Суть і мета Рахманства

Рахман – ра (світло, чистота, чистий) і ман (мен) людина, тобто світла, чиста людина.  Людина, яка звільнилася від своєї собі (відкинула его), очистилася від тілесних, чуттєвих та розумових бажань і присвятила своє життя Богу, пізнанню Вищої Істини, своєї душі, проповіді, навчанню та несенню Відичного Знання Святого Покону.

Рахманство (саньяса) – чистий, відречений спосіб життя, старчество, чернецтво та пустельництво з духовною метою.

Від цього слова, поняття та способу життя в слов’янських мовах походить багато згадок про чудеса, мудрість, духовну чистоту, лагідність, доброту, миролюбність, і помірність літописних «рахманів».

Рахман (рахманка) – це відречена від світу людина, яка ясно усвідомила ілюзорність та тлінність буття, і твердо вирішила у цьому втіленні досягти – Ясни (просвітлення) і Визволення.  Тому почала ставитися до тілесного світу як до чогось менш важливого, тимчасового і мінливого.

Маючи досвід багатьох перероджень і сьогоднішнього життя, рахман увійшов у стан справжнього розуміння – що досягнення будь-яких тілесних цілей не веде до вічного щастя, цілісності та добра, а лише породжує інші бажання та прагнення, які зумовлюють і ще більше заплутують душу у покрив Майї та Карни не дозволяючи піднятися у Вищі Світи.

Наситившись матеріальною діяльністю, задоволеннями, прагненнями, бажаннями, розуміючи себе як Душу і втілення Божественного Духу, а не тіло, що постійно чогось потребує, рахман відрікається від тілесного світу, щоб знайти Вище Життя і повну свободу безмежного Духовного Світу, який вміщує в себе все.

В основі Рахманства лежить відмова від діяльності – відречення від миру (мирського), яке може бути двох типів:

1. Самовідречення.

 Це повна відмова від результатів будь-якої матеріальної діяльності та всього свого майна, своєї собі та, навіть, тіла.  Така людина може стати самітником, харчуватися плодами, злаками та корінням, не стригтися і не голитися, повністю відректися від миру.  Не роблячи нічого мирського, абсолютно і повністю поринає в духовну практику, молитви і Жива-Яргу, для максимального розуміння Всебога, досягнення Ясни та звільнення з Колороду.

Дотримуючись обітниці сексуального утримання та безшлюбності (целібату), ненакопичення, маючи при собі не більше 16 предметів, мандрувати Святими місцями, жити на милостиню, маючи право попросити її — лише тричі на день.  Це найвища ступінь Великого Рахманства, до якого приходять лише одиниці.

2. Служіння Всевишньому. 

Відречення від свого его і подвійності. Присвячення себе і свого життя служінню Всебогу, Богам і Предкам через присвячення плодів своєї праці та дій Божественному, з метою подолання своєї собі (его), набуття Віди, Ясни та Визволення.  Це означає, в першу чергу, щодня і щогодини думати про Всебога і прагнути бути йому корисним – служити і займатися Жива-Яргою.

Служіння Всевишньому означає: справжнє, прекрасне і добре виконання всіх своїх обітниць, правил, присяг і приписів своєї варни та ашраму. 

Роблячи все якнайкраще, як для Бога, не прагнучи отримати вигоду, користь чи задовольнити свої чуттєві прагнення. Це щире служіння Волхву-Учителю, Громаді, духовним братам і сестрам, рідним і близьким, як саморозвиток та спосіб зробити свою душу чистою та доброю.

Дотримуватися такого способу життя означає перебувати і діяти у Святороді – Чистій Свідомості Всевишнього, тоді наша діяльність не приносить карни, кривди чи гріхів.  Так ми здобуваємо найвищі духовні заслуги, навіть не досягнувши Ясни і Визволення.

Завдяки цьому Всебог зі своєї любові та милості завжди підносить і облагодіює таких благочестивих людей, даруючи райське життя у Вищих світах Прави.

Перебуваючи у Чистій Свідомості Всевишнього та Служінні Всевишньому – рахман може отримувати гроші, майно, блага у будь-яких кількостях. При цьому він твердо пам’ятає, що все у цьому світі належить Вседержителю.

Тому, дотримуючись не користолюбства і відречення від матеріального, він використовує цю енергію благословення Бога, не для себе, а для служіння самому Богу.  Він спрямовує ці ресурси на будівництво Храмів, Ашрамів, поширення Віди Покону, розвиток слов’янських відичних громад, навчання дітей тощо.

Частина цих засобів використовується для підтримки свого життя, але їх наявність і прихід не є для рахмана самоціллю.  Він має велику місію — нести Святий Покон і через Віду робити людей щасливими.

Відаючий, що істинно перебуває в Служенні, ставить Вседержителя на перше місце у своєму житті.  Весь свій час, зусилля та достаток спрямовує до Нього.

Тому він читає молитви, колословить, робить Жива-Яргу, проводить Обряди і проповідує, їздить святими місцями, підтримує Храм (Ашрам) і свого Волхва десятиною, розвиває громаду, живе духовним життям тощо.

Таким чином він звертає всю свою увагу на Бога, намагаючись бути корисним для нього в Явному світі, замість того щоб витрачати час життя на вузькокорисливе, тлінне і непотрібне.

Зміцнюючи рахманний спосіб життя, він перестає собі брехати, відкидає самообман розуму і піднімається над своїми бажаннями, долаючи хибні прагнення та зживаючи їх у собі, повністю зосереджується на раденні (духовній практиці) та піднесенні своєї душі.  Так він іде шляхом Неврату — веде просте, аскетичне життя без накопичення матеріальних благ та прагнення до задоволень.

Настанова Спаса Мира.  Суть 12 стор 80.:

«Є два шляхи до Всебога: Праврата – поступовий шлях вгору через чуттєві насолоди та проживання всіх ступенів тілесного життя, і Неврата – шлях повного відречення від усього мирського, Рахманство, прагнення до досягнення Вищого Визволення за одне втілення».

Бхагавад-Гіта.  18.2.:

«Відмова від діяльності, що ґрунтується на матеріальних бажаннях, — ось що великі вчені люди називають життям у відреченні.  А відмова від плодів діяльності – є те, що мудреці називають відреченням».

Духовний шлях в цілому, це проживання та відпускання своєї тваринної природи, логізування та блукання розуму у напрямку до усвідомленості та божественного сприйняття світу. На рівні відичного слов’янина, людина ще занурена у свою тілесність і багато в чому схильна до її проявів.

Мета Рахманства – це визволення з Колорода через єдність із Всевишнім, досягнення найвищого рівня Ясни (самадхи, просвітлення), Вищої Реальності (Свідомості Всебога) та повна духовна самореалізація.

Рахманство – це спосіб досягнення мети та самоціль.  Завдяки ньому послаблюються та розриваються зв’язки будь-якого роду, очищається карма роду до сьомого коліна по матері та батькові, спалюється від 30 до 50 відсотків накопиченої негативної карни.

Важливо усвідомлювати, що спосіб саме для душі й сенсу буття, але не для особистості (его).  Рахман не залишає суспільства, він прибуває в ньому і активно в ньому діє, несучи Божественне Світло, але не занурюючись у нього.

Він цурається тілесних ігор – бізнес, політика, влада тощо, і будь-якої 

прихильності до тілесного, заради зосередження на духовному.  Кінцевим результатом Рахманства – є звільнене, задоволене, вільне та блаженне існування як тут на Землі, так і на Небесах.

Ставши двічі-народженим Радарем на Духовному Шляху, людина завдяки Колослову, Карбуванню та Жива-Ярзі поступово відрікається від своєї неусвідомленості, долає двоїстість сприйняття світу, невігластво і пристрасть, розкриваючи у собі найвищий стан свідомості — Святород.

Через саморозвиток вона взрощує 16 Зерен Правди, які стають якостями його душі, а не просто ідеалами, яких потрібно прагнути і відповідати.

Праведний двічі-народжений проживає і відпускає свої бажання і прагнення, розкриває і відпускає свою Соб (его) і духовно зростає завдяки збагненню Святого Покону, дотримуючись свого Призначення та радення Жива-Яргою.

Стаючи Огнищанином і Старійшиною, вона приходить до подальшої природної відмови від діяльності заради задоволення матеріальних бажань, від користі і «тішення» свого его до чистого виконання свого обов’язку і Призначення, у повній зосередженості на Богові та Духовному Шляху, які є справжніми причинами будь-якої діяльності.  Радення та Огнищанство – це вже початковий та малий рівень Рахманства (духовної чистоти).

Головна відмінність посвяти Радаря і Огнищанина від Рахмана, у тому, що, приймаючи Рахманство чи проходячи обряд Відагори, ми беремо на себе зобов’язання досягти Ясни і повернутися до Всебога саме у цьому житті.  Для цього і відкидаємо все зайве, що зумовлює та зупиняє.

Для відичного слов’янина, Радаря чи Огнищанина, духовна практика та досягнення Ясни (просвітлення) може зайняти багато життів.  Внаслідок прив’язаності до матерії (сім’ї, грошей, влади тощо) вони можуть бути ще не настільки усвідомлені і зосереджені на своєму духовному зростанні та саморозвитку, тому заплутуючись у тенетах карни, можуть багаторазово народжуватися, і щоразу проживати життя, доки не стануть  абсолютно мудрими та готовими до життя у Вищих Світах Прави.

Приймаючи Рахманство, ми відкидаємо все зайве, щоб досягти головної мети – вийти з Колорода.  Так людина обмежує себе, щоб стати спортсменом і спортсмен відкидає все, щоб стати олімпійським чемпіоном.

Основна мета Святого Покону та Відичного знання – зробити людину Щасливою.  Це означає, що ми приймаємо ту чи іншу Посвяту як внутрішнє прагнення, а не насильство чи обмеження, яке може призвести до падіння та відкату назад.

Прийняти Рахманство можна лише тоді, коли ти по-справжньому глибоко любиш і приймаєш Всевишнього, Богів, Предків, свого Волхва-Вчителя та духовний спосіб життя.  Коли прагнеш до Всебога, і всього, що з Ним пов’язано – до Молитов, Колослова, Обрядів, Ярги, вивчення Покону, до служіння, паломництва тощо.

Коли ми повністю відмовляємося від прагнення до матеріальних насолод і всеосяжно присвячуємо себе набуттю Духовного Знання і досягнення Ясни, саме в цьому житті, тільки тоді ми стаємо цілком божественно Вільними. Це і є бути Рахманом чи Рахманкою – чистою, божественною людиною.

Рахманство (аскетизм, відречення від миру, чернецтво, саньяса) – це спосіб життя, у якому людина цурається діяльності, метою якої задоволення своїх почуттів і бажань.  Він перестає жити для себе чи сім’ї, і починає жити для Бога, сприймаючи своє життя та діяльність, як служіння Вищому.

Цей спосіб життя – є результатом глибокої усвідомленості та призводить до заспокоєння ума, оволодіння тілом та емоціями.  Це певний вид аскетизму, через зосередженість на Всебогові і служіння йому, відмова від погоні за тілесним і матеріальним щастям, повне прийняття того, що є, і наслідування свого Призначення на шляху Ясни.

Коли ми глибоко, чисто, щиро і в повній довірі, і без очікувань нагороди, починаємо служити Всебогу, Всевишній у відповідь починає служити нам. Тому, чистий і праведний рахман завжди буде ситий, йому буде де спати і що одягнути, якщо він сімейний – те саме стосується його родини.

Можливо, просто і без вишуканості, але у рахмана буде все, що йому потрібно, бо Род Всебог, проявляючись у серці кожної людини, через руки та благодіяння людей — завжди подбає про свого служителя, про того, хто несе Віду Покона або, живучи чистим життям, виявляє Божий Дух і Світло на Землі.

Чарівність Рахманства в тому, що відмовляючись від своїх бажань, людина легко знаходить те, чого так сильно прагнула раніше в мирському житті.  Зараз воно йому вже не потрібне, у нього більше немає прихильності до речей, і все раннє бажане стає легко досяжним.  Це також, ніби спортсмен, який звик бігати забіг на 10 км, з легкістю, навіть не помічаючи, пробігає стометрівку.

Рахманство (зречення, саньяса) – це Великий Скарб, Сила і Стан, який людина може знайти, натхненно слідуючи Духовному Шляху.  Шляху, виконання Вищого Обов’язку, осягнення Віди чи служіння Всебогу, це кінцевий та вищий етап Духовного життя.

Відречення, має на увазі – відкидання непотрібного і неважливого (тілесного) і зосередження на головному – своїй душі та осягненні Бога. Через Рахманство ми розкриваємо себе як духовну сутність. Це символічна смерть живої істоти, як матеріального тіла. Входження і перебування свідомості у разумі, у Святороді — Чистій Свідомості Всебога.

Коли наша духовна сутність, награвшись у тілесному світі, дійсно готова повернутися до свого істинного дому, у Вищу Правь, до Рода Вседержителя.  Це повне усвідомлення та прийняття того, що Всебог – це абсолютна Істина, а Духовний світ – це наш початковий Дім, а тілесне життя – лише одна хвиля океану вічності.

Завдяки Рахманству ми можемо найповніше і глибоко служити Всевишньому, Богам і Предкам.  Коли ми усвідомлено приймаємо Рахманство – сам Всевишній, Боги та Предки, Ланцюг Наступності Волхвів і, безпосередньо, сам Волхв-Учитель дають нам сили та допомагають досягти радості та щастя тут і зараз у цьому житті.  

Завдяки цьому – Ясна та повне Звільнення приходять самі собою.

Святий Покон. Карб відання Посвяти ст.96.:

«Священну Посвяту отримавши і ставши Рахманом, потрібно через молитву і проповідь, несення Віри-Віди, саморозвиток і самообмеження, віддано до Ясні йти».

Настанова Спаса Мира.  Суть 2. Стор 224.:

«Виконання Призначення свого дарує достаток і багатство.  Достаток приносить радість та насолоду.  Разом вони дарують Свободу та Ясну».

о. Огнь-Сварг-Володимир