного цілого завдяки любові (зоряні половинки, близнюкове полум’я).

53. Звичай Вічний (Вічний Обряд).
Те саме, що Покон, Вічний Кон-Закон. Спільне джерело всіх світоглядів і релігій, що не були створені людьми, а є божественними одкровеннями. Знання існує вічно й виявляється в світі людей за потребою.

54. Тапасних.
Аскетичних. Тапа (тапас) — аскеза, стяжання духу. Стан внутрішнього жару, палання прагненням досягти найвищої божественної мети, творча сила й потенціал трансформації. Добровільна аскеза й набуття сили через самообмеження, яке згодом компенсується самореалізацією, благодаттю й щастям.

55. Ложних прагнень.
Йдеться про Ложну Собь (ахамкару) — “его”, ідею окремості буття, відчуття «я» як окремої самості. Ложна собь — це те, з чим людина себе ототожнює у світі. Вона несе в собі здатність до самоідентифікації: «Я роблю те і те», «Я такий» тощо.
Ложна собь перебуває під впливом гунь — благості, пристрасті й невігластва. Вона проявляється як почуття власної важливості або гордині, почуття власності («моє»), або ототожнення тіла, почуттів, мислення чи інтелекту з собою.
Це почуття, що щастя належить саме «мені», що горе — моє, що «це моє» у сенсі володіння й монополії.
Ложна собь — сила, яка містить корисливі бажання. Це егоїзм, що проявляється ще з народження. Егоїзм — це коли людина цінує себе більше за інших.
Якщо все привласнює — це означає «жити для себе». Ми вважаємо своє місто кращим за інше — це теж егоїзм: «моя» країна, «мій» рід, «мої» друзі…
Егоїзм вражає життєву енергію людини — почуття, розум, розповсюджується глибоко, аж до розуму (буддхі).
Практикуючий яр (радар) повинен узяти Ложну собь під контроль, що означає — керувати своїм способом життя. Собь і її прагнення мають бути знаряддям радара, а не навпаки.

56. Омрачення собі.
У Відизмі — це омрачення свідомості, затьмарення ума (его), надмірне емоційне сприйняття світу егоцентричним способом, що заважає бачити реальність такою, якою вона є.
Виділяють основні 16 омрачень:

1. Жадібність та нечестиве прагнення,
2. Ненависть,
3. Злість,
4. Обурення,
5. Презирство,
6. Нахабність,
7. Зависть,
8. Скупість,
9. Лукавство,
10. Прикидання,
11. Впертість
12. Суперництво,
13. Зарозумілість
14. Надмінність
15. Тщеславство.
16. Недбалість

До омрачень також відносяться всі види кривд:

Кривди проти Всебога, Богів та Предків:

1. Відокремлення себе від Всебога
2. Нарікання на Всебога
3. Невдячність Всебогу
4. Надлишкова тілесна спрямованість життя
5. Невідання
6. Бездіяльність
7. Забобони
8. Обрядовірство
9. Самодовольство
10. Відчай
11. Духовна гординя
12. Духовний блуд
13. Легковажне і святотатне ставлення до Богів, Предків та Родового Вогнище
14. Духовне ласолюбство
15. Невігластво у духовному Раденні
16. Споживацьке ставлення до Всебога, Богів, Предків та Родового Вогнища
17. Духовна скнарість
18. Відсутність турботи про виконання свого Божественного Призначення
19. Духовна відособленість.

Кривди по відношенню до Роду Земного:

1. Насильство
2. Порушення ладу
3. Заздрість, бажання зла, зловтіха
4. Засудження
5. Гординя
6. Нехтування 
7. Марнославство, честолюбство
8. Первоборство
9. Прислужництво
10. Гнів, дратівливість, сварливість
11. Немилість, жорсткість 
12. Злопам’ятність, непробачення образ, мстивість

Кривди проти власної душі та низькі прагнення, що суперечать духу праведності:

1. Неправедні думкообрази
2. Тілесні надмірності
3. Недобросовісність
4. Зневіра, розпач
5. Непослух 
6. Неробство, марнотратство, прив’язаність до речей
7. Користь
8. Блуд
9. Лінь

57. Істинна суть своя.

Істинна суть — це істинна собь (его), розуміння своєї духовної природи, що я — вічна душа. Собь (корінь слова особа) визначає індивідуальну суть (сутність) душі.
Згідно з Поконом та відичним знанням в цілому, істинна суть душі — це вічність, блаженство (любов) і знання. Проявляти істинну суть (собь) означає проявляти кон (баланс) — жити в рівній мірі для себе і для інших. Прагнути робити все без власницьких мотивів, тобто служити оточуючим людям і Всебогу.
Істинна суть душі проявляється тільки тоді, коли ми розвинули в собі добрі якості характеру, які здатні перемогти егоїзм у всіх сферах нашого життя. Перемігши в собі егоїзм, проявляючи любов і служіння Всебогу та людям, оволодіваючи божественними конами-законами Прави, ми знаходимося в чистій свідомості та поєднуємося зі Святородом. Це можливе як результат розвитку в собі Любові до Всебога.
Проявляючи свою істинну суть, людина стає безкорисливою, і їй спонтанно хочеться зробити щось корисне; вона природно живе для блага всіх по божественним законам.

58. Спаси-Вітари.

Спас — це нисхождення Всебога та Вишніх Богів на землю і їх втілення (проявлення) в матеріальній формі: людини, рідше — тварини або риби. Проявлення Святорода (Чистої Свідомості Всебога) в людині, коли вона набуває божественних якостей, сил і можливостей. Приходить для «спасіння» з життєвої безвихідності розвитку всієї людської цивілізації, всіх людей незалежно від раси, нації чи статі.
Вітар — гілка Вседерева Роду, гілка Божественної свідомості і одночасно вітер, подих, те саме, що аватара (аватар). Можливе вживання разом Спас-Вітар або окремо: Спас і Вітар. Спаси-Вітари — це Всесвітні Спаси, окрім них є Спаси (малі спаси), духовні вчителі, пророки, святі, які приходять до окремих народів, що знаходяться на межі загибелі.

59. Кий — посох Божий.

Кий в руках Рода Вишеня. Символ закону і порядку, влади, дерева рода та осі світу, підйому згори вниз, три світи, три гуни та контроль над ними. Символ ярги (йоги) — шляху просвітлення через контроль над думкою, словом і вчинком. Сам Ланцюг Наступності та його волхви-ясуни — це і є Кий Божий на землі.