СУТЬ ПЕРША: КАРБ ВІДАННЯ СВІТОТВОРЕННЯ

Усе Родом об’єднане й у Роді перебуває,

Боги прийшли з Роду і Родом утримані є,

А люди – суть рід Божеський в Яві.

Тож жийте родами, славлячи Праотців.

ТЛУМАЧЕННЯ:

1. Висловлюючи найвищу повагу всевеликому та всесильному Роду Всевишньому, всеславним Сварогу та Ладі, всеблагим Перуну й Велесу, викладу трактування Карбів Святого Покону, Споконвічної Віди усіх Від^*1.

2. Святий Мир-Ману Свагура^*2, своїм Знанням, Яргою^*3 і Служінням досягнувши Лук Рода^*4, перебуваючи в безмежному блаженстві та любові вічного Ірія, – узрів Рода Вишеня^*5.

3. В променистому блиску й славі, у Стані Священному^*6, Всебог у людській подобі сидів на Камені-Алатирі^*7, біля підніжжя вселенського Вседрева Життя та Існування^*8.

4. Тихо бриніла найніжніша музика, Світло, весь світ і всі істоти на Луках Роду завмерли, аби не потривожити Всеблагого Прародителя, Споконвічне джерело всього сущого і не-сущого.

5. Впавши у ноги, смиренно простягшись перед Родом Всевишнім, Мир-Ману Свагура почав чекати, коли Вседержитель, проявлений у своїй Вищій Особі – Рода Вишеня, – благословить його увагою своєю.

6. Чи то вічність Мокші^*9 пройшла, чи одна мить, відкрив Род-Рожанич очі свої і посміхнувся Першоспасу, Першоволхву та Першоцарю роду людського.

7. Присівши біля ніг, з усією можливою ввічливістю та повагою привітавши Всебога, промовив Святий Мир-Ману Свагура: «О, Роде Вседержителю, всесвятий і всеблагий! Благослови мене мудрістю Своєю!»

8. За волею твоєю всевеликою, Батько Сварог^*10 та Лада Матінка^*11 мені життя дали. Через Сурью-Дажбога^*12, Волхва-Учителя мого, на шлях Покона поставили, та ще Перуна і Велеса^*13 в Наставники приставили.

9. Учитель і Наставники^*14 десять тисяч років душу мою випробовували. Завдяки Ярзі, Тапі^*15 та Служінню став я гідний Покон Святий осягнути, Віду Прави споконвічну, всеєдину.

10. Істинно й свято Сурья-Дажбог, Отець Сварог, Перун та Велес мене навчали. Завдяки Твоїй милості й благословенню, праведним настановам Богів Научителів та щоденному раденню самовіданному відкрилися мені Луки Рода.

11. Нині смиренно прошу Тебе Всевеликого, Всесущого Вчителя всіх учителів, Всебога всіх вишніх Богів, своїми устами, від серця до серця, ще раз переказати й іще більш повно повідати мені Покон Святий.

12. Щоб Волю твою виконуючи, міг я в усіх переродженнях своїх^*16 Твій Вічний Заповіт Всесвятий, Животворним Світлом і Благом наповнений, усім людям, душам, духам і навіть Богам вірно та істинно нести.

13. Прояви ж у словах Вищу Істину Твою, Вічний Кон і Закони Прави, Вічну і Всесвяту Віру-Віду Прави, що з Тебе позачасово та всеосяжно проявляється.

14. Род Всевишній, Бог усіх богів, Душа всіх душ, Всеблагий Вседержитель, Всесильний і Всеславий Прародитель, перебуваючи в образі Вишеня Рода-Рожанича, перетворився на Світло й спалахнув квітами, що навколо Нього розпустилися.

15. Род-Рожанич знову в тілесному образі людини проявився. Крутячи всесвіти, як вервицю, навколо долоні правої руки, подивився Він задумливо на Мира-Ману.

16. Щоб вшанувати духовні заслуги Святого Мира-Ману Свагури, сповнений вселенської любові до дітей своїх, випромінючи вічну мудрість, Всебог мовив: «Хай буде почуто!»

17. На початок початків не було нічого: ні Неба, ні Землі, не було Сонця, Місяця, Зірок і Всесвіття^*17. Не було ні Смерті, ні Безсмертя, ні Дня, ні Ночі.

18. Все було невизначеним і недоступним для пізнання розумом – сном сутінку, морем первинного безладдя^*18, порожнечі та безособовості. Це був Див^*19.

19. Відай, дитя моє! Я Самосущий, Ненароджений та Всепороджуючий Всебог усіх богів – Род Всевишній^*20. А Див – це суть моя безособова й непроявлена.

20. Див в одних місцях був легший, а в інших важкий, тому більш важке разом збиралося. Так виник у Мені жар тапи^*21 й бажання до творіння світу видимого.

21. За бажанням своїм, ненароджений і невидимий, але той, хто робить все невидиме – видимим, Я, Всебог, втілився як буття проявлене, темряву Дива розсіюючи.

22. Відай сину мій! Я Невідчутний, Вічний, той, хто містить у собі все творення. Всі живі та неживі істоти – лише мала частина Мене. Я осяжний лише Ясною^*22 та розумом високим^*23.

23. Будучи першоджерелом усьому, в морі сутінку Дива Світловогнем^*24 засвітившись, Я проявляюсь Оком Своїм, Оком-Рода, Оком-Алатирем.

24. Так, волею своєю, Я Сам себе з Дива проявив. Око – Першообраз свій – сотворивши, життєдайним Світлом Рода буття наповнив.

25. Є те Світло Життя Руштієм-Пурушею, моїм Вседухом – Відогнем Свідомості й Розуму^*25. Око-Алатир, Першовиток світіння Веледуші^*26 моєї, він Сльозинки-Росинки народжує, Води Буття.

26. Істино відай, учень учнів моїх! Все у Всесвітті, в кожній його частині, заповнене Духом-Душею моєю. Я сам собою все наповнюю, і Сам у Собі вічно прибуваю.

27. Незмінно будучи Всесвятим, Всеблагим і Всемилостивим, Ненародженим та Всенароджуючим, Вічносущим – Родом Всебогом, Я Прародитель й суть усього.

28. Вічно перебуваючи у найвищому Ясносвітлі^*27, в Диві – Алатирем, Всевидячим Оком своїм Я безладдя і лад, буття й небуття споглядаю. Кожну душу Я зсередини бачу й усім керую.

29. Я Найвища, Всеохоплююча Істина Ладу та Буття. Виток і основа Всесвіття всіх світів видимих і невидимих. Я – Ціль, Шлях і Плід будь-якого пізнання та прагнення.

30. Я – Найповніша, Всевисока Істина, в Конах і Законах Пра́ви^*28 проявлена. Які суть Дга́рна^*29 і Правила Вселенські, Кони та Закони – Творення, Збереження й Руйнування.

31. Відай Мир-Ману! В собі всі Кони і Закони об’єднуючи, Я – Род Всевишній, Прародитель твій. Великою Трисуттю виступаючи, Я існую у часі й поза часом, у просторі та поза простором.

32. Все у Всесвітті єдине, все в Роді перебуває. Немає нічого відмінного від Мене або невідмінного. Все скрізь і довкола – це Я. Ти – це Я, а Я – це ти. І водночас Я ні з чим не пов’язаний і нічим не обмежений.

33. Я, Веледуша всього, всюдисущий, чистий і незамутнений майєю^*30 Всебог, Владика владик. Початок і кінець, причина і наслідок, Джерело всього існуючого та неіснуючого.

34. У своєму множинному прояві Я – Трисуть – триєдина суть та єдина основа всього ненародженого і народженого, непроявленого та проявленого.

35. Род-Рожанич та Світогонь Роду єдині з Дивом, тому Світло Роду є в Диві та в Роді Вишені, а Див є у Світлі Роду і Роді-Рожаничі, а все це є Я – Род Всевишній.

36. Я чиста і Найвища Свідомість – самонароджений, самопроявлений, всюдисущий і всебожественний, нетлінний та безкінченний. Я пов’язаний зі всім, але ніщо не пов’язане зі мною.

37. Для врівноваженості ладу й безладдя Я проявив Вишнього Рода-Рожанича^*31, Всесвіт всесвітів, Верховного Ішвару^*32, Особу свою та Лик Найвищий.

38. Світлом Рода Див наповнивши, явив Я Лик свій найвищий та всевелике Тіло своє – Рода Вишеня, Рода-Рожанича. Особистість усіх особистостей, Образ усіх образів^*33.

39. У Трисуті – триєдності своїй – Я Див, Світло Роду і Вишень-Рожанич, у множині своїй Я – Вишні, Небесні та Земні Боги, душі, люди, духи та все суще. Я Всебог, а Всебог є все, і все є Всебог.

40. У єдності та множинності своїй Я вічно у вічності перебуваю. Як вища Істина, Благо і Краса, Кон і Закон, Суть і Дгарна. Як початок усіх початків і кінець усіх кінців.

41. З великої любові й милості своєї, вирішив Я дати життя істотам різним, у Тілі своєму породити їх, даруючи свободу прояву та розвитку. Аби вічно едність та множинність Світу творились.

42. Множинність життя народжуючи, Гру Життя^*34 творячи, Я як Всебог віддаю проявам – дітям своїм – Всевелике Тіло своє в Пожертвуванні Святому^*35.

43. Щоб з Нього творили і в Ньому розвивалися Боги, Душі, Духи й усі істоти, видимі та невидимі. Бо пожертвування від Вищого нижчому – це найправедніше діяння та святість найвища.

44. У той же час Я – не діючий і не бездіяльний. Немає для Мене жодної діяльності ні в сьогоденні, ні в минулому, як немає минулого та майбутнього, бо Я і є сама Вічність.

45. Відай, дитя моє, Мир-Ману! Дух – вічний, а тіло тлінне. Все, що має тілесний прояв, не вічне, як бульбашки на воді, а безтілесне понад часом існує завжди й скрізь.

46. Рода-Рожанича, Свою Всевелику Особу і Тіло душам-проявам своїм віддаючи, Я усі світи створюю. У той же час немає в мене і ніколи не було ані тіла, ані безтілесності.

47. Я завжди був і буду завжди, бо Всебог ніколи не народжувався й не вмирав. Життя і смерть – усе поєднане в моєму Всевеликому Дусі-Душі. А народитись чи померти можуть лише малі та тілесні прояви мої.

48. Хто душею і серцем Роду Всебогу істинно відкритий, щиро Мене любить і шанує, Покону й Дгарни дотримується, Яргою душу розвиває, – живе у щасті вічно.

49. Як Род Вишень, Я першоджерелом і основою всього проявленого й непроявленого виступаю. Бо нескінченно породжую в Собі та з Себе світи різні.

50. Животворним Світлом^*36 і диханням своїм усіх, хто славить Мене, – люблячих, вірних та відданих – вічно підтримую. Силу й мудрість даю, найвищим благом наділяючи.

51. Відай Мир-Ману, вірний сину мій! Я Всесвіт всесвітів, усе існуюче і неіснуюче, єдиний і багатопроявлений Род Всевишній, Всебог Вседержитель, Вищий Ішвара – Всеволодар.

52. Це Я все сотворив й усім зримо і не зримо керую. Тому вічно й скрізь існує Всесвіття Лада і Сварги – Коло Живого Явлення^*37, що за Конами Прави твориться.

53. З Животворного Світла Роду в Моєму Диві Тіло та Лик Роду Вишеня проявляється. Як із насіння дерева – стовбур, великі й малі гілки з листям та плодами виростають.

54. Усі Світи і Всесвіти являються частинками моїми малими – гілками, листям та плодами Рода-Рожанича, Вічного Древа Життя й Пізнання.

55. Кожна частка моя – це алатир малий, вогняне Світло-Яйце^*38, світ окремий, який у Диві постійно множиться, світи в собі створюючи.

56. Великі світи створюють у собі менші світи, а менші – ще менші та найдрібніші. Одночасно і навпаки відбувається: малі світи у великі виростають.

57. Є таких світів-всесвітів у Мені безліч незліченна, як крапель у морі. Але все множинне є єдине, все є Я, єдиний і багатопроявний Род Всебог.

58. Усе видиме й невидиме, мале або велике може жити лише у Роді Всевишньому. Життя є тільки в Мені, а не поруч зі Мною чи поза Мною – бо немає ніде буття іншого.

59. Я – як Род Вишень Рожанич – для буття вічним Священним Древом Роду^*39 виступаю, основою та суттю життя всякого.

60. У мені та з мене, народжуються плоди всілякі: світи, боги, люди, духи, життя видиме й невидиме. Я і ззовні, і всередині всього –володар вічності, Род Всебог прародитель.

61. На верхівці Вседрева Я, як Сокіл-Род Трисвітлий^*40, посідаю. В Іграх Життя за всіма своїми дітьми наглядаю. Все бачу, все знаю і всім волю проявлення даю.

62. Усіх мудрих, шляхетних, що свою Дгарну втілють, через діяння свої праведні Мене славлять, Я найвищим блаженством, щастям і благом наділяю.

63. Усім істинно Двічінародженим^*41 через Покон та Яргу – Мокшу дарую та на Луках Роду у вічності благословляю. Бо кожен, хто до вищої Істини прагне, – усього найвищого гідний.

64. Почав благати Мир-Ману Свагура: Скажи, о Вседержителю сущого, Прародителю світів, Богів і людей, як саме Ти можеш все бачити й усе знати?

65. Зараз, о Всевишній, Ти сидиш переді мною, прийнявши образ людини, а всього у світі незліченна кількість, і багато що з цього нескінченно далеко від нас.

66. Відай, праведний арій славний! В образі Сокола-Роду Я є Світло Світла, Буття і Свідомість Найвища Рода Всебога, Сокіл-Святород і Руштій-Пуруша, безіменний й багатоназивний.

67. Усе й усі підвладні Мені, бо Моя Свідомість – основа буття і свідомості кожної душі, отже, може проявитися в усьому й усім одночасно керувати.

68. Як Род Всевишній, Прародитель усіх створінь, Святородом^*42 проявляючись, Я всі душі до Святості, до буття вищого, через Жи́ву – Світло Рода^*43 поступово веду.

69. Як Сокіл-Род, Я проявлений і непроявлений, вічний і непізнаваний, існуючий і неіснуючий, вільний від часу, простору та образу проявлення.

70. Як Найвища Свідомість, можу Я в усьому проявитися і втілитися. Ясною та Святістю Роду Всебога, буттям і свідомістю вищою праведну душу наділити.

71. Щоб існувала Вічність, в образі моєму тілесному, в Роді-Рожаничі вічно співіснують дві протилежні Сили. Сила, що творить, і та, що руйнує.

72. Живуть вони вічно, змінюються і переходять одна в одну. Одна в іншій містяться й прибувають, як Білоба та Чорноба^*44 проявляючись.

73. Це протилежності існування єдиного цілого: верх і низ, чоловік і жінка, єдність і множинність, вічне і тлінне, духовне та тілесне.

74. Ваємодоповнюючись, вони завжди в єдності перебувають, одна в одну переходять. Завдяки взаємоперетворенню цьому життя твориться і кругообіг буття існує.

75. Всесвіти створюючи, Я – Батько батьків твоїх, всесвятий Род Всевишній. Я являю Себе Своєю життєстверджуючою і проявляючою силою та можливістю – Свародом, і приховуючою та розчиняючою силою – Диворо́дом^*45.

76. Ці дві взаємопротилежні суті Буття протилежним рухом проявляються. Розкриттям та усвідомленням, втіленням і проясненням, та сокриттям і нерузумінням, розпадом і затуманенням.

77. Як Вишень, Род-Рожанич, у кожному окремому всесвіті Я втілююсь у чоловічому й жіночому образі особами Вишніх Богів Творців – Сварога та Лади.

78. Тому в кожному окремому світі є Батько Сварог і Лада Матінка. Великий Вогонь Творення^*46 та Древо Роду. Це Древо та Вогонь –одне ціле, і водночас вони різні та окремі.

79. Вишенем Рожаничем будучи, Я є всеосяжним Вседревом Роду, а інші дерева – світи в світах, це мої гілки, частини та прояви.

80. Це Вседрево Всесвіття в усіх світах Нави, Яви і Прави проявляється та всі світи в єдине ціле об’єднує. Завдяки цьому усе Всесвіття – це сходове́рша^*47 Світів, Богів та істот різних.

81. Родом Вишенем – Вищим Образом, Особою, Тілом і Буттям будучи, Велесвіття народжуючи та підримуючи, подорожую Я всіма різноманітнима всесвітами.

82. Як Див, Світло Роду, Вишень Род-Рожанич, Веледуша і Руштій-Пуруша, Я у вічності перебуваю та різні види буття на всіх рівнях творю.

83. Усім і нічим будучи, Я, як Всебог, за бажанням Своїм можу Свідомістю Вишньою Своєю в будь-якому тілі втілитися або керувати ним почати.

84. Я можу стати нескінченно великим або малим. Проявитися Вишнім або Земним Богом, духом, людиною чи твариною в будь-якому світі на будь-якому рівні буття.

85. Відай, Мир-Ману Свагуро, дитино моя! Водночас Я всюди і ніде. У кожній душі як Дух-Джива перебуваючи, можу Я її піднести, дарами наділити і будь-яке диво явити.

86. Вседрево Життя – це один із образів проявлення Рода Вишеня. Я в ньому та навколо нього, у кожній гілочці, листочку та брунці життя. У Диві – й одночасно у кожному світі та тілі.

87. Для творення вічности в основі кожного Древа Роду Всесвіту окремого, в основі творення всього лежить Алатир-Камінь, позачасовим Світловогнем Духа Роду палаючи.

88. Кожне древо те вогняне з Алатир-Оком і Священним Вседревом Роду – суть одне, як зерно з паростком своїм, як Сонце з променями своїми.

89. У кожному Всесвіті Древо те золоте є сама Велика Матінка Лада, найперша Рожаниця, а Вогонь-Камінь той – Сварог-Батько, творець світів окремих і Всесвіття всього.

90. Тому в усіх світах Сварог і Лада різні, але водночас – одні й ті самі. Вони та всі їхні прояви – Боги, люди, душі – це також Я, Всебог твій.

91. Я, Род Всевишній, Вишенем Рожаничем – Всесвітом всесвітів проявляюсь, існую вічність та у вічності. Усі душі нескінченно підримуючи та благословляючи.

92. У той час як Сварог, прояв Мій окремий, в тому чи іншому всесвіті втілившись, має час життя дуже довгий, але обмежений. Так і на Землі – дерево живе, а малі гілочки та листя з часом всихають і нові народжуються.

93. Життя Сварога кожного зі ста божественних років складається. Цей Великий Вік^*48 311 трильйонів 40 мільярдів земних років становить.

94. Поки Сварог живе та розвивається, Лада любов’ю, мудрістю та красою все в ньому наповнює. Завдяки цьому всі Світи й душі, що в ньому, мають можливість жити та вдосконалюватись.

95. Кожен Рік Сварога з Діб складається, а ті – з Днів та Ночей. Кожна Доба Сварога 8 640 000 000 років земних має. Кожен День і кожна Ніч у собі 4 320 000 років містить.

96. У Порі цій великій є відрізки менші, кожен із яких свою пору становить. А кожна менша пора містить у собі ще менші – і так аж до найменших.

97. День Сварога – це час Білоби, коли Сварог своє тіло-світ утворює та утверджує. Добробут буття творить і нескінченно довго все у ньому існуючек примножує.

98. Ніч Сварога – це час Чорноби, коли тіло-всесвіт Сварога руйнується. А розпавшись, Дивородом накривається і в Диві зникає.

99. Так Життя через Ро́ту^*49 твориться – вічний коловорот буття протилежностей у Колі Живого Явлення. Бо ніщо не може з нічого проявитися, і не може зникнути в нікуди.

100. Все, що було проявленим, стільки ж часу неявним має бути. Коли Великий Вік Сварога – 100 років – закінчується, Велика Руїна^*50 настає.

101. У цей час всесвіт окремий, все тіло Сварога, крім світів Прави, в Диві розчиняється. Творення у руйнування переходить, для створення нового, кращого.

102. Під час Руїни – руйнування та розпаду Всесвіту окремого – Сварог світу цього до Ока-Рода, Алатиря безсмертного стискається. Так він у небутті Дива спочиває, душею на Луках Роду перебуваючи.

103. У цей час Я, Вишень Род-Рожанич, Творець усіх творців, бажання й силу в собі накопичую, щоб Сварога нового, Світ-Яйце нового всесвіту породити.

104. Від кругообігу такого всевічний Род Всебог ані більшим, ані меншим не стає. А лише Див чи Рожанич у Ньому збільшується або зменшується, Вічність Буття підтримуючи.

105. Завдяки Колу Живого Явлення в Колоро́ді^*51 цьому душі ростуть і розвиваються. Відою Прави наповнившись, мудрістью свою примножують або через невідання в забуття падають і в Диві розчиняються.

106. Відай твердо, арію праведний! Я – як Род Вседержитель – єдиний і нескінченний початок будь-якого буття та небуття. Бо Я – всеосяжний, споконвічний, найсильніший, наймудріший, найдобріший, люблячий і милостивий Всебог твій.

107. Я Дивом, Світлом і Родом-Рожаничем сам у собі перебуваю, буянням та спокоєм себе одночасно проявляючи. Так триєдність і трисутність буття вічно підтримується.

108. Род Всебог – початок усіх початків і кінець усіх кінців – Я Веледуша, Душа всіх душ, Вище Буття та Свідомість. З Мене виходять, на різних рівнях живуть і в Мене ж повертаються душі всі.

109. Завжди пам’ятай твердо: Я єдиний, і ніколи єдність Моя ні зменшитися, ані збільшитися не може. Як Всебог Я сам у собі перебуваю, і ніхто інший не може перебувати поруч зі Мною, а лише в Мені.

110. Як Род Всебог, живу Я не силою того чи іншого духу або душі, а навпаки: усе живе Моєю силою. Бо сам Я є Духом усіх духів і Душею всіх душ!

111. За всесвятою Волею Всебога знову творення окремого всесвіту відбувається. Коли Світогонь Ока-Роду в якійсь частині Роду-Рожанича поширюватися починає, новою брунькою, новим Древом Роду розростаючись.

112. Сварог, до наступного творення відродившись, із Вишеня-Рожанича, з Ірія, Лук Роду душі праведників закликає – тих, які раніше за Правою жили.

113. З Ладою Матінкою вони душі, як Богів^*52, народжують і в собі світи створюють. Беруть вони до Гри Життя ті душі, котрі у Творенні Буття послужити готові, а ще ті, яким навчатися потрібно.

114. Так душі праведні, втілення за втіленням, у своєму розвитку вгору піднімаються. Вищими душами, Земними, Небесними та Вишніми Богами стають і з часом миру Прави охоронцями виступають.

115. Відай, Мир-Ману Свагура! Усі душі й тіла від Всебога походять і перебувають у Мені. Тому всі ви споконвічно божественні: камінь, рослина, тварина чи людина.

116. Усі ви діти та прояв Богів Прави, а вони вічні та люблячі Праотці ваші. На Землі вони живими батьками, дідами та прадідами, вчителями й наставниками для вас проявляються.

117. Діями своїми ви Роду, Прародителю прабатьків ваших, Світ творити допомагаєте, кожен за свою справу відповідаючи. Тому у світі все свою Дгарну-Призначення Вище має.

118. Камінь всякий, рослина, тварина і людина, духи та Боги до спільного творення покликані, кожен на своєму рівні проявляючись. Спільно вони єдиний всесвіт творять.

119. Істинно відай! Хто волю Всебога виконує, Дгарни дотримується та діє згідно з нею, – безперечно, завжди найвище щастя буття знаходить.

120. Як би Мене, Всевишнього, не називали, під яким би ім’ям не відали, – Я як Споконвічне і Вище вічно визначаю мету існування всьому, що перебуває в Мені.

121. Я даю Дгарну всім часткам своїм. Вишнім, Небесним і Земним Богам^*53, людям, духам та всім створінням. Усьому, що знаходиться у Мені, в родáх своїх.

122. Боги, найвищі прояви Мої, дають мету і призначення нижчим проявам Моїм. Тому все в мені все усвідомлене і для чогось необхідне, навіть безладдя^*54.

123. У всіх є свобода волі, вибору та прояву. Від порошинки найменшої, квітки, каменя, до людини, зірки чи бога в Мені. У той же час кожен має Дгарну свою, і все в світі має своє обмеження.

124. Вишні Боги, загальний Лад творячи, допомоги потребують. Тому вони людину народжують як частину та прояв свій окремий. І водночас – Рода Всебога прояв спільний.

125. Кожна людина тілесно поєднана зі своїми предками, родом та народом своїм. У той же час усі ви, в кожному всесвіті, душею своєю вічно поєднані з Богами Вишніми та зі Мною – Родом Вседержителем.

126. Істинно те, що в різному Творенні Боги відрізняються один від одного. Є ті, що душі до Світла та розвитку ведуть, і ті, що Пітьмою та руйнуванням перевіряють. Щоб через випробування справжню праведність у них утвердити.

127. Всі багатоіменні боги Мені, Всебогу, й моїм проявам – Вишнім Богам – служать і є частинками Моїми. У той же час знання та призначення у кожного своє, і для різного вони потрібні.

128. Саме тому боги ці іменами різними називаються. Кожен на своєму рівні та полі діючи, Знання та Відання^*55 мале або часткове дають.

129. Лише той, хто до мене, Єдиного та багатопроявного, безіменного та багатоназивного приходить, за Поконом живе і мене вірно діями праведними славить, – найповнішу Віду отримує, Вищу Істину, найвище та повне Звільнення.

130. Тому всі душі, всі люди – Світла Роду, Святороду, Покону та Вічного Кону-Закону^*56 Поконного, Первісного Відичного Звичаю дотримуюватися покликані.

131. Мир-Ману перевів дух від величі почутого й смиренно запитав: «Скажи, о Найвеличніший, усі люди різні та умови життя в них різні, що буде для всіх єдиним щастям і благом?»

132. Посміхнувся Род Всебог, що сидів на Алатирі, в корінні Вседрева Роду Буття, на Луках Роду найвищих, в образі Вишеня-Рожанича. І засвітився весь світ чарівнім Світлом.

133. І сказав Вседержитель: «Усі люди – діти мої, дух від духу, плоть від плоті, і кожному дарована сила Моя. Якщо страждаєте і жити вам важко, значить, впали ви у невідання й потрібно вам Віду чисту, споконвічну в собі знову розкрити та почути^*57».

134. Відайте, яким би не було буття та становище ваше, – для тіла, для душі, саморозуміння й розвитку свідомості воно завжди найкраще.

135. Для вічного щастя треба Дух, Душу і Тіло в рівновазі Кону тримати. Шляхом Покону – Дгарною та Яргою до вищої Прави йти, щоб у Темряві Нави не заблукати.

136. Якщо ж душа якась, Кон утративши, в Темряву^*58, біль і страждання потрапила, – треба з Духом своїм^*59 у Священному стані^*60 з’єднатися.

137. Ум і собь відкинувши, до розуму^*61 піднявшись, зможе вона знову в собі Рода Всебога, Первісну Істину, Щастя і Світло осягнути.

138. У душі всякій, в серці кожному Джива – Дух и частинка Світла Рода Всевишнього – знаходиться. Як іскра Божа, частинка Алатиря – Ока Всебожого. З нею з’єднатися треба та Ясни досягти.

139. Для щастя і блага всіх живих істот даю тобі повеління, сину мій: «Мир-Ману, у всіх втіленях своїх вічно пам’ятай Карби Відання Покону^*62 й тільки найдостойнішим, найчистішим і благим їх передавай і тлумач».

140. Я навчаю, і ти навчай Богів, Спа́сів-Віта́рів^*63 людських, Першоволхвів, Волхвів, святих Ярів і великих подвижників духовних. Лише їм, як велику таємницю, Покон – Віду Прави, Віду всіх від передавай.

141. Передавай лише тим, хто чистий душею, хто відкинув бажання й до Ясни прагне. Лише найдостойнішим можуть Покон волхви відкривати. Іншим же достатньо наступних Від і Повід^*64, що з Покону випливають.

142. Відай! Все Родом об’єднане й у Роді перебуває, Боги прийшли з Роду і Родом утримані є, а люди – суть рід Божий у Яві. Тож живіть родами, славлячи Праотців.

143. Це означає, що все та скрізь є Род Вседержитель. Що всі душі святу справу Світотворення підтримувати зобов’язані. Всебогу, Богам, Предкам Святим, Старшим, Учителям, Наставникам творити світ допомагати.

144. За Правою живучи, лад на Землі через Покон стверджуючи, для щастя свого повинні всі люди дотримуватися Кону святого: «Хто був раніше, хто дав життя чомусь або комусь, той у цій справі головніший і старший».

145. Слід шанувати, слухатися та поважати Рода Всебога, Вишніх Богів, Святих Предків, Учителів, Відаючих^*65, Батьків і просто старших за віком. Тих, хто прожив довше й дав вам життя тілесне чи духовне.

146. Праотцем і старшим в роді та кладоряді^*66 будь-якому є той, хто з’явився в ньому раніше за вас. Той, хто ділиться з вами своєю духовною та тілесною силою. Той, хто чесно і щиро вас навчає, сприяє вашому зростанню і процвітанню.

147. Як Я, Всебог твій, усіх навчаю, годую та розвиваю, так і ви всі робіть – Боги, люди, душі та духи в усіх світах. У цьому ваше служіння й найвище благо для душ ваших.

148. Родом Всевишнім у родáх різних істот проявляючись, Я єдиний і багатопроявний. Я – Вишень Рожанич, Сварог і Лада, усі чоловічі та жіночі Боги, поєднання пар і стихій.

149. Як Брама Сварги – Сварог^*67 для людського роду, Я постаю в образі Зоряного Неба. Дяусом, Всевеликим Батьком Всесвіту виступаючи, на нижчих рівнях Я втілюю себе у Богах, своїх дітях-проявах.

150. Боги Сварожичі: Варуна-Водан Індра-Перун, Рудра-Велес, Агни-Вогнебог, Ваю-Стрибог, Сурья-Дажбог^*68 і всі Боги чоловіки, людські мужі, мужі серед тварин, рослин і каміння – все це Я, Род Всебог.

151. Як Адіті Сарсути-Лада^*69, всевелика Мати Всесвіту, Я проявляю себе Додолою, Макошею – Матір’ю Сирою Землею, Ушас, Лелею, Долею, Даною^*70 та всіма іншими жінками-Богинями, жінками в рослинах і камінні.

152. Нехай відають ті, хто славить Праву^*71! Усі світи та тіла небесні є живими істотами. Тому вони, як і кожен, мають свій час здоров’я і зростання, народження і смерті.

153. У кожному з них свій дух і душа є, і всі вони лише частинки малі Сварога, а Сварог – частка мала Вишеня Роду-Рожанича. Сварог – творець Всесвіту вашого, тому після Мене повинні Його перш за все вшановувати.

154. Кожне тіло небесне – це храм одного з Богів, і носять вони його на собі, як людина одежу людську. Коли час настає, можуть вони його скинути і своєму новому втіленню передати.

155. У своїй Вищій Суті Я вищий, більший і сильніший за всіх Богів у всіх світах. Сварог, Лада, Перун, Велес, Дажбог та інші – частина мене. У той же час Я – не частина їхня, бо море не може бути частиною краплі, а лише крапля є частиною моря.

156. Як Род Вседержитель, Я нескінченно величний. Тому в образі людському навіть самому святому Ясуну^*72 неможливо пізнати всі грані, прояви, лики й частини Мої.

157. Для створення Всесвіту, підтримання різних видів розвитку Я множинністю, сукупністю Богів Вишніх, Небесних і Земних виступаю, завжди при цьому Одним єдиним будучи.

158. У Роді Вседержителі, взаємодіючи один з одним, Боги життя творять. Через Веледушу Мою та заради найвищої мети, єдиним Цілим будучи. Саме так єдиний Духовний Род і Духовна Сім’я вірних душ твориться.

159. Щоб усюди бути, Род Всевишній множиться нескінченно, осереддям і основою всього будучи, в серці кожному Джи́вою^*73 – Іскрою Божою перебуваючи.

160. З кожної Дживи спостерігаючи, Я все бачу і знаю, Дгарною душу кожну наділяю, тим самим найкраще застосування кожній істоті і явищу визначаю.

161. Як Род Всебог, Вседержитель Всевишній, Я одночасно єдиний і множинний. Непроявлений та пустотний, і водночас – проявлений та повний творіннями своїми й життям усяким.

162. Вишень Рыд-Рожанич знаходиться в Диві, а Див у Роді Рожаничі, в усіх Богах, часі та просторі. Бо будь-який образ – це згусток Дива. Водночас у кожному образі та сутності Жива Світла Рода присутня.

163. Веледушею і Святородом об’єднані, всі душі, образи та прояви є єдиним Цілим. Єдиний Образ Буття, сам Род Всебог, самонароджений, всемилостивий, всеправедний, вселюблячий Вседержитель.

164. Усі образи, прояви буття і небуття містяться в єдиному Образі – Роді Всевишньому. Завдяки цьому в будь-якій Його частинці містяться всі Його сили і можливості та все різноманіття буття Всесвіту.

165. Все існуюче і неіснуюче, всі речі та явища в Роді Вседержителі – Боги, люди, духи – через Див і Вишеня-Рожанича між собою пов’язані.

166. Усі вони Світлом Роду просякнуті, разом у Веледуші перебувають. На рівні Духа Всебога всі душі єдині зі Мною, як хвилі з вселенським морем буття.

167. У єдності Всебога все є рівним та поєднаним: верх дорівнює низу, внутрішнє дорівнює зовнішньому, вічне – тлінному, святе – мирському, минуле – майбутньому, дія – бездіяльності, праве – лівому, чоловіче – жіночому, а Світло дорівнює Темряві.

168. І водночас, у всеоохопності Життя і Творення, найвище має більш високі якості та не зрівнянне з низьким, єдине не дорівнює множинному, а святе не дорівнює мирському.

169. Так само внутрішнє не дорівнює зовнішньому, праве – лівому, майбутнє – минулому, ненароджене – народженому, а Світло ніколи не дорівнює Темряві. Бо перше – завжди Перше та Вище^*74 і ніколи не друге.

170. Блукання ума та схильність до чогось певного – у сприйнятті людському призводять до уявного розділення Всебога і цілого на внутрішнє та зовнішнє.

171. Це породжує духовне і тілесне, високе й низьке, важливе та незначне. Але все це існує у відношенні до самої душі та рівня її самосвідомості.

172. Покону дотримуючись, усі душі в усіх Світах покликані Яргою до Прави^*75 йти. Через саморозвиток вищого щастя і блага досягати – як на Землі, так і на Небесах.

173. Свідомість свою розкриваючи, для вічного блага треба на розум спиратися, ум і собь долаючи. Священними станами Ярги – вчитися все у єдності та цілісності сприймати.

174. Учнів^*76 навчаючи, завжди пам’ятай, Мир-Ману: в Роді Всевишньому кожна сутність, річ або явище має право на буття, існування, свободу волі та свій прояв.

175. Хай відають славлячі Праву: все у світі існує разом і водночас окремо, беручи одне в одного й разом із тим у свій час – віддаючи. Тому думки про те, що все у світі відокремлене і ворогує, – це ілюзії хибні.

176. Усі душі покликані, невігластво і пристрасність відкинувши, через Яргу навчитися бачити зв’язок між протилежностями будь-якими, речами і подіями, зовні не пов’язаними.

177. У станах священних, з потрібним поєднуючись, зріть Істину. Так, і тільки так зможуть душі Кони Прави осягнути. Спочатку Розум здобутьте, далі Ясну, і тільки тоді отримаєте повне Звільнення для душі своєї.

178. Якщо не зможуть душі над своїм тілом, почуттями і думками у своєму Розумі піднятися та над умом володарювати, тоді будуть вони в стражданні жити.

179. Перебуваючи в клітці свого ума, несвідомо будете біль і ка́рну^*77 свою у Колороді – коло за колом – примножувати, страждати і спотикатися, у темряві собі блукати і вищу Істину не бачити.

180. У кожної душі є свій Шлях, своя Дгарна і призначення найкраще, те, що її суті відповідає, до найвищого блаженства і щастя веде. Це Божий дар і благословення від Рода Вседержителя.

181. У той же час, через велику милість свою, Я право даю кожній душі – Богів, людей, басурів^*78 – вивищуватися або опускатися в розвитку своєму і загальному Творенні.

182. Кожна душа має право і силу – вічно у щасті в світах Прави жити, завдяки розвитку у Я́ві^*79 або ж у невіданні безпутно й безладно існувати, щоб потім у Темній На́ві^*80 страждати.

183. Щоб благо найвище на Землі або на Небі стяжати, завжди прагнути треба діяти узгоджено та відповідно до волі Рода Всевишнього, Богів Вишніх, Спасів, Предків, Вчителів^*81, Наставників і Старших.

184. Разом, в єдності та згоді, Мир проявляючи, потрібно спільне благо для всіх душ на всіх рівнях творити. Так Світанок Сварожий^*82 навіть серед Ночі твориться і благодать настає.

185. Вірним виконанням Призначення свого, дотриманням Посвят, Обітниць, Обов’язків, Присяг і Клятв^*83, праведним мисленням, бажанням, поведінкою та діяннями своїми – душі загальний лад і благо здобувають.

186. Діяння такі наймиліші Мені. Так ви істинно шануєте Рода Всебога, Богів-Праотців і рід свій прославляєте. Саме так ви якнайшвидше душі свої вивищуєте й собі життя вічне у Праві творите.

187. Нема щастя вищого, ніж жити зі Всебогом у серці, Йому служити, разом із Ним, Богами Вишніми та Предками Святими – життя творити, вічність буття проявляти, вічне щастя примножуючи.

188. Род Всевишній – повнота всіх якостей, мислимих і немислимих. Він єдиний і багатопроявний, цілий й множинний, діяльний та бездіяльний.

189. Всебог є видиме і невидиме, вічне і смертне у проявах окремих. Я – всесвіття всесвіту, через який Богами, Духами та людьми Я проявляю Себе: світи творю й руйную.

190. Усі Боги суть Одне – сам Род Прародитель. А якщо трапиться блудень такий, який, Кона^*84 і Прави не відаючи, буде ректи, ніби маєте багатьох богів без Єдиного Всевишнього, нехай буде вигнаний він із роду свого.

191. Завжди і скрізь речіть: Род Трісвітлий є Бог над богами й Особа Всевишня, Він суть єдиний і багатопроявлений, всеблагий й всесвятий. Відаючи це, з Богами в Триглаві Роду Всевишнього перебувайте!

192. Великий Прародитель – безіменний і багатоіменний, видимий і невидимий. Всебог поєднує в собі єдність і множинність, а Боги та люди – це Його прямі прояви.

193. Шлях свій особливий вибираючи, душі всі різну самосвідомість мають: одні творять, інші зберігають, а треті руйнують.

194. Мир-Ману! Що б душі в інших світах не творили, на Землі нащадки твої, арії світлоликі – завжди перші та старші.

195. З голови й вуст^*85 твоїх походячи, вони благословенні суть Покону Святого – Першоджерело всіх Від – осягнути та іншим Віду вірно нести.

196. Єдність Мою відаючи^*86, Триглав Вишній^*87 шануючи, хай завжди у творінні праведному пліч-о-пліч з Богами стоять, щоб вічність, та у вічності – Славними ректись.

197. За Моєю волею від початку творення Всесвіту Батько Сварог і Лада-Матінка, з’явившись на Землю, Силу і Віду свою аріям^*88 передали, щоб Покону слідуючи, творили ви праведно з Богами воєдино в послуху та служінні люблячому.

198. З того часу Я, твій Всебог, спільно з Богами Вишніми, Спасами і Першоволхвами, з радарями в Раденні Сварожому^*89 стою і тримаю десниці свої на ралах ваших, – через Провідників Вогнища Родового^*90, Праотців, Вчителів та Наставників Віді Прави навчаю.

199. Щоб могли ви Дгарну та Лад між старшими й молодшими розуміти, між батьками і нащадками, вчителями та учнями, Всебогом, Богами і людьми.

200. Щоб люди, своє місце у Творенні Буття усвідомлюючи, вірно і праведно Вище Призначення на Землі виконували. І через це блаженством духовним і тілесним у Яві та Праві приростали.

201. Щоб могли душі чисті, у щасті й мирі, з Родом та Богами Вишніми єдиним родом жити, до блага найвищого через Служіння вірне^*91 та Яргу Животворну у Славі йти^*92.

202. Відай, Мир-Ману: люди – це прямий прояв Прави. Ви прийшли з Прави і в Праву повернутися покликані. Для цього вам даний Вічний Кон та Закон, Віра-Віда Прави Свята.

203. З давніх-давен благословенні люди Звичаєм Арійським, Всесвятою Вірою-Відою, Істинною, Славною, Православною, тою, що з Покону-Першовіди витікає.

204. Споконвічна Віра ваша – це Віра-Віда в Єдиного, багатопроявного і багатоіменного Рода Всевишнього, Прародителя, Богів Вишніх та Предків Святих, які у Ньому, в Праві, Яві та Наві перебувають.

205. Для всіх людей Віра-Віда Споконвічна є зіркою путівною, скарбом і таємницею найбільшою, яку всі арії славні захищати покликані, не шкодуючи земного життя свого.

206. Відайте, істинно таке повне трактування Карба Миротворення Віди Прави Святого Покону, повідане Миру-Ману Свагурі самим Родом Всевишнім.

---

СЛОВНИК

НАЗВ І ПОНЯТЬ

Суть Перша. Карб відання Світотворення.

1. Віда усіх Від.

У Слов’яноарійському Відизмі, Відичному Православ’ї, Покон — Віду Прави — прийнято сприймати як Божественне Послання й Заповіт усім душам від Всевишнього, Першопочатку. Це загальний Божественний Закон, Зведення Правил, Джерело всіх Від, Повід і Знань як таких, первісна суть усіх законів світу. Водночас це позачасовий стан єдності з Богом, що проявляється як шлях поєднання всіх протилежностей буття заради вічності існування.

Для аріїв славних Покон виступає основою та суттю всіх «Принципів», «Законів» та таких понять, як «Шлях», «дотримання Закону», «Обов’язок», «Призначення», «Звід», «Звичай» або «Уклад».

Пізнати Покон означає пізнати щастя.

По – вздовж чогось, слідування чомусь. Кон – середина, верх (порівн.: поставити на кін). Звідси за/Кон – те, чого не можна не послухатися, бо воно за Коном. Це обмеження, яке пояснює певне явище так, щоб воно відповідало Покону та не виходило за його межі. У той же час у святоросійській мові За вживається в тому ж значенні, що і По, тобто слідувати, йти за кимось, за чимось, за Коном, неухильно дотримуватися приписаного.

У сучасному світському сприйнятті слово «закон» за своїм значенням може суперечити і навіть бути протилежним до божого закону – сутності речей (Покону). Тобто прийняті на підставі чиїхось вузьких інтересів людські «закони» можуть не відповідати і суперечити Божественним Законам, явленим Всебогом у природі.

Загалом Волхви-Пращури під словом «Покон» розуміли Вищий Принцип, виконання вищого, початкового обов’язку, праведний (духовний) шлях, загальну всім цивілізацій, народів, людей незмінну Істину, Вселенський Закон і виконання Божественного Призначення. Згадаймо вираз: «Споконвіку так заведено». Відповідає поняттям «Дхарма» та «Дао» та вміщує їх у себе.

Покон Роду – Веда Прави – вважається споконвічним Знанням (Таємною Ведою) та завітом Всевишнього, дарованим через Миру-Ману всьому людству.

2. Мир-Ману Свагу́ра

Перша боголюдина, яка перевтілюється 14 разів (14 Манувертар) протягом життя Сварога. Мир-Ману Свагура – ​​це його перше втілення, син Сварога та Лади, Перший Спас (аватар), Першоволхв та Першоцар, Поконоколі́нник (засновник), якому був переданий Святий Покон (початкова, єдина Таємна Веда) як шлях до Світла (Яр-га, Яа-га, Йо-га).

Род Всевишній через свою Вищу Особу – Вишеня Рожанича – дав Початкове Досконале Знання (Покон Роду – Віду Прави) Сварогу (Брамі) та Ладі (Сарасваті). Ті дали Сонцю – Дажбогу (Сур’ї, Вівасвану), а Дажбог передав Миру-Ману, який наділив Знанням своїх учнів, волхвів. Після циклу творення людства Мир-Ману Свагура став гідний Лук Рода, де знову, з вуст в уста, отримав трактування Покону-Віди Прави, збережене родами волхвів-святорусів і представлене тут.

Після першого втілення у Сварога та Лади, щоб підтримати життя людства, ще 13 разів втілюється як син Божеств різного рівня: Перуна та Додоли, Велеса та Макоші, Дажбога та Зорі-Зоряниці і т.д. Нині діє його 7-ме втілення – Мир-Ману Всеясвят.

3. Ярга

Від Яр – Світло та Га – Шлях, рух. Шлях до Світла, поєднання з Божественним світом через духовну практику, одночасно – Плід духовних зусиль. Ярга представляє собою системою саморозвитку душі і тіла, арійську праматір йоги. Звідси – Баба-Яга, Ягайло, Ягья, Ягода.

Жива-Ярга – слов’яноарійська йога, яка має свої особливості у внутрішній та зовнішній практиці.

4. Луки Рода (луга, локи)

Рай раю. Небесна обитель Рода Всевишнього (Вішнулока, Вайкунтха). Луки Рода знаходяться на вершині всіх лук і всіх світів (рівнів). Це вищий світ вічного щастя, нескінченного блаженства, всеосяжної радості та задоволення. Світ без турбот і тривог, де Всебог перебуває, спілкується та взаємодіє зі своїми відданими душами як Род Вишень (Род-Рожанич). Душі, що досягли Ясни і вийшли з Колорода, можуть знаходити там будь-які тіла (бути богами у Всебогу) і вічно жити у щасті й радості, грати зі Всебогом в Ігри Життя, створюючи світи та всесвіти.

5. Род Вышень (Род-Рожанич, Вишень Рожанич)

Вища тілесна форма Рода Всевишнього (Сваям-бхагаван), матеріально проявлена ​​частина Буття, помітна як космос. Кожна його клітина – це окремий всесвіт. В інших традиціях відомий під іменами Махавішну, Махашива, Крішна і т.д.

6. Стан Священний

Стан медитації, трансовий стан. Дозволяє спілкуватися та взаємодіяти з Духовним Світом й досягати єдності зі Святоро́дом – Чистою свідомістю Всебога (Брахманом, Парашакті).

Розрізняють Священні стани: Ладува́ння (концентрація, дхарана), Ди́влення (споглядання, дхьяна) та Я́сни (просвітлення, самадхи).

7. Камінь-Алатир (Око-Алатир, Око Рода)

Прямий прояв Рода Всевишнього як Витоку Творення, початкове Джерело всього сущого та несущого. Першокамінь Творення, Першоджерело Творення, джерело Світла Роду (Божественного Духу), точка переходу небуття в буття, символічне Серце і Око Бога, первісне Яйце Зародження, символ єдності вселенського чоловічого та жіночого початків (шива-лінгам). Зображується у вигляді восьмикутної зірки, є головним символом Поконного відизму (Ведичного Православ’я, Слов’яноарійського відизму).

8. Вседрево Життя та Існування

Вишень-Рожанич (Род-Рожанич) – вища особистість і тілесна форма – сприймається як величезне древо світотворення, що знаходиться посеред океану Дива. Вселенське древо поєднує всі сфери світобудови. Його гілки – Прав, божественні світи. Стовбур – тілесні світи людей та інших істот, зокрема Земля. Коріння – Світла та Темна Нава (Пекло). Таким чином, Вишень, або Вища тілесна форма Всебога і прямий його прояв, об’єднує у собі всі світи Прави, Яви та Нави. В інших уявленнях Род Вишень (Вішну) – це величезна людина (форма), яка возлежить у вселенському океані (Дива, порожнечі).

9. Мо́кша

Звільнення, Свобода. Це головна мета та плід духовного зростання та шляху. Божественний стан свідомості, результат досягнення Ясни (просвітлення), подолання обмеженості своєї собі (его), подолання пут внави, майї, карни, часу, простору та будь-якої обмеженості та двоїстості. Богиня Макоша як Земля дарує життя, і як Мара (Мріта, смерть) забирає його. Вища Свобода – це Мокша (мукша), припинення мук та омивання (мокрість) водою Вічного Життя (амритою).

10. Батько Сварог (Сва – всезагальна, Рог – гор, гора)

На рівні окремого Всесвіту – прояв Рода Всевишнього як Бога-Отця, творця всього живого. Втілення справедливості, умінь та ремесел, праведності та честі. В інших традиціях відомий як Батько Небесний, Небо, Всевишній, Вседержитель, Життєдавець, Всемогутній, Заступник, Творець, Господь, Господь Бог, Предвічний, Провидіння, Творець, Абсолют, Сила, Всюдисущий, Цар Небесний, Брахма і т.д.

11. Матінка Лада

Прояв Рода Всевишнього на рівні окремого Всесвіту як Богині-Матері, твориці всього живого. Втілення порядку, мудрості, любові, гармонії та достатку. В інших традиціях, що враховують її корисний, поживний та творчий аспект, відома як Адіті, Сарасваті, Ізіда, Кібела, Іштар і т.д.

12. Сур’я-Дажбог (Вівасват)

Бог Сонця, родоначальник та покровитель аріїв славних (слов’ян) та всіх людей. Покровитель та основа земного світу. Творець Божественних Законів Прави для миру Яви, подавач життєвих благ.

13. Перун і Велес

Вишній Бог Перун (Індра, Зевс, Один) – Цар над богами. Бог воїнства, грому та блискавки. Втілення сили збереження та порядку, праведного суду, справедливості, правди та чесної боротьби. Владика земного світу.

Вишній Бог Велес (Рудра-Велес, Сива) – Бог мудрості та багатства, магії та чарівництва, творчості та саморозвитку. Світлий прояв Рода Всевишнього у світі Нави, втілення сили руйнування зла та усього старого й віджилого. Цар і хранитель іншомир’я, захисник Нави та Яви від темних сутностей. Він приносить Відаючим мудрість, витязям – знання, вісям (господарям) – блага земні. Волхв у лику Велеса Велеяра – Вчитель Покону, Жива-Ярги та духовної радості.

14. Учитель і Наставники

Учителі – це Відаючі, які досягли Ясни. Духовні майстри, які ходять до Безмежного та поєднують нас із Безмежним. Вони є Брамою – Брамою до єдності зі Всебогом. Вони відкривають глибше розуміння вічних знань, творять поле Духовної Єдності та Цілісності. Даючи Посвяту, вони підіймають учнів до більш високого розуміння буття і прояву Всебога в їхніх серцях. Вони є джерелом Покону, Від і Повід, усього Божественного Знання, яке приходить через Одкровення.

Наставники – це знавці, тлумачі Покону і Відичних Писань, які глибоко практикують, але ще не досягли Просвітлення. Майстри в окремих сферах знань, старші учні, які покликані давати повчання молодшим учням, але поки що не мають права мати своїх особистих учнів. Наставниками можуть бути будь-які компетентні люди (мислителі, філософи, психологи, тренери, вчителі інших Традицій), які навчають того чи іншого виду знання, корисного для духовного зростання.

Волхви-Вчителі зазвичай задіюють цілу низку Відаючих – Наставників для розвитку та виховання своїх учнів. Подібно до того, як старші діти допомагають батькові та матері виховувати та навчати молодших дітей.

15. Тапа (тапас, аскеза, стяжання духу)

Стан внутрішнього жару, горіння прагненням до досягнення вищої божественної мети, творча сила та потенціал трансформації. Сила наміру та поєднання з Божественним. Добровільна аскеза і набуття сили через самообмеження, яке надалі компенсується благодаттю та щастям.

16. Переродження Мира-Ману

Ману (ман) тілесно проявлений як людство, а духовно – як окрема особистість і Спас (аватар), Законодавець, який зі світу Прави спостерігає за людьми (розвитком раси, покоління) і, коли необхідно, підтримує їх. Ману – це певне становище, посада. Він завжди є, але в кожній Манувертарі (манватарі) він різний, але водночас той самий. Одна Манувертара дорівнює 306720000 «людських» років.

Кожною Манувертарою править законовчитель, іменем якого її названо. У кожному Дні Сварога – 14 своїх Ману і вони змінюють один одного. Переродження Миру-Ману по порядку:

1. Мир Свагура (Сваямбхува).
2. Мир Сварожич (Сварочиша).
3. Мир Атамі (Ауттамі).
4. Мир Тамьяса (Тамаса).
5. Мир Ревата (Раівата).
6. Мир Чаклуша (Чакшуша).
7. Мир Всеясвят (Вайвасвата).

Зараз проявлений 7-й Ману – Мир Всеясвят (Вайвасвата).

17. Всесвіття

Сукупність всіх всесвітів, всіх світів та рівнів буття, космос.

18. Безладдя

Хаос, відсутність ладу і впорядкованості або повна відсутність будь-чого, непроявленість, невпорядкованість.

19. Див

Частина Рода Всевишнього як непроявленого буття, порожнечі (шуньї). Початкове Небо, невиявлена ​​основа всіх ідей, прагнень, речей, основа будь-якого життя, Богів, людей та духів.

20. Род Всевишній (Всебог, Вседержитель, Праотець, Всевишній, Вишній)

У Поконному Відизмі є єдиним і багатопроявним, багатоіменним, пізнаваним і непізнаним Всевишнім Богом. Творець всього сущого і несущого, видимого і невидимого. Всі Боги, люди, духи, тварини та рослини у всіх світах суть Його прояви, живуть у Ньому, у Його тілі, що складається із всесвіту. Кожен всесвіт сприймається як одна клітина Його великого тіла.

21. Жар тапи

За допомогою тапи ми напрацьовуємо внутрішній жар – вогонь цілеспрямованості. Ця сила використовувалася Всевишнім для творення світобудови, а Богами – для створення своїх сфер буття. Жар тапи в першу чергу використовується для досягнення Ясни (просвітлення) та виконання своєї Дгарни (призначення). Жар тапи – це інтенсивний внутрішній стан підйому Вогняної Сили (кундаліні), що спалює накопичену карму у вогні безперервної духовної практики.

22. Ясна

Просвітлення, самадхи. Вища точка самореалізації душі, що досягається у Відизмі (Відичному Православ’ї, Слов’янському Відизмі) внаслідок духовного зростання та розвитку, практики Жива-Ярги та медитації. Вища тотожність, переживання досвіду єдності зі свідомістю Всебога та розкриття його у собі. З’єднання з Вищою Істинною завдяки розкриттю вищих оболонок душі. Безтурботний стан свідомості, що проявляється єдністю внутрішнього та зовнішнього світу (суб’єктом та об’єктом).

Цілісне та повне усвідомлення природи реальності, досконала усвідомленість (вихід за межі дуального розуму). Приборкання та розчинення собі (его), абсолютне прийняття Божественної волі, життя в Потоці, спонтанність розумової діяльності, ототожнення свідомості зі своїм тілом і розумом.

Досягнувши Ясни, душа звільняється від ілюзій та ототожнення, стає чистим свідченням і приймає реальність такою, якою вона є.

Ясна – основа всіх надможливостей та чудес. Розрізняють три рівні Ясни:

Перші Врата, саморозкриття (савікальпа самадхи),

Другі Врата, Яснотворення (нірвікальпа самадхи),

Треті Врата, Яснобуття (сахаджа самадхи).

Іноді ці три діляться більш тонкі підвиди.

На вищих рівнях Ясна (Треті Врата) душа отримує Звільнення з Колорода, повне Блаженство і Свободу (мокшу, нірвану). Це досягається індивідуально і самостійно з милості Всебога або дарується Всевишнім, Богами або Волхвом-Учителем як Дар Відання (шактипад).

23. Розум високий

Розвинений духовний розум (колоб’є тіло, буддхи), який вищий за ум (клуб’ю оболонку, манаса) та керує ним. Здатний відрізняти справжнє від хибного. У Слов’янському Відизмі (слов’яноарійському) це вміння сприймати Знання (Віду) безпосередньо через поєднання з ними, без опори на ум і почуття.

24. Світловогонь (Світло Рода, Першопочаткове Світло, Животворний Дух, Жива)

Першопочаткове Світло і Вогонь, Чиста свідомість, Початкова енергія або первинна субстанція, яка протікає через все суще і несуще, всі форми та відсутність форм, джерело створення всіх форм.

Всепроникний Дух і Сила – незбагненна присутність Рода Всевишнього, основа та буття всього сущого, з якого воно походить, без якого ніщо не може продовжуватися.

Вища енергія і свідомість Всебога, Святий Дух, який може називатися і виявлятися як Жива (енергія життя), Краса, Узгодженість, Любов, Буття, Сила, Всезнання і т.д.

Часто Світловогонь сприймають у жіночому аспекті як загальну Материнську силу.

Світловогонь (Світло Рода) є всесуща, вічна Сила, що присутня у Всесвіті, завдяки якому існує ця саме Всесвіття. Злите воєдино Існування-Свідомість-Блаженство, початковий Дух і Сила існування – всеосяжна і ще не диференційована, яка повністю усвідомлює Себе, не має об’єкта своєї свідомості (Брахман), випромінює божественне Світло, Енергію та Знання.

Виявлено під різними іменами. Як основа руху та творіння називається Ру́штієм-Пуру́шею, як основа знання та мудрості, ясності та блага – Відого́нь.

25. Ру́штій – Пуру́ша, Відого́нь Свідомості й Розуму

Божественний Дух Всевишнього, прояв Веледуші (Світловогню) Всевишнього, Чиста свідомість і мудрість, Вселенський єдиний і множинний божественний початок, основа Джи́ви (атми) – індивідуального Духу будь-якої живої істоти.

Здійснення вічності, врівноважена основа всіх якостей, є основним принципом Світотворення.

Подібно до магніту, що притягує залізо, зсередини спрямовує всі процеси, що здійснюються в Диві. Перебуваючи в людині чи іншій живій істоті, може залучати до неї добрі події чи випробування – залежно від її праведності та завдання душі у цьому випробуванні.

26. Веледуша – Велика Душа

Дух-Душа Всебога, первісна Душа усіх душ, Наддуша Бога. Санскритські аналоги: парамешвара, палям-бхагаван, парабрахман, загальна Душа. Найтонша, недоступна людському сприйняттю, найповніша форма Рода Всевишнього, джерело всіх інших форм і проявів Всебога. Світло Рода (Світловогонь), Ру́штій – Пуру́ша, Відогонь Свідомості та Розуму – це її вищі та прямі прояви.

27. Ясносвіт

У Відизмі Покону прийнято виділяти троє Врат, три головні рівні Ясни (Просвітлення): Саморозкриття (савікальпа самадхи), Яснотворення (нірвікальна самадхі), Яснобуття (сахаджа самадхи), а також тіло світла, стан вознесіння, переходу та абсолютної божественності – Ясносвіт самадхи).

28. Кони і Закони Прави

Багаторівневі закони (правила та принципи) творення, збереження та руйнування Всесвіту, основа всього існуючого та неіснуючого, Всебога та його ликів: Богів, людей, духів, тварин і т.д.

Кони – те, що слід робити і чого дотримуватися, а закони – визначення кордонів, те, що заборонено і не можна порушувати. Вони суть будь-якої дії, явища та знання (Віди). Основа Покону. Вказівка ​​на те, що все у світі осмислено та організовано, навіть безладдя (хаос).

29. Дга́рна.

Найвище призначення душі. На святоруській – Дга́рна (до гарного, до гармонії), на санскриті – Дха́рма, тобто рух до хорошого, творення гарного. Дга́рна (д/гарно) – це те, що відповідає і веде до Істини (Всебога), Краси та несе Благо. Ці якості повинні бути присутніми одночасно (Істина, Краса, Благо = гарно).

Дга́рна сукупно означає універсальний закон буття, внутрішню суть і божественне призначення (функції) Божества, людини, рівень розвитку душі, духовно-моральні чесноти, духовний (релігійний) обов’язок тощо.

Святий Покон – це Дгарна, Призначення, своєю чергою Дгарна – це Покон. Всі ті, хто сповідує і практикує принципи Покону (Дгарни), обов’язково досягнуть Ясни, Визволення та Лук Роду Всебога.

30. Незамутнений майєю

Ма́йя – особлива сила, стан природи і сама природа, енергія та водночас Богиня, яка приховує справжню природу світу та одночасно забезпечує різноманіття її проявів через витоки (гуни). Майя створена Родом Всебогом для розвитку душ та їх піднесення як ілюзія, гра, низка змін, обмежене буття.

31. Вишній Род-Рожанич (Род-Рожанич або Вишень Рожанич)

Вища тілесна форма Всевишнього Бога Рода (Сваям-бхагаван), особистість усіх особистостей. Матеріально проявлена ​​частина Буття, видима як космос. Кожна його клітина – це окремий всесвіт.

32. Верховний І́швара

Верховний владика, абсолютний господар, господь, повелитель світопорядку, найвища особистість Всебога. Має форму та атрибути і одночасно не має їх. Термін може вживатися і на нижчих рівнях світобудови по відношенню до Богів. Наприклад, Стрибог – ішвара вітрів, Дажбог – ішвара сонячного світла (господь, господар, повелитель) тощо.

33. Образ усіх образів

Форма, що включає усі форми, форма усіх форм.

34. Гра Життя (Лілла)

Божественне діяння Всебога заради розвитку його частинок (душ), розваги чи насолоди. Взаємодія Бога із матеріальним світом. Всебог через гру отримує задоволення від творчості та взаємодії зі своїм творенням. Душі, що перебувають у невігластві, можуть не усвідомлювати справжню природу взаємодії між собою та Родом Всевишнім. Щоб це усвідомити, їм потрібні Покон, Віди, Повіди, шлях Ярги (просвітлення) та недвійне мислення.

35. Пожертва Свята

Одне з головних та визначальних понять у Відичній Традиції Покону. Йдеться про створення світу і всього буття як результат всесвітньої жертви Всебога в ім’я життя і творення нижчих створінь. Завдяки першій Пожертві виникли світи, Вищі та Земні Боги, люди та варні, тварини та рослини.

З того часу Вогняне Жертвопринесення (Яг’я, Православлення, Славба) вважається обов’язковою відичною духовною дією, від якої залежить збереження та підтримка світобудови, благополуччя суспільства та людей.

Всевишній, Боги і Предки завдяки Пожертві отримують задоволення від духовного зростання своїх нащадків, а в нагороду підтримують благо і лад у світі, сприяють виконанню бажань і потреб, очищенню від кривди та гріхів, хвороб та зла.

Пожертва може бути тілесною (їжа, служіння-праця, речі, гроші) і внутрішньою (обіти, аскези, рахма́нство (саньясі), відкидання та виживання своїх пороків та слабкостей заради вищого блага та вищої мети – Ясни (просвітлення) та Мо́кші (звільнення, свободи).

36. Животворне Світло

Те ж, що Світло Рода, Жива, Світловогонь, Першопочаткове Світло, Животворний Дух. Це Споконвічне Світло і Вогонь, Чиста свідомість, Споконвічна божественна енергія творення або первинна субстанція, яка протікає через все суще і несуще, всі форми і відсутність форм, створюючи і підтримуючи їх. Спрощено представляється через 3 рівні – як енергія Божественної Свідомості (Святий Дух) та сама Божественна Свідомість; енергія часу та простору; енергія першостихій (повітря, вогонь, вода, земля).

37. Коло Живого Явлення (Колород, Коло перевтілень, Сансара)

Кругообіг народження і смерті, перевтілення душ у різних світах і формах життя відповідно до своєї карни (карми). Коло перероджень, зумовлене карною.

У Колоро́ді живі істоти еволюціонують чи деградують, проходять через різні форми життя: від мінералів, рослин, тварин – до Вишніх Богів, творців окремих Всесвітів у тілі Рода-Рожанича.

Положення, яке займає душа у цій всесвітній ієрархії життя, залежить від духовних заслуг, праведності та якостей, набутих у минулих втіленнях. Воно – плід карни, тобто думок, бажань та дій.

Колоро́д – це світ Майї (ілюзії, енергії першоелементів). Душа згадує своє справжнє «я» і звільняється від невідання вона може досягти своєї Дживи (атми) та отримати Ясну (просвітлення). Завдяки цьому душа може вийти з мереж Колоро́да і піднятися у вищі світи Прави, досягнувши Мо́кші (свободи) та вищого блага Усла́ди (нірвани, вічного блаженства).

38. Світло-Яйце

Кожен окремий всесвіт сприймається як окреме яйце, коло творення, яке підтримується завдяки світлу Веледуші – Душі Всевишнього (або Наддуші, Параматми) та Його проявів (Ликів, Богів, людей, духів) у цьому всесвіті.

39. Священне Древо Рода (Вишень-Рожанич, Род-Рожанич)

Вища фізична форма, сприймається як величезне древо світобудови, що знаходиться серед океану Дива. Вселенське древо, що поєднує всі сфери світобудови. Його гілки – це Прав, божественні світи; ствол – тілесні світи людей та інших істот, у тому числі і Земля; коріння – Світла та Темна Нава (Пекло). Таким чином, Вишень – Вища тілесна форма Всебога і прямий його прояв – поєднує у собі всі світи Прави, Яви та Нави.

40. Сокіл-Род Трисвітлий

Надсвідомість Всебога, яка може миттєво проявитися у будь-якому місці та будь-якій живій істоті. Вищий рівень Світла Рода (Живи, Першопочаткового Світла). Це Світло Світла, Вище Буття і Свідомість Рода Всебога (Санкрит – Параматма). Тотожне поняттю Святий Дух у християнстві. Завдяки нескінченному, постійному, люблячому Світлу Рода і своїй Надсвідомості у вигляді Сокола-Рода, Род Всевишній все знає і все контролює, а коли потрібно – підтримує і посилює через Сваро́д (відкриваючу і благословляючу силу) або покриває ілюзією Диворо́да (приховучої та затуманюючої сили) .

Все, що існує, перебуває в тілі Рода, тому він знає і бачить свої твори і прояви як зовні, так і зсередини. Він – порожнеча, у якій проявляється будь-яка форма, і одночасно Його Сутність перебуває всередині кожної одухотвореної та неживої форми.

Сокіл-Род, на відміну від Світла Роду, має спрямованість дії і виступає силою та основою будь-якої дії (Ру́штієм-Пуру́шею) та особливим вищим станом, простором ясності, блаженства, святості – Святоро́дом.

Трисвітлий – означає проявляється у трьох світах: Прави, Яви та Нави.

41. Істинно Двічінароджений

У Відичному Православ’ї (Слов’яноарійському Відизмі) так називають членів трьох вищих варн (відаючі, витязі, господарі), які у віці від 6 років пройшли обряд Радення – Оповування священною Вервицею (верв’ю, чітками, поясом).

У традиційному відичному суспільстві обряд Радення символізує друге народження і дає право вивчати Покон, Віди та Повіди, брати участь в Обрядах та отримувати вищі знання та стани. Це прийняття і символічне єднання з Волхвом-Учителем, коли той сприймає свого учня (ученицю) як духовне дитя, а учень сприймає його як Духовного Батька, дає обітницю Самаї і дотримується правил Го́ра-Я́рги (гуру-йоги).

Чистий двічінароджений – це ра́дар, людина, яка отримала посвяту у Шлях Ясни (духовну практику). Практик, який абсолютно чесно і старанно прагне максимально використовувати потенціал тіла, розуму, розуму, інтелекту, органів чуття і органів сприйняття для досягнення Ясни (просвітлення). При цьому в своєму житті він використовує всі методи Жива-Ярги – від 16 Зерен Правди до ладування і дивлення, щиро бажає духовної самореалізації і рухається до неї з наполегливістю та цілеспрямованістю, дотримуючись духовного способу життя.

42. Святоро́д

Сила, стан та особливий прояв Світла Рода та безпосередньо Сокола-Рода (Надсвідомості Всебога). Святород завжди єдиний зі Світлом Рода, вони одне ціле. Однак Світло Рода вже виявлено, це перший прояв розуму, надсвідомості чи нескінченного знання. Тоді як Святород – та частина Світла Рода, яка залишається в Диві, у непроявленому, куди можна піднятися лише своєю свідомістю (святістю) у священних станах (медитаціях). Понятійно можна ототожнити з Прабрахманом, Парашакті.

43. Жи́ва Світла Рода

Божественна енергія творення (прана, кі, ци). Вища енергія Всебога, яка на різних рівнях набуває різних якостей, виступає основою життя всього світу, всіх живих і неживих істот.

44. Білоба́ та Чорноба́

Протилежно спрямовані сили прояву буття (не особистості), сили творення та руйнування. У різні періоди часу вони переходять одна в одну та змінюють свою суть. З приходом Ночі Сварога та занепадом Відичного знання у спрощених (примітивних), політеїстичних поглядах (язичництві) слов’ян, вони стали сприйматися як протиборчі боги добра і зла: Білобог та Чорнобог.

45. Сваро́д і Диворо́д

Якості та прояви Рода Всевишнього.

У якості Сварода Всебог творить, наповнює і проявляє (робить існуючими) всі речі. Відомо, що всі речі, події та явища існують у потенціалі, але тільки наповнюючись Сенсом Існування, Жи́вою – Світлом Рода вони стають частиною загального творіння. Як особливий елемент зі своїм призначенням (дгарною) вони проявляються та стають реально існуючими. Сварод – це всенародження.

У якості Диворода Вседержитель сам собою приховує, покриває, робить невидимими свої прояви: Богів, душі, істоти, всі речі та явища. Він робить їх невидимими (приховує) завдяки багатоваріантності та багатовимірності світу, всесвітів, відмінності рівнів свідомості. Все це – частина Божественної Гри (лілли).

Білоба та Чорноба – прямий прояв Сварода та Диворода як якостей Всебога. Таким чином, наш єдиний і багатопроявний живий Всебог є джерелом усіх трьох рівнів світів.

Так, наш Божественний Всеотець (Мати) який захищає, живить і керує нами, приховує Істину в міру нашого розвитку і відкриває нам її, коли ми досить зрілі, щоб отримати благу милість Всевишнього. Род Всевишній є все і у всьому, Його велич вище нашого розуміння, це священна таємниця, яка може бути відкрита тільки у стані Ясни (Просвітлення) і при прямому спілкуванні. Воістину, коли осягаєш Рода, осягаєш усе.

46. Великий Вогонь Творення

Образ і символ трансформуючої енергії Всевишнього, що проявляється у Сварозі та формує безпосередній матеріальний, тілесний перехід з одного стану в інший, а також прояв внутрішньої трансформації, внутрішній вогонь та потенціал (тапа) аскетизму, певної жертовності заради саморозвитку та творення.

47. Сходоверша

Слов’янська відповідність терміну ієрархія (утворено від сходити (підійматися) нагору).

48. Великий Вік

Кожен Сварог живе 100 божественних років, або 311 трильйонів 40 млрд. земних років, після чого відбувається Велика Руїна (руйнування, махапралая), світ знову розкладається на початкові елементи та зникає. У процесі цього кола життя повністю руйнуються всі світи цього всесвіту: світи першопочатків – Нав, тілесні світи Яви і сам Сварог. Руйнується все, крім світів Прави, планет Богів. Залишаються лише 4 з 7-ми Райських Небес: Святар Луки, Луки Віди, Ярга Луки, Луки Сварожі та всевічні Луки Рода.

Під час цієї Великої Руїни всі душі та першоелементи світів Нави, Яви та частина Прави повертаються у тіло Рода-Рожанича. Душі скидають свої тіла і, зберігаючи індивідуальність, розчиняються в Роді Всевишньому, як краплі дощу в морі, тим самим закінчуючи своє тілесне існування та повертаючись у початковий стан – блаженства, знання та щастя. При цьому всесвіт як видима частина Рода-Рожанича зникає, і на її місці панує безладдя (хаос) Дива. Згодом Див упорядковується і з плином часу, рівного життя Сварога (Брами), з тіла Рода-Рожанича знову проявляється буття.

З нього виходять незліченні всесвіти (яйця-зародки), у кожному з яких народжується новий Сварог-Творець і новий Всесвіт. Починається нове коло буття цієї окремої частини всесвіту.

49. Ро́та (ріта, рата, рта)

Вічний закон, принцип циклічності (ротації), закон змін (Дао). Основа Призначення (дхарми) і Колорода Буття. У згоді з Ро́тою відбувається «впорядкування невпорядкованого», обертання Всесвіту й існування всього сущого, включно з космосом, людством і його моральними засадами. Циклічність проявляється як безперервне чергування активної та пасивної фаз: інволюції (Диворода) та еволюції (Сварода). Обидві фази є однаково необхідними. Тільки наявність обох фаз забезпечує всебічність розвитку, повноту накопичення досвіду в циклі.

50. Велика Руїна (Велике Руйнування, махапралая)

Кожен Сварог живе 100 божественних років, або 311 трильйонів 40 млрд. земних років, після чого відбувається Велика Руїна, у якій окремо взятий всесвіт, тіло Сварога, знову розкладається на споконвічні елементи і зникає. У процесі цього кола життя повністю руйнуються всі світи цього всесвіту: світи першопочатків Нава, тілесні світи Яви, частково світи (планети) Богів – Права. Тому кожен відист, арій славний, прагне вищої Прави, Звільнення з Колорода і перебування на Луках Сварога і ще вище – на Луках Рода Всевишнього.

51. Колород (Коло Живого Явлення, Коло перевтілень, Сансара)

Коловорот, колообіг народжень і смертей, перевтілення душ у різних світах і формах життя відповідно до своєї карни (карми).

Мета кожного відиста – досягти Мокші (Мукші, Мукті) – Звільнення, Свободи та вічного перебування в обителі Рода Всебога на Луках Рода. Це досягається шляхом:

Любові – любові та поклоніння Всебогу через обряди та служіння,

Служіння – правильного виконання необхідної діяльності без прихильності до її плодів,

Відання – вміння відрізняти реальність від ілюзії за допомогою філософського аналізу,

Ярги (Жива-Ярги) – медитації та розвитку тонких оболонок свідомості.

52. Боги

Усе видиме і невидиме є проявом Рода Всевишнього. Усе живе має дух і душу. Дух кожної душі – це прямий прояв Всебога. Боги – це вищі прояви Рода Вседержителя, які для підтримання Гри Життя мають певний рівень автономності та функції, що відповідають цьому рівню (як органи в тілі). Таким чином вони проявляються як особистості і водночас є частиною Всевишнього і Йому підпорядковані.

53. Вишні, Небесні та Земні Боги

Вишні Боги – це деміурги, творці всесвіту: Сварог і Лада (творення і примноження світу), Перун і Додола (збереження світу, порядок, закон, соціальне життя), Велес і Макоша (руйнування зла, плодючість, достаток, багатство). Діють на рівні всесвіту.

Небесні Боги опікуються галактикою (Сур’я-Дажбог, Агні-Огнебог, Ваю-Стрибог тощо).

Земні Боги опікуються Землею і процесами на ній (Пагода, Семаргл, Святобор тощо).

54. Безладдя

Відсутність ладу і порядку, хаос. У широкому розумінні хаос є протилежність і доповнення ладу (порядку).

55. Знання та Відання

Відання – це Почуте (почуте, вічне і божественне, шртуті), непогрішне священне знання, що було почуте у Священних Станах і дане Спасам та Першоволхвам на зорі творення через Одкровення самого Рода Всебога. Це споконвічні відичні священні писання: Святий Покон, Віди (збережені в Індії та на Русі), Повіди (доповнення, роз’яснення, упанішади, пурани), які передавались усно і лише згодом були записані, або ж писання й трактування просвітлених майстрів.

Знання – це Сутнє (сутнісне, але смертне, смріті), тобто тексти, що доповнюють або детально роз’яснюють, які додаються до Почутого – початковим відичним писанням. Знання можуть змінюватися залежно від різних епох, тому вважаються смертними, в той час як Відання – це безсмертні та позачасові істини. До Сутнього належать Волховники, Требники, Пісенники, Трактовники, Свитки, Літописи тощо.

56. Кон-Закон

Багатозначний термін. В однині називає стан недвоїстості, перебування над протилежностями, у центрі та над подіями. Стан єдності з Соколом-Родом (Руштієм-Пурушею, Надсвідомістю Бога).

Кон – те саме, що і Дгарна (дхарма), правильний, Богом даний шлях, призначення, Божий Закон. Кони – правила, обов’язки, божі приписи і принципи.

Закон – залежно від трактування суті префікса «за» – 1) те, що треба робити за і по Кону, дотримуючись золотої середини і недвоїстості. Слідувати Істині та Благу; 2) якщо «за» трактується як надмірне, то закон – це те, чого не треба робити, те, що «за межею» праведності та блага.

57. Віду чисту, споконвічну в собі знову розкрити та почути.

Покон – Віда Прави – споконвічно перебуває в серці кожної живої істоти (душі) як прояв Духа Рода Всебога. Щоб почути його, потрібно досягти стану Ясни (Просвітлення), тобто повністю з’єднатися в Духу зі Всебогом.

58. Темрява

Неправедність, злі помисли, кривда, гріх, егоїзм. Руйнівні тенденції та клітка негативних переконань ума, те, що називають Внавою, руйнівний егоїзм, який веде до Темної Нави – Нараки (пекло, нижні світи).

59. Дух свій

Тут Джива (атма), Божественна Іскра Всебога в людині, тобто з’єднання з Всебогом у самому собі.

60. Священні Стани

Стани Ладування, Дивлення і Ясни, або концентрації, медитації (дхарана, дх’яна) і самадхі. Змінені трансові стани свідомості, які дають змогу спілкуватися і взаємодіяти з Духовним Світом і досягти єдності зі Святородом – Чистою свідомістю Всебога (Брахманом, Парашакті).

61. Ум, Собь, Розум

Ум – прояв клуб’єї (ментальної, манас) оболонки душі. Інструмент мислення, основа нашої Собі (его), програмується образами минулих життів, дитячими спогадами та сьогоднішніми враженнями. Як наслідок наявності вражень – ум не досконалий.

Собь (его, логіка, ментал) споріднений зі словом особа (особистість). Собь може спрощено розумітися як зарозумілість, сприйняття себе, обмежене, запрограмоване мислення, протиставлення себе, гординя, его. Душа, втілюючись, створює особистість, яка проявлена насамперед як ум і мислення. Собь, проявлена через ум, допомагає вижити й пристосуватися до матеріальної реальності. Водночас наповнившись образами (імпринтами, самскарами), стає «кліткою», обмеженням для розуму (душі).

Розум – прояв колоб’єї (буддхі) оболонки, інтелектуально-вольове начало, те, що дає оцінку ідеям і думкам, перебуваючи над ними. Частина людської свідомості, яка єдина зі Всебогом і може його осягнути. Медитативне сприйняття інформації безпосередньо, через ототожнення (пряме знання) без процесу мислення.

62. Карби Відання Покону

Святий Покон – Віда Прави, Божественне Послання і Заповіт усім людям від Всевишнього, Загальний Божественний Закон, Звод Правил, Джерело всіх Від, Повід і Знань як таких, споконвічна суть усіх законів світобудови. Він зберігається і передається на Русі у вигляді 360 Карбів, коротких словосполучень, кожне з яких є позначенням закону світобудови і певної сукупності знань.

Відаючі (священнослужителі) заучують Карби напам’ять під керівництвом Першоволхва і Кола Волхвів. Лише Першововолхв Радення Сварожого (Аді-гуру, Вселенський Патріарх Родового Вогнища) Верховний Волхв, будучи основоположним Духовним учителем, має право їх офіційно трактувати. Його слово є заключним і вирішальним (вердиктом) у будь-яких теологічних суперечках боговіддання (віросповідання) між мирянами і Відаючими, Відаючими і Волхвами, а також у Колі Волхвів Родового Вогнища.

63. Спа́си-Віта́ри

Спас – це сходження Всебога і Вишніх-Богів на землю та їхнє втілення (прояв) у матеріальній формі: людини, рідше – тварини чи риби. Прояв Святоро́да (Чистої Свідомості Всебога) в людині, коли вона набуває божественних якостей, сил і можливостей. Приходить для «порятунку» з життєвого глухого кута розвитку цивілізації або народу.

Вітар – гілка Вседрева Рода, гілка Божественної свідомості й одночасно вітер, подих, те саме, що аватара (аватар). Можливе вживання спільно Спас-Віта́р або окремо: Спас і Віта́р.

64. Наступні Віди і Повіди

У Ланцюгу учнівської наступності «Радення Свароже Родового Вогнища» вважається, що Покон Рода (Віда Прави) – споконвічна, таємна, всеосяжна Віда, виток усіх Від. У стародавні часи Покон (кони, закони Прави, Сантана-Дхарма) передавали тільки Волхвам – Горам Віди (Відагорам, Гора-Гуру), високим майстрам. Відаючим початкових рівнів посвят, давали Віди (трактування Покону).

Наступні Віди. Коли арії-руси, рятуючись від заледеніння, мігрували до Індії, волховські (рахманські, браманські) роди́ русів (ріші) записали чотири наступні трактування Від – Ріг, Яджур, Сама, Атхарва.

1. Рігведа – від ректи, говорити, вимовляти вголос, мова. Тобто Віда (знання) славослів’їв (гімнів), промови (проповіді) для проголошення на Богослужіннях.
2. Яджурведа – від джурити (служити), порівн.: джура – слуга, журитися – печалитися, говорити скорботні слова. Тобто це Віда (знання) правил вимови жертовних слів і славослів’їв під час служіння-жертвування.
3. Атхарваведа – відання від хвороби. Тобто Віда (знання) замовлянь і заклинань Всебогу та Богам для протидії хворобі (хворі).
4. Самаведа – від слова саман – змішувати, загортати; «загортання» в музику, у звучання. Це Віда (знання) про те, як слова «загортати» в мелодії, знання про мелодії.

Повіди – у Поконному (Слов’янському) Відизмі всі священні писання людства, подальші трактування й доповнення споконвічної Віди всіх від Покону (Віди Прави) і чотирьох його головних проявів Ріг, Яджур, Атхарва, Самаведи.

65. Святі Предки, Учителя, Відаючі

Святі Предки – Спаси, Першоволхви, Волхви, Яри, святі, яри, старші в Ланцюгу Учнівської Наступності, а також усі рідні предки, що досягли Ясни та стали гідні Прави.

Учителі – Волхви. Духовні майстри, які досягли Ясни (просвітлення) і навчають цьому своїх учнів (радарів), го́ри знань (гуру).

Відаючі – духовні чини, священнослужителі, духовні майстри, які ще не досягли просвітлення: відуни, жреці, кудесники, обрядодії.

66. Кладоряд

Слов’янське значення слова – «система». Певний порядок у розташуванні та зв’язку частин чого-небудь. Безліч елементів, що перебувають у відносинах і зв’язках один з одним, що являє собою цілісність і єдність.

67. Брама Сварги – Сварог

Брама – ворота, врата, перехід.

Сварга – небо, небеса, вищі світи.

Бог Отець Сварог є небесними вратами – Брамою Сварги, через яку душі можуть піднятися на Луки Рода (Рай раїв, найвища планета, Голока Вайкунха).

68. Варуна-Водан, Індра-Перун, Рудра-Велес, Агні-Огнебог, Ваю-Стрибог, Сур’я-Дажбог

Варуна-Водан – бог вселенських вод, опора і хранитель справедливості, діяльний прояв Сварога, духовний суддя богів, людей, басурів-ракшасів.

Індра-Перун – цар над небесними і земними Богами, перший, предстоятель. Бог воїнства, грому і блискавки. Втілення праведного суду, справедливості, правди і чесної боротьби, збереження і підтримання порядку. Владика земного світу.

Рудра-Велес (Сіва, Шива) – Волосатий, волохатий (довговолосий). Бог мудрості й багатства, магії та чаклунства, творчості та саморозвитку. Світлий прояв Рода Всевишнього у світі Нави, цар і хранитель іносвіту, захисник Нави і Яви від темних сутностей. Він приносить Відаючим мудрість, витязям – знання, вісям (господарям) – блага земні. У лику Велеса Велеяра Волхв – Вчитель Покона, Жива-Ярги і духовного радення. Руйнівник зла і всього старого.

Агні-Вогнебог – бог вогню, жертовного вогнища і домашнього вогнища, сила трансформації і перетворення. Головний із земних Богів, посередник між Богами і людьми.

Ваю-Стрибог – віючий, швидкий бог вітру і земних просторів, сили повітря. Втілення мінливості та рухливості.

Сур’я-Дажбог – бог Сонця, що світить, дарує, родоначальник і захисник аріїв. Покровитель і основа земного світу. Творець Божественних Законів Прави для світу Яви, податель життєвих благ. Волхв-Учитель Світу-Ману у всіх його втіленнях.

69. Адіті Сарсуті – Лада.

Адіті – Мати Світу.

Сар – цар, суті – суть, внутрішня основа.

Богиня Лада – мати світу, цариця суті, сенсу, основа мудрості, знання, мистецтва, краси, гармонії та красномовства.

Сарсуті з часом трансформувалося в Сарасваті.

70. Додола, Макоша, Мати Сира Земля, Покрова, Ушас, Леля, Доля, Дана

Додо́ла (додає, підтримує, наповнює) – додає (подає) благо як результат праці та соціальної активності. Дружина Перуна, подателька благополуччя, достатку, процвітання, удачі та щастя, приплоду, перемоги, завоювання, досягнення. Богиня родючості та любові, сім’ї, достатку й удачі, війни, битв і змагань. Співвідноситься з дощем, вологою, проростанням, теплом, любов’ю і ніжністю. Вважається однією з великих богинь Матерів (Рожаниць). Має також свій войовничий лик – Перуницю.

Мако́ша, Матір Сира Земля, Покрова – втілення життя і смерті, богиня родючості. Подателька благ і всякого природного приросту. Богиня-опікунка породіль, захищає й оберігає вагітних жінок, володарка людської долі й достатку, Мати Долі й Недолі, проявлена як Земля (Мати Сира Земля, Покрова). Дружина Велеса. Також проявлена у своєму руйнівному лику як Мара (Богиня смерті).

У́шас – богиня ранкової зорі, дружина Сур’ї-Дажбога.

Ле́ля – богиня закоханих молодих пар, любові, ніжності, романтичних стосунків. Наречена Ярила.

До́ля – богиня людського буття, що вплітає в життя людини світлі й темні нитки. Втілення божественного призначення і долі, донька Макоші.

Да́на – богиня річкових вод, очищення, наповнення вологою і силою зростання. Втілення плинності та сутність самої води.

71. Славлячі Праву

Арії, які дотримуються споконвічної Відичної Традиції (Витокивого Відизму), що прославляють Всевишнього і Вишній світ (Божественний Світ Прави) своїми праведними справами. Звідси поняття «арії славні», «слов’яни», «православні».

72. Святий Ясу́н

У Поконному Відизмі – свята людина, що досягла вищої стадії Ясни (сахаджа-самадхі), повністю, до фізичної смерті, звільнилася від бажань і карни. Звільнення (Мокша, Мукш(т)а) з кругообігу народжень і смертей, вічне перебування у щасті на Луках Сварожих є кінцевою метою життя у Відизмі.

Зазвичай душа досягає Мокші після смерті матеріального тіла. Але якщо людина очистить свою свідомість, то зможе зрозуміти, що вже вільна, просто усвідомивши Дживу (атму) і прийнявши цю свободу. Тих, хто досяг цього рівня самореалізації, називають Ясунами (архатами, дживанмукта).

73. Джи́ва

Божественний дух у людині та будь-якій живій істоті. Іскра Божа, атма, вічна, незмінна духовна сутність – основа душі, абсолют, що усвідомлює своє власне існування. Після пробудження людина сприймає себе як частинку Бога, Істинне Я – Дживу, Вище Я.

Досягнення Ясни (просвітлення, самадхі) – це повне з’єднання з Дживою, з’єднання зі Всебогом, вищий стан свідомості, входження у Святород (Свідомість Бога, Ануграха-шакті).

74. Перше та Вище

Всебог володіє найбільшим рівнем знань, сили, гнучкості, цілісності, ніж усі його прояви (частини). Тому прийняття Його волі, виконання свого призначення (дгарни) і взаємодія з Ним у цілому веде кожну душу до найвищого блага.

75. Пра́ва

Божественний світ (світи, рівні світобудови). Світ Всевишнього і Богів, втілення Раю, щастя, любові та справедливості. Славити Праву – означає жити чистим, благородним, божественним життям на Землі.

76. Учень

У відичній традиції вважається, що прийти до Всебога, досягти досконалості можна лише за допомогою набуття духовного вчителя – Волхва (гуру, лами). Майстер, який досяг Ясни (просвітлення) за допомогою вчення про Просвітлення (ярги, йоги), веде за собою і приводить до висот самопізнання.

У Слов’янському Відизмі (Відичному Православ’ї):

• Перша посвята – це Ім’янаречення, входження в Духовний Рід, Прийняття Віри-Віди і духовного Шляху.

• Друга посвята – Радення, духовне учнівство, друге народження, прийняття Шляху Ясни і Древа Прихистку. Тільки духовний учень вважається двічінародженим і може належати до варн відаючих, витязів і господарів. Без духовного вчителя всі залишаються трудівниками і непосвяченими, які лише стали на Шлях Віри-Віди.

• Третя посвята – Вогнищанство.

• Четверта посвята – Відагора.

Для арія бути духовним учнем і мати духовного вчителя дуже почесно, це все одно як мати батьків і взагалі народитися. Зв’язок учитель-учень (Самайя) триває все життя і часто проявляється в наступних втіленнях. Завдяки учнівству, через свого волхва учень отримує зв’язок із Всевишнім, Богами та святими майстрами минулого, може здобувати духовну мудрість від практик Гора-Ярги (гуру-йоги).

77. Карна

Багатозначний термін, що називає:

1. причинно-наслідковий закон, закон відплати – карма, тотожна долі, те, що доведеться прожити; відплата за минулі думки, вчинки та дії;

2. накопичений досвід душі в її минулих втіленнях і цьому житті. У цьому контексті найчастіше мають на увазі саме досвід негативний, за який людина відповідає в поточному втіленні якимись покараннями, стражданнями, обмеженнями. Іноді кажуть: «У людини погана карна». Тобто в неї багато кривд, гріхів, які вона принесла з минулих життів, за які вона зазнає страждань і різних неприємностей;

3. богиню Карну як прямий прояв Роду Всебога, призначений Всевишнім для опіки над розвитком усіх людей на планеті. Карна визначає кармічні завдання людини, їхній вибір і прояв у її долі, створює необхідні для навчання умови.

78. Басури

Душі, які не усвідомлюють своєї єдності зі Всевишнім і прагнуть йому протистояти, відмітають і не слідують Покону й Дгарні. Демонічні душі, асури, ракшаси, злі духи.

79. Ява

Серединний світ. Світ людей, місце, де душі багаторазово перероджуються, перебуваючи у Грі Життя, розвиваючи й удосконалюючи себе.

80. Нава

Нижній світ, світ першопочатків і первинної природної сили. Подорожуючи туди свідомістю, можна відновити внутрішню енергію та силу. Розрізняють Світлу Наву – Біледну (Білу) Сваргу (можна порівняти з чистилищем) і Темну Наву – Нараку (пекло).

81. Спаси, Предки, Вчителі

Спаси слов’яноарійські – це Мир Ману, Богумир, Дажбо, Рама, Арій, Колодій, Мамай. Боговдохновенні і богопроявлені душі (вітари, аватари), результат сходження Всебога (Богів) у людину, Великі Волхви-Вчителі, подателі і тлумачі Покону, Від і Повід.

Предки в Поконному Відизмі – це Предки, які досягають стану Ясни, стають святими, а потім проявляються в Божествах. Усі Рідні Боги – це великі, святі Предки. Можуть приходити у віданнях, станах – навчати, наставляти, захищати, допомагати.

Вчителі – духовні служителі, які досягли Ясни (просвітлення), Духовні Вчителі, Волхви, Го́ри Віди (гуру), визначальні носії Відичної Мудрості, основа варни Відаючих.

82. Світанок Сварожий

Період гармонії і світла, очищення і блага, який завдяки праведності, жертовності і духовним заслугам може бути створений силами Богів і людей навіть посеред Ночі Сварога (золоте вкраплення в калі-югу). Або особисте поле добробуту й успіху на знак подяки за праведність, дотримання Дгарни і духовні заслуги.

83. Посвяти, Обітниці, Обов’язки, Присяги і Клятви

Обрядові Обітниці та Обов’язки відповідають тим чи іншим Посвятам (рівням) і приймаються через Присяги та Клятви перед Всебогом, Богами та Предками, а також старшими – Вчителем, Відаючими, Батьками та громадою. Головна мета Покону – щастя людини на Землі й на Небесах. Тому арій славний, відист, – це вільна людина, вона добровільно бере на себе ті чи інші обов’язки, коли претендує на ту чи іншу Посвяту, Варну й Ашрам (уклад життя).

Прийняття Посвяти автоматично має на увазі життя відповідно до тих Обов’язків і правил, які вона передбачає для творення загального щастя: Істини, Блага і Краси. У разі внутрішньої або зовнішньої невідповідності Посвяту може бути знято. Людина сама може попросити зняти її, тоді вона звільняється від своєї Клятви (Присяги) і обов’язків, які вона передбачає.

Якщо людина просто не виконує обов’язків, тобто зраджує, хитрує, малодушує, то вона чинить велику кривду та отримує відповідну відплату від Божественного світу й людей.

84. Кон

Тут – те, що вірно, правильно, істинно й укладено Всебогом.

85. З голови й вуст

Сварог, проявляючись на Землі в образі Мира-Ману, дає життя людям із різних частин свого тіла. На зорі творення з його голови та вуст з’являються відаючі, з рук – витязі, зі стегон – господарі (весі), зі ступень – трудівники. Раси і народи також співвідносяться з варнами. У наступних переродженнях (рідше в цьому житті) кожен може піднестися і народитися у вищій варні та на вищому рівні усвідомлення.

86. Єдність Мою відаючи

Мається на увазі єдність (триєдність, Трисуть) Рода Вишеня, Світла Рода і Дива, Тобто все є Всебог, усі боги і люди – його прояви.

Трисуть – це Рід Вишень, Світло Роду (Веледуша) і Див.Найвищий триглав Роду Вевишнього, триєдність його головних і визначальних Сутей.

Род Вишень (Род-Рожанич) – споконвічна вища особистість Всебога, Його вища форма і сутність, яка може проявлятися будь-якою формою. Аналоги: Бхагаван, Махавішну, Махашива, Крішна, Хрішікешей, Нараяна.

Світло Рода – споконвічне, життєдайне, життєдайне неземне світло, що несе життя, яке випромінює тіло Всебога. Споконвічний принцип і джерело Всесвіття, першооснова всіх речей, усього сущого і несущого, першооснова світу, вічне і незмінне, яке розуміють як єдине, всезагальне, безпочаткове, нескінченне. Аналоги: Брахман, Абсолют.

Прямий прояв Світла Рода – Веледуша Рода. Духовна експансія Всебога, що пронизує весь матеріальний світ і включає в себе всі душі, духи. Основа всіх істот, Душа всіх душ, Наддуша. Синоніми в Поконі: Руштій-Пуруша, Сокіл-Род, Святород, Відогонь Свідомості, Світловогонь. Аналоги: Параматма, Вищий Атман.

Див – частина Рода Всевишнього у вигляді непроявленого буття, порожнечі (шуньї). Споконвічне Небо, непроявлена основа всіх ідей, прагнень, речей, основа всякого життя, Богів, людей і духів.

87. Триглав Вишній (Триглав-Троян)

Тілесний прояв (втілення) Рода Вишеня (Вищої Особистості Всебога) як Сварога (сили творіння), Перуна (сили збереження) і Велеса (сили руйнування зла). Вчитель усіх вчителів, наставник усіх святих, радарів і ярів (йогів). Втілення принципу Покона (цілісності, не двоїстості) і Мо́кші (звільнення) за життя.

Іноді Триглав-Троян (Триглав Вишній) уявляється як єдине божество з трьома головами (ликами). Зображається з коровою – символом Покону (Віди Прави), джерелом благодаті, мудрості й достатку, і 4-ма собаками (символом вірності та відданості) як проявом 4-х Від.

Символ Триглава – Трисила (тризуб).

Див. «Слово о Полку Ігоревім»: віки Троянові на Русі, відичні часи божої благодаті на Русі до примусового прийняття «нової віри».

88. Арії (ярії, ярі)

Витоково – світлі, сонячні, світлоносні, благородні, білі люди, арійські племена, носії Відичної Культури. Надалі – будь-яка людина незалежно від статі, національності та раси, яка будує своє життя відповідно до відичних принципів (арій славний).

Відизм – знання про закони світобудови – є основою будь-якого світогляду, традиції чи віри в усьому всесвіті. Таким чином, Люди Знання і Світла несуть відповідальність за напрямок розвитку Землі та вірну взаємодію зі Всебогом, Богами і Предками.

89. Радення Свароже

Дія (діяння) у творенні Світла (ра). Школа, вчення, лінія передачі Віди Покона для досягнення Ясни (просвітлення, світіння). Служіння Роду Всевишньому є спільне діяння Сварога, Лади, Богів, людей і Духів у творенні та підтримці Всесвіту через виконання свого Призначення (дгарни).

Духовне діяння, взаємодія людей з Горним (Вищим), Божественним світом через варна-ашрам, духовне життя, і дотримання своїх Обітниць.

Співналаштованість із Родом Всевишнім, служіння, пам’ять про нього – через колослово, молитву, обряди і духовну практику в ім’я творення ладу, добра, блага для суспільства.

Допомога і служіння Всебогу, Богам і Предкам.

Древо Прихистку і Ланцюг Учнівської Наступності просвітлених душ волхвів (гуру-парампара), носіїв Покону, Від і Повід (сампрадая і парампара).

90. Провідники Вогнища Родового

Варна Відаючих духовної спільноти Родове Вогнище, Провідники Духа, що ведуть до Всебога (священнослужителі, брамани). Загалом це Волхви – Вчителі, Наставники – Відуни, Жреці, Кудесники, Обрядодії. Духовними Провідниками стають після обряду Відагори та прийняття Служіння Рахма́нством: життя в духовній чистоті та зреченні (вайраг’ї) для подолання пут матеріального світу.

91. Служіння вірне

Усе життя відиста (арія славного, відичного слов’янина) – це служіння (злагодження), виконання свого Призначення (дгарна) заради особистого щастя (Ясна, Мокша, Насолода) і творення спільного блага роду, народу і людства. Служачи близьким, людям і суспільству, ми служимо Роду Всебогу, Рідним Богам і Предкам та отримуємо вище благо.

Служіння вірне передбачає чисте, віддане і натхненне виконання обов’язків своєї варни і ашраму, своїх обітниць і клятв. Це спільне творення суспільства любові та справедливості на землі, допомога Всебогу, Богам і Предкам, причетність і участь у місії свого Волхва-Вчителя.

Служіння – це прояв свідомості та енергії божественного Сварода (ануграха-шакті), праведний шлях накопичення духовних заслуг і спосіб досягнення Мокші та Луки Рода.

92. У Славі йти

Подолати і піднятися над тваринною природою тіла. Чисто і праведно виконуючи свою Дгарну, Обітниці, Клятви, здобути духовні заслуги, здійснити багато благих діянь і подвигів, духовних і тілесних. Завдяки цьому арій славний отримує Славу – визнання Всебога, Богів і Предків, знаходить вищі втілення, щастя, ясну, мокшу тощо.