СУТЬ ПЕРША: КАРБ ВІДАННЯ ВІРИ ІСТИННОЇ

Віра наша Істинна, бо Праву славимо,

З Праотцями йдемо до Ірію,

Всебога та Богів Вишніх тримаючись.

ТЛУМАЧЕННЯ:

1. Мир-Ману тихо промовив: Скажи, Род Вишень, Волхв-Учитель усіх Богів та людей. Чи вірно я розумію суть Істини?

2. Чи вірно, що Вища Всезагальна Істина лише одна і вона різною мірою проявлена ​​в усіх світоглядах, вірах та звичаях світу?

3. Так учень мій, ти правильно розумієш слова Мої. Всі вірування, як різні промені сонця єдині. Але відрізняються один від одного, висотою, яскравістю та силою дії.

4. Кожна віра, лише один малий крок у розвитку усвідомленості та мудрості душі. Лише одна сходинка на гору Віди Вищої Істини^*1.

5. Покон Рода Всебога й Віру-Віду, що з нього випливає, душі без безлічі втілень неможливо в одну мить усвідомити та осягнути.

6. Лише через народження множинні, у різних варнах, народах й породах, сходинка за сходинкою, рівень за рівнем, найбільш праведним та мудрим Ярга Покону^*2 відкривається.

7. До Мокші і Услади прямуючи, душа крок за кроком угору піднімається — віданням й мудрістю приростаючи. Тільки так найвища Ціль та Благо^*3 досягається.

8. Покон із конів-законів Прави складний, а кони ті – про те, як світ твориться. Він усі душі через колород втілень, через різні прояви Віри-Віди навчає.

9. Пояснюючи, чому все робиться так, а не інакше, як невидиме з видимим спілкується. Як душу Світлом Рода наповнювати, та вічно у благодаті перебувати.

10. Покон — джерело усіх вчень та вірувань. Він кони-закони буття та Істину Вищу тим праведникам відкриває, хто у множинності єдність бачить, а в єдності – множинність.

11. Вічна мудрість, тільки чистим, відданим та праведним душам дарується, хто серце своє — єдиному й багатопроявному Всебогу Предвічному віддав.

12. Тим, хто з Родом Вседержителем, через Яргу поєднаний^*4. Тим, хто почуття й бажання свої приборкав, тому собою і життям своїм володіє. Вони ні до чого не прив’язані – живуть у вічності та для вічності.

13. Відають яри-радарі^*5 такі, що для розвитку душі немає доброго чи поганого, а є тільки рух конів-законів Прави, які люди через служіння Всебогу^*6 — осягнути покликані.

14. Згідно з якостями та бринінням душевним, кожному з людей — Родом Всевишнім дано найбільш відповідне місце у світі.

15. Тому, у всякої душі дгарна особлива – доля, карна, уроки життя, відання, сила та досвід – які пройти, прийняти та осягнути потрібно.

16. Тому, шлях пізнання Буття, яким людина йде, –  для кожної душі особливий та неповторний.

17. Істинну Віру-Веду, Род Всевишній по Ланцюгу Наступності^*7 людям дарує. Окрім Дару Святого, ум людський^*8 сам, внаслідок мінливості своєї, — тисячі шляхів пізнання Всебога й душі вигадує.

18. Усе це взаємодія гунь^*9 — себе вірами різними, вченнями й світоглядами проявляє. Одні з них вгору – до розвитку та Світла ведуть, а інші вниз – до руйнування та Темряви.

19. У пошуку Всебога, себе та змісту життя —без Покону, Віди Істинної та Волхва-Учителя, який Ясни досягнув  — будь-кому помилитися легко. Через відання своє мале – біль та страждання великі пізнати.

20. Нерозумна душа^*10, Недолею чорною обплутана^*11, тисячоліттями, втілення за втіленням може з Яви у Наву блукати, не знаючи Істини Вищої й щастя Світів Прави.

 21. Відай, Ману! Все у Роді Всевишньому перебуває і має потребу існування свого. У ньому немає поділу явищ та речей на добрі чи погані, значні чи незначні.

22. Вседержитель, як Особа найвища, Веледуша і Див всеосяжний у собі все – єдине та множинне, проявлене та непроявлене – містить.

23. Тому він не ділить світ на потрібне чи непотрібне, на сутнісне чи не сутнісне, на початок чи кінець, на верх чи низ.

24. Людина ж, маючи ум розірваний та двоїстий^*12, може все в собі й довкола себе поділити та протиставити одне одному. Бо ясно не відає вона, що все тілесне – лише марево Майї^*13.

25. Це марево – просто течія Живи, яка з одного виду в інший перетікає. Тому не може ліва рука щось у правої відібрати, бо поєднані вони.

26. Відай, Ману! На рівні Духа й Тіла Всебога – люди різні. А в суті своїй – усі вони єдине ціле в тілі одному – роду земного, людського та Всевишнього.

27. Душа, яка не розуміє єдності цього – сама себе руйнує, від того страждає зело^*14. Оскільки думає, що світ такий самий недосконалий, як і роздуми її.

28. У всьому на Вседержителя дивитися^*15 повинні, про Нього думати постійно та Істині Буття Цілісного у Нього навчатися, мудрості Прави набиратися, щоб вічне щастя здобути.

29. Род Всебог – цілісний, і не має протиставлення у собі між духовним світом та тілесним, між буттям та не буттям. Бо Він вищий за все народжене й створене.

30.Тому немає віри вірної чи невірної, істинної чи неістинною. У всьому Дух Всевишнього перебуває, все злагоджено існує та має місце своє.

31. Таким чином, сказати можна, що річ кожна в середині Всесвіту знаходиться й слугує основою того, що оточує її.

32. Щоб пам’ятали про це завжди — Алатир, як знак карбований^*16, на грудях носіть, щоб відали суть Істини — Дживу Рода Всевишнього^*17 у серці своєму.

33. Мир-Ману сказав: усе так, о Всевеликий і Всеблагий! Але для яснішого розуміння ступенів Віри, розкажи повніше про різні види її. Щоб ясно відати^*18 й до вищого Віданню учнів спрямовувати!

34. Тут же спалахнули тисячі сонць, і в просторі миттєво проявилися лики мільйонів Богів, ще мить — і все розвіялося, як туман під час вітру.

35. Рухом брів, мимохідь явивши єдність та множинність свою, мовив Род Всевишній: —Хай буде почуто! — і почав прорікання своє.

36. Головна мета кожної душі у Яві — це розвиток безкорисливої любові до Всебога й повернення в Обитель Мою^*19 — у свободі, мудрості й силі.

37. Як батьки дитя своє на навчання відправляють, щоб навчилося воно знанням корисним та стало людиною більш знаючою, так і Я душі в світи тілесні посилаю.

38. Щоб у Яві, через досвід проживання тіла, розкрили вони в собі досконалу мудрість Вищої Істини^*20, кони світотворення й суть свою.

39. Сходи в Небо мають багато сходинок. І на кожній сходині розвитку душі — є своя ціль, знання й радення певні.

40. Досягнувши цієї цілі, може людина вище піднятися, якщо чистота й праведність її були примножені. Або впасти, якщо душа брудом кривди й карни обліплена.

41. Через втілення численні, від праху земного, рослини, тварини до рівня людини піднімаючись, у душі — ріст усвідомлення відбувається.

42. Тому віра людей від гуні залежить, яка в них найбільше проявлена. І тих якостей природних, які вона створює. З якого витоку^*21 душа живиться, такою і є віра її.

43. Є шляхи пізнання, що на невіданні, пристрасті чи благості творяться. В той час як Шлях Істини завжди вище гун проходить, вище благості й усіх протилежностей.

44. На гору Вищої Істини лише Яргою піднятися можна, самоприборканням та відчуженістю від мирського, священними станами і щоденним раденням.

45. У перші рази проявлення на рівні людини, свідомість душі ще тваринними потребами наповнена. Це рівень темряви невігластва, невідання й нерозуміння світу.

46. Витокову істинну суть душі своєї в затьмаренні позабувши^*22, неосвічена людина думає лише про задоволення тілесне.

47. Благонравність і праведність — для душі такої дрімучої, як небо для крота, щось незрозуміле й неіснуюче. Те, що навіть бачити нічим.

48. Головна ціль її — здійснити тілесні бажання свої. Тому живе така людина насильством, кривдою й неправедністю, обманом та чаклунством темним.

49. Немає у неї розуміння єдності всього сущого. Замість Всебога, вірять люди такі в бхутів і претів^*23 — духів різних та природні сили руйнівні.

50. Їх шанують і прославляють, пожертви криваві приносять. Живуть люди такі простодушністю й простосердністю. Або ж злобою й заздрістю, жадібністю, підлістю й хитрістю.

51. Невігласи й невідаючі люди — поводяться як діти малі, невигадливо й нерозумно. І водночас дуже хитро й підступно.

52. Не викоренивши у собі нахилів, що залишилися від втілень тваринних, такі душі ницість, підлість, жорстокість і неправедність проявляють.

53. Заради задоволення своїх бажань безчесних і темних, звертаються вони за допомогою до створінь низьких – ракшів^*24, бхутів й претів.

54. Згодом усе високе – з низького виростає. Тому через певну кількість втілень, можуть душі з темряви невідання – на рівень пристрасті піднятися.

55. Коли настає така пора, мають вони прагнення вже не тільки про себе думати, але й за родину та близьких піклуватися.

56. На цьому рівні усвідомлення головною своєю ціллю люди лише благо для родини бачать. Душі такі — починають більше про батьків, дітей і нащадків своїх дбати.

57. Тому створюють вони різні вірування, пов’язані з ушануванням Пітарів^*25 — духів Предків і того світу, де вони перебувають.

58. А з часом із Предків — Богів для себе творять, або вірять у тих чи інших Богів, як у родичів своїх небесних.

59. Не відаючи, як із Мира-Ману людство було проявлено, Богів розпорядників й опікунів — як прямих родичів та творців сприймають.

60. Настанови справжніх Батьків Небесних,  забувши чи не пам’ятаючи –  самі собі щось придумують. Як діти маленькі, кожного, хто з ними грається — за батьків вважають.

61. Взаємозв’язку й взаємопідтримки речей та явищ не бачачи, душі такі лише про тілесне, про себе чи рід свій дбають. Це віра в гуні пристрасті.

62. На цьому ступені пізнання Істини, люди вважають, що їхнє життя повністю від предків та їх місцевих божеств залежить. Тому їм свято вклоняються й підтримки в усьому очікують.

63. Боги, яких вони називають предками — головне для таких людей нерозумних. Бо  рахують вони, що предки рідні, завжди й в усьому будуть на боці роду свого. Навіть якщо віряни такі – кривду творять.

64. Не маючи усвідомлення цілісного та всеохопного, на рівні пристрасті — родинність вважається більш важливішою, ніж праведність.

65. Єдності сущого у Роді Всебогові не відаючи, можуть такі люди Предків і Богів різних закликати, аби допомогли у іншого роду щось відібрати.

66. Аби дали перемогу в суперечці неправедній, щоб безчинства їхні пристрасні підтримали або благословили – завдяки зв’язку родинному, земному і небесному.

67. Хибно мислячі люди,  можуть із  пристрасті – зло творити. Світ і природу руйнувати. Душу карною обтяжуючи, кривдами — собі шлях у Темну Наву прокладати.

68. Це час отроцтва і юності душі. Без Віди Покону,  у пристрасті перебуваючи, люди світ на протилежності ділять, та вірять лише у силу.

69. Вірять у те, що всі душі постійно воюють і протистоять одна одній, народи з народами, а Боги з Богами. І немає нічого спільного між ними.

70. Мислять вони, що для свого щастя завжди потрібно в когось щось відібрати чи захопити. Тому насильство, вбивства і кривди тяжкі учиняють.

71. Жадібність і прагнення заволодіти чужим добром — можуть називати боротьбою за віру. Так богомільністю своєю спотвореною, усі кривди свої виправдовують.

72. Серед людей пристрасті є такі, що з самолюбства й гордині тапи суворі^*26 творять — заради самозвеличення, пошанування загального чи похоті подальшої.

73. А є ті, що багатством і величчю хизуються. Удавано вірять і жертви брехливо й нечисто приносять, думаючи лише про владу й вплив свій.

74. Не дотримуючись святих обрядів Відичних, загрузнувши в жадібності, гніві, марнославстві й гордині — такі люди до смерті йдуть.

75. Думками, бажаннями й діями своїми — Нараку в собі ж і відкривають. А внутрішнє – зовнішнє творить, та притягує зовні те, що у середині вжє є.

76. Відай, Ману! Хіть, гнів і жадібність для будь-якої душі – це згуба. Хай учні твої, Шляхом Істини слідуючи — завжди відкидають їх.

 77. Недостатньо просто вірити чи відати. Потрібно постійно себе через самоприборкання розвивати. Яргою Святою  — зерна Правди в душі своїй зрощуючи, до Свободи вивищуватися.

78. Той, хто живе з примхи пристрастей своїх, не може бути чистим та праведним. Ніколи не досягне він — ані досконалості, ні щастя райського. Бо Врата Прави для нього зачинені.

79. Хай то великий жрець чи цар, купець чи вчений, священник чи зоревід, жебрак чи багатій — усі повинні дотримуватись правил Покону, його Від та Повід. Лише тоді відкриється їм Свобода й Услада найвища.

80. Невігластво й надмірна пристрасть у розумінні Всебога та суті своєї, завжди до кривди і страждань призводить. Але відсутність віри, навіть найнижчої — убиває.

81. Через злочини свої, душі можуть хворими або нещасними людьми багаторазово народжуватися. Знову у тварин втілюватися або в Пекельні світи йти.

82. Божа Справедливість у тому, щоб через тяжкі втілення, муки й страждання різні — душі такі, карну свою очищали. І щастя буття вищого здобували.

83. Як відплата, люди завжди отримують те, що для Всебога та інших душ творили. За добро – добро сторицею приходить, а за зло – Справедливість.

84. У пристрасті знаходячись й прагнучи отримати силу того чи іншого Бога, Святого чи Предка – вони звертаються до нього по його силу.

85. Якщо є усвідомлення, що всі вони —частина Мене та в Мені, то це — добро й благо. Але через мале відання своє, вони виокремлюють їх від інших та суворо протиставляють їм.

86. Часто у пристрасті своїй пожертви й моління  возносять, міркуючи, що так допоможуть своєму окремому Богу  проти інших Богів боротися, чорними їх називаючи.

87. Відай, Ману! Той, хто пристрасно поклоняється Богу своєму родинному, а інших за їхню віру утискає або вбиває, той поклоняється лише — бісам і басурам. Яма і Карна вже йдуть за ним.

88. Втілення за втіленням народжуючись, душа більш праведною й благосною стає. Окрім себе й сім’ї, починає дбати про народ, державу й навіть усе людство.

89. Це рівень благості. На ньому люди починають до Раю прагнути потрапити. Та все ж, вони ще себе не з душею, а з тілом ототожнюють.

90. Ранком Сварожим усі душі благі й витоково Покон відають, Ясною душу розвивають та  для усього людства єдину та багатопроявну Віру-Віду Прави мають.

91. А підчас Ночі Сварожої – більшість людей не Рода Всебога, а свій ум слухають, тому шлях свій знизу —  з невігластва починають.

92. У Яві — колородом обертаючись, з ростом усвідомленості, настає пора, коли душа починає про Праву, свій духовний дім згадувати. Так вона до благості приходить.

93. На рівні благості люди починають усвідомлено різним Богам поклонятися. Когось із них для себе головним обирають та возвеличують, але так і не відають їхньої єдності у Роді Всебогові.

94. Як нагороду за своє поклоніння — на Небесах вони прагнуть утіх тілесних, так і не усвідомивши суті розвитку духовного. Тому ці три рівні — тілесними та низькими вважаються.

95. Відай, Мир-Ману! Той, хто Богам різним служить — творячим, зберігаючим чи руйнуючим, хто з вірою й натхненням поклоняється їм — той насправді лише Роду Всевишньому поклоняється.

96. Усі їхні молитви, пожертви й сподівання приходять до Мене, єдиного і багатопроявного, багатоіменного Рода Всебога, Бога усіх Богів, прародителя усіх Всесвітів та усього Світотворення.

97. У Ніч Сварожу — за відсутності істинного відання єдності Всебога — люди самі себе заплутують^*27. Бо за думкою й бажанням душа прямує — про що думають, з тим й поєднуються.

98. Хто поклоняється духам і привидам — після смерті тілесної до них йде. Хто поклоняється предкам — відправляється до предків.

99. Хто славить Богів, їхньої єдності у Всебозі не відаючи — народжується серед тих Богів, у їхніх множинних світах, що руйнуються^*28.

100. Душі, затьмарені Майєю, Карною й Внавою, збиті з пантелику Ніччю Сварожою — до світу тілесного або нижніх світів Прави прив’язуються.

101. Відай, Ману! Всесвята суть Віри-Віди Прави — в осягненні Вищої Істини Рода Всебога, конів-законів Прави, розкритті у собі праведності, свободи, любові й прийняття до всіх живих істот.

102. Так рівно й чисто діяти треба — завжди. Незалежно від обставин, по відношенню до всіх, а не лише до рідних та близьких.

103. В усі часи, в основі Віри Істинної — єдність із Родом Всевишнім заради спільного блага.  Дотримання Кону, розуміння єдності сущого, любов, служіння та Ярга саморозвитку.

104. Істинна Віра-Віда завжди на благості будується, та вивищенні свідомості — вище трьох витоків буття. Це піднесення – Яргою твориться.

105. Ярга — це ярий і прямий шлях до Всебога й Світла Прави, через служіння й саморозвиток. Його Всевишній – усім душам, в усіх світах, через Покон та його Віди дарує.

106. Радення Яргою — неспокій розуму стримує, дає силу — почуттями й тілом оволодіти й із Родом Всебогом всеохопно поєднатися. Ярга душу й тіло зцілює та від будь-якого страждання звільняє.

107. Той, хто Яргою свої почуття приборкав, хто Всебогу серце своє віддав і щиро поклоняється — єдиному й багатопроявному Всевишньому Прародителю, той буде зі Мною, на Луках Рода, у вищій Праві в щасті вічному жити.

108. І навіть якщо душа його не повністю очищена, недостатньо мудра й вільна від затьмарень, — завдяки її щирій любові до Мене й служінню людям — Я вивищу її.

109. Без сумнівів, чекають її Луки Рода й життя найщасливіше та найблагіше. Бо хто праведний — серед неправедних, хто чистий серед нечистих — той гідний найвищого Блага!

110. Мир-Ману сказав: — О Володарю володарів, ти розповів про нижчі прояви віри. Розкажи мені про Яргу та вищі рівні Віри. Про те, як істинно чистими й праведними стають.

111. Істинна Віра — це суть Віда, знання про те, як душу свою розвити й вивищити, як істинно до єдиного й багатопроявного Вседержителя, у коні недвоїстості прийти.

112. Відай, Мир-Ману! Людина, що прийняла Рода Всевишнього, вже не повинна окремо вклонятись тимчасовим і смертним істотам — Богам, Предкам й Духам.

113. Кожен, хто віддав своє серце Роду Всевишньому Вседержителю й доручив душу свою Його опіці, більше ні перед ким не має жодних боргів чи зобов’язань.

114. Він очищається від будь-яких клятв, обітниць й обіцянок. Перед Богами, мудрецями, народом і родичами — втілення теперішнього або минулих, та навіть перед людством у цілому.

115. Приймаючи Яргу Покону та його дгарну, людина стає на шлях Свободи й Вічності, вищої Мокші та Услади. Очищаючи душу та божественність у собі розкриваючи, вона готується до Яснобуття і Ясносвіту^*29.

116. Така душа через Волхва-Учителя істинно стає Моїм Сином чи Донькою. Крок за кроком наближаючись до Вічної Обителі Всебога, приймаючи допомогу й підтримку ликів та проявів Моїх^*30.

117. Відай, Ману! Якщо є висока Віра-Віда та Жива-Ярга, отже, буде й Сила. Відтак, якщо потрібно — Духи й навіть Боги малі, служитимуть такому яру й кудеснику.

118. Під керуванням праведним, людини відаючої, для творення блага, будуть вони як друзі – помічниками й підтримкою. А не ярмом^*31 над душею нерозумною.

119. Предків також потрібно свято шанувати й славити — у дні поминальні. Прагнути бути гідними їх, та на допомогу й підтримку кликати, коли потреба  праведна й доброчесна.

120. І завжди пам’ятати ясно, що вони — частина Веледуші Моєї, й самі по собі не існують. А продовжують жити й втілюватися у Світах Вищих, Дгарну й служіння своє виконуючи.

121. Богів також можна і потрібно славити, серцем при цьому усвідомлюючи, що всі вони — лише прояви та грані Рода Всевишнього. Що для підтримки загального блага –  Всебогом створені й поставлені.

122. Усі вони є проявами й ликами Рода Вседержителя. Через них люди до Верховного Ішвари^*32 звертаються, справи чи необхідність певну вирішуючи.

123. Як Род Вишень, особою Верховною я на Землю схожу, як Триглав-Троян проявляючись, або окремо – Богами Вищими.

124. Боги Вишні – це образи й прояви Мої найстарші, і водночас Я вищий за всі ці лики, образи й будь-які прояви тілесні.

125. Ясно відай, Мир-Ману! Відмінність Рода Всевишнього від звичайних живих істот, людей, Богів і Предків полягає у вічності, всеохопності, цілісності та недвоїстості.

126. Я водночас маю — особистісну і безособову природу. Як Всевишній Я можу проявитися в образі будь-якому і не мати жодного образу.

127. Це означає, що Я існую як Божественна Особистість — Род Вишень, можу проявлятися і мати якості, певну зовнішність, бажання, ім’я й назви різні.

128. І водночас Я існую як безособова сила –Світло Рода, Чисте Світло Свідомості, Святород і Руштій-Пуруша, що пронизує собою й втілює в собі все Творення.

129. До найвищого рівня Віри людина завжди приходить через Віду й Яргу. Без Ярги, самопізнання, самообмеження й саморозвитку не може бути високої, Істинної Віри-Віди Прави. Як – дня без сонця.

130. Коли душа починає початкову суть свою згадувати — тоді вона Ярги Покону гідною стає. Через Волхва-Учителя, Істинну Ціль^*33, Шлях і спосіб пройти його — здобуває.

131. У цю пору в людини народжується розуміння ясне, що вона не тіло плотське, а душа вічна. Душа, що з тіла в тіло переходить та перебуває в Яві для піднесення істинного^*34.

132. Із глибин єства, зі сну й рабства затьмарення^*35 свого повернувшись, для безкінечного щастя душі пробудженій —  вічність необхідна. А не якась віра простецька чи звичай низький.

133. Прагнення до вічності не може бути задоволене духами, предками або Богами. Тому виникає потреба щирого звернення до Рода Вседержителя.

133. Без високої Віри-Віди, натерпівшись від свого невігластва, від пристрастей намучившись — душа починає жадати істинного спасіння від болю й страждань.

134. Тоді вона до Святої Прави прагнути починає. Миру й спокою бажаючи, Звільнення і вічного життя райського.

135. Після незліченної кількості народжень та смертей, душі набридає вічна боротьба й неспокій, мінливість й недосконалість серединного світу.

136. Людина бажає вийти за межі Яви, у світи вищі, у вічність — піднятись. Це — вищий прояв мудрості розуму й Віри, бо тоді, людина істинно до Всебога звертається.

137. Це — початкова сходинка істинної Віри-Віди, наближення до чистих і високих стосунків людини з єдиним і багатопроявним Родом Всевишнім.

138. Знаходячись на цьому рівні свідомості та відаючи всеохопну силу Рода Всевишнього, люди більше бояться й підкоряються, аніж люблять Всебога.

139. У той час як Род Всевишній чекає прояву щирої та чистої любові. Хоче бачити й відчувати глибоку зацікавленість у пізнанні Всебога, безкорисливому служінні й прагненні до єдності.

140. Відай, Мир-Ману Свагура! Я не розкриваюсь душам нерозумним або недостатньо чистим. Навіть коли праведників оберігаю й підтримую – Я їм не розкриваюся.

141. Тому на рівні цьому, люди часто сприймають Мене як Силу Безособову. Як Вічне Світло — Світло Рода, Брахман-Святород^*36, певний Вищий Розум або Вищу Свідомість без втіленого образу.

142. На цьому щаблі Віри-Віди люди можуть у світову порожнечу безбожно вірити, у загальне світло, вселенський розум, самосущу живу або щось інше.

143. Деякі, творячи різні глибокі радення, навіть тапу й яргу — роблять це нерозумно, не про Всебога, а здебільшого про тіло й красу свою піклуючись.

144. Усвідомлено чи через нерозуміння, они  не приймають або відкидають Мою Особистість Верховну. У тому числі і Богів — прояви Мої, й навіть Предків своїх.

145. Такі люди щиро прагнуть до вічності, але без Всебога. Без визнання й прийняття Його усім серцем своїм, смирення та поклоніння праведного.

146. Вони можуть сприймати Всевишнього лише як джерело здійснення бажань своїх. Через собь свою, не усвідомлюючи при цьому Загального Замислу^*37 та врівноваженості речей та подій.

147. Заплутавшись у своїй душі та розумінні світу, такі люди знову й знову в колород повертатимуться. Щоби карну свою прожити й істинно свідомість піднести.

148. Водночас є й істинні праведники, які присвятили себе Безособовому прояву Моєму. Тому, що почуттями не досягається.

149. Вони Яргою служать Диву, Світлу Рода Всебога або Святорода – Чистій Свідомості. Мені – споконвічному, усюдисущому, непроявленому, всеохопному, незмінному й правічному.

150. Відкинувши пристрасть і гординю, наповнені любов’ю, служінням і працею для блага всіх живих істот — вони благі й праведні.

151. Без опори на Мою Особистість, Образ або проявлення, їм дуже важко, але й такі яри також приходять до Мене, в Мою Вічну Обитель.

152. Завдяки зростанню усвідомленості, кожна душа ще вище у пізнанні Всебога піднімається. І з часом, починає Рода Всевишнього як Веледушу — Душу усіх душ сприймати.

153. Веледуша — це особистісний прояв Рода Вседержителя. Вона перебуває в серці кожної істоти та у кожній неподільній частці усього Світотворення.

154. Джива у серці — це прояв Веледуші та Світла Рода Всевишнього. Це краплинка Духу, яка вічно у єдності з океаном Духу-Душі Прародителя всього сущого перебуває.

155. Для того, щоб кожну живу істоту підтримувати — благом, любов’ю і світлом наповнювати, Род Вседержитель Себе всередині усього проявляє.

156. Завдяки цьому, у своїй безлічі образів — життя існує. Із серця всіх живих істот Род Праджапаті^*38 — на все Світотворення зрить, усім керує, все бачить та за всім спостерігає.

157. Проявлення Всебога як Веледуші є більш вищим та  важливішим, аніж Світло Рода, Брахман-Святород. Це особистісний прояв Його як Руштія-Пуруші та Сокола-Рода.

158. Кожна людина, осягаючи мудрість життя, з часом приходить до пізнання Духу Рода Всевишнього в серці своєму. Але досягти єдності зі Всебогом можна лише під опікою того, хто вже досяг цього.

159. Відай, Ману! Кожному, хто прагне Шляхом Істинної Віри-Віди йти — потрібен істинний Учитель Духовний — провідник у безмежне. Той, хто істинно приведе до Мене, Рода Всебога.

160. Щоб Дживи досягти, потрібно вірне й ясне відання Ярги. Радення постійне й саморозвиток натхнений під проводом Волхва-Учителя й Наставників досвідчених^*39.

161. Завдяки Ярзі, коли свідомість у священних станах до Дживи наближається, яр починає чути голос Всебога в серці своєму. Це розкриває в ньому досконалості^*40 різні.

162. Така душа може передбачати майбутнє або бачити минуле, думки людей читати, по повітрю, вогню або воді ходити, або дива різні творити.

163. Уся сила, мудрість та знання яра такого праведного — із самого серця йдуть. Від Мене — з Дживи його. Бо будь-яка святість, диво чи зцілення —  це завжди прояв Духу Рода Всевишнього.

164. Тому кожен праведник істинний, той хто душею й думками чистий, хто тілесне приборкав^*41 і Кону досяг — може зі Мною в серці своєму говорити.

165. Яри й радарі такі — здатні Всебога, Богів, духів та предків навколо себе у світі Явному бачити. Та через володіння Яргою — завжди в радості й щасті перебувати.

166. Відай! Завдяки присутності Рода Всевишнього в серці кожному — можуть усі люди Божу благодать прийняти і Живою Святою наповнюватись, якщо чари свої відкриють^*42.

167. На найвищому рівні Віри-Віди людина готова не лише до пізнання конів–законів Прави. Не лише прагне до Мокші й Услади, але понад усе бажає пізнати Мене — Верховний Лик Всебога, таким, яким Я істинно є.

168. Род Вишень відрізняється від Веледуші тим, що Він перебуває не в чомусь — душі, істоті чи явищі, а тим, що Він є всім цим разом узятим.

169. Веледуша — втілює і несе волю Всебога в світи Прави, Яви й Нави, Соколом Родом, Пурушею всеохопним^*43 і Світлом Рода в образах і тілах різноманітних проявляючись.

170. Тоді як Верховна Особистість — це і є Сам Род Всевишній Вседержитель, таким, яким Він є у Себе вдома, у Вищій Обителі блаженства й щастя.

171. Щоб досягти найвищого рівня Віри-Віди та Божественної чистоти усвідомленності — душі потрібно додому, на Луки Рода повернутись^*44, до Раю всіх раїв.

172. Тут Я проявляюся не як Світло безособове, а як вище втілення Всесвятої Верховної Особи Рода Вседержителя. Так, як ти споглядаєш Мене зараз!

173. Мир-Ману простягнувся у повному простиранні^*45, а Род Вишень продовжив. Через Великодушу і Дживу як її прояв у серці кожному, Я підтримую зв’язок із душею і всіма світами.

174. Завдяки цьому таїнству Всебог вічно перебуває у Себе вдома, у Своїй Райській Обителі, і водночас у всіх тілесних світах, істотах та явищах.

175. Взаємодія зі Мною як з Всеособою, Веледушою та Силою Животворною, вміння досягти Ясни, Мокші та Услади — це і є Жива-Ярга свята^*46. Ярга — у єдності й багатопроявності радень різних та назв своїх.

176. Відай, Мир-Ману! Усіх тих, хто всі свої дії істинно Мені присвячує, тих, для кого досягнути Мене через — це найвища мета, Я з любов’ю оберігаю і завжди винагороджую.

177. Усіх, хто любить Мене, служить Мені і тих хто повністю віддався Мені — Я, Род Всебог, вічно з болота невігластва і пристрасті рятую, від болю та страждання звільняю.

178. Усіх, хто з глибокою вірою вклоняється Роду Всевишньому, хто через священні стани у Ярзі зі Мною поєднується — Я ще за життя возвеличую. А після — з колороду Яви, до життя вічного в Праву веду.

179. Хай учні твої, всією силою Ярги своєї зосереджують думки на Мені. Хай увесь розум, волю та ум свій до Рода Всебога постійно спрямовують — і тоді вони будуть у Мені та зі Мною на Луках Всевишнього.

180. Через стани Ярги, зв’язок священний укріплюється. І можуть яри — чиє серце всеправедне — Мене, Рода Вишеня, як Лик Верховний, істинно споглядати.

181. Спонуки душі такої, повинні бути світлі, як сонце вранішнє, а сама людина сповнена безкорисливої любові до Всевишнього, Істини, Краси і творення Блага для усіх душ.

182. Відай, Мир-Ману! На найвищому рівні Істинної Віри-Віди людину не повинно цікавити ні особисте спасіння, ні духовне самопізнання, чи навіть Свобода.

183. Усе, чого вона повинна бажати — це лише вірно та чисто служити Роду Всевишньому. Своєю дгарною приносити Йому щастя, перебувати в Коні й творити любов — а це і буде Ярга, Джура-Ярга^*47.

184. Повне звільнення від самолюбства й користі, щира любов до Всебога веде до творення особистих стосунків з Родом Всевишнім. Завдяки цьому, повна Мокша й вища Услада легко досягаються.

185. Мир-Ману, підійнявшись із повного простирання, сів у поставу готовності учня, здійняв руки у намисто^*48 й став благати.

186. Як синові своєму, скажи, Всеотець Богів і людей, Учителю всіх учителів, Верховний Лик Рода Всевишнього, як у Карбі Покону все це висловити, які слова про Віру сказати?

187. Речи дітям й нащадкам Моїм, люблячим Мене, і людям з серцем відкритим:

«Віра наша Істинна, бо Праву славимо, з Праотцями йдемо до Ірію, Всебога і Богів Вишніх тримаючись».

188. Істинна Віра-Віда Прави — це шлях вищого розвитку душі, досягнення повної єдності з Родом Всебогом, а через Нього — з Богами, Предками й усім сущим.

189. Істинна Віра-Віда завжди через єдність чотирьох видів Ярги^*49 твориться. Зливаючись в єдине ціле, вони неодмінно приведуть до Мене. Завжди у цьому будь твердо впевнений.

190. Ярга — це безмежне щастя, любов і блаженство, яке через всеосяжне пізнання Буття, Святого Покону та  зрощування у душі 16 Зерен Божої Правди твориться.

191. Цими Зернами Я називаю: Істину, Любов, Справедливість, Праведність, Мир, Ненасильство, Служіння, Чистоту, Відповідальність, Вірність, Волю, Самообмеження, Совість, Саморозвиток, Благочестя й Набожність.

192. Усі душі вільні, і тому, потрапивши в Яву, мають свободу вибору — пам’ятати про свою суть або забути, впасти в невігластво або у пристрасті буянити.

193. У всіх душ завжди є вибір — або бути істинно з Родом Всебогом у духовній єдності, або спрощено вірити чи не вірити. Світ, себе та життя — лише зовнішньо й тілесно сприймаючи.

194. Водночас потрібно ясно відати, що ті душі, які жили у благості й творили загальне благо, після смерті, як нагорода  — у Праву, у світи вишні піднімаються.

195. Ті, що жили у пристрасті — знову в Яві народжуються, аби карну свою й кривду прожити. А ті, хто в невігластві жили — у Яві хворими народжуються, у тіла тварин йдуть або у пекельні світи Нави.

196. Все існуюче, та неіснуюче в Роді Всевишньому живе та має необхідність буття свого, мету, час, спосіб прояву та плід діяльності.

197. Як Праотець праотців у великій милості Своїй — Я усі душі люблю та приймаю. Усі люди потрібні, і кожен — місце й призначення своє вище має.

198. Будь-яка душа піднестися може, а може на місці в Колороді тупцювати або ще нижче падати. Перед кожним втіленням у Яві – усі вони добре знають про це.

199. Тепер, Ману, ти глибше зрозумів, чому одні люди вірять у Духів і Предків, а інші — в багатьох Богів, у Безособове втілення, або у єдиного Рода Всебога.

200. Всеалатир Святий — Гора Віди одна, а шляхів багато. Є й такі, що пристрасно вірять у те, що лише їхня віра єдина й істинна, й святості інших шляхів не визнають або взагалі в Мене не вірять.

201. А ще є такі, що шлях до Всебога служінням правителям або самим собі підміняють, або про багаторазове втілення не знають та до Ясни не прагнуть.

202. Від невідання та обмеженості такої — вони біль, страждання й великі кривди для людини, роду, народу й усього людства творять.

203. Відай, Мир-Ману! Лише сама людина може себе возвеличити або принизити, звільнити чи в рабство віддати. Бо вона сама собі — найкращий друг, і немає гіршого ворога для неї, ніж вона сама.

204. Той, хто до Істини і Вищого дійсно прагне — має яром усвідомлено стати. Аби Яргою натхненно себе розвиваючи  —  істинно рдіти, вірити й відати, та вищої Прави  досягнути.

205. А той, хто досяг вершини гори Віди й у Ясні з Родом Всебогом поєднався — покликаний припинити діяльність мирську. Повністю на діянні духовному зосередитися, й перебувати свідомістю в Мені — корінь і крону поєднуючи^*50.

206. Як у людини є призначення своє особисте, так і у народу воно є — у Вірі його проявлене. Без виконання своєї дгарни — народ гине й розпадається, як дерево без стовбура свого.

207. Чужа, хибна, низька чи невідповідна віра для того чи іншого народу – не є істинною. Вона його власну рідну віру-звичай відкидає та подалі ховає.

208. Не рідний духовний шлях — держави руйнує, народи по різних краях розсіює, варни й роди винищує, родини розриває, та навіть людину окрему – губить поступово.

209. Рідна віра-звичай народу — це сила його. А чужа чи невідповідна — це так якби замість собаки — кішку на полювання брали, а гончу замість кота — мишей у будинку ловити змушували. Безладдя виходить.

210. Коли ж народ свою рідну Віру, йому Всебогом дану— відкидає, він дгарну свою втрачає. І тоді не може він сам себе знайти, та щастя й успіх на Землі здобути.

211. Без рідної віри, спорідненої, споконвічної, властивої йому — народ не може створити своє життя самобутнє. Бо немає тоді у нього рідного зв’язку з Небом та не відає він Шляху свого.

212. Вища Істина й Покон — Першовіда завжди одна, а Від та Вір може багато бути. Кожному народові вона Всебогом та Богами Вишніми дається, та водночас людьми твориться, як щось своє особливе та притаманне.

213. Усі щаблі зростання та піднесення до Істини Всеохопної — через різні віри і світогляди, втілення за втіленням, треба чисто й щиро пройти. Відаючи, що усі безліч стежок у одну вершину зливаються.

214. Яка б не була віра у людей – усім Покон та Ярга потрібні, як Віра-Віда Прави. Єдина та багатопроявна – Божа, Свята та Споконвічна.

215. Усі віри істинні та вірні, але відповідного рівня розвитку душ. Тому, те, що молодим душам підходить, для старших —  забави дитячі.

216. Чужий духовний шлях — не лише марне проведення часу, а часто й рабство добровільне. Що на сотні років розвиток багатьох душ зупиняє, та  до занепаду свідомості веде.

217. Істинність Віри-Віди Прави в тому, що вона вчить не хибну собь^*51 свою слухати, людським умом сотворену, а Всебога у сердці своєму.

218. Самостійно, через стани Ярги і розум, з єдиним та багатопроявним Родом Всевишнім потрібно поєднуватись. Через саморозвиток – силу й Свободу свою творити.

219. Яргою зі Всебогом через Дживу у серці поєднавшись, світ любіть, дгарну виконуте, вірно й віддано Роду Рожаничу   –  Верховній Особі служіть. 

220. Тим са́мим, самим собі допомагаючи, волю Вседержителя виконуйте, бо Він і є основа всього та Істина Вища, що вас до загального блага й краси веде.

221. Відай Мир-Ману, і людям передай — усі душі в Дусі Рода Всебога поєднані. На рівні Веледуші Всевишнього — всі люди єдине Ціле, сам Род Вседержитель.

222. На рівні душ, усі Боги й люди — на Небі й на Землі — брати та сестри. Ви в Майї, в тілах різних, в Гру Життя^*52 граєте для саморозвитку й вдосконалення духовного.

223. Якщо людина Яргою — розум, почуття і тіло приборкує, у серці своєму з Родом Всебогом поєднуючись, у Коні перебуває, і істинно закони Прави відає — вона завжди щастя і радість у житті отримує.

224. Істинна Віра-Віда для будь-якого народу – це Ярга, шлях піднесення душі. Це стезя Прави^*53 й шлях Ясни, Свободи та єднання з Родом Всевишнім, що Поконом, його Відами та Повідами народжується.

225. І водночас — це його істинна Рідна віра-дгарна. Та, що була за волі Сварога й Лади, його народові Богами  дарована, при розділенні духовного тіла Мира-Ману.

226. Я, Род Всевишній, тобі, Мир-Ману, та усім нащадкам твоїм, усім душам на Землі, аріям славним, русам благим, як Шлях Істинний Вищий — даю Віру-Віду Прави.

227. Істину Святу з серця Мого, ту, що вище усіх гун, мудрість не від розуму людського чи недомислення Ночі Сварога.

228. Це Вічний Святий Кон-Закон Прави, що через ярів, святарів і справжніх духовних вчителів у ланцюгу наступності усім гідним праведникам передається.

229. Це — величне благословення й сила Моя. Які кожній душі, що здатна прийняти їх — як найвище щастя й благо даровані.

230. Віра-Віда Покону вчить єдність сущого розуміти, особисту взаємодію з Родом Вишенем зміцнювати та Праву – праведними діяннями славити.

231. Завдяки Дживі у серці, Покону й усім його проявленням у писаннях різних^*54 — Я, Всебог, Боги й Небесні Предки — усіх людей чуємо і вічно їм допомагаємо.

232. Адже Першовіда — для усіх Богів, Предків, Духів, роду людського, і навіть для басурів, ракшасів, бхутів і претів — є Вічним Коном-Законом та Заповітом Святим.

233. Відай, Мир-Ману! Якщо прийшла душа в рід певний, значить, у цьому втіленні — це найкращий Шлях для неї.

234. Саме ця споріднена Віра душі призначена і є для неї Істинною, а не привнесеною, чужою чи нав’язаною.

235. Навчай, Ману, учнів своїх — спочатку Божого, а потім людського триматися. Спочатку рідного, а вже згодом чужого, як допоміжного навчатися.

236. Основа будь-якого вищого й істинного Шляху духовного — Ярга, Покон, Віди й Повіди. Знання вічні, Родом Всебогом даровані.

237. А вже потім — те, що сам рід-народ збагнув, додав і примножив, а далі — те, чого в інших можна навчитися.

238. Тисячі шляхів, які до Всебога ведуть, мають лише один напрям, що у пізнанні Древа Рода полягає.

239. Бо пізнання це дає прозріння духовне, й відання божественності світу навколишнього, яке і є Род Всевишній.

240. Щоб істинно йти Шляхом Віри, треба знати, що на іншому кінці його є саме те, чого душа прагне. І воно там насправді є. Бо не послав би Всебог людину на шлях цей даремно!

241. Віра-Віда Прави для всіх людей істинна, тому що під час Посвяти душі — зі Світлом Рода — явно і зримо поєднує.

242. Тому кожен, хто Праву славить — імянаречений, радар, вогнищанин чи відаючий^*55 — може напряму Дух й Свідомість Рода Всебога в душі, тілі й навіть у руках своїх відчути.

243. І так — як співтворецем, Тваштира Всевишнього стати. На Землі у колі творення своєму — Животворним Світлом Рода, чесноту Прави у Яві сотворяти. 

244. Так люди дгарну свою святу виконують. Благо, красу, мир та  злагоду разом з  Родом Всебогом, Богами й Предками у Всесвіті підтримують.

245. Куди душа прийшла народжуватися і жити, у місці в якому вона перебуває,  віра-дгарна саме цього роду духовного, є для неї істинною у втіленні цьому.

246. Водночас, завжди потрібно ясно відати потрібно, що Вища Істина — є першоджерелом для будь-якого світогляду. А вершина ця лише  Яргою — через самоприборкання ума, почуттів й тіла досягається.

247. Все в Роді Всебозі створено і діє за єдиними законами Прави, які однаково й неподільно проявляються як на вищому, так і на нижчому рівні буття. Тому велике й мале — завжди поєднане.

248. Якщо Світ Богів — Права, є праведна і свята, та у Яві люди — творять праведність і святість, то можуть вони через творіння це —

в Єдине зливатися. Тоді Вища Істина — малу істину підносить.

249. Завдяки цьому, порядок, благо і щастя Небес на Землі проявляється. І чим більше людей Вищої Істини, Покону, Від та Повід дотримується —  тим більше на ній блага та спільного щастя.

250. Чим більше конів-законів Покону люди усвідомлюють і мають у своєму богорозумінні, тим краще ті чи інші народи живуть.

251. Водночас дотримуватися або не дотримуватися Покону та його Від — це вже вільний вибір їхніх душ.

252. У Яві живучи, людина повинна прагнути лише одного — пізнання Бога Богів у собі та у Всесвіті, любові й виконання дгарни своєї.

253. Завдяки цьому вона безпосередньо Мою допомогу й підтримку отримує. Або ж Я через прояви Свої — Богів Вишніх, Предків, Учителя, Наставників чи людей досвідчених — їй допомагаю.

254. Через Богів Вишніх і Святих Предків, Духовного Вчителя й Наставників праведних — Я, Род Всебог твій, кожну вірну Мені душу, до найвищого блага веду.

255. Відай, Мир-Ману, саме рідна Віра є для кожної людини Істинною, бо вона в ній радість і щастя будить, до життя й творення надихає.

256. У праведності живучи, славлячий Праву, всюди підтвердження своєї Віри бачить та у  Яві кони-закони Прави через життєвий досвід пізнає.

257. За світом спостерігаючи, про життя розмірковуючи та Жива-Яргою до благості прагнучи. Та ще вище, до пізнання Світла Рода, Дживи своєї й єдності з Родом Вишенем — кожна душа щастя на Землі й на Небесах отримує.

258. Найвище щастя для праведника — через любов, відданість та саморозвиток віддано Всебогу служити. Та робити це піднесено, без схильності до тілесного, не думаючи про плоди та нагороду.

259. Тоді він завжди підтримку отримує від Вседержителя й проявів Його — Богів Вишніх, Спасів, Предків, Волхва-Учителя та Наставників-Відаючих.

260. Завдяки Великодуші, всі ми разом — єдине ціле, єдина родина духовна. Тому повинні в усьому праведному один одному допомагати. Через любов і взаємне служіння — єдність життя творити.

262 Віру через Віду укріплюючи, молитвою та колословом, живословом і священними станами — у душі своїй кожен, хто славить Праву, з Родом Праотцем поєднується.

262. Покон пізнаючи, душа Яргою звеличує суть свою і тоді отримує життя найщасливіше у всіх світах, куди б її Род Всебог не послав.

263. Відай, Мир-Ману! Якщо Віра чи загальний Звичай народу, конам-законам Прави не вчить, як світ твориться і як душа Ясною до Свободи йде не пояснює – це низький шлях.

264. Якщо якась Віра у природі підтвердження не знаходить, до розвитку душі та тіла не призводить, благо й щастя не примножує – така віра для людини чи її народу не є Істинною, Рідною чи Призначеною.

265. Якщо душі не ясно, як діяти та якого шляху триматися, тоді потрібно звернутися до вічного й найвищого — до Покону та його Від. До того, що є Істиною й Вічністю для будь-якого втілення.

266. Род Всебог єдиний й множинний. Через Богів втілюючись, Я кладоряд Світотворення^*56 творю. Завдяки цьому кожен Бог, кожна Сила впливає у свій час та робить це узгоджено з іншими силами та Богами.

267. Тому, мета й прагнення малої частини Мене не повинні суперечити меті Вищого та Єдиного. Така ціль руйнує, та загальне благо зменшує.

268. Це означає, що Божу Віру-Віду пізнаючи чи світогляд свій особливий творячи, людина, бажаючи блага для себе, має виступати провідником волі і сили найбільш вищої — Рода Вишеня, Верховного Лика Всебога.

269. Водночас буває, що заради користі й особистої вигоди людина хоче все робити тільки за своєю волею. І тоді вона проти Божого замислу йде.

270. Через це у неї страждання виникають, і вона роками з труднощами бореться, джерелом яких вона сама є.

271. Тому відати слід,  якщо у житті відбуваються дві чи більше подій одночасно —  це завжди більше, ніж просто збіг. Це знак і підказка для мудрого.

272. Потік Життя — це прояв закономірності порядку вищого. Тож, у світі немає випадковостей. Це потрібно через Жива-Яргу бачити й усвідомлювати.

273. Рідко буває так, що події або впливи Богів та сил різних окремо відбуваються. Тому майже неможливо, щоб це була випадковість проста.

274. Завдяки втіленням багаторазовим усвідомивши, що все у світі має свою душу та рівень відання, людина починає вчитися у злагоді зі світом жити.

275.  Істинна Рідна Віра людину всеціло поєднує зі Всебогом, Богами Рідними і дгарною, що їй призначена у втіленні цьому.

276. Через звернення до своїх Богів мудрість душі посилюється, бо все мале, що було дійсно усвідомлено, веде до великого — до Мене, Рода Вседержителя, Бога усіх Богів.

277. Так людина починає прагнути не просто вірити, а відати й пізнавати Істину Вищу. А це означає, що вона починає шляхом Ярги алмаз душі своєї гранувати.

278. Яргою — Істину у собі розкриваючи, людина відчуває та насолоджується любов’ю Рода Всевишнього у тій Його назві й образі, до якого вроджене прагнення у своєму нинішньому втіленні має.

279. З часом, через стани Ярги, ясно побачивши мудрість єдності всього сущого у собі, душа така пізнає Істинний Шлях свій у роді земному.  Вона в усьому бачить любов і допомогу Рода Вишеня й Богів Вишніх.

280. Тому, навіть коли важко, православний Роду Всевишньому, Богам і Предкам за любов дякує. Бо чим важче випробування, тим більшого успіху можна досягти; чим більша небезпека, тим радісніша перемога.

281. Істинний шлях до Всебога лежить через розуміння того, що все хороше і погане, що з людиною трапляється — від неї самої залежить.

282. Лише коли вона бере відповідальність за своє життя на себе, нікого не звинувачуючи у негараздах своїх — тільки тоді вона може стати творцем себе і долі своєї.

283. Рода Всевишнього найкраще через відповідальність усвідомлену осягати. Саме так душа людська зрілою стає, істинно мудрою й божественною.

284. Завдяки Ярзі, їй шлях прямий у світ Прави, до Роду Всевишнього, відкривається. Незалежно від цього, у чому суть її рідної стежки — тієї, яка потрібна лише для нинішнього втілення.

285.  Вічний Шлях Правий, у всіх втіленнях завжди з людиною, але вона не завжди бачить його, бо живе в ньому, в тих правилах і звичаях, які з молоком матері всмоктані.

286. Тому й не замислюється, звідки те чи інше у світі взялося, і як у ньому жити. А водночас  людина і знати не хоче, що все, що вона чинить — благом чи руйнуванням до неї повертається, життя її змінюючи.

287. Ті, хто істинно славлять Праву, відати повинні, що уникати взаємодії протилежностей світу Яви  не можна — навпаки, слід сміливо йти назустріч труднощам.

288. Бо саме для цього вони й створені, щоб, долаючи їх — людям силу свою віддати, аби душі їх ставали кращими й сильнішими.

289. Легко й радісно проходячи уроки й випробування — кожен мудрий, через любов і примноження духу праведності до Рода Всевишнього наближається.

290. Прикладом Богів Вишніх, Предків, Вчителів і Наставників, надихаючись до світу Прави, служінням праведним іде, з кожним кроком божественну суть свою зміцнюючи.

291. Тільки глибоко відданий Рода Всебогу, істинно віруюча й відаюча людина – може відчути і пізнати ці Сили Вищі.

292. Род Всевишній радо відкриває Свою суть Особистісно й через Богів Рідних, але для цього люди самі повинні Йому щиро душі свої відкрити.

293. Дивлячись на Рода Всебога, Богів і Предків, праведна душа завжди має бачити своїх Святих Старотців. Єдиних з нею у Святороді — родичів духовних, учителів і наставників.

294. Я постійно особисто з людьми спілкуюсь, або через Богів та Предків у Ликах Своїх — невидимих чи тілесних.

295. Усім, хто істинно любить Мене – Рода Всебога, і живе Віданням – Я  завжди допомагаю у потребі будь-якій.

296. Відай, Мир-Ману! Род Всевишній — Прихисток, Опора й Захист для всіх, хто конів-законів Прави дотримується, що в Поконі викладені.

297. Род Всебог вічно благословляє і підтримує тих, хто з повагою і любов’ю своєму Волхву-Учителю служить.

298. Прабог –  Яр ярів, вічно оберігає і допомагає всім, хто через Яргу праведного життя навчається, щоб у Ясні до Вищої Обителі прийти.

299. У світі Яви живучи, слід вірити в Рода Всебога й у те, що ти — частинка Його. Тому до світу довіру треба мати, усвідомлюючи, що все в ньому — для розвитку, на добро, правду й справедливість дано.

300. Якщо немає добра й щастя навколо — слід причину цього, у собі Живу-Яргою шукати. Примножувати своє усвідомлення, очищатись від кривди й скверни душевної. Бо подібне притягує подібне.

301. Якщо люди живуть по Праві — тоді немає потреби боятися світу невидимого. Всебог — у серці кожного, і простих випадковостей не буває.

302. Жити слід легко й радісно, з твердою Вірою-Відою у серці. А всі життєві труднощі слід як уроки мудрості розуміти.

Що душам для зростання сили духу й ведіння Всевишнім –  через рух гун даруються.

303. Відаючи це, немає потреби нікого в негараздах звинувачувати. Бачачи Гру душ і Роту Всесвіту — слід щиро у середину себе дивитись.

304. Від кривди, болю, страждання й страху той, хто відає Покон і славить Праву, має очищатися праведністю, зрощуванням Зерен Правди й Жива-Яргою.

305. Відай, вірний учень Мій! Сила всяка, завжди зростає і примножується, коли терпляче та щиро працюєш над примноженням її.

306. Глибину розуміння світу у собі збільшуючи, через єдність з Родом Всевишнім у життєдайному Світлі Всебога, люди спільно з Богами на події та долі світу Явного впливати можуть.

307. Метою душі не зухвалість й самолюбство має бути, а прагнення місце своє знайти та призначення виконати, щоб Світло Божественне в собі примножити.

308. Коли людина змінюється – вона перестає бути трутнем. Замість того, щоб від світу лише все забирати, вона Кон знаходить. Навіть нічого не маючи, починає світові – віддавати.

309. Тоді у ней нове, більше і краще через працю благу народжується. Бо виконання Дгарни веде до Архи, Арха до Кохами та Мокші. Це і є справжня любов та служіння Роду Всевишньому.

310. Так людина стає творцем Світу Божого. Коли ж людина в розмаїтті світу єдність душею своєю побачити  зможе і до коріння відчути^*57, прокидається вона як святар та Бог для нащадків своїх.

311. Коли ж свідомість людини темрявою покрита, їй потрібен Волхв-Учитель, Провідник Духовний, інакше без ясного Світла шляху Істинного у вічності заблукати можна.

312. Біля Вогнища Родового, у Раденні Сварожому – всі руси, арії славні, всі люди праведні завжди Покон, Яргу та споконвічну Віру-Віду Прави знайти зможуть.

313. Виконуючи Вічний Заповіт Рода Всевишнього, вона ретельно зберігається родами святими – святорусами, родами волховськими, які мудрість аріїв славних для нащадків та усього людського роду бережуть.

314.Раденням своїм, вони духовне Вогнище Віри-Віди Прави підтримують, щоб душі православні у темряві не загубилися, а до предків у світлий Ірій, у вищу Праву, на Луки Рода легко й прямо йшли.

315. У радості й благості вшановуючи єдиного та багатопроявного Рода Всевишнього, Богів Вишніх та Предків прославляючи, через любов і служіння праведне – найвище благо набувається.

316. Відай, Мир-Ману!! Шляхом Істини йти прагнучи, потрібно всі думки на Роді Всевишньому постійно зосереджувати, та бути чистим і істинним у раденні своєму.

317. Істинний яр – у праці, молитві та Ярзі, все зроблене Роду Всебогу як служіння своє присвячує. До плодів і досягнень своїх не прив’язуючись, він Вищої Цілі легко досягає – як на Небі, так і на Землі.

318. Відайте, істинно таке повне тлумачення Карба відання Віри Істинної, Віди Прави Святого Покону, повідане Миру-Ману Свагурі, самим Родом Всевишнім.

---

СЛОВНИК

НАЗВ І ПОНЯТЬ

Суть Перша. Карб відання Віри Істинної.

1. Гора Віди Вищої Істини.
У Слав’янському Відизмі це поняття має глибокий і багатозначний сенс.

Гора Віди Вищої Істини — Луки Рода, Рай усіх раїв. Це найвищий світ щастя, гармонії й блага, де немає турбот, труднощів чи тривог. У ньому перебуває Род Вишень (Род Рожанич) зі своїми супутниками та достойними (відданими) душами. Піднятися на Гору Віди Вищої Істини — означає піднятися на Луки Рода.

Це тотожне Мокші — звільненню душі з кола народжень і смертей. Тут усі душі перебувають у стані блаженства, щастя й радості. У Слав’яноарійському Відизмі (Відичному Православ’ї) прийнято вважати, що це вершина всіх вершин, лук (лок) і світів.

Гора Віди Вищої Істини — це єднання й підняття на Всеалатир. Род Всевишній, проявляючись із непроявленого (Дива), споконвіку виникає у формі Всеалатиря — алатиря всіх алатирів.
У Відичному Православ’ї він виступає першоджерелом усіх джерел, вершиною всіх вершин, серединою й основою будь-якого явища, процесу чи істоти. Тому ведисти, арії, відичні слов’яни носять на грудях алатир у вигляді восьмикутної зірки як знак єдності з Родом Всевишнім, Вишніми Богами та Святими Предками.

Гора Віди Вищої Істини — досягнення Ясни й Мокші через єднання з Дживою (атмою) у своєму духовному серці.

Гора Віди Вищої Істини — це здобуття мудрості, найвищої висоти ведання й Ясни завдяки єдності з Волхвом-Учителем, який, пояснюючи радення Яргою, поєднує учня з Родом Всевишнім.

2. Ярга Покону — багатозначне поняття.
Ярга Покону — духовний шлях самореалізації через дотримання істин і правил, поданих у Поконі. Добродійне й праведне життя відповідно до своєї дгарни, варни й ашраму.

Ярга Покону — слідування Жива-Ярзі (раджа-йозі). Оволодіння розумом, емоціями й тілом, добровільне дотримання самодисципліни й саморозвитку для досягнення Ясни.

Ярга Покону — це єднання чотирьох духовних шляхів, що ведуть до Рода Всевишнього. Джура-Ярга — шлях любові й служіння Всебогу (бгакті-йога), Карна-Ярга — шлях виконання своїх обов’язків і дій, Віда-Ярга — шлях мудрості й вивчення священних писань (джняна-йога). Жива-Ярга — шлях оволодіння духом, душею й тілом (раджа-йога).

3. Найвища Мета і Благо.
Найвища мета і благо в Слав’янському Відизмі (Відичному Православ’ї) — це оволодіння силою Рода Всевишнього, божественною енергією життя — Живою, досягнення Дживи (атми), завдяки чому відкривається Ясна, Мокша й Услада, встановлення особистих стосунків із Родом Всевишнім і досягнення Лук Рода.

4. Через Яргу поєднаний.
У Відизмі вірити у Всевишнього, приймати його, відвідувати богослужіння — вважається недостатнім. Ім’янаречений, коли відчуває себе готовим, покликаний стати Радарем і почати практикувати Яргу (Жива-Яргу) як систему саморозвитку й самореалізації.

Коли відист проходить обряд Ім’янаречення Раденням у Волхва-Учителя (дікша-гуру), він стає на шлях Жива-Ярги й глибшої духовної практики. Завдяки посвяті він вважається двічінародженим духовним сином (дочкою) Рода Всевишнього. Завдяки цьому людина й Всевишній глибше поєднуються.

Через Яргу поєднані. Єднання з Родом Всевишнім через духовну практику Ярги. Ланцюг Наступності Радення Сварожого Родового Вогнища вважається духовним Прихистком, Школою Покону й Жива-Ярги, завдяки яким людина може врятуватися від свого невідання й пристрасті, знайти шлях самореалізації (просвітлення).

Завдяки Посвяті, поєднавшись із попередніми ланками Ланцюгу, людина отримує духовний захист, благословення й підтримку від своїх старших братів, батьків, дідів і прадідів по духовному роду,
а далі — Спасів, Богів і самого Всевишнього. Таким чином, через Яргу вона стає єдиною з Родом Всебогом як на Землі, так і на Небі.

5. Яри-радарі.
Відисти, які пройшли другу Посвяту — Ім’янаречення Раденням — і практикують Яргу (Жива-Яргу) як шлях Ясни (просвітлення).
Яри-радарі — усердні духовні практики Жива-Ярги.

6. Служіння Всебогу.
Воно проявляється через виконання своєї дгарни, слідування своїй варні, ашраму й приписам Покону. Допомога ближнім, рідним, людям загалом, бо Всебог перебуває в серці кожного.

7. Ланцюг Наступності.
Йдеться про Радення Свароже Родового Вогнища, відоме також як Брахма-сампрадая (парампара). У Слав’яноарійському Відизмі цей Ланцюг вважається первинним і споконвічним, а всі наступні — є його відгалуженнями.

8. Розум людський.
Йдеться про логічний розум, клубну (ментальну) оболонку, санскрит — манас.

9. Взаємодія гунь.
Гуні (гуни, джерела буття) — невіглавство, пристрасть і благість. Вважається, що всі предмети, явища й люди мають у собі різне поєднання гунь, внаслідок чого вони притягують до себе ті чи інші події. За принципом: подібне притягує подібне.

10. Нерозумна душа.
Людина з недостатньо розвиненими вищими оболонками й чарами, передусім розуму — колоб’єї оболонки (буддхі). Це не дає змоги цілісно бачити й усвідомлювати будь-яку подію чи явище.

11. Недолею чорною оплутана.
Пути душі — майя, внава й карна, під впливом яких формується негативна й важка (чорна) доля.
Майя — ілюзорне, хибне сприйняття світу на основі невігластва й пристрасті свого “его” й розуму.
Внава — прояв індивідуального “его” кожної душі. Душі здається, що вона відокремлена від Бога й Всесвіту, відрізняється від них і з ними не пов’язана: світ окремо, я окремо (санскр. анава).
Карна — наслідок нерозумних вчинків, бажань і думок.

Майя, Внава й Карна — пути, які обвивають наше мислення й обмежують божественне проявлення. Долаючи ці три перешкоди, ступаючи шляхом Ясни, проходячи через різні форми життя, народи, раси, варни й рівні світів Нави, Яви та Прави – наші душі еволюціонують.

12. Ум розірваний і двоїстий.
Одночасне утримання двох суперечливих переконань і прийняття обох як істинних. Ум людини, яка не практикує (не яра, не відиста), постійно ділить світ на «погане» і «хороше», «правильне» і «неправильне», «дурне» і «благе».

Ум розірваний і двоїстий. Чим сильніше людина щось заперечує й чим активніше вона прагне до протилежності заперечуваного, тим більше розхитує маятник подвійності цього аспекту у власній душі. Наприклад, чим більше людина прагне розваг, тим важче їй докладати зусиль, працювати, ходити на роботу тощо. Санскрит — мануса чанчала.

Якщо розум, почуття й тіло не перебувають під контролем Жива-Ярги (самодисципліни) — душа занурює себе в страждання.

Цілісний ум Якщо є цілісне, не подвійне відичне сприйняття — людина просто безоціночно приймає все, що відбувається, як є.

Таке цілісне, спокійне ставлення до обох протилежностей веде до щастя — людина може трудитися й відпочивати, відчувати себе гармонійно. Це і є стан Кону (цілісності й балансу).

13. Марево Майї.
Міраж, ілюзія Майї.
Особлива сила, стан природи, енергії й водночас Богиня. Вона приховує істинну природу світу й водночас забезпечує різноманіття його проявів через джерела (гуні).

Майя створена Родом Всебогом як ілюзія, гра душ, низка змін, обмежене буття для розвитку душі та її піднесення, зречення від спокус. Щоб осягнути вище начало (Дух Всебога, Святорода) у своїй душі — потрібно звільнитися від пут Майї (прив’язаностей) і вийти з безкінечного коловороту перероджень.

14. Зело — (святоруське) дуже, вельми, сильно, багато, надмірно.
Від цього поняття походить слово «зло» — те, що руйнівно більше, ніж потрібно; злом також може бути худо — те, що менше за необхідне.

15. На Вседержителя дивитися.
Род Вседержитель у Відичному Православ’ї — це найвищий приклад праведності, добра, любові й милості. Той, Хто тримає усе сущє в рівновазі, є джерелом життя, Яви, Прави й Нави. Споглядання на Вседержителя — це внутрішнє зосередження на Його якостях, духовне споглядання Його присутності у своєму серці та в усьому навколишньому світі.

16. Карбований – чеканений.

У Слов’янському Відизмі – Алатир (восьмикутна зірка) — це символ, який носять на грудях, знак приналежності до Відичного Православ’я. Зазвичай його виготовляють із золота, срібла або міді методом карбування. Крім того, це може бути просто дорогоцінний, напівдорогоцінний або будь-який освячений камінь (Камінь-Алатир).

17. Дживу Рода Всевишнього

Джива (санскр. атма) — це і є Род Всевишній, як хвиля в океані, що в глибині себе і є самим океаном. Досягти і повністю поєднатися з Дживою — означає досягти стану Ясни (самадхі, просвітлення), поєднатися зі Всебогом і перебувати в Мокші (звільненні) та Усладі (вищому блаженстві та щасті). Це і є головна мета життя відиста – Арія Славного (відичного слов’янина).

Джива – це частка Світла Рода (ділька Життя, Живи), Веледуші (Наддуші, Духу-Душі) Всевишнього, частина Його Вищої Свідомості – Святорода-Брахмана (Абсолюта). Вічна, духовна субстанція, що усвідомлює власне існування.

Джива – це вище «Я» людини й душа будь-якої істоти чи створіння. Досягнувши пробудження, а згодом – просвітлення (Ясни), людина усвідомлює себе як частку Всебога. Тому вона нічого не прагне і ні за чим не тужить у світі народжень і смертей, бо все відбувається само собою.

18. Ясно відати.

Ясно відати — чітко й глибоко знати, розуміти та усвідомлювати.

Ясно відати — розуміти завдяки тонкому духовному сприйняттю, через стан Ясни та єдність з усім сущим. Пізнавати Істину через повне злиття з Нею.

19. Обитель Мою

Обитель Рода Всевишнього — це Луки Рода, Вища обитель і дім Рода Вишеня (Рода-Рожанича). Кінцевий пункт призначення душ, що досягли Мокші — звільнення з кола народжень і смертей. У Обителі Рода звільнені душі живуть вічно, насолоджуючись чистим блаженством і щастям у товаристві Рода Всебога.

Луки Рода — знаходяться за межами матеріального світу, вони вільні від народження й знищення, тому не сприймаються та не вимірюються матеріальною наукою чи логікою.

Вища Обитель не підлягає впливу часу, а отже не підвладна знищенню навіть під час розпаду проявленого космосу. Трансцендентні світи Лук Рода мають відмінну від матеріального буття природу, через що вони не підкорюються законам творення, збереження й руйнування.

На Луках Рода немає нестачі — там є все, що існує у світі явному, але все це має значно вищу вартість, бо є духовним, а тому вічним і сповненим блаженства.

Загалом — це духовна сфера і сукупність божественних світів. Вона становить три чверті від усього проявленого: духовного й матеріального. Матеріальні Всесвіти — лише одна чверть.

На світах Лук Рода усе: люди, звірі, рослини, камені — мають духовну й особистісну природу. У відичній літературі Обитель Рода Вишеня відома як Вайкунтха.

20. Вища Істина

Відизм і вся його філософія мають за мету пізнання Вищої Істини (Абсолютної Істини).

Вища Істина — це найвище, досконале Божественне Знання. Незмінна, первозданна, вічна істина — у минулому, теперішньому та майбутньому. Це те, з чого все походить, на чому все тримається і куди все повертається; з Неї все складається.

Вища Істина вміщує в собі все, примирює всі протиріччя, є знанням про всі об’єкти, які тільки можуть існувати; всеохопна й безмежна Істина.

Це безпомилкова Істина, неосяжна й нескінченна; неможливо поставити крапку в Її описі. Вона вміщує безліч відносних істин — навіть будь-яке безглуздя, з точки зору Абсолюту, може мати місце як істина.

Вища Істина. Згідно з Вченням Покону — це сам Род Всевишній у образі Світла Рода (брахмана), Веледуші (параматми) й Рода Вишеня (бхагавана).

У спрощеному розумінні, Вища Істина — це орієнтир на Вище (Божественне, Духовне), на відміну від архи (ардхи) — життєвої мети, скерованої на мирське, матеріальне.

21. Виток

Те саме, що й гуня. Витоки буття — невіглавство, пристрасть і благість.

22. В омраченні забувши

Омрачення душі. Втілена душа, що ототожнює себе з тілом, потрапляє під владу законів природи.

Омрачення свідомості, скверна розуму (его), надмірне емоційне сприйняття світу егоцентричним розумінням, що заважає бачити світ таким, яким він є насправді. Виділяють 16 головних омрачень:

1. Жадібність та нечестиве прагнення,
2. Ненависть,
3. Злість,
4. Обурення,
5. Презирство,
6. Нахабність,
7. Зависть,
8. Скупість,
9. Лукавство,
10. Прикидання,
11. Впертість
12. Суперництво,
13. Зарозумілість
14. Надмінність
15. Тщеславство.
16. Недбалість

До омрачення також належать усі види кривд.

23. Бгути й прети (святоруське)

Бхути (бгути) — злі духи, демонічні істоти, один із нижчих розрядів демонів. Вони насилають на людей нещастя й хвороби, на худобу — пристріт, нищать урожай тощо. Оселяються в лісах і покинутих оселях. Зазвичай ворожі до людей, але можуть ставати охоронцями дому чи села, в якому осіли.

Прети — духи, у яких перетворюються душі людей, померлих без належних похоронних обрядів; неприкаяні душі. У вужчому розумінні — привиди, демонічні сутності.

24. Ракші

Ракші (ракшаси) — колишні кривдники. Злі духи, душі убивць, злодіїв, насильників, людожерів, які стали багаторукими демонами. Можуть приймати різні форми, спричиняють хвороби та невдачі серед людей. Уночі, як і всі темні сили, ракші особливо сильні.

25. Пітари

Пітари — Прародичі (питателі, годувальники). Обожнювані Предки, що перебувають на Третьому Небі — Луках Предків (Небо Дажбога). Древні Праотці, які проклали шлях, яким слід іти задля досягнення Добра.

26. Тапи суворі

Тапи (тепло, жар, тапас) — аскези. Суворі — жорсткі, дуже строгі.

Тапи суворі — методи досягнення духовних цілей через дуже строгий аскетизм. Практики самодисципліни, самозречення, самопожертви через молитву, складні обітниці, іноді включно із самокатуванням, порізами, каліцтвами, умертвленням плоті тощо.

Явним світом — маються на увазі матеріальні світи буття.

27. Заплутують

Відсил на пути свідомості й омрачення.

Майя, Внава і Карна — це пути, які обвивають мислення людини та обмежують її Божественне проявлення. Долаючи ці три перепони, йдучи Шляхом Ясни, проходячи крізь різні форми, свідомість зростає, а душі еволюціонують.

Омрачення свідомості, забруднення ума (его), надмірне емоційне сприйняття світу егоцентричним розумінням, що заважає відчувати світ таким, яким він є насправді.

28. Світах що руйнуються

Кожен Сварог живе 100 божественних років, або 311 трильйонів 40 мільярдів земних років, після чого відбувається Велика Руїна, в якій окремо взятий Всесвіт, тіло Сварога, знову розкладається на праелементи і зникає.

У процесі цього Кола Життя повністю знищуються всі світи різних Богів і навіть Права. Тому кожен відист, Арій Славний, прагне до Вищої Праві, до Визволення з Колороду і перебування на Луках Сварога, а ще вище — на Луках Рода Всевишнього.

29. Яснобуття і Ясносвіт

У Слав’яноарійському Відизмі прийнято виділяти Троє Врат, три головні рівні Ясни (просвітлення, самадхі): Саморозкриття, Яснотворення і Яснобуття, а також стан Вознесіння, Перехід і Абсолютну Божестність — Ясносвіт.

Саморозкриття — це досвід споглядання Буття, Щастя, Блаженства (Сат-Чіт-Ананда). Тут усе довершене і немає потреби напружуватися, щоби щось змінювати: якщо потрібно — змінюється саме собою, за волею Потоку Рода (Потоку Життя).

Яснотворення. Унаслідок подальшої практики і поглиблення Ясни настає Яснотворення (нірвікальпа-самадхі), тут ви відновлюєтесь у єдності зі своєю Дживою (Душею), всі думки і уявлення зникають, залишається лише Безмежний Спокій і Блаженство.

Яснобуття — це найвищий тип Ясни (сахаджа-самадхі), значно вищий за всі інші. В Яснобутті людина перебуває у вищій свідомості, але водночас може бути присутньою і в грубому світі Яви. Вона зберігає переживання Яснотворення, одночасно занурюючись у земну діяльність. Досягши Яснобуття, людина може повністю творити дійсність за своїм бажанням і Волею (повні надможливості).

Ясносвіт. Ще вищим (абсолютно божественним) вважається стан вознесіння і божественності — Ясносвіт (найвище Просвітлення). Досягши розкриття тіла Праві (Світового, Райдужного), Божественний Майстер ще за життя переносить, проявляє своє фізичне тіло у Стан Світла і покидає матеріальну реальність, ставши Божеством. Вищий Ясносвіт — це Абсолютна Божественність.

30. Проявленнях Моїх

Слав’янський Відизм (Відичне Православ’я, Слов’яноарійський Відизм) — це інклюзивний Монотеїзм. Род Всевишній — Єдиний і Багатопроявний Всебог. Усі Боги — Сварог, Перун, Велес тощо — є його іпостасями і проявами на тому чи іншому рівні буття. Всі Вони поєднані в єдине Святородом (Духом і Свідомістю Рода Всебога), є частиною Його Веледуші (Сверхдуші) і перебувають у тілі Його Верховної Особистості — Рода Вишеня (Рода-Рожанича), Який проявлений як усе Світотворення.

31. Ярмо́

Дерев’яний хомут для упряжі робочої рогатої худоби (волів).

У переносному значенні: тягар, обтяження, рабство, жорстоке поводження та використання на власний розсуд.

32. Верховний Ішвара (святоруський)

Іш — високий, головний; Вара — господар, повелитель (варити). Іносказальне звернення до Верховної, Вищої Особистості Рода Всевишнього, безпосередньо до Рода Вишеня (Рода-Рожанича).

33. Істинна Мета

Те ж саме, що й найвища мета, і піднесення істинне. У Слав’янському Відизмі (Відичному Православ’ї) — це оволодіння Силою Рода Всевишнього, Божественною Енергією Життя — Живою.

Досягнення за допомогою Жива-Ярги своєї Дживи (Атми), завдяки чому відкривається Ясна (Просвітлення), Мокша (Свобода, Звільнення) й Услада (Нірвана), а найголовніше — встановлення Особистих Відносин з Родом Всевишнім і досягнення Лук Рода.

Усі інші цілі всіх втілень — вторинні й служать Єдиній Істинній та Найвищій. Це стосується абсолютно всіх людей незалежно від раси, національності чи статі.

34. Піднесення Істинне — див. пункт 33.

35. Омрачення.

Омрачення Свідомості, забруднення Ума (Еґо), надмірне емоційне сприйняття світу еґоцентричним розумом, що заважає відчувати світ таким, яким він є насправді. Виділяють 16 головних Омрачень:

1. Жадібність та нечестиве прагнення,
2. Ненависть,
3. Злість,
4. Обурення,
5. Презирство,
6. Нахабність,
7. Зависть,
8. Скупість,
9. Лукавство,
10. Прикидання,
11. Впертість
12. Суперництво,
13. Зарозумілість
14. Надмінність
15. Тщеславство.
16. Недбалість

До омрачень також відносяться всі види кривд:

Кривди проти Всебога, Богів та Предків:

1. Відокремлення себе від Всебога
2. Нарікання на Всебога
3. Невдячність Всебогу
4. Надлишкова тілесна спрямованість життя
5. Невідання
6. Бездіяльність
7. Забобони
8. Обрядовірство
9. Самодовольство
10. Відчай
11. Духовна гординя
12. Духовний блуд
13. Легковажне і святотатне ставлення до Богів, Предків та Родового Вогнище
14. Духовне ласолюбство
15. Невігластво у духовному Раденні
16. Споживацьке ставлення до Всебога, Богів, Предків та Родового Вогнища
17. Духовна скнарість
18. Відсутність турботи про виконання свого Божественного Призначення
19. Духовна відособленість.

Кривди по відношенню до Роду Земного:

1. Насильство
2. Порушення ладу
3. Заздрість, бажання зла, зловтіха
4. Засудження
5. Гординя
6. Нехтування 
7. Марнославство, честолюбство
8. Первоборство
9. Прислужництво
10. Гнів, дратівливість, сварливість
11. Немилість, жорсткість 
12. Злопам’ятність, непробачення образ, мстивість

Кривди проти власної душі та низькі прагнення, що суперечать духу праведності:

1. Неправедні думкообрази
2. Тілесні надмірності
3. Недобросовісність
4. Зневіра, розпач
5. Непослух 
6. Неробство, марнотратство, прив’язаність до речей
7. Користь
8. Блуд
9. Лінь

36. Брахман-Святород

Брахман — у святоруській мові: б — божественно, рах — чиста, ман — думка, образ. Брахман — божественно чистий, первісна сутність, мислеобраз, відображення, світло, посил, молитва. Ізпочатку — Божественне як таке. Синонім — Абсолют, Божественний Абсолют, Основа Світобудови.

Святород — чиста Свідомість Всебога. Сила, Стан і особливе Проявлення Світла Рода і безпосередньо Сокола-Рода (Надсвідомості Всебога). Святород — та частина Світла Рода, що залишається в Диві, у позамежному й непроявленому, куди можна піднятися лише власною Свідомістю (Святістю) у Священних Станах (медитаціях).

37. Загальний Замисел

Загальний Замисел або Божественний замисел (іччха-шакті), проявляється як навколишня реальність і вселенський плин речей (ніяті). Життя будь-якої істоти — це мала частка всеосяжного мега-замислу Всебога, проявленого як еволюційний процес.

Він веде душу з втілення в втілення до Рода Всевишнього і до вищого непізнаваного Святорода — Брахмана. Загальний Божественний замисел діє протягом безлічі життів, колп, манувентар, епох, юг.

Особиста воля і карна окремої людини — це лише мала частка Божественного замислу. Тому сенс життя дається кожній душі Всевишнім задовго до народження.

Це відбувається тому, що всі душі, всі істоти — з початку є Родом Всевишнім, Його часткою, яка ще не проявила, не розкрила свій потенціал.

Тому всі душі свого часу стають на Істинний Шлях — Дгарни, Ярги, Ясни і Мокші. Незалежно від того, як називається їхня традиція і як ці поняття звучать у ній.

38. Род Праджапаті. Святоруське слово (термін).

Праджапаті. Пра – первісний, споконвічний, давній, із самого початку родич (прапредок), джа (рджа) – народження, той, що породжує, паті – батько, старший (патер, папа), прародитель.

Род Всевишній – вищий Праджапаті, володар створінь, батько всіх Богів, що породив Всесвіт духовним зусиллям і через жертвоприношення. Праотець світу і людства.

39. Досвідчених.

Йдеться про Відаючих, які мали високий медитативний досвід самореалізації та високу духовну кваліфікацію загалом.

40. Досконалостей.

Досконалості – надможливості (сиддхі). Чудесні містичні сили, якості та вміння, надприродні здібності. Є вродженими властивостями всіх людей і стають доступними завдяки саморозвитку.

41. Тіло вгамував.

Оволодіння і контроль над своїм умом, емоціями і тілом. Неприв’язаність до тілесного, відкидання матеріального світу, зосередження на досягненні духовних цілей.

42. Якщо чари свої відкриють.

Чари — те саме, що чакри. Звідси — слова чародій, чарівник.

43. Пурушею всеохопним.

Руштій-Пуруша — Божественний Дух Всевишнього, Відогонь Свідомості й Розуму, прояв Світогню Всевишнього, Чиста свідомість і мудрість, Вселенське єдине й множинне божественне начало, основа Дживи (атми) — індивідуального Духа кожної живої істоти.

Пуруша — це чоловіче нерухоме проявлення Божественного Духа Всевишнього у його Верховній Особистості Роді Вишені (Роді Рожаничі). Тотожні назви — Святород, Сокіл-Род.

44. Додому, на Луки Рода повернутись.

У Відичному Православ’ї прийнято вважати, що Луки Рода, Вища Права — це первісний дім і оселя всіх душ. Звідти душа вирушає у мандри, туди ж і повертається.

45. Повне простирання

Повне простирання — психофізична вправа Ярги, повний земний уклін з простиранням усього тіла по землі. Зазвичай виконується з різними техніками роботи зі свідомістю, насамперед техніками візуалізації Всебога, Богів, Учителів, святих і опікунів, перед якими й здійснюється простирання.

Мета простирання — приборкання власного ума (подолання его), очищення накопиченої негативної карни і здобуття благих заслуг. Також використовується як прояв найвищого ступеня поваги, любові та відданості.

46. Жива-Ярга свята

Жива-Ярга — слов’яноарійська йога, прамати йоги, первісне арійське вчення про енергетичне й духовне вдосконалення, що збереглося в родах волхвів-святорусів на землях Святої Русі (Північне Причорномор’я, Україна).

Є цілісною та повною системою знань, умінь і практик, яка веде людину шляхом зростання та розвитку її душі й тіла, вирощуючи найвищі якості її божественної природи, у результаті — приводить до досягнення стану Ясни (Просвітлення).

Свята — суворе дотримання приписів Жива-Ярги приводить до святості й Ясни. Тому вважається святим умінням і шляхом чистих і святих людей.

47. Джура-Ярга

Джура — відданий друг, помічник, зброєносець, підтримка, учень, слуга. Ярга — шлях.

Джура-Ярга — шлях любові й служіння Всебогу (бхакті-йога). Пробудження в серці чистої любові до Всебога шляхом відданого служіння Йому, Його проявленням і тим, хто несе Його силу.

48. Намисто.

Молитовне положення рук у вигляді з’єднаних долонь перед грудьми (намасте).

49. Чотири види Ярги

Існує чотири способи, чотири шляхи досягнення Ясни.

Джура-Ярга. Шлях любові та служіння, відданості й повної самопожертви Роду Всевишньому.

Джура-Ярга (бхакті-йога) спрямована на «зрощування любові до Всебога» через віддане служіння, щиру любов та відданість. Практика Джура-Ярги ґрунтується на емоційній прив’язаності, залученому й чуттєвому служінні Роду Всевишньому, Богам і Предкам, Волхву-Учителю, Відаючим, громаді, родині.

Суть Джура-Ярги — щире служіння, турбота, беумовна любов, допомога, підтримка, пошана й повага до всього живого. Повсякденні справи сприймаються як радення, духовна практика.

Практики Радення Джура-Ярги: встановлення та вшанування Божниці (вівтаря) з божественними зображеннями, читання колослів, живослів — повторення Божественних імен, стан (медитація) на Божественний образ. Регулярне відвідування Богослужінь, ретритів і духовного навчання.

Зрощування вдячності, єднання з природою, любов до всього живого як до прояву Божественного, очищення свідомості й тіла через практику 16 Зерен Правди, практика співчуття й прощення, благодійності та допомоги довколишнім.

Карна-Ярга. Шлях виконання своїх обов’язків, дій і пропрацювання своєї карни.

Карна-Ярга (карма-йога) — це виконання приписаних обов’язків відповідно до варни, ашраму та положення без прив’язаності до плодів праці. Завдяки любові до Всебога й такій щирій діяльності стає можливим досягнення Мокші (звільнення).

Суть Карна-Ярги — чисте й натхненне виконання приписаних обов’язків без егоїстичних мотивів з єдиною метою — задоволення Рода Всевишнього. Робити те, що правильно з точки зору дгарни — істинного призначення, приймаючи всі наслідки й без будь-яких очікувань.

Практики Радення Карна-Ярги. Усі свої справи та досягнення присвячувати Роду Всевишньому. Долати прагнення собі (его), очікування, схильність до похвали, слави чи нагороди. Здійснювати безкорисливі дії на благо інших живих істот. Будівництво, прибирання Храму (ашраму), різні служіння, допомога Вчителю, молодшим учням тощо.

Віда-Ярга. Шлях мудрості й самосвідомості, на якому яр за допомогою свого розуму відрізняє реальність від ілюзії та усвідомлює свою тотожність з Родом Всевишнім. Повністю усвідомивши це, індивід досягає Мокши. Це ярга слідування до просвітлення й звільнення через вивчення й розвиток відичного знання, законів внутрішнього та зовнішнього світу.

Суть Віда-Ярги — практика постійного вивчення й очищення себе через розвиток розрізнення (вівека) — що є реальне й вічне, а що минуще й неістинне. Яр використовує інтелект, щоб вийти за його ж власні межі, через пізнання й самопізнання прийти до усвідомлення єдності з Божественним.

Практики Віда-Ярги. Вивчення священних текстів і важливих концептуальних писань своєї традиції. Ставить сам собі та щиро сприймає відповіді на найважливіші питання: Хто Я? Чого я хочу? У чому моє призначення?

Практика розрізнення (вівека) між реальним і нереальним, Я і не Я, між незмінним і мінливим. Віра, рівновага розуму, стримування зовнішніх органів чуттів, відречення від мирської діяльності, сила духу, стриманість, терпіння, постійна зосередженість на Всебозі.

Жива-Ярга.
Шлях досягнення Мокші (звільнення) через роботу зі свідомістю, звільнення від омречень, кривд і карни за допомогою усвідомлення.

Жива-Ярга (раджа-йога) — це наука управління енергією, свідомістю й розумом як джерелом матеріального світу. У Слав’яноарійському Відизмі прийнята точку зору, що Жива-Ярга є джерелом класичної восьмиступеневої йоги та цигун. Вона веде до опанування тілом, емоціями й розумом. Тільки досягнувши доброї фізичної форми, очистивши тіло від забруднень, заспокоївши свій ум, можна приступати до Жива-Ярги як найвищої практики опанування свідомістю та внутрішньою й зовнішньою енергією — Живою.

Суть Жива-Ярги — очищення душі, нашого істинного Я від невідання — повсякденної омани, хибного знання, яке заважає людині бачити світ таким, яким він є насправді. Як цар контролює належні йому землі, так і практик Жива-Ярги прагне контролювати підвладну йому територію — свій розум, володіти тілом, емоціями й розумом.

Жива-Ярга не вимагає жодної особливої віри чи наявності переконань і може практикуватися всіма, незалежно від традицій, раси та національності.

Практики Жива-Ярги: Зерна правди — моральний кодекс, Здрава — харчування й очищення, Постави — пози тіла, Живодихання — управління життєвою енергією за допомогою дихальних вправ.

Володіння — відволікання чуттів від об’єктів, що їх збуджують, Ладування — концентрація, фокусування уваги, Дивлення — медитація, Ясна — просвітлення, звільнення.

Всі ці чотири шляхи можуть здаватися різними, але насправді вони показують Яргу в її об’єднуючій якості, кожен шлях доповнює й підтримує інший.

Чотири шляхи, як чотири товсті нитки, сплетені в один міцний канат, де кожна нитка зміцнює й підтримує іншу. Ярга з’єднує нас із Всебогом і веде до справжньої Свободи.

50. Корінь і крону поєднуючи.
Образний вислів — символ поєднання духовного й тілесного, божественного й людського, вічного й тимчасового тощо.

51. Хибна собь
Хибна собь — помилкове ототожнення себе з чимось або кимось іншим. Втрата істинного розуміння себе (істинної собі). Втрата усвідомлення, що людина є душею й невіддільною частиною Всевишнього, Його Великої Душі. Відокремлення себе від Бога, самозабуття, перебування в невіданні й неусвідомлення своєї суті.

Собь (слов’янський термін)

Собь — самість, его, відчуття «я» як окремої особистості, ідея окремого буття. Собь — це те, з чим людина себе ототожнює в реальності, самоідентифікація. У собі також присутні три джерела (гуни, якості): благість, пристрасть і невідання.

52. Гра Життя.
Божественна дія Всебога заради розвитку Його частинок (душ), розваги чи насолоди (лілла). Взаємодія Бога з матеріальним світом. Всебог через гру отримує насолоду від творчості й взаємодії зі своїм творінням.

Душі, що перебувають у невіданні, можуть не усвідомлювати істинної природи взаємодії між собою й Родом Всевишнім. Щоб це усвідомити, їм потрібні Покон, Віди, Повіди, шлях Ярги (просвітлення) й недвоїсте мислення.

53. Стезя Прави
Стезя Прави — істинний, божественний, дарований Родом Всевишнім шлях саморозвитку й самопізнання, осягнення конів-законів Прави та досягнення Свободи (Звільнення, Мокші).

Стезя Прави — образна назва Відичного Православ’я, Слов’янського Відизму, Слов’яноарійського Відизму, шлях Покону — Віди Прави.

54. Різні писання.
У традиції Покону вважається, що початкова, вічна, божественна Істина й Мудрість викладені в Поконі, і так само, як Род Всевишній, вони єдині й багатогранні.

Єдине — це Покон, даний і підтверджений чинним Поршоволхвом-В’ясою, а всі інші численні священні писання людства — це його прояви.

Тому відист позитивно ставиться до будь-яких благих писань, вважаючи їх продовженням Покону й тлумаченням його вічних істин.

55. Ім’янаречений, радар, вогнищанин або відаючий

Ім’янаречений — перший рівень духовної посвяти у Відичному Православ’ї. Людина проходить Обряд Посвяти в Традицію, отримує Духовне Ім’я й починає усвідомлено ставитися до свого духовного життя. Займаючись саморозвитком, вона дотримується духовних настанов — Заповідей, Завітів, правил і принципів Покону.

Ім’янаречення проявляється у зрощуванні в душі 16 Зерен Правди, радісному смиренному служінні (джура-яра, карна-яра), відвідуванні Капища, Храму, Ашраму, виконанні своїх обов’язків перед громадою й родиною, пошані до наставників, учителів, святих людей, шануванні старших, очищенні та спокуті своєї кривди (гріхів) і недопущенні нової.

На шляху просвітлення цей рівень називається — чара. З часом, спостерігаючи за старшими учнями, в ім’янареченого з’являється розуміння, усвідомлення та радість, праведна поведінка й самовіддане служіння, яке стає природним протягом усього життя відичного слов’янина.

Радар — друге посвячення у Відичному Православ’ї (рівень радення).
Радар — це людина, яка пройшла Ім’янаречення Раденням, здобула таємне Духовне ім’я й ім’я Радення (другої посвяти). Приймаючи Волхва-Учителя (дікша-гуру) як свого Духовного Батька — стає двічі народженим.

Це духовний учень, що отримав посвяту в Шлях Ясни (духовну практику). Він розвиває душу через усвідомлене, радісне й регулярне поклоніння Роду Всевишньому, Богам і Предкам — як внутрішньо, так і зовнішньо, вдома й у храмі.

Це включає участь у Святих Обрядах Радення Сварожого, особисте проведення домашніх обрядів, вивчення Покону, Від, Повід та Відичних Писань, читання колослова, саморозвиток Жива-Яргою.

Радення як друга стадія духовного шляху спрямована на глибоке пропрацювання внутрішнього світу методами Джура-Ярги, Карна-Ярги та Жива-Ярги.

Вогнищанин — третя посвячета у Відичному Православ’ї (ярга).
Вогнищанин — це людина, яка пройшла обряд Родоварти. Старший брат (сестра), досвідчений радар, яр з багаторічним досвідом Жива-Ярги, проповідник, хранитель Вогню Віри-Веди Прави.

Вогнищанин палає вогнем Ярги, зосереджений на духовному розвитку й медитації — процесі поєднання зі Всебогом у собі завдяки практикам джура-ярги, карна-ярги та жива-ярги.

Це рівень старійшини й старшого учня, підмайстра, який завдяки досвіду й посвяті може проводити Колодарні Обряди, бути інструктором і наставником Ярги та давати настанови щодо життя згідно з Поконом і Відичними Писаннями.

Відаючий — четверта посвята у Відичному Православ’ї (рівень відання).
Відаючий (священник, вчений, брахман) — духовний служитель, мудрець, учитель, наставник, інтелектуал. Наставник, а на вищому рівні — Учитель віда-ярги, жива-ярги, карна-ярги, джура-ярги, Покону та відичних наук.

Відання — це стан божественної мудрості, всебічного знання, яке виливається зі зрілої душі, що перебуває в єдності з Родом Всевишнім завдяки багаторічному навчанню (12–36 років) або досягненню Ясни.

Відання — це плід аскези, самообмеження, праведності й духовного шляху протягом багатьох життів.

Відаючі за мірою готовності проходять обряд Відагори зростаючих рівнів — кудесника, жреця, відуна, волхва тощо.

56. Кладоряд Всесвіту

Кладоряд — староруське слово, що означає «система». Визначений порядок розташування та зв’язку частин чогось. Багато елементів, які перебувають у взаєминах і зв’язках один з одним, утворюючи цілісність і єдність.

Всебог — це система всього всесвіту і всесвіт загалом. Водночас він стоїть вище за все земне, тілесне і тимчасове.

57. До коренів відчути.

Йдеться про досягнення Ясни (просвітлення) та розкриття всіх чар (чакр), включаючи — Корені.