Просвітлення – як вихід із клітки розуму
Протягом життя у кожного з нас формується внутрішнє уявлення про себе — опис “себе” за допомогою слів, образів та відчуттів. Все це неоднорідне та багатовимірне “місиво” ми називаємо “Я”.
Це і є наша суб’єктивна зарозумілість, яку в школі “Родосвіт” прийнято називати “Его”. Его, як сприйняття себе, загалом “зіткано” з круговороту думок, завдяки якому, кожній людині здається, що вона існує і кудись “рухається” і “розвивається”.
Але, насправді – розвиток не такий великий і якісний як міг би бути. Більшість із нас просто “тупцює” на місці і знаходиться в Клітці. Кожен із нас, якщо він не досяг духовної зрілості (усвідомленості), знаходиться в клітці – клітці свого Ума (Его), яка нас і обмежує.
Це відбувається тому, що ми ототожнюємо себе з нашим “Его”, хибним “Я”, яке проявляється Умом. Усвідомте: наш Ум існує лише завдяки образам, словам, звукам та відчуттям минулого чи мріям про майбутнє.
Мить теперішнього, наше Его майже не сприймає, це означає що справжнє – не усвідомлюється, не вважається важливим і “опускається”, тобто майже не існує.
Ум тримається за минуле, як той, що потопає за “соломинку” і не дає йому повністю стертися з вашої пам’яті, бо без минулого, ви – “ніщо”. Саме тому ви колекціонуєте спогади, фотографії, предмети тощо, як нагадування про минуле.
Ум, як діапроектор – постійно проектує себе у майбутнє, щоб забезпечити собі виживання та мати можливість виявлятися у майбутньому. Але, насправді, він – мале та обмежене (логікою та своїми образами) творіння нашої душі. Тому він проявляється – недосконалістю.
Страх, незадоволення, постійне порівняння, занепокоєння минулим і майбутнім — це яскраві прояви Ума. Наше хибне “Я”, наш Ум постійно прагне “щось” пережити в майбутньому.
Сподіваючись, що переживши це “щось”, він здобуде щастя та спокій, але насправді це ніколи не відбувається, бо Уму завжди чогось не вистачає і потрібне інше “щось”. Так клітка наших мислеобразів стає все міцнішою, а справжня Свобода – все далі.
Коли нам здається, що наш Ум цікавиться Теперішнім – це самообман. Все сьогоднішнє і все майбутнє, Ум сприймає через картинки минулого, тому його сприйняття завжди спотворене.
Ми – не живий світ, а свої враження про нього. Тобто: дивимося через чорні (варіант рожеві) окуляри, не до кінця сприймаючи дійсність, тому нам важко досягти стану цілісності, щастя та блаженства.
Сьогодення сприймається нашим Умом (а значить нами) лише як засіб досягнення Цілі, яка завжди у “вигаданому” майбутньому. Тому ми завжди кудись “внутрішньо” біжимо, не сприймаючи те, що є “тут і зараз”. Якщо ви чесно поспостерігайте за своїм Умом – ви легко переконаєтеся, що це дійсно так.
ВИХІД З КЛІТКИ УМА ТІЛЬКИ В ТЕПЕРІШНЬОМУ! ПОВНЕ ПЕРЕЖИВАННЯ СПРАВЖНЬОГО МОМЕНТУ НА ВСІХ РІВНЯХ — ЦЕ І Є КЛЮЧ ДО ІСТИННОЇ СВОБОДИ І ЦІЛІСНОСТІ. КЛЮЧ ДО ПРОСВІТЛЕННЯ.
Для того, щоб бути в теперішньому і здобути Свободу, необхідно розтотожнитися з Умом (Его), Емоціями та Тілом. Просто усвідомити, що ми – не наше тіло, емоції чи думки; ми – вічні Душі, які використовують їх для пізнання себе. Душа в тілі – як водій у машині – керує, але не є машиною.
Просвітлення – це просто. Для того, щоб його досягти, потрібно лише піднятися, піднестися над думками, навчитися сприймати світ безпосередньо, без «картинок» минулого чи майбутнього.
Увійшовши в такий стан, людина сприймає світ через Розум (колоб’яче тіло, буддхи) і продовжує при потребі використовувати Ум, але робить це більш ефективно і свідомо.
У стані Просвітлення – логічний Ум використовується переважно у повсякденних цілях. При цьому людина – вільна від нав’язливого внутрішнього діалогу, в ній панує Священна Тиша (мовчання), яка безпосередньо з’єднує його з Буттям (Богом).
Ум (Его) потрібен і відмовлятися від нього ніяк не можна, просто потрібно знайти баланс між Умом і Розумом. У житті це виглядає так – коли потрібно задіяти потенціал Ума, особливо якщо потрібно щось порівняти чи знайти логічне рішення, то хвилини роздумів перемежовуються миттєвістю тиші, Ум заміщується станом Розуму.
Розум – це сприйняття світу цілісне, без думок. Тільки при такому чергуванні станів, думка знаходить Істинну Силу і є проявом усього безмежного моря Буття.
Тільки такий підхід дозволяє мислити не просто творчо, а геніально – осягаючи і творячи невидиме і неможливе, тобто – бути Вільним.
