СУТЬ ПЕРША: КАРБ ВІДАННЯ СВАРГИ

Чи то у Небі, чи то на Землі

У Колі Живого явлення все перебуває в русі,

Істинно те, що все має своє місце і час,

Відаючи це – будь мудрим у вчинках.

ТЛУМАЧЕННЯ:

1.  Мир-Ману у стані Я́рги^*1, довго сидів біля світлоносних стоп Рода Вишеня. Як сухий пісок, що до краплі вбирає пролиту на нього воду, — вбирав відання про Алатир. А потім розплющив очі й смиренно запитав Рода Вишеня:

2. — Скажи, о Вседержителю, в чому проявляється кругообіг буття? Як час впливає на Тебе та людей? Що потрібно знати про час та про різні юги^*2 існування Всесвіту, аби людина могла жити праведним життям і щоб успіх супроводжував її?

3. Батько праотців засміявся й мовив: — Відай, Мир-Ману Свагура! Кожен Всесвіт окремий і Всесвіття в цілому лише з Моєї волі твориться та руйнується.

Я і є вічний час – Велеко́ло^*3: число^*4, проміжок та відстань, вічний рух та вічний спокій.

4. Час – це безлике втілення Всебога. Це — Моя сила й простір для творення та прояву душ, де ве́ртьма^*5 відбувається — кругове обертання світу, й колода́ри^*6 — великі та малі кола здобуття дарів Моїх. Все у світі: Боги, люди, явища чи події різні — пов’язані між собою та з навколишнім середовищем — рухом Часу.

5. Запам’ятай, дитино моя, і вірно передавай нащадкам та учням своїм святий Карб відання Сварги: “Чи то в Небі, чи то на Землі в Колі Живого Явлення все перебуває в русі. Істинно те, що все має своє місце і час. Відаючи це – будь мудрим у вчинках».

6. Мале — великому відповідає, і щоб менше осягнути, потрібно більше зрозуміти. Через природу — творення Моє — у перебігу життя й буття — Суть побачити. Бо як на Небі, так і на Землі — все у Всесвіті по подібності створюється.

7. На початку початків, коли час ще не проявився, у Диві, без будь-яких образів буття тілесного, існувала лише Моя Чиста Свідомість — Світло Роду, Святоро́д, Світогонь Всесвятий, Веледуша усіх душ.

8. За бажанням Моїм, ненароджений і невидимий, але Той, хто робить усе невидиме — видимим, Я, Всебог, Світлом Животворним темряву Дива розсіяв. І втілився як Род Вишень — Особа Верховна та проявлене Вічне Буття тілесне. Так у Моєму безчассі — час з’явився.

9. Род Вишень Рожанич, єдиним цілим зі Світогнем Рода будучи, час проявивши, Ру́штієм –Пуру́шею^*7 виступає: Моїм тілесно втіленим вічним Духом всеосяжним, Свідомістю та Простором буття для всіх душ, усього існуючого й проявленого.

10. Відай, учень мій, час виникає лише завдяки тілесному буттю Рода Вишеня. Як Верховна Особа Всебога, Я скрізь та у всьому, і все в Мені. Це Я, як Руштій-Пуруша, усьому початок даю, все рухаю і творю — та водночас у нерухомості й бездіяльності перебуваю.

 11. Через Світло Рода, як Сокіл-Род, Всесвідомість Всебога найвища — за вічністю, часом і буттям — Я з верхівки Древа Всесвіту спостерігаю, нерухоме, незамутнене, безпричинне та святе прагнення до загального добра — в усіх душах підтримуючи.

 12. Як Род Вишень Рожанич, з Дивом єдиним цілим будучи, Я спочатку маю в собі Покрите^*8 — всеосяжну силу, що знаходиться у непроявленому стані насіння. Покрите в часі та просторі, розкриваючись і проявляючись — Ма́йєю^*9 стає.

 13. Майя — це сила і тілесна природа Моя, три витоки сущого^*10 та усі протилежності тілесні. У потоці часу вона відкриває й одночасно плутає та приховує справжню суть світу і його конів-законів. Завдяки цьому — різноманіття буття та різні прояви життя і смерті виникають.

14. Все у світі: Боги, люди, явища чи події різні, пов’язані між собою

та середовищем навколишнім – рухом Часу. Вічного щастя для душі своєї бажаючи — прагніть зі Мною, Родом Всевишнім, через Дживу у Ясні поєднатися.

15. Щоб своїм та навколишнім часом оволодіти — треба стезею Прави йти, Яргою суть свою розвиваючи. У станах Священних Мене, Вседержителя, — осягайте. З вічністю поєднуйтесь та навчайтеся у Роді Вишені — ясно бачити й розрізняти сили й прояви, Пурушею та Майєю проявлені.

16. Вони і є внутрішня сутність Часу, який з двох головних рівнів складається — Рідного^*11 та Природного^*12. Час Рідний — це єдиний, священний, витоковий, споконвічний та непорушний прачас Рода Всебога. Він — найголовніший у всьому.

17. Час Природний — це час при Роді, той, якому Я дозволяю бути, через Попускання Моє. Цей час малими та смертними частинками Моїми створюється. Тому він — мирський, множинний, швидкоплинний, скороминущий і той, що руйнується.

18. Велечас^*13 — це – Жи́ва Сокола Рода, вищої Свідомості Моєї, вічна сила Веледуші Вседержителя^*14. Простий час — це Жи́ва свідомості, що душами різних рівнів у їхньому колі творення створюється, в особистому просторі й на окремому відрізку часу загального.

19. Відай, Мир-Ману Свагура! У Роді Вишені Рожиничі, Особі Верховній — Рода Всебога Вседержителя, на Луках Рода час завжди Рідний: святий, єдиний, непорушний, великий та вічний час — Велеко́ло.

20. У Всесвітах окремих, що Сварогами проявлені — одночасно присутні і святий Час-вічність Рода Всебога, і час Природний — мирський. Природний — завжди множинний та відрізняється у сваргах-просторах^*15 різних.

21. Час — це прояв Животворного Світла Рода. А Світло Рода споконвічно в собі всі кольори містить, лишаючись прозорим, невидимим та непомітним. У Всеалатиря, у Першоджерелі усіх джерел^*16, Світло Рода у своїй чистоті та незамутненості і є вічним часом.

22. Водночас світло може веселкою проявитись. Тоді окремі кольори, ущільнюючись, у певних місцях стають видимими. Час мирський – під впливом душ з’являється. Перебуваючи в усвідомленості, завжди можна помітити — відмінність особливого та іншого плину часу від всезагального.

23. Природний час при Роді Всевишньому різними Богами, людьми і басурами твориться й підтримується, та їхньому Колу Творення^*17 відповідає. Тому мирський час подібний до рік і джерел, що вливаються в велике море.

24. Море — це вічний час, воно незмінне. А ріки та джерела впадають і витікають. Десь вони повільно течуть і їх багато, десь — стрімко й їх мало. У морі вони різні збурення, вирії та ущільнення утворюють.

25. У кожному Сварозі природний час — свій, він народжується разом зі Всесвітом і з ним же помирає. Тому мирський час є скороминущий, мінливий і ненадійний. Він постійно народжується у Колах Творення і помирає разом із творцями своїми.

26. Пам’ятаючи це, безперервно виконуючи Дгарну — творіть добро й благо. Робіть усе добро, яке тільки можете: всюди, завжди і у будь-який час — так довго, як зможете. З плином часу воно все до вас повернеться, і здобудете ви народження й становище нове, більш краще та вище.

27. Час не є добрим чи злим, та за своєю природою він суворий і нещадний. Бо все, що народжене, створене чи проявлене — з часом руйнується. Тому єдине місце й час, яке є у житті людини — це «тут і зараз». Використовуйте його мудро та дбайте про примноження часу життя свого.

28. Зовнішні дії здійснюючи, необхідно на внутрішньому зосереджуватися, постійно пам’ятаючи про саморозвиток. Бо лише ті душі, які Свободи^*18 досягли, здіймаються з мирського, малого й руйнівного часу — у Великий, Рідний, Вічний Час і звільняються від усякої мінливості.

29. Луки Рода – це середина середин, висота всіх висот. Завдяки Роду Всебогу вони наповнені й підтримуються лише Рідним, Святим, Вічним та непорушним часом. Там усе врівноважене, цілісне й недвійне, тому живе вічність та у вічності.

30. На Луках Сварога і нижніх Луках Прави — час Рідний і водночас Природний. Природний завжди колообертається й змінюється, творінням Богів та душ різних проявляючись. За цим творенням Я вічно, як Сокіл Род спостерігаю, й до благості усе направляю.

31. Рух часу подібний до колеса, що обертається навколо нерухомої осі своєї. У цьому колесі буття, вісь — це Рідний, Великий, Священний, Вічний та непорушний Час. А обід колеса, що обертається й змінюється – Природний, мирський час.

32. Так само і на Землі — є час священний та звичайний. Під час Відичних Обрядів Святих, що чистими Відаючими творяться, які Посвяту від Богів, Першоволхвів та Волхвів ясних^*19 отримали – усі арії славні, можуть зі священним часом по’єднуватися.

33. Відист чистий, завдяки Віданню та свідомості праведній, легко переходить із простого часу у священний, та знову у звичайний повертається. Так він одночасно живе у двох доповнюючих потоках.

 34. Завдяки єдності з Часом Рідним, в Обрядах Святих — усі щиро віддані Роду Всевишньому обдаровані безмежно. Можуть вони довше жити, очищатися, зцілюватися і благословлятися у щасті та радості, Дгарну свою виконуючи.

35. Ті душі, що вірно Всебогу служать та через Сварога, як через Браму радення^*20 — до Мене Поконом йдуть^*21, завжди нагороду отримують, як на Небі, так і на Землі. Бо всі Боги і люди — це душі, діти та прояви Мої.

36. Коли через Дгарну, Покон та Яргу потійну, праведники й радарі Мокші досягають, кожен славний^*22 може Усладу здобути — безмежне щастя, радість і благо в безчассі Свободи та вічної Вічності на Луках Рода.

37. — О всевеликий і всеблагий Владико часу, життя і всього буття! Смиренно припадаю до стоп Твоїх! — Промовив Мир-Ману, сповнений величчю почутого. І розпростерся перед Родом Вишенем у повному простяганні^*23. А коли Вишень підняв його, смиренно спитав:

38. — Розкажи Вседержителю, про час життя Сварога, про окрему сваргу та її юги. Що повинні знати мудрі й про що вічно пам’ятати всі живі істоти, що через Сварога, як через Святу Браму — до Тебе, на Луки Роду йдуть?

39. Відай Мир-Ману! У кожному Всесвіті, Сварог – це прямий прояв Мій. Він — Бог-‘Отець і Верховний Бог для світу свого, найвища гора Віди і Віри, Сили та Блага.  А Лада – втілення мистецтва, любомудрості, науки, духовності, знань та мудрості. Тому, Всебога шануючи, свято Сварога і Ладу шануйте, як Батьківські Лики Мої у світі своєму.

40. Всесвіт кожного Сварога окремого —  це малесенька частинка всевеликого тіла Рода Вишеня Рожанича. Як крапелька у безмежному морі, вона — в Мені, частина Мене й свій ступінь свободи має. Та якщо потрібно — Мною на будь-якому рівні може бути безпосередньо скерована.

 41. Сварогами стають великі Ясу́ни Святі, які пройшли шлях сходження душі та служіння праведного. Колись вони були людьми, далі — Великими Душами, Земними й Небесними Богами — чистими і праведними. А тепер — Вишніми Творцями своїх світів виступають.

42. Повну Мокшу та щастя буття вічного, на Луках Рода отримавши, — вирішили вони для Гри Життя — Богами Вишніми, Сварогами та Ладами стати. Вивищившись та здобувши благословення Моє, творять вони у Роді Рожаничі Всесвіти свої окремі і час свій власний.

43. Тіло — Всесвіт власний створюючи, кожен Сварог сам у собі Ладу проявляє. А далі, вони разом всі першооснови^*24 народжують для світу цього: Праву, Яву, Наву, Богів, людей, духів, тварин, рослини та каміння, все проявлене і непроявлене створюють.

44. Відай, Мир-Ману, через кожного Всевеликого Сварога — прямий прояв Мій, у колі часу, створінням різним — життя дарується. Відповідно до волі Рода Вседержителя, кожній душі — час та місце її прояву призначається. Дгарна особлива, уроки життя та карна, яку пропрацювати потрібно.

45. Тому, Дгарну свою вірно і чисто виконуючи, треба все робити вчасно та у просторі саме для цього призначеному. А якщо інакше, то безладдя – некон і бездгарна творяться. І цим світ руйнується: спочатку — незримо та сутнісно, а потім — тілесно.

46. Сварог живе сто Божественних років, що становить 311 трильйонів 40 мільярдів років земних. Після проходження яких Його тіло, окремий Всесвіт тілесний — помирає і в небутті Дива розчиняється. Як будиночок з піску на березі моря великого, від припливу — у воді розпливається.

47. Після творення, на цьому місці, сто Божественних років лише порожнеча Дива залишається. І так триває, допоки наступний Сварог до створення нового Всесвіту приступить. Проходять ці кола творення та руйнування — вічно та нескінченно.

48. ​​Рік Сварога триває 3 трильйони 110 мільярдів 400 мільйонів років людських. Він складається з 12 місяців. Кожний місяць має у собі 30 божественних діб, загалом він 259 200 000 000 земних років становить.

49. Кожна Доба Сварога^*25 — це 8 640 000 000 земних років. 4 320 000 000 років з яких — це світла частина, День. Яка 4 320 000 000 років дорівнює і темна частина —Ніч, також 4 320 000 000 років становить. Світлий День такий дорівнює 14 Манувертарам^*26.

50. Кожна Манувертара триває 306 720 000 років та 1 851 429 років між ними. Ко́лпа^*27 – світла частина Доби Сварога може як і тисяча Колосварг сприйматися. Де кожна Колосва́рга^*28 – 4 320 000 сонячних років становить. Колосварга —це  Чотирию́га^*29, чотири частини Кола, протягом якого Ранок, Полудень, Вечір та Ніч Сварога проходять.

51. Протягом світлої частини доби, Дня Сварожого – Творець Всесвіту, послідовно, одного за одним, 14 Мирів-Ману створює. Вони у Писанці Дажбожій^*30, по черзі про мир на Землі рдіють. Відай, Мир-Ману Свагура, ти зараз — перший у колі своєму.

52. Хоч і досяг ти Ясни та Мокші, але ще 13 разів втілишся, аби через Сварога і Ладу, Мені та роду людському, душам учнів своїх послужити. Покон – Віду Прави передати та Радення Свароже зміцнити. А після — вища Мокша, вічне щастя й благо біля Мене на Луках Рода чекає на тебе.

53. Відай, сину мій: після тілесної смерті кожного Мира-Ману, Сварог перероджує тебе й створює наступного Ману. І так коло творення триває до закінчення Колпи — Дня Сварога. За цей час проходить 14 втілень Мира-Ману. Колпа закінчується — і частина Всесвіту у безладдя приходить та в Руїні^*31 руйнується.

54. Руїна – це Ніч Доби Сварога, темна пора, час відпочинку, спокою та часткового руйнування Всесвіту. У цю годину Сварог Всеблагий та Всеправедний спати лягає і спить протягом 4,3 мільярдів земних років. Це — рівно стільки ж, скільки триває Його День.

55. Вранці нової Доби Сварожої, прокинувшись — Сварог у тій самій послідовності з плином часу, 14 нових Ману створює. Душу іншого яра́, ясу́на святого, що до служіння прагне, до Себе закликає та вчить його, аби він знову спільно з Богами людей створив.

56. Першого Мира-Ману у Колпі, завжди Сварог і Лада самі особисто як Волхви-Учителі навчають та через Богів-Наставників вдосконалюють. Щоб через усі переродження свої, він чисто і ясно ніс людям Покон Святий, Першовіду священну як найвищий Кон-Закон буття.

57. Так люди краще Дгарну свою вроджену розуміють, через творення та співпримноження^*32 спільне — благо на Землі і на Небі здобувають. Як нагороду і благословення — перший Мир-Ману прийти до Мене може і Віду Покону з вуст у вуста отримати. Бо Покон — це і є воєдино: Дгарна, Ярга, Мокша і Услада^*33.

58. Відай, Мир-Ману! Коло життя Всемилостивого Творця Всесвіту вашого триває 100 божественних років. Після яких тіло Сварога, Всесвіт — руйнується, а свята душа Його до Мене на Луки Рода йде.

59. Потім, це місце сто божественних років у Диві відпочиває, а після, за волею Моєю — новий Сварог проявляється і знову свій Всесвіт творить. Якщо десь один Всесвіт-клітинка Моя помирає, одночасно з нею в іншому місці — інша народжується.

60. Творення й руйнування у Роді Вишені врівноважене і поко́нне^*34, бо сам Род Рожанич — вічний та незмінний. Усі мудрі душі, для здобуття вічності цієї недвійності — Покону навчаються. Вірному розумінню місця, часу та способу прояву свого.

61. Кожна з тисячі Колосварг світлого Дня Сварога – окрему Чотириюгу^*35 складає. І налічує кожна Чотириюга 4 320 000 земних років. Вона на чотири Віхи ділиться, що у значенні своєму — від більшої і довгої до меншої й коротшої йде. А далі, на новому витку колосва́рги^*36  — різко від малої Віхи у велику переходить.

62. Усі арії двічінароджені^*37, для розуміння плинності часу – відати Юги ці, вірно та поконно повинні. Ранок Сварожий — це 1 728 000 років, Полудень Сварожий — 1 296 000 років, Вечір Сварожий — 864 000 років, і Ніч Сварожа, яка 432 000 років триває.

63. У Чотириюзі Великий Ранок Сварожий — це час найкращий для усіх душ Землі і в усьому Всесвіті. Період єдності, усвідомленості, істини, любові й справедливості, та чистоти духовної.

64. У цей час, душі повністю зв’язок свій зі Всебогом усвідомлюють у чистоті та святості Ясни перебуваючи. Із задоволенням та радістю 16 Зерен Правди у собі взрощують. З Родом Всебогом та Богами Вишніми легко спілкуються, відають глибоко, закони Прави вроджено відчувають та знають.

65. У цю югу всі люди добрі, люблячі та справедливі. Покон свято шанують та усю Віду — єдину і багатопроявну, що з нього слідує. Невігластва і пристрасті не маючи, ніякої вади не знають, у чистій Дгарні, Архе, Кохамі^*38 перебувають і всі до повної Мокші усвідомдено йдуть.

66. Ранком Сварожим, володіючи різними досконалостями ^*39, люди живуть у святості та божественності. Свідомістю своєю вони постійно у Святому Часі перебувають і тому живуть 100 тисяч земних років.

У цю югу всі щиро Мене приймають — без будь-якої кривди, дикості та забобонів.

67. В цей час душі в благості і Коні недвійності перебуваючи, поклоняються Мені як Єдиному Багатопроявному, Багатоназивному Всебогу — нічого в Мені не розділяючи, не виділяючи і не протиставляючи.

68. Ранком Сварожим немає в Сварозі – Нараки та Темної Нави, бо нема кому там жити. Всі люди благі, й Божественна Дгарна повністю виконується. Але з плином часу Полудень Колпи світлого Дня приходить, і свідомість починає затьмарюватися.

69. Великий Полудень Сварожий — це час появи перших вад та розкладання основ доброзвичаєвості. Доброчесність зменшується на одну чверть. Це призводить людей до необхідності очищення та спокути провини своєї. Від Святого Часу віддаляючись — люди 10 тисяч років земних живуть.

70. У цю пору прагнення до насолоди тілесним наростає, тому тапа^*40 зникає. А чистота, милосердя та правдивість ще залишаються. Так само собою потреба у жертвопринесенні виникає — як спосіб про Всебога пам’ятати і зв’язок зі Світом Божественним підтримувати.

71. З поступовим занепадом свідомості душ, у світі з кожним днем розуміння Істини, Честі, Любові та Справедливості зменшується.

Вечір Сварожий — час втрати співналаштованості духу, душі й тіла. У цей час зло та вади в людях починають ще більше проявлятися. Так хвороби та спадкові потворності виникають.

72. Коли Великий Вечір Сварожий настає — чистота втрачається. Лише дві частини спільної чесноти залишаються: правдивість та милосердя. Пута майї, внави та карни сильніше проявляються і від цього душі швидше обумовлюються^*41.

73. Половину щастя втративши, у цей час люди лише одну тисячу років земних живуть. Мокші та досконалості досягають лише через поклоніння у Храмі та постійне навчання у Ашрамі^*42. Так, завдяки відданому служінню Вчителю Духовному, вірному дотриманню повчань Наставників — благо здобувають.

74. В цей час Святий Покон, Віда Прави початкова — поступово таємним знанням стає. Першовіда, яка з нього походить, спрощується та розділяється. Спочатку на три, чотири, а потім — на безліч: від, вір, звичаїв та трактувань, які один одному суперечать.

75. У цей час вже недостатньо сили свідомості у людей, щоб Покон в розумі утримувати та розуміти ясно. Тоді благословляю Я серед людей першоволхвів та праволхвів – в’язами^*43 ставати й знання Покону записувати. Так Віди та різні писання священні з’являються.

76. У цей час душі поступово втрачають витокову Віру-Віду у Всебога та розуміння істинних духовних обов’язків своїх. Ярга і Шлях Ясни, як святий спосіб розвитку душі своєї — спрощується. Людина, забуваючи про душу, з тілом ототожнюючись, перестає бачити сенс у Раденні та праведному виконанні його.

77. Без праведності й благочестя, служіння та жертовності, неприв’язаності до плодів життя тілесного, душі що поснули^*44 все більше і більше через пристрасть та невігластво у кривду і карну занурюються – біль і страждання для себе та світу примножуючи.

78. Так Велика Ніч Сварога у Колпі настає – час духовної сліпоти та розкладання людства. Більшість людей, з тілом ототожнившись і світом тілесним, забувають про Всебога, Богів та Предків. Чесноти та праведність зневажаються і як слабкість сприймаються.

79. Все суспільство, чоловіки і жінки живуть у брехні та безчестя й гірше тварин розпусті віддаються. Гріхами і кривдами^*45, позашлюбними стосунками та зляганнями одностатевими – Темну Наву створюють і туди шлях собі відкривають.

80. Варни й ашрами руйнуються, чисте з нечистим змішується. Народи та держави один одного у війнах винищують. Правителі від варни своєї низької^*46, замість того щоб захищати та підтримувати, — підданих обманюють та грабують.

81. Істинні праведники через людську жадібність — жебракують. Проте вчителі хибні, невігласи солодкоголосі та шахраї спритні та хитрі — процвітають. Це час нескінченної злості, підлості, брехні, жадібності та лицемірства всеосяжного.

82. Більшість людей уражають недуги та хвороби важкі, викликані невірним харчуванням та мисленням. Життя людей коротким стає: замість даних Родом Всебогом ста років, мало хто до ста земних років доживає.

83. Навіть якщо тіло бездушним та штучним лікуванням підтримується і продовжує існувати, та все одно без чистоти душі — воно обителлю і кормом для басурів та духів злих виступає.

84. У цей час залишається лише одна чверть чесноти, тому важко людям щастя досягти. Правдивість ще залишається, але її заслужити та знайти потрібно. Більшість людей лише через живослово, колослово^*47 й молитву віддану, в Праву до Мене повернутися можуть.

85. Взмолився Мир-Ману Свагура:

– О Всемилостивий, Прародитель наш! Основа щастя, мудрості та блага!  Як у Ночі Сварога людям Світло Покону донести? Якщо наділені свободою волі люди у кривді засинають, Дгарну відкинувши, некон творять?

86. Відай, Мир-Ману! Свобода душам для того і дається, щоби перевірити їхню праведність. У темний час навіть найменше світло добра й праведності видно. Це — найкращий час для швидкого духовного розвитку. Аби Богам і тобі допомогти праведність світу зберігати – Я на Землю у різних ликах Своїх приходжу.

87. Заздалегідь відаючи про прихід Ночі Сварожої, Я, Род Всебог Вседержитель, як вселюблячий Всеотець дбаю про дітей своїх, через прояви Свої – Богів Вишніх, Небесних і Земних. І як силу й святість найвищу – Покон та Яргу усім людям, від серця до серця через Дживу дарую.

88. Я Покон через всі благісні Писання відичні проявляю. Про нього, як про вічну Першовіду, вічний Кон-Закон через усіх Спасів-Вітарів, Відаючих праведних, та священнослужителів чистих — людству постійно нагадую.

89. Але невблаганне колобертання Майї і темна Ніч Сварожа, тому лише праведні серед Ночі прокинутись та ясно почути Мене можуть. Аби душі пробуджувати, як Триглав-Троян^*48, як Боги і Спаси благі, та Вчителі великі, Я в тілах різних на Землі — Верховною Особою Своєю проявляюсь.

90. Аби у душах мудрих, глибше та ширше Покон – Першовіду відкривати, єдиний і багатопроявний шлях спасіння, вивищення і свободи. Щоб люди в невігластві та пристрасті не блукали, а істинно шлях до Прави відали.

91. Твердо пам’ятай і ніколи не сумнівайся, Мир-Ману. Я, Род Всебог – вічно і у всіх колпах Радення Свароже Родового Вогнища потримую. Щоб у всі часи – свідомість душ від болю та страждань захистити та шлях додому, у Праву святу завжди відкритим тримати.

92. У всі часи, усіх людей Я через Чару, Радення, Яргу і Відання, до Мокші вічно веду. Радість і щастя буття через єдність зі Мною у раденні — вічно підтримую, незалежно від юги, світу, рівня та місця народження.

93. Через Батька Сварога і Ладу-Матінку — усьому Всесвіту, всім людям, що до Прави йти прагнуть, Я, Род Всевишній — Покон Святий дарував та Раденням Сварожим Родового Вогнища усі душі, роди, народи, всіх предків людей та Богів благословив.

94. Я Світло Роду дарую, щоб Боги, Спаси, Першоволхви, Вчителі та Наставники —душі чисті, Божий Світогонь Рода^*49 у собі несли та іншим душам Шлях Славний вказували. Щоб незалежно від юги, через Покон та Яргу до Ясни прямували, у Праву Святу легко сходили.

95. Покон — єдиний і багатопроявний Шлях Служіння та Відданості, Святий Звичай й трактування обов’язків відичних. Через Яргу, відання, саморозвиток, любов і творення добра він вчить людей силою Світла Рода Животворного – Праву у Яві сотворяти^*50.

96. Завдяки Благословенню Моєму усі душі можуть силою Божою Животворною володіти. Завдяки єдності душ своїх – Світло і Час Святий серед Темряви сотворяти, у колі впливу^*51 свого –духовний Ранок серед Ночі Сварожої стверджувати.

 97. Заради свого вічного щастя та благоденства усі душі покликані Вірою-Відою, Святим Звичаєм – Законом Божим, Обрядом Священним, ашрамом, варною, молитвою, колословом та карбуванням — Родове Вогнище підтримувати та укріплювати.

98. Вчи, Мир-Ману, учнів своїх, щоб завжди були на Землі Волхви праведні й ясні, та їхні учні світлі і чисті. І нехай вони вічно, вірно і віддано Покону тримаються. Тоді завжди у сім’ях, родах, громадах і державах своїх зможуть вони через віддане служіння Роду, Богам і Предкам Святим – Праву в Яві створювати і Святий Час проявляти.

99. Твердо відай, Мир-Ману! Род Всебог, Боги і Предки – дітям своїм вірним, кревним родичам, завжди на допомогу приходять, у всьому допомагають. Тому праведники раденням своїм щирим — можуть Світанок, і навіть Ранок Сварожий серед темної Ночі на певний час творити.

100. Коли праведний радар, яром^*52 та ясуном^*53 будучи, святаром^*54 стає, тоді в ньому і навколо нього Святар-Луки Прави Святої проявляються. Свята людина – відаючих навчає, а ті — витязів, а витязі про господарів та працівників піклуються. Так Божий мир і благо на землі творяться.

101. О, Род Вишень! Від серця до серця, я зрозумів і збагнув рух юг —  Весну, Літо, Осінь та Зиму вселенські, які у Колі Живого Явлення одна одну змінюють. О всемудрий Першоволхв Богів і людей повідай більш глибше, як проходить Ніч Доби Сварога та Велеруїна^*55?

102. У Добі Пори Сварога – Ніч складає 4 320 000 000 земних років — так само, як і День. У цей час Всесвіт знову частково розпадається на початкові першооснови та повертається до Свідомості Моєї.

103. Під час Ночі Сварога повністю руйнуються світи Нави, Яви та частково світи Прави. Земля — ​​Бахур Луки, Луки Предків — Небо Дажбога, Сварга Пречиста — Небо Перуна повністю існувати перестають.

104. Під час Ночі Доби Сварожої, зберігаються та непорушними залишаються Святар Луки — Небо Святих, Луки Віди — Небо Знань, Ярга Луки – Небо Тапи та Луки Сварожі. Усі душі, що їх досягли, або з волі Сварога туди піднятися змогли — розквітають і далі розвиваються.

105. У цей час всі душі, що у Наві, Яві та нижніх світах Прави перебувають, як і першооснови — у тіло Рода-Рожанича повертаються. Зберігаючи лише справжню сутність, душі та тіла свої скидають і завмирають у стані непроявленому.

106. Живі істоти Нави, Яви та Прави, що Мокші не досягли, але були праведні, під час Ночі Доби Сварога завмирають. Оскільки Всесвіт не знищується повністю — їх див’ї, колоб’ї, причинні тіла, особистості, відбитки карни та особи зберігаються.

107. Коли знову настає Колпа Дня Доби Сварога, душі нове втілення починають. У той самий час, ті, що праведністю суть свою не зміцнили, можуть повністю особовість^*56 свою втратити і у Веледуші, як краплі дощу в морі Всесвіття — повністю розчинитися.

108. Відай, Мир-Ману! Коли минає сто божественних років, настає Руїна Велика і весь Всесвіт, тіло Сварога — руйнується повністю. На цьому місці, у Роді Вишені на сто божественних років все тілесне зникає і Див заповнює його порожнечею та непроявленістю своєю.

109. Під час Руїни Великої – Нава, Ява і Права, всі три світи, усі їхні рівні та істоти без будь-якого залишку розпадаються. Боги, святі, люди, басури, сам Сварог і вся речовина порожнечею Дива стає, аби після сотні божих років на цьому місці інший Сварог народився.

110. Після Великої Руїни, душі, які існування своє тілесне разом із Сварогом закінчили, з волі Всебога карну свою у інших Всесвітах допрацьовують. Або ж у Його Веледуші розчиняються, повністю всі свої оболонки втрачаючи.

111. Душі, які праведним служінням своїм Лук Сварожих досягли – Боги, Святі, Ясуни, яри, радарі, праведники — через Сварога, як через Браму святості^*57 на вічні Луки Роду Всевишнього у славі великій входять. Це для душ – Нагорода найвища, благо над усіма благами за радення праведне.

112. Відай, Мир-Ману! Ті яри́, що повної Мокші досягли, завжди вільні та незалежні від кіл колпи Сварога, манувертари чи Великої Руїни. Ясу́ни великі, руси святі^*58, у будь-який час Велекола і чотириюги вільні та захищені.

113. Завдяки єдності зі Мною, у своєму колі творення, вони можуть власний природний час та особливий простір створювати. Досконалості свої, як великі дари Мої, — самим собі та оточенню своєму, на благо проявляючи.

 114. Луки Рода — це світ вічного щастя, нескінченного блаженства, всеосяжної радості та задоволення. Там душі, вільні від усіх турбот, можуть собі тіла будь-які створювати та вічно жити у щасті й радості всеохоплюючій, з Родом-Рожаничем в Ігри Життя вільно граючи.

115. Час життя Сварога та Лади – це вічність у порівнянні з життям людським. Життя своє творячи, завжди пам’ятайте, що час – це найбільший скарб, який є у вас. Тому дуже дбайливо й розумно використовуйте кожну мить, яку вам відведено.

116. Обумовлена людина, у невігластві й пристрасті перебуваючи, завжди думає, як веселіше час провести. А благісна та розумна — постійно розмірковує про те, як найповніше та мудро його використати, щоб Дгарну виконати, Арху та Кохаму примножити, та Мокші досягти.

117. Відай, Мир-Ману! Щоб життя впорядкувати, кожному Всесвіту необхідне цілісне й точне дотримання Вічного Кону-Закону. Тому Сварог і Лада через Перуна та Велеса, Сур’ю-Дажбога, а потім і через тебе, Ману, — людям, дітям та учням своїм Покон — Першовіду, як благословення Моє велике, дарують.

118. Відаючи значення часу і місця, навчай людей бачити вплив Богів на життя земне, що через зірки твориться. Хай волхви велемудрі за зоряним Небом та рухом світил протягом тисячоліть спостерігають та ясно знають час і місце дії необхідної.

119. Під Небом Сварога всьому є свій час — кожній дії, речі або явищу: час народжуватися та час помирати, час творити і час руйнувати, час любити й час ненавидіти, час садити насіння та збирати врожай, час війни та час миру. Тому слухай серце і розум, станами суть осягай, зорі відай та будь мудрий у вчинках своїх.

120. Істину речу тобі: як на Небі, так і на Землі — все рухається по колосварзi^*59 . Менше коло крутиться навколо себе та великого кола, більше — навколо ще більшого, і так нескінченно. Саме так весь Всесвіт Сварога влаштований.

121. Оскільки обертання кожне має певну протяжність по відношенню до спостерігача – можна відзначити певний час і число. А значить — послідовність змін і перетворень, відаючи які, на наступному колі кожну дію можна більш досконало творити.

122. Будь-яка колосварга переживає момент початку та завершення, створюючи рух та значення кола рівня нижчого. Вся сукупність кіл вищого рівня Родом Вишенем – Всесвіту та Сварогу задається, а від нього — Вишнім, Небесним та Земним Богам. А ті — на Землю та людей впливають.

123. У русі багатоманітному круговому, буває так, що коло нижче вищому колу не відповідає: у Всесвіті Велика Ніч Сварога, а в меншому колі тієї чи іншої писанки^*60 – день малий.

124. Це подібно до того, як уночі в будинку, завдяки господареві, світло світиться, незважаючи на навколишню ніч непроглядну.

Тому, душі на Землі, окрім Сварога і Лади, та Богів Вишніх^*61, повинні Сур’ю свято шанувати.

125. Дажбог, як відючий, витязь, господар добрий і працівник невтомний, у писанці своєї колосварги руху різного – Землю Макошу та інші тверді небесні навколо себе тримає, і так рік Дажбожий^*62 творить.

126. Відай, Мир-Ману! Род Всевишній проявляє Себе спокоєм як Див, і рухом Всесвіту — як Род-Рожанич. Так, взаємодоповнюючи одне одного — небуття та буття у Веледуші Моїй існує.

127. У русі нескінченному, в Роді Вишені — кладоряд сходоверш^*63 проявляється. Кожне явище, вищому підкоряючись до найвищого верху свого піднімається, а потім вниз прямує і занепад настає, аби знову рух угору почати й у новому творінні проявитися.

128. Будь-яка зміна якості руху може розглядатися як частина окремого кола певного, перехід до вищого кола або падіння до нижчого.
Постійні зміни кругові виступають причиною розвитку та руйнування, закономірністю існування Всесвіту та писанки Дажбожої^*64.

129. Вічність Всебога проявляється завдяки врівноваженості кіл. У той час як рух Сварги і відрізок, що відповідає їй, визначають спосіб існування будь-якого явища — людини, держави, людства або Зоресвіту^*65.

130. Зсув напряму осі Земної внаслідок обертання Писанки Дажбожої навколо середини Зорісвіту — Зоряний рік творить. Він проявляється зрушенням сузір’їв у точці рівнодення весняного і триває 24 000 та трохи більше років земних.

131. Цей Рік Зоряний, для Землі-Макоші та усіх душ, що на ній знаходяться, — найважливішим є. Як коло мале у більшому колі, він також має у собі час зростання і спадання, свої малі юги та їх вплив на душі людські.

132. Протягом 24 000 років Року Зоряного, внаслідок руху кругообертального по овалу Сварги, Земля час від часу починає віддалятися від середини Зорісвіту. Так у Зіряному році, подібно до вселенської Колпи Сварога — Зоряні або малі Ранок, Полуденок, Вечір та Ніч настають.

133. Чим ближче Дажбожа писанка разом із Землею до середини Зоресвіту — тим вищий рівень свідомості, благості та розуміння світу, а чим далі — тим вони менше. Тому, крім великого та вселенського кіл, на людей та їх розвиток рух сузір’їв впливає.

134. Зоряний рік по овалу рухається, тоді як Вселенський — по колосварзі в’ється^*66. Зоряний рік — мале відображення великого Вселенського року, але замість Руїни в ньому є дві половини кола: Спадаюча та Зростаюча по відношенню до середини Зоресвіту.

135. Кожна половина Зоряного кола понад 12 000 років складає і також має чотири віхи розвитку: Ранок, Полудень, Вечір та Ніч. Коли на спадаючій частині Земля від середини Зоресвіту віддаляється — сила Божої Істини зменшується, а на зростаючій частині — вона зростає та примножується.

136. При зростаючому русі з Ночі у Вечір, з Вечора в Полудень, а з Полудня в Ранок — тапа, чистота, милосердя, правдивість та інші чесноти з милості Моєї зростають та примножуються, щоб вершини досягти і знову спуск та спадання почати.

137. Ранок Сварога Зоряного року – це 4800 років з яких 400 вхід до нього та 400 вихід. Полудень Сварога – це 3600 земних років, з яких 300 років перехідний період входу та 300 років виходу. Вечір Сварога в Зоряному році — це 2400 сонячних років, з яких 200 років входження та 200 років виходу з нього. Ніч Сварога – 1200 років, з яких 100 років вхід у нього та 100 років вихід.

138. Коли закінчується Ніч Сварога Зоряного року — у Вселенському колі Велика Ніч Сварога далі продовжується. Бо вона в собі багато Зоряних кіл вміщує. Благі віхи малого кола, навіть у Великій Ночі свою дію на людей мають. Під їх впливом сила Ночі Колпи слабшає і зменшується, хоча все одно присутня та проявляє ознаки свої.

139. Велика Ніч Сварога з трьох відрізків складається —  5 000 років, 10 000 років та 417 000 років земних. Коли другий відрізок і зростаюча частина Зоряного року збігаються — у малому колі Зоряний Світанок^*67 розквітає. Велике благо і благословення для всіх праведників, що до Прави прагнуть.

140. Вечір, Полудень та Ранок Зоряного Року у єдності своїй — Світанок Сварожий складають. Так благословенним душам проявляється Золоте вкраплення Ранку Сварожого^*68, під час Ночі Сварога в Колпі дня Доби Сварога.

141. Це час загального пробудження, зростання свідомості та відновлення праведності. Період повернення до Святого Кону-Закону та звичаю Відичного, Покону та його Від. В цей час легко і радісно душі Яргою можуть вивищитися та швидше світів Прави досягти — для життя вічно щасливого.

142. Це період Світлих Часів і примноження благості, незважаючи на те, що в Колпі Доби Сварожої — Ніч панує. У множинності часу, для добрих душ, що недвоїстості Кону дотримуються — це благословення Моє, для ще більшого зростання і розвитку.

143. Вчи, Мир-Ману, дітей та учнів своїх, хоч би який час природний чи мирський не панував: щоб зменшити вплив Чотириюги і Зоряного Року, часу несприятливого, карни чи випробувань різних — треба Дгарною та Раденням жити.

144. Слід з Родом Всебогом, Богами і Предками через любов та служіння, молитву, колослово, живослово та стан священний — у Дусі єднатися. Вчи їх Жи́ву проявляти, Яргою свідомість вивищувати і зі Святим, Рідним Часом поєднуватися — щоб у колі творення своєму собі та близьким благо творити.

145. Відаючи місце і час, знати потрібно, що Зірки і Світила, числа та їх співвідношення при народженні людини чи явища — свідчать про Волю Рода Всебога. У спільній Грі Життя Я їх через Богів так підбираю, щоб про долю розповісти та карну показати, яку прожити та змінити на краще потрібно.

146. Все тілесне, душевне та духовне між собою пов’язане, і єдиний кладоряд та сходовершу^*69 складає. Підтримується ця єдність Веледушею Рода Всевишнього^*70, який у серці кожної живої істоти, як Джива, знаходиться і все воєдино поєднує.

147. Тому, чим вищий рівень і кругообіг Буття, на який душа піднімається, тим ясніше вона розуміє, як влаштований Всесвіт, та в самій собі його усвідомлює. Так душа розвивається — від порошинки найменшої до Сварога, творця Всесвіту окремого.

148. Зірки, до Землі-Макоші найближчі, впливають на долю і життя кожної людини та усе людство загалом. Це пов’язано з тим, що кожне сузір’я своє живобриніння своєрідне має, яке воно навколо себе розповсюджує, навколо Землі обертаючись й на мешканців її впливаючи.

149. Кожне сузір’я малою подобою Всесвіту виступає, і у ньому вібрації певних Богів проявляються. Коли певне сузір’я на небі панує, саме через нього лине необхідна для цього часу сила та міць Рода Всебога, через Сварога і Ладу, та Богів Рідних проявляючись.

150. Мир-Ману Свагура, вчи всіх людей вірно і віддано слухатися праведних настанов Волхвів ясних. Через них зможуть вони вічну мудрість Покону та Віри-Віди осягнути. В Праву їх через Чару, Радення, Яргу та Відання направляй.

151. Старші й вищі душі завжди молодшим і меншим допоможуть, якщо ті, з вірністю навчаючись, послух, любов та повагу проявляють. Жертовність вищого заради нижчого та нижчого в ім’я вищого — це вічне правило і Божий Закон святий!

152. Мир-Ману, смиренно вислухавши Рода Вишеня, спитав:

 — Скажи, о Великий Учитель всіх учителів, Святість святості та Мудрість мудрості, як у кругообертанні часів і світил, Світло Рода — життєдайний дух, до людей тече? І чи є в часі – години удачі для справ священних та мирських?

153. Посміхнувся Род Рожанич і промовив:
— Людина в житті своєму явному, з колообертанням Землі-Макоші, Зоряним роком і Чотириюгою найбільше пов’язана. Але незалежно від юги та віхи Зоряного року, будь-яка душа — Поконом, Яргою та служінням праведним вивищитися може, Лук Прави та Лук Рода досягти.

154. Окрім колобертання часу та впливу Богів, на людину кожну найбільший вплив Алатир-Око Рода має. Чим ближче Дажбожа писанка до середини Зоресвіту, а він — до середини Велезоросвіту^*71, а той — до серця Всесвіту, Велеалатиря Святого — тим краще.

155. Коли внаслідок віддалення від Велеалатиря зменшується випромінювання життєдайне Світогня Рода Всевишнього, яке з нього до всіх душ невпинно ллється, тоді занепад свідомості та розвитку духовного у людей на Землі настає.

156. Життєдайне Світло Боже є основою благодаті й Жи́ви всякої^*72 у Зоряному році та Чотириюзі. Завдяки близькості до Велеалатиря настають часи добрі та світлі, які радістю, щастям, упорядкованістю та благом для людей на Землі проявляються.

157. Цей Світогонь Рода просочує все існуюче та неіснуюче, прямуючи від більшого до меншого і навпаки. Ллється він із Всесвятого Алатиря Рода у його прояви менші. Тому на рівні Дживи, глибоко у кожній душі — в серці кожному — завжди є свій Рай та прохід до світів Вишніх.

158. Тілесно ж, Світогонь із серця Всесвіту в Алатир окремого Всесвіту ллється. З нього в Алатир Зоресвіту, а з того —  в Алатир Сур’ї — сонця вашого, а від Сур’ї-Дажбога прямує на Землю-Макошу. На Землі Сила Світогня Духа Всевишнього розтікається Алатирями Вогнища Родового і місцями святими.

159. Сила ця могутня зверху йде від Сонця до людей, а потім від Алатиря Землі-Матері через Родові Вогнища, Храми, Капища, Ашрами та Обителі прямує до людей знизу, а від них знову повертається в Сонце, прямуючи далі до Алатиря Всесвіту – і так вічно.

160. Після кожної Ночі Великої чи малої —завжди Світла пора настає при наближенні Землі до Алатиря Зоресвіту. Завдяки цьому люди прокидаються, духовно і тілесно очищаються, чесноти й праведність у собі примножуючи.

161. Зі Світанком, і Вранці Сварожому – висота свідомості відновлюється. Душі від невідання позбавляються, втрачені та приховані знання повертаються й нові приходять. У цей час на землі знову повсюди починає праведність, мудрість та духовність панувати.

162. Через різницю часу душі себе глибше усвідомлюють і Дгарну свою вищу краще розуміють. У Колі Живого Явлення – постійно щось з’являється чи зникає, тому, Зірки та Світила відаючи, завжди потрібно найкращий час та місце для дії обирати.

163. Коли Земля ближче до середини Зоресвіту зрушується – за часів таких, свідомість усього людства прокидатися починає, мудрість відновлюється, Поконом – Відою Прави знову наповнившись. Подібно до того, як Сонце навесні природу пробуджує.

164. Перехід з однієї Пори до іншої — це Переродження та утвердження в якості новій. А це справа нелегка, тому для людей на Землі, вона може через випробування великі: війни, голодомори, хвороби всезагальні, мор, землетруси, пожежі та потопи відбуватися.

165. Чим більша праведність, тим спокійніше та благостніше перехід з однієї Пори у іншу відбувається. А лихоліття при змінах трапляються, щоб душі людські у Поконі, Дгарні та праведності зміцнювалися, та відання вище примножували. Так Боги людей через Покаяння і Очищення^*73 — до оновлення ведуть.

166. Коли люди духовно не розвиваються, до Всебога і Ясни не прагнуть та внутрішньо не очищаються, тоді вони образами, невіданням та пристрастю душі свої руйнують. Низькими бриніннями душ своїх можуть вони шкоду, лихоліття, руйнування, війни і навіть смерть собі, краю своєму та навіть усьому людству завдати.

167. Якщо трапляється таке, то Вишні Боги, волю людей приймаючи, можуть давати їм можливість самозруйнуватись. Тіло смертне, а душі вічні, і коли час настає Сварог із Ладою нового Миру-Ману творять, душу високу на це місце запрошуючи. Так разом вони на місці старому – нове людство народжують.

168. Щоб жило воно наступні тисячі років, щоб знову душі могли до праведності прагнути — у Всесвітній Грі Життя удосконалюючись. Як рослина всяка через зернятко перероджується, так і людство — одне, але щоразу інше.

169. У житті Світу Явного багато що від волевиявлення самих людей залежить. Якщо люди осягнуть свою суть божественну, то зможуть проявляти життєдайне світло Відогня Духа Божого^*74, що в них знаходиться.

170. Завдяки отриманому віданню та посвяті від Волхва Покону, зможуть вони дійсність свою – Жи́вою та думкою на благо собі змінити. І справи спільні, великі, успішно творити — у тому напрямку, куди більшість людей сили свої духовні подумки посилає.

171. Чи буде людство добре жити, процвітати та благо приростати чи бідувати — від глибини Віри-Віди, Радення, Животворення і Карбування, єдності сили думки, доброї волі та праведності всіх аріїв чистих^*75 залежить. Бо життя на Землі волею кожної доброї людини примножується.

172. У світі Явному перебуваючи, через Відання вірне, через розуміння Покону, Дгарни і Карни, та праведне творення Кола свого, разом з Богами треба благо й мир на Землі підтримувати. Це Заповіт Мій для всіх душ чистих, всіх мудрих, що стезею Прави до Всебога на Луки Рода йдуть.

173. Життя — це Гра Велика, тому зміни всякі — це випробування та уроки, долаючі які душа кращою та вищою стає. Навіть під час благоденства, важкі часи як випробування трапляються під впливом сил менших — небесних земель^*76 та сузірь.

174. Ці часи в пам’яті людства залишаються, як спогади про всесвітні потопи, хвороби, пошесті та лихоліття важкі. Так Земля-Матінка^*77 ваша від бруду і низьких душ людських очищається, які переповнюють її, життя безладне й безпутне ведуть, себе та Її руйнуючи.

175. На Землі життя творячи, найкращий час і місце розуміти треба. Для цього Я до вас відаючих та рахманів святих посилаю, які чути та бачити можуть – Мене та Богів Прави. Щоб навчали вони людей Відати, жити праведно і долю свою через розуміння співрозмірності часів творити.

 176. Багато душ на Землі. Тому щоб людство вчити, і душі розвивати, та до Світла Прави вести, Я, як Род Всевишній, до людей не тільки тебе, а й інших Богів, Спасів, Першоволхвів, Волхвів, Ясу́нів Святих та Ярі́в посилаю.

177. Зі Всебогом в єдине ціле поєднані, у Ясні проявлені – служителі духовні, рід людський Поконом Святим, Відами і Повідами наділяють. Через різний прояв та тлумачення Віри-Віди, хто кращє, а хто гірше – усі вони одну справу роблять.

178. Відай, Мир-Ману, від початку часів та існування Землі, Мною, Родом Вседержителем, покликаний рід аріїв славних, русів святих Праву славлячих — до Служіння Великого, Всеблагого і Всесвятого.

179. Вічно в усі часи, у всіх колах творення заповідано їм – Світогонь Віри та Віди Прави, Святий Кон-Закон своїм прикладом усім людям нести. Відою і щастям, все людство навчати життю чистому та праведному, аби кожен міг арієм й русом^*78 стати.

180. Душа з тілом людським ототожнившись, може свідомістю своєю спрощуватися і мисленням костеніти. Коли відбувається таке, виникає нагромадження зовнішніх проявів Віри. Обряди, одяг, поняття та проречення є, а Віда — розуміння тонкої суті розвитку душі, шляхи Ясни, Ярги і Живи —зникає.

 181. За часів таких – глибинне, внутрішнє розуміння Прави, Всебога, Миру Богів і Закону Божого, у Поконі викладеного, применшується чи зовсім втрачається. Тому час від часу потрібне покаяння, очищення та вивищення через поєднання з Вищим.

182. Воно протягом життя однієї людини проходить у Раденні, Ярзі, Православленнях щонедільних, Святах Колодарних, Обрядах та Обітницях, затворах та постах. У цей час душі ваші з Богами поєднуються і ви спільно світ творите, а також вічність та щастя життя вашого.

183. Переродження та воскресіння до життя нового в обрядах посвят вікових та варнових твориться. А протягом життя людства – у змінах постійних, які всього роду людського стосуються.

184. Коли постійно і вчасно Очищення, Посвяти та Животворення не проводити – занепад приходить. Щоб не було страждань і занепаду, потрібно істинних духовних Вчителів слухати та настанови їх виконувати. Щоб Яргою і Дгарною хибну собь^*79 свою подолати.

185. Існування кожного явища завжди відбувається через обертання навколо чогось головного та визначального. Середини якоїсь: окремої людини, роду, варни чи народу — носія того чи іншого світогляду.

186. Кожна людина та будь-яке явище по Колосварзі розвивається. Тому завжди час настає, коли потрібно піднятися на щабель вищий, місце своє звільнивши для когось іншого. А якщо є якась невідповідність, то на щабель нижче опуститися.

187. Саме так і в Раденні – молодші середніми стають, а середні – старшими, попередників своїх, вірно наслідуючи. Тому життя арія славного, Праву славлячого – це теж Колосварга кругова, яка з варнових та колодарних свят і посвят складається.

188. Підіймаючись чи опускаючись, людина умовно «вмирає» для цього рівня, аби через Радення своє вірне — народитися на іншому, більш вищому і благому рівні. Або ж впасти у пітьму невідання й пристрасті, від чого біль та страждання розростаються.

189. Щоб жити легко, у щасті і благодаті завжди знаходитися — у радості та у горі, в добрі часи чи лихоліття — вірно тримайтеся Покону Святого. Дгарну виконуйте у варнах та ашрамах своїх, час святий для себе в Обрядах Вогняних творіть, вічно кровної та духовної єдності дотримуючись.

190. На Покон опираючись, силу Животворну Духу Божого — в собі примножуйте. Яву через молитву, колослово та живоявлення — до прояву благого спрямовуйте. Яргою віддано через Ясну і Мокшу — до Прави прямо, легко та швидко йдіть.

191. Щоб у світі не відбувалося, арії славні, руси святі, усі люди Праву славлячі і ті хто ними стати прагне, — у всі часи Мною покликані Радення Сварожого Родового Вогнища вірно дотримуватись. Живіть, Кон у собі примножуючи^*80, благостного Звичаю Відичного дотримуйтесь, вірно і віддано Праву на землі творіть.

192. Своїми родами міцними, варни та народи укріплюйте, чистих Волхвів-Учителів і Наставників, Відаючих — вірно, слухаючись, один одному допомагайте, через шістнадцять Зерен Правди, любов і добро — до Світла Прави йдіть.

193. Усі люди, які прагнуть праведності, повинні постійно своє життя через Світ Духовний і Святість Радення розуміти, тваринну суть у собі долаючи, до божественного та вищого йти, нові світлі якості розвиваючи.

194. Якщо не робитимете це, то почнуть варни руйнуватися, а люди негідні в суспільстві будуть вивищуватися та головними ставати. Тоді честь, гідність, правда і благість пропадуть. Від цього такий рід, громада, держава чи все людство може загинути — аби стати грунтом  для творення роду, народу чи людства іншого та нового.

195. Відаючи суть Колосварги, розуміти треба, що кожне явище, доходячи до вершини верху свого, — на свою протилежність перетворюється, та до низу падає, аби знову рух догори почати. І так вічно відбувається.

196. Щоб не було падіння цього, досягнувши вершини, потрібно вищу мету поставити. На більш високий щабель підійматися, до вищої досконалості прагнути — від грубого до тонкого, від тілесного до духовного прямуючи.

197. Для людини джерелом розвитку й підйому на щабель вищий повинні виступати її прагнення усвідомлені та сили внутрішні — її єдність зі Мною у Дживі, з Богами Вишніми, Предками Святими та Волхвом-Учителем, прагнення до вивищення та саморозвитку.

198. Якщо немає у душі усвідомленого прагнення стезею Прави йти — з нею події вимушені трапляються. Біль та страждання від невігластва приходять, щоб її до розвитку спрямувати. Бо немає випадковостей у світі — все закономірно, але не завжди це людьми усвідомлюється.

199. Відай, Мир-Ману! Мій незримий вплив Божий, завжди тією зовнішньою та вищою силою виступає — по відношенню до людини, народу та всього роду людського, що усі душі до зростання свідомості, самоосягнення та розвитку веде.

200. Мій поштовх до розвитку для того хто заснув душею своєю, може проявлятися як вплив середовища або поява у житті праведника сильного духом. А для суспільства, руштіями переходу до буття вищого виступають — братства людей світлих і високих душею.

201. Таке благо приходить, коли Ясуни, Святі, Волхви та Відаючі праведні, Святородом^*81 Моїм наповнені, високими вібраціями душі своєї святе у мирському проявляють. Під час Посвяти людину окрему, громади та народи освячуючи — до буття вищого піднімають.

202. Саме так кожна вища варна та ашрами, про нижчі, за волею Рода Всебога вірно дбають, і праведно зростанню їхньої свідомості допомагають. Бо тільки через чесне служіння та жертовність душа може з Всевишнім у своєму серці поєднатися, щоб найвищий розвиток і щастя отримати.

203. Чи правильно я зрозумів, о Всевеликий Вчитель усіх вчителів, Богів, святих і відаючих, що кожен хто Яргою, Віданням й 16 Зернами Правди піднявся, є благим та обраним, благословенним і богоугодним?

204. Так, мій чистий і відданий учень! Я, як Єдиний і Багатопроявлений Всебог, під різними іменами стукаю в серця всіх людей, щоб могли душі обрати найкращий шлях для себе — більш швидший чи довший.

205. Більш швидший та благий шлях, через розуміння законів світобудови, через Дгарну і священні стани Ярги твориться. Завдяки Віданню Святого Покону, Від та Повід, досягненню Ясни – вища Мокша та Услада досягаються.

206. Цей шлях найкращий, усім людям заповіданий. Всім тим, хто через благородну поведінку світлим та шляхетним стає. Тим, хто Мене, Всебога і Праву Святу своєю праведністю славить, аби славним й православним ректись.

207. Саме такі люди, яри й праведники, істинні Відаючі — через Радення Свароже

покликані бути вчителями Покону, Від та Повід. Конів і Законів Всесвітніх, які для всього роду людського важливі, як шлях найкоротший у Праву Святу.

208. Істинно єдність Всесвіту відаючи, кожна душа знати повинна, що так само, як весь світ навколо Мене, Всебога, обертається — так і навколо кожної душі світ обертається. Тому можна стверджувати, що рух світил теж навколо Землі відбувається, а події, які на ній відбуваються — теж сильно впливають на Світи Вищі.

209. Це означає, що кожна душа, спільно з Богами, світ творить, і від праведності кожної людини — творення всього світу залежить. Рідні Боги та Предки Святі — кожен з них свою Дгарну виконує у своєму місці, свого часу та найкращим чином. І люди на них, як на приклад вищий — рівнятися повинні.

210. За Моєю волею й благословенням – всі Боги прагнуть щиро, аби рід людський все краще і краще ставав, сам себе у єдності й множинності Звичаю Відичного осягаючи, зростання своє до Боголюдства продовжуючи.

211. Щоб вирости і розуму набраться, діти на батьків своїх дивляться, дідів та прадідів наслідуючи. Так і душі, мудрість Божу в собі примножують, Покону слідуючи та духовної сім’ї Радення Сварожого. І так має бути, бо ви всі — прямі нащадки Богів Рідних, Батьків ваших Вселенських.

212. Побач і почуй суть руху Всесвіту, щоб суть часу краще розуміти. Аби душа від Відання – щастям й благістю наповнилась. Щоб ти міг бачити, чути і відчувати в собі Потік змін^*82 та рух Всесвіту, і умів все вчасно починати та завершувати.

213. Живіть не роками, а справами праведними. Рахуйте час по диханню та серцебиттю. І завжди пам’ятайте: довше і краще живе той, хто станами Ярги – Всебога, Богів і душу свою чує. Краще та ясніше думає, більш шляхетно відчуває, й найкраще в безкарні^*83 діє.

214. Відайте, істинно таке повне трактування Карба Сварги, Віди Прави Святого Покону, повідане Миру-Ману Свагурі, самим Родом Всевишнім.

---

СЛОВНИК

НАЗВ І ПОНЯТЬ

Суть Перша. Карб відання Сварги.

1. Стан Ярги — у медитації.

2. Юга — святоруське слово. Значення — період руху Світла (Миру), Всесвіту. У Відичній Традиції — період часу, четверта частина Світового Віку в космогонії, частина життєвого кола Всесвіту. Розрізняють чотири юги — Ранок, День, Вечір і Ніч Сварога. Санскрит: Сатья, Трета, Двапара, Калі-юги.
Корінь «ю» — блищати, світити, сяяти; «га» — шлях, рух, дорога. Російською — юг як сторона світла і місце найвищого сяйва Сонця. В юга (в’юга) — у круговерті Миру.

3. Велеколо — Велике Коло, Великий Час. Коло — це кала. З плином часу прадавні арійські слова зазнавали змін. Нині кала в санскриті — час. Персоніфікується як божество Кала (Коло), Калачакра — «колесо часу».
Інше значення слова кала — «чорний», «темний», «темно-синій». Слово коло-кала має асоціативний зв’язок з іменем богині Калі й співвідноситься з Макошею в образі Мари — богині смерті, руйнівниці віджитого, старого й злого (Калі ⟶ Мара).

4. Число — вказівка на те, що Род Вишень як Верховна Особистість Всебога в одному з Своїх Ликів є Числобогом — Богом часу, чисел і циклів.

5. Верьтьмя — кругообертання.

6. Колодар — коло (круг) Дарів Всебога. Час прояву тих чи тих сил Всевишнього (Богів, змін у Природі). Те саме, що й календар.

7. Руштій — Пуруша — Божественний Дух Всевишнього, Ведогонь Свідомості й Розуму, прояв Світлого Вогню Всевишнього; Чисте Усвідомлення і Мудрість; Вселенське Єдине й Множинне Божественне Начало, основа Дживи (атми) — індивідуального Духу кожної живої істоти.
Пуруша — це чоловіче, нерухоме виявлення Божественного Духу Всевишнього в Його Верховній Особистості — Роді Вишені (Роді Рожаничі). Тотожні імена — Святород, Сокіл-Род.

Втілення Вічності й урівноважена основа всіх якостей, є Головним Принципом Миротворення. Подібно до магніту, що спричиняє рух заліза, Він зсередини спрямовує всі процеси, що звершуються в Диві.
Перебуваючи в людині та кожній живій істоті, здатен притягувати до неї добрі події або випробування — залежно від її праведності й завдання душі в цьому втіленні.

У духовному вимірі Руштій-Пуруша — це Вселенський Дух-Свідомість, що започатковує та задає рух. Водночас — це Сам Род Вишень, Який сприймається як Вселенський Чоловік, з Якого Свароги створюють Всесвіти — клітинки Його всеохоплюючого Мега-Вселенського Тіла.

8. Покрите — святоруське слово. Те, що перебуває в прихованому, нерозкритому, непроявленому вигляді.
Наприклад, рослина перебуває в зерні в прихованому стані (покрите). Покрите — це прихована першопричина й природа речей, особлива якість Дива, Його початкова субстанція, вічна, усюдисуща, ніким не зумовлена речовина (неоформлена, неструктурована природа), а водночас — Порожнеча.
Покрите складається з витоків (гун), що перебувають у стані рівноваги. Ця субстанція є початковим жіночим проявом (Пракріті). Коли вона поєднується з Руштієм-Пурушею (чоловічим духом творення, проявленим у Роді Вишені), рівновага порушується — і починається Творення та Еволюція Всесвіту.

Пуруша як Святород — Чиста Свідомість — присутня у кожній людині як Джива (атма, індивідуальна самосвітна частинка), але вона недоступна більшості, бо схована під ілюзією Собі (его), сформованого витоками (гунами) та особистою карною.

Дістатися до Дживи й поєднатися зі Вселенською Свідомістю, піднестися понад гуни, усвідомити своє єднання з Пурушею (Святородом), відчути Себе в Ньому — є метою Ярги (йоги); в традиції Покону — одним зі шляхів досягнення Звільнення (Мокші).

9. Майя. У Слов’янському Ведизмі – це вираз  Дива (непроявленого буття), яке зі стану Покрите (приховане) проявляється як природа та загальна матеріальна субстанція. Ставши тілесно втіленою, Майя виступає якістю, силою та матеріальною еманацією Роду Вишеня (Верховної Особи Бога).

Майя – це особлива сила, енергія та материнська сутність (Богиня), іпостась (прояв) Рожани – жіночого лику Роду Вишеня. Вона відкриває (виявляє) і робить видимим все матеріальне існування. Але оскільки це розкриття відбувається як порушення рівноваги витоків (гун), Майя одночасно приховує справжню природу світу, і завдяки цьому забезпечує різноманіття всього можливого тілесного життя.

Вона робить світ видимим (світ причин та наслідків) і водночас невидимим, вислизаючим, багатоваріантним, ілюзорним (квантовий світ). Майя є ілюзією не тому, що вона позбавлена ​​буття, а тому, що вона проходить, вислизає і нестійка.

Вона, подібно до світанкового туману, приховує контури і дозволяє бачити і уявляти те, чого немає. Людина без ясних поглядів і керівництва просвітленого майстра через своє незнання завжди будує в думці хибне уявлення про існуючий світ. Таке уявлення про світ є також майєю (його особистою).

Майя – створена Родом Всебогом як ілюзія, гра душ, низка змін і пута страждань для розвитку душі та її піднесення. Щоб це сталося, потрібно зречення спокус, подолання затьмарень і кльош свідомості. Покон, Ярга та навчання у Волхва-Учителя дозволяють осягнути найвищий початок (Дух Всебога, Святород) у своїй душі, позбутися ланцюгів Майї і вийти з нескінченного кругообігу перероджень. Піднятися до вищого буття, справжньої реальності – Лукам Рода.

У Рігведі Майя є одним із поширених слів: у застосуванні до демонів і ворогів – позначає чаклунські чари, а в застосуванні до богів – чарівну силу та здатність до чудових перетворень.

10. Три витоки сущого. Або нитки, гуні (гуни), одягу. У Слов’янському Відизмі розуміються як три основні засади матеріальної природи – невігластво, пристрасть і благість; три способи прояву та дії ілюзорної енергії Майї, яка обумовлює живі істоти (душі). Нитки (витоки, гуни) визначають спосіб життя, мислення та діяльність душі, що вони обумовлюють.

Під впливом витоків із часом змінюється спосіб життя, мислення та діяльність душі. Витоки (нитки буття) діють спільно та присутні у тій чи іншій речі, події чи людині. При цьому головним виступає те чи інше джерело, що може змінюватися циклічно, або в результаті духовної практики. У санскриті витоки – це гуни.

Виток благості (сатья-гуна).

Проявляється у стані спокійної радості, умиротворення. Людина відчужена, спокійна, зацікавлена ​​в осягненні істинного духовного знання. Свідомість під впливом благості сприйнятлива й уважна до будь-якого питання, на якому зосереджено, і водночас зречено, не переслідує жодної вигоди.

Якості благості: контроль почуттів і розуму, терпимість, розум, виконання приписаного обов’язку, правдивість, милосердя, корисність і ефективність, щедрість, відчуженість від чуттєвих насолод, віра в духовне знання, совість, безкорисливість, простота, смиренність і задоволення у будь-яких обставинах та ін.

Виток пристрасті (раджа-гуна).

Проявляється у надмірних бажаннях і прагненнях, ототожненні себе лише з однією стороною світобудови. Вона спонукає людину докладати напружених зусиль для досягнення цілей. Свідомість, зумовлена ​​пристрастю, збуджена та зосереджена на об’єктах прагнень. Перебуваючи в пристрасті, людина, не замислюючись, йде на поводу у її «его», почуттів та бажань.

Якості пристрасті: прагнення до задоволення матеріальних бажань, великі зусилля, зухвалість, незадоволеність досягнутим, гордість, молитви про матеріальний прогрес, ставлення до себе як до особливого і кращого, боротьба з суперниками, надмірні чуттєві насолоди, прагнення, прагнення до вихваляння, прихильність до плодів діяльності і т.д.

Виток невігластва (тамас-гуна).

Проявляється в апатії, байдужості, дурості, розсіяності та помилках; постійну критику і ворожість, нерозуміння чи відкидання законів світобудови. Свідомість, зумовлена ​​невіглаством (незнанням), легко відволікається, нездатна до пізнання, неуважна, похмура, образлива і схильна до помилкового сприйняття світу – тупа та інертна за своєю суттю.

Якості невігластва: неприйняття загальноприйнятих законів, правил та принципів – священних писань, статутів, кодексів; ненависть, невиправдана жорстокість, паразитичний спосіб життя, лицемірство, хронічна втома, зневіра, ілюзія, постійне невдоволення, депресія, зайвий сон, бездіяльність, страх, лінощі тощо.

11. Рідний час – право, початковий божественний і святий час як енергія і творіння Роду Всевишнього, проявляється як вічність і нерухомість, в якій існує простіший природний час.

12. Природний час – результат творіння Сварога, Божеств та душ різного рівня. Воно твориться при Роді і існує всередині рідного та вічного часу. Незвільнені душі живуть і виявляються саме у ньому. Досягши Мокші і Лук Рода — душі знаходять право і можливість вічно жити у Рідному часі, що не минає. Під час відичних Обрядів, Святих Таїнств та Священних Станів кожній людині на деякий час стає доступною єдність зі Святим, Рідним часом.

13. Велечас (велеколо) – Великий час або Рідний час. Всеосяжний час як енергія та творіння Рода Вишеня Рожанича. Воно є святим, непорушним та початковим правом часу.

14. Веледуша Вседержителя – Велика Душа, Дух-Душа Всебога, первісна Душа всіх душ, Наддуша Бога. Санскритські аналоги – парамешвара, сва́м-бхагаван, парабрахман, загальна Душа. Найтонша, недоступна людському сприйняттю, найповніша форма Рода Всевишнього, що є джерелом усіх інших форм і проявів Всебога. Її вищі та прямі прояви – це Світло Рода (Світогонь), Руштій – Пуруша, Відогонь Свідомості та Розуму (тотожні назви вищої свідомості).

15. Сваргах-просторах. Род Вишень (Род Рожанич), Верховна Особистість і форма Рода Всевишнього, проявлений як вся світобудова — Всесвіт Всесвітів. У цьому гігантському, всеосяжному тілі — кожна клітинка якого — окремий Всесвіт, створений за його проявом — Сварогом. У Сварозі, як у величезній матрьошці, є малі сварги-простір, мегагалактики, галактики, сонячні системи, зірки та планети. Всі вони мають свою циклічність кругообігу та створюють свої особливі періоди та часи впливу.

16. Першовиток всіх витоків. Род Всевишній, проявляючись із Непроявленого (Дива), спочатку виникає у формі Всеалатиря – алатиря всіх алатирів. У Відичному Православ’ї він виступає Першоджерелом всіх витоків, Вершиною всіх вершин, Серединою та Основою будь-якого явища, процесу чи істоти. Тому відисти, арії, відичні слов’яни носять на грудях Алатир у вигляді восьмикутної зірки, як знак єдності з Родом Всевишнім, Богами та Святими Предками.

17. Коло Творення. Всебог перебуває в серці кожної живої істоти і дає їй життєдайну силу – Живу (прану, кі, ци). Кожен Бог, дух, людина, використовуючи цю енергію, здатний втілювати свої мислеобрази, матеріалізувати, творити навколо себе події, свою окрему, несхожу на інші реальність.

Таким чином, душа може матеріалізувати свої думки, бажання та прагнення в рамках свого Призначення (Дгарни), створювати події, які призводять її до благої чи негативної карни. Це коло впливу реальність окремої людини, роду, народу, Божества чи сукупності Божеств називається Колом Творення. Він — прямий прояв божественності людини та свободи волі, яку дає нам Всебог.

В рамках Кола Творення людина може стискати, розтягувати або навіть зупиняти час. Ім’янаречення в Слов’янський Відизм відкриває можливість та збільшує потік Живи і дає можливість усвідомлено її використовувати.

18. Свобода (Мокша чи Звільнення). Божественний стан свідомості, результат досягнення Ясни (просвітлення), подолання Собі (его), Внави, Майї, Карни, часу, простору та будь-якої подвійності. Свобода (Звільнення, Мокша, Мукша) з круговороту народжень і смертей і вічне перебування у щастя на Луках Рода (раї всіх раїв) є кінцевою метою життя в Слов’янському Відизмі (Відичному Православ’ї).

Зазвичай душа досягає Свободи після смерті матеріального тіла, але якщо людина за допомогою Ярги очистить свою свідомість, вона зможе зрозуміти, що вже вільна. Для цього потрібно поєднатися зі своєю Дживою (Атмою), розширити свідомість та прийняти цю свободу. Яких досягли цього рівня самореалізації називають Ясунами (архатами, дживанмуктами). Саме такі люди стають Волхвами (Духовними Вчителями) у Відичному Православ’ї.

Богиня Макоша на Землі дарує життя, і як Мара (Мріта, Смерть) забирає її. Вища Свобода – це Мокша (Мукша), зупинка мук та омивання (мокрість) Водою Вічного Життя (Амрітою).

19. Волхвів ясних. У традиції Покону – Волхвом (Духовним Вчителем) визнається і може вважатися тільки той Відаючий, який досяг хоча б Перших Врат Ясни – Саморозкриття. Здобути визнання і посвяту у Волхви без досягнення самореалізації, наприклад, за вислугу років, знання, шляхом голосування тощо — неможливо. Тому Волхвів Покон завжди мало і завжди достатньо.

20. Брама радення. Брама – ворота, ворота, перехід. Радення – духовна практика саморозвитку (Ярга, дотримання духовних обітниць, колослів і т. д.). Сварог є Небесною Брамою – Брамою Сварги, через яку душі можуть піднятися на Луки Рода (Рай раїв). Сварог – Бог-Творець Всесвіту, спочатку свята, чиста і праведна душа Великого Всесвятого Ясуна. Він — Рахма (Брахма), найчистіший і найсвятіший з Богів у своєму Всесвіті, інакше б йому не дали його творити. Крім цього, він є прикладом Радення — виконання Дгарни та духовних обов’язків.

21. До Мене Поконом йдуть – прийти до Всебога через Покон.

22. Славний – відична людина, яка виростила у собі 16 Зерен Правди, прославлена своєю чистотою та праведністю у світі Богів і людей.

23. Повне простирання — психофізична вправа Ярги, повний земний уклін з простиранням усього тіла на землю. Зазвичай виконується разом із різними техніками роботи зі свідомістю, передусім — з техніками візуалізації Всебога, Богів, Учителів, Святих і Опікунів, перед якими й здійснюється простирання. Метою цієї практики є угамування власного ума (подолання «его»), очищення накопиченої негативної карни та набуття благих заслуг. Також використовується як прояв найвищої міри пошани, любові й відданості.

24. Першооснови — істинний принцип, великий першопочаток, елемент або первинна субстанція, справжня природа, суть речей чи явищ, стихії, елементи. Насамперед це чотири первісні речовини: вогонь, земля, повітря, вода та породжуючий їх простір (ефір). Також і інші елементи буття (т̣аттви) — ум, розум, собь тощо.

25. Доба Сварога або Доба Пори Сварога — у Відизмі: відрізок часу тривалістю 8 640 000 000 земних років. Світла частина Доби (День) — 4 320 000 000 років, і точно такий самий відрізок — Темна частина Доби (Ніч) — 4 320 000 000 років. Світла частина Доби також має назву Коло Пори Сварога — Колпа (кальпа), а темна частина — Руїна (руйнування, пралая).

26. Манувертара (манвантара) — у Ведизмі: відтинок часу, що дорівнює 306 720 000 земних літ.

27. Колпа (кальпа) — світла частина Доби Сварога, Коло Пори Сварога — 4 320 000 000 сонячних (земних) років.

28. Колосварга — сукупність чотирьох періодів (юг), рівна 4 320 000 сонячних років. Складається з Ранку, Дня, Вечора й Ночі Сварога.

29. Чотириюга — те саме, що й Колосварга.

30. Писанка Дажбожa — сонячна система, що включає в себе центральну зорю Сонце та всі планети на їхніх геліоцентричних орбітах.

31. Руїна — період часткового руйнування та відсутності активності у Всесвіті, що настає після кожної Колпи (Кальпи). Триває 4,32 мільйона земних років. У цей час руйнується все, окрім світів Прави та планет Богів. Залишаються лише 4 з 7 Небес Райських: Святар Луки, Луки Віди, Ярга Луки, Луки Сварожі та всевічні Луки Рода.

Велика Руїна (Велеруїна) — повне руйнування Всесвіту, що відбувається кожні 100 божественних років зі смертю Сварога-Всесвіту.

32. Співпримноження — взаємодоповнююче корисне існування, симбіоз.

33. Дгарна, Ярга, Мокша й Услада — тобто: вище призначення і внутрішня природа, що веде до щастя; духовний шлях саморозвитку; звільнення і його найвища форма — найвище щастя, радість і благо.

34. Поконно — вічно, канонічно, незмінно правильно.

35. Окрема Чотириюга — у Слов’янському Відизмі — одна з тисячі Колосварг, що складається з чотирьох юг (епох): Ранок (Сатья), День (Трета), Вечір (Двапара) й Ніч (Калі) Сварога (Брами, Рахми). Протягом кожного циклу людство проходить різні фізичні та духовні стани з поступовим відступом від праведності — погіршенням, жорстокістю і втратою етичних та духовних цінностей. Наприкінці Ночі Сварога, коли всі доброчинності перебувають у найгіршому стані, настає катаклізм, що веде до відновлення Дгарни й початку нової Чотириюги.

Тривалості кожної з чотирьох юг зменшуються у співвідношенні 4:3:2:1 і традиційно становлять (у земних роках):

1 728 000 років,
1 296 000 років,
864 000 років,
432 000 років.

Загалом Чотириюга триває 4 320 000 земних років.

36. Колосварга (скорочено — Сварга) — кругообіг Небес, небесна монада, де два начала співіснують у постійній взаємодії та доповнюють одне одного, творячи єдину систему. Колосварга може сприйматись як круговий рух (по колу) або спіралевидний (круговий по спіралі).

37. Арії двічінароджені — члени відичного суспільства, які прийняли Духовного Вчителя (волхва, гуру) і стали двічі народженими — народженими в Дусі від Вчителя. Тут — виховані та вірно навчені відисти, що розуміють Покон, Віди й Повіди згідно з настановами ланцюга наступності.

38. Дгарна (дгарма), Арха (ардха), Кохама (кама), Мокша (мукті, мокша) — у Відичній Традиції — чотири головні цілі людського життя.

Дгарна (від «до гарного») — виконання свого вищого призначення і обов’язків варни та ашраму, а також виконання обов’язку загалом: людський обов’язок перед батьками, родиною, родом, країною, іншими людьми, тваринами, Всебогом, Богами, Волхвом-Учителем та своєю душею. Праведне виконання Дгарни — прямий шлях до щастя як на Небі, так і на Землі. Санскритський термін — дгарма.

Арха (арійська хата / домівка) — досягнення матеріального благополуччя. Кожна людина, аби стати по-справжньому щасливою, має досягти певного рівня фінансового добробуту і достатку (оселя, засоби для життя, достаток). Арха — це гроші, майно, становище в суспільстві, соціальний статус родини, все, що стосується матеріального добробуту або його відсутності. Арха може бути реалізована лише при виконанні Дгарни — праведними й законними засобами. Ця мета передусім стосується трудівників, господарів і витязів, особливо в ашрамі домогосподарів. Санскритський термін — артха.

Кохама (кама) — задоволення здорових біологічних, фізичних і матеріальних бажань згідно з принципами помірності та Дгарни. Щоб отримати задоволення від життя, відчути його повноту й смак, людина має пережити радощі родинного життя: подружню ласку, радість народження дитини, батьківську любов, відпустку біля моря, купівлю гарного вбрання чи оселі. Все це — Кама. У перекладі з санскриту Кама означає виконання бажань. Це бажання й цілі, пов’язані з тілесними та душевними радощами, насолодами, враженнями, які людина сприймає через п’ять почуттів (смак, зір, слух, нюх, дотик — включаючи й подружню близькість), а також шосте, внутрішнє чуття — розум.

Мокша (від Макоші й «мокра шана» — пошана через скроплення водою безсмертя) — означає визволення від пут майї (ілюзії, обумовленого світу), від циклів народження і смерті. Мокша — кінцева мета людського життя, досяжна через прихисток в Богові, смирення та усвідомлення свого істинного «Я».

У кожної людини є чотири основні цілі життя: Кохама, Арха, Дгарна і Мокша.

Мокша (свобода, визволення) — це визволення з кола кармічних перевтілень. У традиціях, де відсутній образ особистісного Бога, Мокша вважається найвищою метою буття. Бажання Мокші з’являється після того, як людина наситилася й вичерпала інші цілі життя: Кохама, Арха, Дгарна. Це вершина духовного шляху кожного, хто щиро прагне до Духу. Проте не кожна душа може досягти Мокші вже в цьому втіленні.

39. Досконалості — надможливості, сіддхи. Термін, що позначає розкриття й прояв надприродних сил і здібностей людини, що виникають як плід духовних практик і досягнення єдності зі Всебогом.

40. Тапа (тапас, аскеза, стяжання духу) — стан внутрішнього жару, горіння прагненням до досягнення вищої Божественної мети; творча сила, потенціал духовного перетворення. Це Сила Наміру та поєднання з Божественним. Добровільна аскеза й стяжання сили через самообмеження, що згодом наповнюється Благодаттю і Щастям.

41. Зумовлена душа — втілена душа, яка, ототожнюючи себе з тілом, підпадає під вплив законів природи.

42. Ашрам — це давнє святоруське (праслов’янське, санскритське) слово, що означає спосіб життя і поведінки, а також місце життя — Обитель і Школу. У прямому сенсі означає відсутність (заживлення) шрамів, місце зцілення, де немає душевного й тілесного болю; «а» — заперечення, «шрам» — біль від порізу. Одночасно «ашрая» означає захищеність.

Ашрам — це також простір для духовного навчання, Храм-Обитель, куди люди приїжджають на деякий час або постійно проживають. Тут послушники та учні (радарі) під проводом Волхва-Учителя пізнають Відичну мудрість через Обряди, Жива-Яргу та духовну практику в цілому.

43. Першоволхв, Правоволхв і В’яза.

Першоволхв (Вселенський Патріарх, Аді-гуру) — глава і засновник Ланцюгу Учнівської Наступності та Духовної Школи (сампрадаї). Першоволхв отримує знання безпосередньо від Рода Всевишнього і передає його своїм учням. На рівні нашого Всесвіту Першоволхвом виступає Сварог, а на Землі знання від Всебога і Сварога приймає Першоволхв Радення Сварожого (Вселенський Патріарх, Аді-гуру).

Правоволхв (Ачар’я-гуру) — духовний Учитель, який розкриває ширше тлумачення, узгоджує протиріччя, відкриває нові грані або спрямовує Відичне Вчення на новий шлях. Род Всевишній проявляється в душі такої особистості, наповнює її особливим знанням і розумінням та надає їй певні повноваження. Прикладами Правоволхвів є Лада, Велес, Кумари. На Землі до цієї категорії також належать Спаси (аватари) і Духовні Вчителі — засновники духовних Традицій.

В’яза (в’яса) — висока душа, в якій проявляється Всевишній і через яку даруються духовні настанови — священні писання й трактати. Кожне священне писання було явлено як плід дії В’язи. В’яза поєднує Небо й Землю, нитка за ниткою розкриває їхню будову та взаємозв’язок. Тому не кожен духовний учитель (волхв, гуру, лама) є проявом В’язи.
Синоніми: спас, аватар, засновник, пророк.

44. Заснулі душі — це ті, що втратили усвідомленість, заснули сном невігластва й пристрасті, зумовлені душі, ототожнені з тілом.

45. Гріхами та кривдами.
Гріх — неправедна поведінка, порушення духовних правил, заповідей, обітниць і клятв.
Кривда — зловмисна, негідна поведінка людини, порок або згубна звичка, що руйнує духовну природу людини та саму суть душі.

Кривда — це думки, бажання чи дії, що призводять до викривлення ставлення до Всебога, Богів, Предків, людей і виявляються в відчуженні від них. Вона відрізняється від гріха тим, що кривда не стільки прощається Богом чи людьми, скільки відпрацьовується добрими вчинками в цьому або наступних втіленнях.

46. Варни своєї низької.
Внаслідок порушення Дгарни й занепаду свідомості до влади приходять люди нижчого духовного рівня, ніж той, що вони демонструють назовні (створюють образ). У результаті — не виконують покладені на себе обов’язки.

47. Живослово, колослово.
Живослово — Живе, Божественне Слово (мантра). У Слов’янському Відизмі — це набір звуків, окремих фонем, слів чи груп слів святоруською мовою або санскритом, які мають духовну, психо-духовну й тілесну резонансну силу (активують певні зони тіла). Застосовуються як формула вшанування й закликання Божеств, а також для медитації та входження в змінені стани свідомості.

Колослово — коротка молитва (чотиривірш), що несе в собі певний сенс і образ втілення. Повторюється 64 і більше разів, виступає образом зосередження та «картинкою» для матеріалізації Живою.

48. Триглав-Троян.
Фізичне втілення Рода Вишеня (Вищої Особистості Всебога) на Землі в образі єдності Сварога (сила творення), Перуна (сила збереження) й Велеса (сила знищення зла).
Триглав-Троян вважається Богом-Оберегом і Заступником, Учителем і Наставником ланцюга наступності Радення Сварожого Родового Вогнища.

Триглав-Троян (Триглав Вишній) — Учитель усіх учителів, Наставник усіх святих, радарів і ярів (йогів). Він — втілення принципу Покону (цілісності, недвоїстості) й Мокші (звільнення) ще за життя.

Зображується як єдине Божество з трьома головами (ликами), з Поко́ном (Відами Прави) в руках, чотирма псами (символом вірності та відданості — як прояв чотирьох Від) і коровою — джерелом Благодаті, Мудрості й Достатку.

49. Божий Світогонь Рода — йдеться про те, що Відаючі можуть налаштовувати чари (чакри) та відкривати, посилювати в людині потік Світла Рода (Живи). Це здійснюється під час Ім’янаречення, Посвят (вікових, варнових, у Живу тощо).

50. Сотворяти — спільне творення. Разом із Богами, людьми, Дгарною творити благо.

51. Колі впливу — те ж саме, що й коло творення.

52. Яр — практик Ярги (Жива-Ярга), йог.

53. Ясун — той, хто досяг Других Врат Ясни (нірвікальпа-самадхи). Просвітлений, архат, дживанмукта.

54. Святар — святий арій. Просвітлені, чисті, благородні, святі праведники, святі люди. Святари — також назва П’ятої Варни, яка об’єднує в собі силу й знання чотирьох варн (відаючих, витязів, господарів і працівників).

55. Велеруїна — велика руїна, повне руйнування Всесвіту. Див. сноску 31.

56. Особість — особистість, індивідуальність. Мова йде про оболонки душі, які вищі за клуб’ю (ментальну) оболонку.

57. Брама святості. Врата святості.
Сварог — найвище проявлення Всебога в окремому Всесвіті, він є прикладом мудрості, сили, добра, Світла і Благості. Через нього, як через Врата Святості, душі піднімаються на Луки Рода, до найвищої Прави. Тому Сварог відомий також як Брама (Брахма).

58. Руси святі — святі (світлі) мудреці. Рус — сур, сонячний. Цей термін у Відах через видозміни вимови почали записувати як — ріші. Санскр. ṛṣi — провидець, мудрець. У санскриті часто букви С і Ш змінюються місцями в вимові. Приклад: Святослав — Шванташлав. Вживається щодо видатних відистів (аріїв), незалежно від нації.

59. Колосварга — спіральний рух по колу.

60. Писанка — сонячна або інша зоряна система, що має центральну зірку та планети, що обертаються навколо неї. Приклад: зірка Сонце і планети на своїх геліоцентричних орбітах.

61. Вишні Боги — деміурги, творці Всесвіту: Сварог і Лада (творення і примноження світу), Перун і Додола (збереження світу, порядок, закон, соціальне життя), Велес і Макоша (руйнування зла, плодовитість, достаток, багатство). Діють на рівні Всесвіту. Підкорені і є проявом Рода Вишеня — Верховної Особистості Бога.

62. Рік Дажбожий (сонячний рік) — проміжок часу, протягом якого Сонце-Дажбог здійснює повний оберт навколо головного тіла відносно зірок. Рівний 365,26 земних діб.

63. Кладоряд сходоверш (святоруський термін) — система ієрархій.

64. Писанка Дажбожа — сонячна система.

65. Зоресвіт (святоруський термін) — галактика. Гравітаційно зв’язана система зірок, зоряних скупчень, у якій усі об’єкти в складі галактики беруть участь у русі відносно загального центру мас (центру галактики).

66. По колосварзі в’ється — обертається по спіралі.

67. Зоряний Ранок (Ранок Сварожий) — сукупність часів Вечора (2400 років), Полудня (3600 років) і Ранку Сварога (4800 років) у Зоряному Році — всього 10 800 років (це і є Золоте Вкраплення). 20 березня 2015 року сталося повне затемнення Сонця, одночасно з яким збіглося закінчення циклів: 532, 1596, 7980 і 9576 років. В Слов’янському Відизмі (Відичному Православ’ї) це ознаменувало закінчення Ночі Сварога в зростаючому колі Зоряного Року. Після цього розпочався 100-річний перехідний період, по завершенні якого почнеться Вечір Сварога (двапара-юга) у Зоряному Році. По суті, ми вже живемо в Зоряному Ранку і Золотому Вкрапленні.

68. Золоте Вкраплення Ранку Сварожого — другий відрізок Ночі Сварога (калі-юги) тривалістю 10 000 років.

69. Кладоряд і сходовершу. Святоруські слова — система і ієрархія.

70. Веледуша Рода Всевишнього — Велика Душа, Дух-Душа Всебога, первісна Душа всіх душ, Наддуша Бога. Санскритські аналоги: парамешвара, своя́м-бхагава́н, парабрахман, всесвітня Душа. Найтонша, недоступна людському сприйняттю, найповніша форма Рода Всевишнього, джерело всіх інших форм і проявів Всебога. Світ Рода (Светогонь), Руштій — Пуруша, Відогонь Свідомості і Розуму — це її найвищі і прямі прояви.

71. Велезоресвіт. Святоруське слово — те ж саме, що й Всесвіт.

72. Живи всякої.
Мова йде про те, що Світ Рода є основою енергії будь-якого Бога, людини чи духа. В Слов’янському Відизмі (Відичному Православ’ї) прийнято вважати, що є три основні рівні буття:

• Дух — чиста свідомість Рода Всевишнього.
  Наша свідомість як частина Всебога керує та створює енергію різних видів (Живу всяку), а енергія творить матерію.
• Тіло (матерія) — як щільне втілення Живи (Світла Рода).
• Душа (енергія) — енергетична сутність, прояв Живи (Світла Рода, Веледуши).

73. Покаяння і Очищення.
Божественний Світ постійно спілкується з людьми через знаки і знамення, відаючих людей і пророків. Коли люди відхиляються від велінь Святого Покона, Дгарни та праведності, необхідно покаяння і очищення — як особисте, так і загальнонародне та загальнолюдське. Це означає відновлення праведної поведінки та високих духовних цінностей, праведні справи та вчинки. Якщо цього не відбувається — приходять катаклізми, війни і соціальні потрясіння.

74. Проявити Відогонь Духа Божого.
Відогонь — прояв Духу Всебога в нашій душі. Це Джива (тождественно Атмі), сутність якої полягає в чистій свідомості і мудрості, що веде до розвитку. Значення тут — проявити мудрість, свідомо творити реальність, наповнювати образи Живою, матеріалізувати потрібне, виконуючи Дгарну, тощо.

75. Аріїв чистих.
Арій (Ярій) — людина, що стала благородною через пізнання Конів і Законів Світобудови (Покону). Той, хто підносить свою душу шляхом Ясни, слідуючи Ярзі, прославляючи Божественний Світ — Всебога, Богів і Предків — своїми праведними справами. Чистий — неухильно дотримується Покона, чистий у помислах і вчинках, праведник, людина, щиро віддана Всевишньому і духовному шляху.

76. Небесних земель.
Сяторуський термін — що означає планети.

77. Земля – Матушка.
Мати Сира Земля. Одне з імен і проявів Богині Макоші. Макоша проявлена як планета, і водночас вона підтримує життя і творення інших планет, як Вишня Богиня і частина Жіночого Триглава (Тридіви).

78. Арієм і русом.
Стати Арієм (Ярієм) — набувати благородства душі через духовний шлях і виконання Дгарни Покону. Стати Русом (Суром, Ріші) — стати сонячним мудрецем, пророком, носієм Божого Світла — незалежно від статі, раси чи національності.

79. Ложна собь.
Собь — его. Ложна собь (его) — принцип ототожнення душі з матерією (аханкара). Ложне ототожнення себе з тілом, чимось або кимось іншим, в результаті чого людина забуває своє істинне Я (душу). Ототожнення себе з тимчасовим і мінливим, замість ототожнення з Божественним і прагнення до нього через саморозвиток.

80. Кон в собі примножуючи.
Багатозначний термін. Кон — стан і свідомість недвоїстості (адвайта), цілісне сприйняття, прийняття світу таким, яким він є. Кон — те ж саме, що і Дгарна (дхарма): правильний, Богом даний шлях, призначення, Божий Закон. Кони — правила, обов’язки, Божі приписи і принципи.

81. Святород — Сила, стан і особливий прояв Світла Рода і безпосередньо Сокола-Рода (Надсвідомості Всебога). Святород завжди єдиний зі Світлом Рода, вони — одне ціле. Однак Світло Рода вже проявлене — це перше проявлення розуму, Надсвідомості або безмежного знання. Тоді як Святород — та частина Світла Рода, яка залишається в Диві, у Позамежному і Непроявленому, куди можна піднятися лише своєю свідомістю (святістю) у священних станах (медитаціях). Понятійно може бути ототожнене з Прабрахманом, Парашакті.

82. Потік змін (Потік життя). Потік змін під впливом оточуючих душ і подій. Душі, перебуваючи в Божественній Грі на Землі, постійно розвиваються. Род Всевишній, Боги і Предки постійно спілкуються з живущими у світі Яви через знаки, знамення, події життя і ситуації — підказуючи, підтримуючи, а іноді і караючи. Завдяки Жива-Ярзі (медитації) відист вчиться читати Потік Життя (події і ситуації), приймати вірні рішення і вчиняти гармонійні вчинки, які враховують як Волю Неба, так і його особисту волю.

83. Безкарна.
Святоруський термін: без (відсутність), карна (карма) — відсутність покарання, непокарана діяльність. Діяльність у повному усвідомленні себе частиною Всебога, спрямована на реалізацію свого вищого призначення (дару, таланту). Це дії, які не несуть за собою наслідків. Вони відбуваються у матеріальному світі, але не є з ним пов’язаними, оскільки людина, діючи в благочесті, виконує свій обов’язок як віддане служіння Всевишньому.