ТРИГЛАВ-ТРОЯН. ВЕСНЯНІ ДІДИ – ШАНУВАННЯ ВСЕВИШНЬОГО, ВИШНІХ БОГІВ ТА ПРЕДКІВ

Цього року Весняні Діди, Троян — припадають на 15 травня 7533 року (2025 р.). Свято Триглава — Трояна (Вишнього Трояна, Верховного Триглава) — це вшанування прояву Рода Вишеня (Вищої Особистості Всебога) в єдиному образі (лику), що поєднує в собі Триглав Вишніх Богів — Сварога, Перуна та Велеса.

Сварог, як уособлення Прави і Творець Всесвіту, — головує. Троян (Триглав) — Учитель усіх учителів, наставник усіх волхвів, відаючих, радарів і ярів (йогів). Він — втілення Принципу Єдності та Недвоїстості, Покону та Шляху Самоусвідомлення.

Триглав-Троян зображується як триликий або триголовий чоловік у супроводі сокола (Сокіл-Род) над головою (Покон — Віда Прави), чотирьох собак (4 Віди) та корови — образу Матері Сірої-Землі, символу безкорисного жертвування, годування, виховання та виконання бажань тих, хто йде Шляхом Ясни.

У літописах руси, слов’яни (арії славні) — діти Трояна, а відичні часи — це віки Троянові. Навколо Русі відома система земляних валів, зведених для захисту від набігів кочівників — Вали Троянові.

У жіночому образі Триглав-Троян — це Триглава-Тридіва — Єдність трьох Верховних Богинь (Верховного Триглава): Лади, Додоли та Макоші. Це — пряме втілення Рожани, жіночої іпостасі Верховної Особистості Всебога (Рода-Вишеня, Рода Рожанича).

Трисила (Тризуб) — це також прояв Триглава — єдність Світів Прави, Яви і Нави, що проростає із зерна — Алатиря, Джерела Життя.

Триглав-Троян — це пряме проявлення Верховної Особистості Бога на Землі, могутнє уособлення Всевишнього, як символу духовної сили й могуті роду. Вшановуючи Його, ми благословляємо весь рік Його Силою й Благом.

Завдяки Першопредкам (Дідам) — Сварогу й Ладі, Перуну й Додолі, Велесу й Макоші, завдяки творенню, збереженню й руйнуванню віджитого у чоловічому та жіночому проявах — існує все Світотворення.

Походячи від Рода Всевишнього (Прадіда всіх Дідів), ці триєдині Сили є джерелом Творення Буття, першосилами, від яких залежить життя всього живого на Землі.

Троян-Триглав несе в собі могутність трьох Світів, має у собі потенціал творення, збереження та руйнування. Він дарує силу перемоги, щастя, оновлення, розквіту й росту. Троян — Добрий Бог і втілення милості. Він охороняє й благословляє все людство та всі варни.

Він допомагає отримати й проявити здоров’я й цілительство, достаток і родючість, захист і перемогу, мудрість і Ясну. Доброзичливо ставиться до всіх людей, навідує хворих та тих, хто потребує допомоги.

У цей період душі Небесних і Земних Предків сходять у Явний Світ, ми вшановуємо їх і кличемо до подальшого втілення в нащадках. Це Свято Прославлення Величі, Перемог і Подвигів наших Предків, час входження у Сонцекресне духовне й тілесне очищення.

У цей день пари, які бажають мати дітей, звертаються до Предків із проханням про Благословення, проводять Славби, щоби душі Предків зійшли на втілення в їхніх дітях. А заклик душ здійснюється на Купала — через 40 днів.

Адже саме тоді відбувається Велике Свято Єднання Сонця — Дажбога та Води — Дани, а також і онуків Дажбожих.

Традиція вшанування Предків має глибоке коріння, вона є невидимою Золотою Ниткою Священного Зв’язку Вічності, що поєднує минуле, теперішнє й майбутнє.

Саме тому ставлення до померлих є однією з ознак високого духовного рівня розвитку будь-якого Народу. Предки є для нас прикладом, вони наповнюють нас силою та надихають своїми діяннями до ще більших звершень.

Культ Предків у слов’ян має арійське коріння, що сягає часів насипання курганів. І це не дивно, адже, хоч вони й перебувають в інших світах, вони завжди поруч із нами й допомагають творити наше життя.

Шанування померлих родичів і взаємодія з душами Предків — це ознака духовної зрілості, прояву поваги та розуміння кола народження й смерті, як невід’ємної частини життя у Яві.

На наших землях завжди шанували рід, народжували багато дітей і з пошаною ставились до всіх своїх Предків, незалежно від часу їх народження, віросповідання чи поглядів. Ми завжди молодші, і не можемо судити Предків, якими б вони не були.

Роздуми сучасників про те, чи були вони праві у своїх переконаннях — це ознака духовного занепаду. Так чи інакше, для нас вони всі — Святі, і ми приймаємо їх усіх. Тих, хто ніс благо — славимо, тих, хто мав недоліки — відмолюємо, і даємо їм можливість виправитися через наступні перевтілення.

Навесні Брама Ірію відкривається значно ширше. У цей час Предки перебувають коло своїх родів, оглядаючи, чи гідно господарюють їхні нащадки, чи вірно розуміють суть Рода Всебога та Його проявів — Богів, чи добре виховують і піклуються про дітей, про праправнуків своїх.

І повинні люди, як до Свята Великого, чекати приходу їх у двори свої, прибираючи й прикрашаючи домівки свої. Відичні Слов’яни вірують, що світлі Предки, перебуваючи в Ірії, оберігають їх у Яві.

У Слов’янському Відичному Колодарі є кілька свят, присвячених вшануванню, прославленню та прояву пошани до всіх померлих. Одне з найбільших таких свят — Весняні Діди.

Дідами називали Вишніх, Небесних і Земних Богів, а також покійних Предків — від родоначальника до недавно померлих близьких. Культ вшанування Предків є однією з основ Відичного Православ’я (Слов’янського Відизму). Існує непорушний зв’язок поколінь: якщо поминати Предків — тоді вони мають право й силу оберігати й допомагати нащадкам.

Весняні Діди — це час, коли душі Предків сходять із Ірію в явний світ, щоби поглянути, як живуть їхні діти, внуки й правнуки. У це свято обов’язково слід відвідати кладовища, священні гаї чи каплиці з прахом Предків, приносячи з собою писанки, зерно та обрядові страви — млинці, пироги, киселі, каші, хліб тощо.

Смерть — це лише перехід у світ інший, до Предків, Богів і Всебога. Тому Весняні Діди — це день пошани, вічності й радості, а не смутку й скорботи. Смерті немає — є лише вічне життя душі та зміна однієї форми на іншу.

Саме тому в цей день проводяться Тризни — поминальні обряди, що зміцнюють зв’язок зі Святими Предками й наповнюють душі наших пращурів світлом. Влаштовуються щедрі частування з поминальними словами, піснями, жартами, загальним веселощами та іграми.

Частиною свята були навіть справжні бої — битви на честь Предків, аби ті бачили, які доблесні воїни лишились на землі. Накриваючи святкові столи, обов’язково ставили окрему, найкращу страву для Предків.

Світлі Предки, перебуваючи в Ірії, оберігають нас у світі Яви. Між нами існує непорушний зв’язок. Постійно поминаючи Предків — ми даємо їм право оберігати нас, наші святині, домівки й землю від усього темного й зловісного. Але якщо хтось забув свій рід, від сили родової відвернувшись — іде життєвим шляхом самотужки. І важкий шлях його, бо Боги й Предки від такої душі відвертаються.

Характерними для Весняних Дідів є особливі пісні-заклички. Деякі з них закликали Предків піклуватися про живих, допомагати у земних справах. Інші — зверталися до першого весняного дощу.

Весна — це початок обробітку землі, тому допомога й благословення Предків особливо потрібні для доброго врожаю. Це стосується й будь-якої іншої справи — адже благословення Предків додає ще більшої сили. Добрий урожай і добробут — це дари Небес.

Вважалося, що в день свята Небо має пролити хоча б невеликий дощ. Якщо пісні спрацьовували і дощ йшов, обов’язково треба було вмитися його краплями — ця вода приносила щастя. Якщо ще й грім прогримить — це на добру звістку й щасливий рік. А за Весняними Дідами вже й недалеко — тепле, сонячне літо.

Період Весняних Дідів припадає на травень, за 40 днів до Купала. Це час засівання зерен нової життєвої сили, час сівби на полях, час закликання душ до втілення. Саме тоді звертаються до Предків із проханням про благословення на добрий урожай, на здійснення задумів, реалізацію прагнень і мрій.

Триєдина сила Всебога, сила Роду й благословення Предків — це не просто слова. Молитви та таїнства Предків допомагають людині зцілити життя, подолати труднощі й спадкові негативні програми.

Наші зв’язки не обриваються після того, як хтось із рідних переходить у інший світ. Вони продовжуються — просто на іншому рівні.

Шануйте Всебога і Його силу в трьох світах — Трояна Трисвітлого, шануйте своїх Предків. Хай їхнє благословення завжди перебуває з вами.

Троян — це могутній прояв Всевишнього, як символ духовної сили та могутності роду.

Тризуб — це також прояв Трояна (Триглава) — єдність світів Прави, Яви й Нави, що проростає із зерна — Алатиря.

Троян — це Охоронець праведних Шляхів, які ведуть до Ірію. Він керує Часом і Простором.

Свята Русь здавна іменувалась землею Трояновою, і наші Предки у духовних світах насамперед ставали його служителями й помічниками.

о. Огнь-Сварг-Володимир (Куровський).