СВЯТІСТЬ РІДНОЇ ЗЕМЛІ

Кожна країна, кожна земля має свої особливості, традиції та культуру. Її простір на духовному рівні пронизаний духом поколінь, людей, що жили на цій землі та примножували її інтелектуальні та культурні надбання, творили своє самобутнє буття, робили винаходи, досягали успіху та залишили свій слід в її історії.

Тому народи, що мають древні коріння, володіють великим досвідом, що відображений у високому рівні їх культури та традиції.

Особливо цікавою у цьому відношенні є земля нашої країни. Згідно новітніх історичних фактів за останні 7500 років на території, яка сьогодні є Україною – існували 40 різних цивілізацій. На наших теренах діяли 30 державних утворень, тут є 70 окремих етнокультурних регіонів.

Традиційна спадщина завжди поєднана з древніми святинями, храмами, місцями сили, які можуть налічувати багато тисяч років.

Тому незважаючи на велике розмаїття етнокультурних відмінностей, усі вони поєднані в єдине ціле особливою енергетикою України (Аратти, Трипільської культури, Скіфії, Артанії, Руси), Святої Землі яка 7500 років тому, народила Арійську Відичну Культуру. Осердя, звідки вона розійшлася по усьому світу.

На нашій землі безліч древніх Відичних Святилищ, Капищ та Святих Місць, варто лиш почати звертати на них увагу.

З приходом нових часів та релігійних течій, на цих місцях постали церкви, у тій чи іншій мірі ввібравши у себе силу та мудрість тисячолітніх Відичних Святинь.

Духовно-етична складова кожного народу є ключовою та визначальною, бо саме вона формує ідентичність, колективне самоусвідомлення, ставлення народу до самого себе та до інших.

Віра та традиція тісно повʼязані між собою і вони формують цінності людей. Народи що зберегли свою древню Віру та Традицію – це процвітаючі народи на нашій планеті.

Вони мають власне самоусвідомлення, власну духовну традицію, власну систему народного цілительства, власне бойове мистецтво, на побутовому рівні мають власне самозабезпечення, виробництво та інші складові.

Такі народи дуже дбайливо ставляться до своєї традиційної культури, до своїх святинь. Цінують, примножують і оберігають їх.

Ні з ким не боряться та не протидіють, а приймаючи інші світогляди беруть з них найкраще, та з гордістю несуть їх знову у світ, поширюють як знання та надбання саме свого народу.

Серед таких народів – цивілізацій можна назвати Китай, Індію, Японію, Великобританію та інші найдревніші країни світу.

Є ще інші, що внаслідок запозичення – втратили свої древні коріння та генетично і культурно розчинилися у просторі, залишивши по собі лише зовнішню назву.

До прикладу Єгипет, хто був там, знає що це цілком мусульманська країна. А колись була самобутня і могутня єгипетська цивілізація фараонів, яка згодом втратила своє самоусвідомлення і була знищена.

Люди, які живуть там, більше не вважають себе єгиптянами за світоглядом та культурою, вони ототожнюють себе мусульманами, вони забули своє коріння, втратили зв’язок з вірою своїх древніх предків та їх культурним надбанням. Те саме можна сказати і про Візантію.

Таке стається з кожним народом, який втрачає своє самоусвідомлення, бездумно поєднуючись з релігією чи культурою інших народів.

Все що принесене з іншої землі, витоково є чужим! Воно може вабити своїми барвами, бути гарно загорнуте у яскраві папірці, гарно виглядати і нести певну мудрість. Та воно нам не належить і ніколи не зробить щасливими та сильними.

Слідування чужим цінностям, чужій ідеології, чужій вірі призводить до втрати власних цінностей, до втрати самих себе.

Ці втрати на рівні країни відбуваються через кризи, війни, призводять до знищення народу, що відмовився слідувати власним цінностям та виконувати своє Боже Призначення та Покликання.

Втрата духовних цінностей – це як втрата коріння для дерева, це призводить до знищення народу.

Відновлюючи власне самоусвідомлення, звʼязок з древнім корінням, поєднання зі святинями, та Вірою-Відою Предків – це те що є живильною духовною силою для народу та головним напрямком його порятунку.

Територія сучасної України – це свята земля, якій багато тисяч років. Тут з Покон віку жили волхви, рахмани, відаючі люди.

Ця земля мала різні назви: Аратта, Рахмаварта, Оріяна та ін. Наша земля має власну культуру та древню традицію, якій більше 7,5 тисяч років.

І вона є, завжди була і завжди буде, бо пройшла вже все що тільки можна. Її неможливо знищити бо вона має нематеріальне, божественне походження та призначення – нести Мудрість та Світло Праві.

У сьогоднішній час духовної деградації та вивищення матеріалізму – коло замкнулося, та починається новий оберт. Тому настав час повернутися до витоків, до своєї, рідної арійськой, праслов’янської Відичної Культури.

Відична традиція Предків – це священна спадщина усього людства. Це найдревніша традиція з існуючих сьогодні на землі. Вона є витоком, першоджерелом, з якого були створені всі подальші світові релігії.

Вона базується на законах світотворення та включає в себе знання, що розширюють свідомість людини та дають можливість більш широкого мислення й еволюції душі.

Маючи власне сильне коріння, поєднане зі своєю древньою традицією, народ отримує силу бути собою, не хилитися ні на захід, ані на схід. При цьому бути дружнім до обох сторін. Це є шлях кону, шлях Покону, витокового відичного звичаю.

Що стосується мови, сьогодні цю тему взяли як зброю, та це хибна справа, бо через боротьбу неможливо досягти миру.

Святоруська, нині українська мова є витоковою мовою всіх словʼянських мов, також вона є материнською для санскриту та його похідних, що ще раз підтверджує єдність Відичного звичаю у часі та просторі.

Всі словʼянські мови є спорідненими з нею, мають єдине коріння, і безглуздо творити боротьбу між ними. Раніше святоруська мова використовувалась як священна, на ній творили славби та богослужіння.

Зберігаючи древній звичай, Відичні обряди в Родовому Вогнищі Відичного Православʼя ведуться святоруською (українською) мовою та мовами тих держав, де присутні наші громади.

Ми, як всесвітня спільнота Відичного Православʼя, свято бережемо спадщину наших предків, дотримуємось рідного звичаю, йдемо шляхом духовного розвитку та Просвітлення, несучи Любов та Добро, Мудрість та загальне Благо.

Відичний Шлях – це шлях душі, шлях внутрішнього миру та ладу в серці. Він здатен зцілити не лише душі окремих людей, а й душу нашого народу, а згодом і людства.

Дати йому силу згадати, що нашому роду не 30 років, а 7,5 тисяч років, що на його Святинях живе дух Прапредків та одвічної Мудрості Всебога.

Зараз нашому народу варто знайти в собі сили і згадати хто насправді він є, зрозуміти у чому його Боже Призначення. Бо коли це не відбувається – приходить біль та страждання.

Чути Волю Неба, діяти у відповідності до Волі Неба та бути носієм Волі та Мудрості Неба – це є наш духовний Шлях.

З вірою в серці, м. Ясна-Лада-Ладомира (Куровська).