Віра – як Шлях до Істини

Прагнучи осягнути себе, Світ, Всесвіт, Всебога, дуже важливо будь-якої миті свого Життя ясно розуміти, що Абсолютна Істина (Бог) – реально існує.

При цьому, ми завжди цілком і повністю єдині з Всевишнім, і,в той же час, нескінченно відокремлені від нього своїми думками, негативними образами, сумнівами, страхами, болем та неправедними вчинками.

Щоб подолати це відокремлення, нам потрібна чиста та щира Віра. Тому що, Віра — це відображення Істини в даний момент, абсолютної Істини, яку ми пізнаємо в майбутньому.

Коли ми, розвиваючись, наближаємося до Істини – Світло Істини стає яскравішим, а значить – наша Віра міцніє. Так ми знаходимо Віду.

Коли ми по-справжньому з’єднуємося з Абсолютною Істиною – Віра зникає, оскільки з’являється повна єдність з Істиною та її проживання. Безпосереднє проживання на власному досвіді.

Тоді вже немає необхідності говорити про Блаженство, Знання та Силу, адже ми безпосередньо їх відчуваємо.

Покон Рода Всевишнього говорить про цю єдність у Карбі відання Триглава:

«У Триглаві перебуваючи, пізнаєш силу та слабкість. Здобудеш Віду, наскільки матимеш Віру. Лети над ними Соколом, і тільки тоді ти згадаєш Себе».

На нашому Шляху до Істини, з нами трапляється багато болю та нещасть, бо перебуваючи в невігластві, ми самі творимо для себе це зло. Щоб подолати його, нам потрібна Надія, яка, як ніщо інше, заспокоює Серце і гасить негативні сумніви, що роз’їдають Душу. Сподіватися, коли немає надії ні на що – це означає виявляти вищу Віру, тобто творити, матеріалізувати Світ, бути сотворцем разом із Родом Всевишнім, бути його діяльною частиною.

Сподіватися можна лише тоді, коли у Серці є Любов. Любов до чоловіка/жінки, рідних, народу, Батьківщини, Бога. Не має значення – до кого. Важливо, щоб вона була. І не показна, а справжня. Тому саме Любов служить дороговказом на Шляху до пізнання Абсолютної Істини.

Любов – це пряма сила Матері Світу, Богині Лади. Тому, саме Любов пов’язує всі речі у Світі докупи. У тому числі, сьогодення та майбутнє, відображення Істини в теперішньому, як Віру і саму Істину (Всебога) – у Вічності.

Якщо ви все ще здатні хоч щось Любити на цьому Світі, значить – ви можете вірити, значить – все в порядку, значить – Всевишній прямо зараз з вами і в вас! 

Дуже важливо розуміти, що будь-яка Віра, заснована на страху та одержанні якоїсь вигоди, це не міцна Віра, в ній немає істинної Надії та Любові, тому рано чи пізно вона лусне, розвалиться та звалиться, захоплюючи за собою «віруючого».

Подумайте, скільки відичних слов’ян (рідноверів, старовірів) зійшли з Духовного Шляху через розчарування в комусь чи в чомусь. 

А чому? Справа в тому, що звичайна людина завжди спирається на своє Его, усвідомлює вона це чи ні.

Будь-яка його Віра, особливо релігійна, завжди спирається на несвідомі страхи та прагнення отримати певну вигоду від будь-якої своєї діяльності, у тому числі й від Духовного розвитку.

Більше того, правильніше сказати: що саме від «Духовності» хочеться отримати найбільше: щастя, грошей, чоловіка/дружину, посаду, легке Життя тощо. І, якщо цього немає, то люди часто йдуть шукати «іншого» Бога.

Вони йдуть туди, де їм ОБІЦЯЮТЬ те, що вони  хочуть отримати. А буває, що самі вважають себе настільки «розумними», що впадають в ілюзію та починають думати, що їм уже ніхто не потрібний – ні Бог, ні Вчитель, ні близькі.

Тоді вони йдуть, під різними «пристойними» приводами: одні тихо, інші голосно. Громогласно когось чи щось звинувачуючи, щоб у своєму Его продовжувати почуватися «білими та пухнастими». 

Відходів/приходів та задоволення своїх інтересів не потрібно боятися – це до певного рівня природно та нормально.

Набагато гірше, коли земна людина з плоті та крові, якій треба харчуватися і утримувати сім’ю, летить від думки «на небеса», у показну Святість, і на словах, заради гарного враження, намагається довести абсолютну непотрібність матеріального Життя, або просто виставляє себе «жертвою», заради «Віри».

За такою навмисною «Праведністю», завжди ховається брехня, обман, і прагнення позамежної користі. Таку «Духовну» людину слід найбільше остерігатися і обходити стороною!

Людей можна довго обманювати, але рано чи пізно такий «лицедій», звалиться в темряву свого невігластва і разом із собою забере сотні незміцнілих Душ.

Рід Всевишній так влаштував, що будь-яка Віра завжди проходить перевірку та випробування. А як може бути інакше? Як ще ми можемо зіткнутися з Абсолютною Істиною, якщо не спиратимемося на щось нематеріальне та позамежне?

При цьому важливо розуміти, що всі ці випробування Віри, перевірки та іспити влаштовує не хто інший, як ми самі, наші Душі.

Тут діє вічний принцип: Зовнішнє = Внутрішнє.

Завжди настає момент, коли від слів ми переходимо до безпосередньої «справи». Ось тоді і починається тестування того, у що ми насправді віримо – у нашу опору, на якій стоїть наше Життя.

Якщо опора хибна і ґрунтується лише на наших страхах, логічному розрахунку, вигоді тощо, вона, звичайно ж, руйнується.

Цього також не треба боятися. Якщо ваша Віра, будь-яка: у Бога, в Життя, у справедливість, в розумність, у чоловіків, у жінок руйнується – це теж чудово!

Дозвольте собі позбутися своєї особистої неправдивої опори – того, що не є істинним саме для вас. Тоді Ви провалюєтесь вниз, у свою власну прірву, або просто в болото сумнівів, хибних домислів, трактувань, переконань і т.і., з яких дуже важко вибратися.

Якщо ви провалились – усвідомлюйте: що відбувається. Відчуйте під собою порожнечу, медитативно повністю пориньте в самотність, зраду, покинутість і всі почуття, які супроводжують цей процес.

При цьому не потрібно ні з ким і ні з чим боротися або будь-кому доводити (а посили будуть). Просто чесно та розслаблено проживайте всі ці неприємні супутні почуття.

Робіть це проживання в медитації раз-по-раз, нескінченно довго і глибоко. Тоді, відповідно до Карба відання Рівності, «Білоба і Чорноба – рівні між собою, так як кожен у собі один одного несе.

Чим сильніше Силу якусь проявляєш – тим швидше в протилежний стан впадаєш», ви перейдете в інший, набагато кращий стан.

Торкнувшись власного дна, ви вийдете по інший бік вашої хибної істини і Его, вийдете очищеними, з ще більшою Вірою та вдячністю до ситуації.

Тому, як би не було боляче, пам’ятаєте: страждаєте та вмираєте не ви, а ваше хибне Я!

Ви ж, істинний – воскресаєте і знайдете справжню Віру та справжній Шлях, а інакше – не буває. Тільки так ми пізнаємо свою Божественну суть і по-справжньому поєднуємося з Богом.

о.Огнь-Сварг-Володимир (Куровський)