Диво нового життя

Природою продумано все, до найдрібніших деталей. В цьому її найбільша мудрість. На протязі всього свого існування на цій планеті, людина намагається пізнавати її таємниці і секрети.

Але тільки сказати про те, що ми в цьому досягли багато успіхів, поки що немає можливості, тому що за весь час життя на Землі, люди так і не змогли повною мірою пізнати себе та цей світ.

Ми так мало знаємо про самих себе, про життя і про смерть, про вічні процеси, які відбуваються всередині та навколо нас, про побудову життя на цій планеті та за її межами. Природа дуже ретельно оберігає свої таємниці, таким чином підштовхуючи людину до постійного пізнання, до розвитку та зростання.

Раз за разом душі втілюються у цьому світі, аби знову і знову рости та розвиватись, пізнавати себе та набиратись досвіду земного життя.

Зародження та поява нового життя — це велике диво і одна із сокровенних таємниць матінки природи. Ми, як істоти, що мають свідомість, розуміємо суть цього процесу, але якщо зануритись глибоко в його духовну природу, то ми побачимо захоплюючу мандрівку душі, яка втілюється у матеріальну форму.

Тонкощі цього процесу знаходяться за межами досяжного, вони заховані від людини, невидимі, ми не спроможні впливати на них або їх контролювати.

Все, що людина може зробити, щоб гармонійно пройти цей шлях — це лише довіритись самій матінці природі, намагатись краще роздивитись, щоб пізнати та зрозуміти її, усвідомити її велику мудрість і справедливість.

В процесі зачаття, виношування та народження дитини жінка, певною мірою, налаштовується зі своєю внутрішньою природою, поєднується з тілесною частиною буття, з землею, зі своїм корінням. В духовному плані вона поєднується з матінкою Ладою в ликові Мокоші та знаходиться під її покровительством.

Їй, так чи інакше, доведеться довіритися природі, довіритися божественним силам, довіритися своєму чоловіку. Від її довіри значною мірою залежить весь процес вагітності, родів, та іі подальша доля та доля дитини.

Довіра виступає ключовою ланкою, яка формує ланцюг подій у відношеннях пари, в процесі вагітності та родів, а в подальшому і у стосунках між членами сім’ї.

Наскільки жінка спроможна увійти в довіру і розслабитися, розкритися, знаходячись на межі життя та смерті — настільки благодатними та м’якими, чи навпаки, неграмотними та грубими, будуть її роди.

Довіра та розслаблення на сьогоднішній день виступають найбільшими страхами для більшості сучасних жінок. Завдяки тому, що ми відійшли занадто далеко від природи, перестали чути її, перестали відчувати її серцебиття, втратили з нею зв’язок. Ось чому так багато страхів викликає прихід дитини в життя людей.

Вагітність робить жінку чутливою, вразливою, і тому їй необхідна підтримка та піклування, в цей період. Їй необхідно опиратися на когось більш сильного та авторитетного, щоб почувати себе впевненою в цей період.

І на кого ж, в більшості випадків, опираються жінки?
Більшість жінок сьогодні опираються на медицину, намагаючись знайти в ній підтримку і силу. Вони наївно надіються, що система охорони здоров’я буде нести за них відповідальність і їм допомагати. Система це робить, але в міру своєї компетенції та в межах встановлених норм і правил.

Якщо ми трохи поміркуємо на цю тему, то усвідомимо той факт, що не дивлячись на всі сучасні технології, наукові знання, багаточисельні випробування в сфері дітонародження, знання якими володіє сучасна медицина неймовірно малі, щоб порівнювати їх зі знаннями та мудрістю природи, яка це саме життя легко творить.

Подумайте самі, хто виступає більш сильною опорою? Творець життя чи її дослідник, науковий діяч?
Це те саме, що порівнювати свідомість людини зі свідомістю Бога, і питати хто сильніший.

Жінка завжди програє, вибираючи бік системи охорони здоров’я, опираючись тільки на неї, вона й близько не усвідомлює на скільки сильно програє.

Зрозумійте правильно, я ніякою мірою, нікого не закликаю відмовитись від медицини, вона робить свою справу як може і знає, і вона багато у чому може нам послужити та допомогти. Але ми не повинні знімати з себе відповідальність і не повинні її перекладати на медичних робітників, мова саме про це. Медичні знання цінні та корисні для нас, їх можна використовувати для відслідковування стану свого здоров’я, але не слід повністю на них покладатись.

Ми маємо знати про те, що в сфері дітонародження існує більш сильна опора, є вибір, існує інший, природній шлях.

Природній шлях — це усвідомлена вагітність і роди.

Вагітність — це священний період, час усамітнення, самопізнання і взаємодії зі Всебогом.

Вагітність і роди, в яких жінка опирається на інстинктивну сферу власної душі, на мудрість свого тіла, опирається на Бога в своєму серці та на Віду — божественне знання. Це шлях сильних і сміливих, і повірте, він вартує того щоб пройти його.

Після природніх родів ми отримуємо щедрі дари від матінки Мокоші у вигляді відмінного фізичного та психічного здоров’я. Процес відновлення після родів відбувається швидко та м’яко, бо ж немає ніяких травм, розривів і т.д., немає ні сторонніх людей, ні медичної метушні, ні післяродової депресії.

Нова людина прийшла в цей світ: що вона відчуває, яка атмосфера оточує її, яка тут енергетика? Її перші враження, перші відчуття — найсильніші впечатування про цей світ, які залишатимуться в її підсвідомості на все життя.

Під час природніх пологів немає ні поліклінік, ні лікарів, ні медикаментів. Тут панує благодать, спокій, мир і гармонія. Приємна музика, аромат благовоній, світло запалених на алтарі свічок. Священний, обережний простір, який захищає маму і дитинку, який сприяє розслабленню та розкриттю. Місце де є тільки пара, їх дитинка та Бог.

При таких обставинах в цей світ прийшло вже троє наших дітей, і я безмежно вдячна Богу за можливість отримувати саме такий досвід родів, наповнених любов’ю та довірою, тотального перебування в моменті та проживання всього, що відбувається.

Я дуже вдячна своєму чоловіку за підтримку та супроводження, його допомога при родах неоцінима. Якщо чоловік впевнений в собі та психологічно готовий, він буде надійною опорою для жінки, що народжує.

Що ж блокує шлях до природніх домашніх пологів?
В більшості це страхи, що панують у свідомості людей. Всі настільки звикли до шпитальних пологів, що зовсім забули як народжувати в природніх умовах. І сьогодні природні домашні пологи в більшості своїй викликають шок і непорозуміння.

Але ж раніше пологових будинків не було і всі народжували вдома або в лазні. Не було ні обезболювання ні гормональної стимуляції. І знали жінки що і як треба робити, в якій позі народжувати, які трави пити, як дихати, як проживати схватки, як приймати дитинку і т.д. всі знали і сильні були, тому що ні на кого було відповідальність перекласти.

Доводилось тіло тримати в формі та за харчуванням слідкувати, доводилось сильними та здоровими бути, а інакше — смерть дихає в потилицю, вона хороший мотиватор. А сьогодні все це не потрібно.. бо ж якщо щось не так, поріжуть і все буде нормально. Так, та й не так… Безслідно такий підхід до життя не пройде, він принесе величезну кількість неприємностей та ускладнень після пологів у вигляді негараздів з лактацією, тривале та болісне загоєння розрізів, гемороїдальні тріщини в зв’язку з положенням на спині під час родів, і т. д. цей список може бути ще довшим.

Природа справедлива, і далеко не завжди добра та ніжна, швидше навпаки, вона за сильних, за природній добір, тому в природі виживають сильніші, а слабке потомство не виживає, це один із її законів.

А сьогодні жінки забули, втратили зв’язок зі своєю природою, з жіночою мудрістю, із сокровенними знаннями, які передавались по роду від матері до доньки.

І які ж наслідки ми можемо сьогодні спостерігати? Люди стали слабкими, хворими та болісними, багато хто не можуть зачати, а інші не спроможні народжувати та годувати самостійно.. Відбувається виродження білого роду, і це одна із катастроф нашого часу.

Люди, знаходячись у своїй слабкості, стали підпокорятися страхам. А страхи паралізують свідомість, знерухомлюють плин енергії, заморожують та стопорять всі внутрішні процеси. Це – головні вороги жінки, які відділяють її від власної природи.

Вони роблять жінку грубою та чоловікоподібною, створюють перешкоди та перекоси в процесі вагітності та родів. Саме тому, вагітним жінкам особливо необхідна психологічна та духовна робота з власною свідомістю, та обов’язково робота над подоланням страхів і негативних програм.

Вагітність і роди піднімають цілі пласти генетичної інформації, що стосується виживання. А це найгрубіші сфери, через які виноситься на поверхню величезна кількість страхів.

С моєї точки зору, вагітність — це інтенсивний період для внутрішньої роботи. Від того як жінка пропрацює і зцілить негативні програми в своїй свідомості, зніме страхи, поладує себе — напряму залежить процес пологів, її подальше життя та життя її дитинки.

В процесі вагітності дитинка росте і розвивається, все відчуває та налаштовується з матір’ю. По мірі зростання дитинки, внутрішнє напруження росте та досягає свого піку по завершенню періоду вагітності. Окрім напруження та внутрішнього тиску від вагітності, наростає ще й напруження мами пов’язане з наступаючими родами.

Якщо жінка володіє відповідними вправами(техніками), вона це напруження може розслабляти та мінімізувати, що забезпечить їй м’які пологи.

Якщо ж вона нічого не робить під час вагітності та безпосередньо перед родами, тоді її роди будуть піком напруження. Про благодать і гармонію, про природні пологи в такому випадку, мова йти не може.

Зачаття, вагітність, роди, післяродовий період — все це ланки одного ланцюга, тісно пов’язані між собою. Створюючи благодать і гармонію в своєму внутрішньому світі сьогодні — ми отримуємо сприятливі події завтра.

Всім добра та світла! Зрощуйте мир і благодать всередині себе та навкруги!

м.Ясна-Лада-Ладомира (Куровська).