ЩО ТАКЕ ТЕРМОФІЛЬНІ ДРІЖДЖІ І ЗВІДКИ ВОНИ ВЗЯЛИСЯ
Термофільні дріжджі або цукроміцети природним чином у природі не відтворюються, а являються штучно синтезованою субстанцією. Ці цукроміцети (або термофільні дріжджі) неймовірно стійкі і не руйнуються навіть під впливом високих температур або в процесі перетравлення продуктів шлунково-кишковим трактом людини.
Та й до того ж, самі клітини у термофільних дріжджів виробляють отруйні речовини, які через невеликий розмір і молекулярну вагу поширюються по всьому організму, отруюючи і навіть вбиваючи його.
У давній Русі до випічки хліба ставилися з повагою та любов’ю, віддаючи належне його цінним поживним властивостям. Селянський хліб заквашували на житньому борошні, вівсі, пшениці, ячмені чи солоді. У деяких селах і до цього дня збереглися рецепти випікання бездріжжового хліба, коли утворені особливим чином закваски несли лише користь, збагачуючи людський організм кислотами, вітамінами та мінералами натурального походження.
Крім того, у заквасках була присутня клітковина, живі ферменти, пектинові речовини та природні біостимулятори, а сам процес випікання хліба був обрядовою дією, секрети якої дбайливо зберігалися і передавалися наступному поколінню. Кожна сім’я, громада або поселення мали свої хитрощі і рецепти приготування хліба, при яких він був більш грубим і корисним, оскільки, зазвичай, використовувалося неочищене житнє борошно, що зберігає корисні властивості натуральних злаків. І тому – хліб з печі був неймовірно смачним і ароматним, він не черствів тижнями і не покривався пліснявою, подібно до сучасних виробів, та зберігався місяцями.
Однак, зараз хліб виготовляється зовсім за іншими технологіями і компоненти, що використовуються при його виробництві, безумовно шкодять нашому організму, замість того, щоб приносити йому користь.
На зміну натуральним закваскам прийшли термофільні дріжджі — штучно створені гриби-цукроміцети, технологія відтворення яких викликає збентеженість. Для розмноження термофільних дріжджів у наш час використовують рідке живильне середовище, яке одержують наступним чином:
… добре відомо, що головний компонент для випікання хліба – це дріжджі. Так ось, замість них зараз застосовують мелясу (чорну, кормову патоку — побічний продукт цукрового виробництва), яку розбавляють водою, дезінфікують хлорним вапном, освітлюють і додають туди, увагу!.. сірчану кислоту для підкислення. Здорово, чи не так? Навіщо, питається, використовувати природні компоненти — «живі» дріжджі, солод і хміль, коли швидше, легше і найголовніше — «за копійки» можна «нахімічити» їх штучний і навіть небезпечний термофільний аналог, продати який у подальшому можна в рази дорожче!
Термофільний продукт (термофільні дріжджі), що використовується нині, з’явився відносно недавно, є версія про те, що його створенням займалися видні вчені-біологи фашистської Німеччини в роки Другої світової війни. А виявлені згодом, у Ленінській бібліотеці, німецькі джерела часів Третього Рейху, в яких було точно зазначено, що термофільні дріжджі вирощували на людських кістках (трупах) умертвлених людей з метою виробництва біологічної речовини (чого вже там — біологічної зброї), здатної губити все живе населення, знищуючи цілі народи (і переважно — слов’янські) та його держави. Ці матеріали були настільки шокуючими, що доступ до них одразу ж закрили і всі документи засекретили. Однак, у «лихі дев’яності» всі ці «ворожі» технології без жодних зусиль проникли на територію Слов’янських народів і одразу ж впровадилися у всі галузі харчової промисловості, а їхні плоди ми пожинаємо й донині.
Нині вчені багатьох країн дуже стурбовані шкідливим впливом термофільних дріжджів на людський організм.
Що ж собою представляють ці термофільні дріжджі і чому ж вони погіршують здоров’я?
Штучний білок термофільних дріжджів всією своєю токсичністю роз’їдає мембрани у плазмових клітин, роблячи їх дуже вразливими для патогенних мікроорганізмів, і так, що сам згубний процес починається в травному тракті, а потім поширюється і далі.
Швидкість поширення термофільних білків в організмі людини величезна і дозволяє дедалі більшій кількості шкідливих мікроорганізмів проникати всередину та пригнічувати корисну мікрофлору. Як наслідок, — збої, що відбуваються через це, які призводять до порушення нормального функціонування шлунково-кишкового тракту і скорочення вироблення амінокислот і вітамінів групи В. В результаті чого, шлунок і підшлункова залоза, печінка, жовчний міхур і кишечник сильно страждають від втручання штучних дріжджів.
Уся внутрішня поверхня шлунка у людини захищена від кислот спеціальною слизовою оболонкою, яка надійно захищає його. Але як тільки варто почати зловживати дріжджовими продуктами (або їжею, що утворює кислоту), то навантаження на всю слизову оболонку збільшується, і вона може не впоратися з агресивним впливом і, як результат, трапляються шлункові болі, печія або навіть може виникнути виразка.
Ще одним згубним прикладом застосування термофільних субстанцій – є скупчення піску в жовчному міхурі, печінці, підшлунковій залозі. Згустки цього піску дуже небезпечні для здоров’я і згодом перетворюються на каміння, погіршуючи роботу органів травлення. У самому кішківнику посилюються процеси гниття, виникають запори та можуть утворитися пухлини.
І таким чином, патогенна стороння флора активується в організмі і травмує лужне середовище, а всі токсичні шлакові маси повільніше виводяться з організму, і як результат – можливе утворення газових кишень, або калових каменів у кишечнику, які згодом вростають у кишкові шари, знижуючи їх захисні та травні функції та зменшуючи синтез та засвоєння вітамінів та мікроелементів.
Крім того, застосування термофільних дріжджів у продуктах особливо погано впливає на засвоєння кальцію організмом, а його зниження майже катастрофічно для внутрішніх органів і процесів, і може викликати ацидоз (порушення балансу кислотно-лужного середовища організму), симптомами якого є:
- фізична та розумова втомлюваність,
- гіркота в роті і сірий наліт на язику,
- чорні кола під очима та нудота,
- м’язові болі та гастрит.
Організм докладає неймовірних зусиль, щоб повернути втрачену рівновагу та активно витрачає свої лужні запаси (залізо, кальцій, магній, натрій). Всі ці елементи вилучаються з кісток скелета, що стає причиною їхньої невиправданої крихкості, а надалі – і остеопорозу.
Інший приклад над-згубного впливу термофільних дріжджів на організм людини – це анатомічні порушення. Так як вся система організму людини пов’язана в одне єдине ціле, де серце, легені, печінка, нирки, селезінка, шлунок та інші органи отримують стимулюючі імпульси від руху головного дихального м’яза — діафрагми, яка їх масажує, і заряджає необхідною енергією.
А дріжджове бродіння, в цьому випадку, роздмухує кишківник і не дає діафрагмі здійснювати всі рухи по повній амплітуді, змушуючи її деформуватися і займати невластиве становище, при якому серце змушене розташовуватися горизонтально, нижня частина легень здавлюватися, жовчний міхур залишає своє звичне місце, а органи травлення затискаються і роздуваються кишківником, тоді як у звичайному стані діафрагма, як насос, створює рівний тиск у ділянці грудей, притягуючи кров як зверху, так і знизу. А обмеження її руху не дає процесу проходити повною мірою, викликаючи застій крові в кінцівках, в голові, в малому тазі та інших органах. Такі застої загрожують варикозним розширенням вен, виникненням тромбів або загальним зниженням імунітету.
Вартий уваги також досвід французького вченого Етьєна Вольфа. Він протягом 37 місяців досліджував злоякісну пухлину шлунка в пробірці з розчином, в якому знаходився екстракт дріжджів, що ферментують. У цей час протягом 16 місяців досліджувалась, за таких самих умов, у зв’язку з живою тканиною пухлина кишківника. В результаті експерименту з’ясувалося, що в дріжджовому розчині розмір пухлини подвоювався і потроювався протягом одного тижня. Але як тільки з розчину видалявся екстракт, пухлина гинула. Звідси було зроблено висновок, що у екстракті дріжджів міститься речовина, що стимулює зростання ракових пухлин.
Ось що говорить про хліб Кандидат медичних наук, лікар-натуропат Віктор Хрущов:
«Я виключив із свого (і своїх пацієнтів) харчування сучасний хліб.
Справа в тому, що якщо ми їмо дріжджовий хліб, то дріжджі, потрапляючи в нашу кров, починають розмножуватися, споживають наші вітаміни, мікроелементи, білки.
І, в той же час, вони виділяють продукти своєї життєдіяльності – токсини, тобто дріжджі паразитують у нашому організмі. І ось сучасний хліб я вважаю одним із найстрашніших винаходів людства.
Сучасні дріжджі під час випічки йдуть до капсул з клейковини. А в кишківнику звільняються з цих капсул і ушкоджують слизову оболонку, порушують нормальну мікрофлору кишківника. Більше того, вони паразитують не тільки у ньому, але і в плазмі живуть та вільно розмножуються (в основному брунькуванням).
Це може закінчитися різними типами інтоксикації, грибковими захворюваннями, порушенням імунітету, що може призвести до багатьох хронічних хвороб та пухлинних процесів.
І якщо припинити їсти сучасний дріжджовий хліб – то тільки через 5 років ми не виявимо дріжджових клітин у плазмі крові.
До 40-х років ХХ століття використовувалися дріжджі зовсім іншого виду. Їх ще називали «хмелевими».
Ці дріжджі не були антагоністами людської симбіотичної мікрофлори (тобто не вбивали корисних бактерій, що мешкають у товстому кишківнику), але тісто сходило близько доби, що не влаштовувало хлібопекарів.
Щоб інтенсифікувати виробничий процес, почали використовувати дріжджі зовсім інші, які офіційно (і це відкрита інформація) вважаються «умовно патогенними мікроорганізмами», тобто, такими, що викликають захворювання за певних умов, це те, що зараз називають «термофільними дріжджами».
Тісто сходить на таких дріжджах приблизно за годину.
Термофільні дріжджі, які зараз використовуються в хлібовипіканні, є антагоністами СИМБІОТИЧНОЇ МІКРОФЛОРИ ЛЮДИНИ.
Це означає, що виділення цих дріжджів вбивають у товстому кишківнику ті мікроби, які у нормі повинні продукувати вітаміни, незамінні амінокислоти, корисні біологічно активні речовини та багато іншого, необхідного людському тілу для повноцінного функціонування, для ЗДОРОВ’Я.
Існує близько 500 видів дріжджових грибів.
Найнебезпечніших для людини – близько 30.
В останні роки на грибкові захворювання хворіють поголовно, майже всі, причому аптечними ліками вони не лікуються.
За різними оцінками, поширеність мікозів охоплює 80% дорослого населення та 95% дитячого.
В останні роки відзначається тенденція до збільшення захворюваності на мікози не тільки у дорослих, а й у дітей. Особливо складними, системними мікозами.
Ще одна небезпечна речовина, що міститься в сучасному хлібі, — це глютен.
Глютен — це білок, який міститься в більшості злакових культур (пшениця, жито, овес та ячмінь). У сухому вигляді він безбарвний і не має смаку, але при додаванні води стає сіруватим і текстурою нагадує клей (звідси ще одна назва – клейковина).
Саме завдяки глютену борошно, змішане з водою, перетворюється на еластичне та пружне тісто, що має велике значення у хлібопекарській промисловості.
Особливу небезпеку глютен має для кишківника людини. Тонкий кишківник є життєво важливим органом. По всій його поверхні знаходяться дрібні ворсинки, через які відбувається всмоктування та засвоєння всіх корисних поживних речовин, мінералів та вітамінів, необхідних людині. Потрапляючи в тонкий кишківник, клейка глютенна маса покриває його стінки і склеює ворсинки, покриваючи його шаром слизової плівки, що перешкоджає засвоєнню поживних речовин і людина перестає повноцінно отримувати мікроелементи та корисні речовини з їжі.
Також глютен становить особливу небезпеку для людей із генетичною схильністю та індивідуальною непереносимістю цього білка. Таке захворювання називається целіакія. Незважаючи на те, що воно зустрічається у 1% людей, за статистикою, кожен третій виявляє ті чи інші ознаки непереносимості глютену. У хворих на целіакію погіршується робота кишківника і різко знижується імунітет: імунна система розпізнає глютен як чужорідний білок і починає з ним активно боротися, вражаючи стінки тонкого кишківника. На щастя, цього можна уникнути, повністю виключивши продукти, що містять глютен (вилікувати целіакію поки що неможливо).
Крім того, глютен можуть часто додавати в продукти, щоб підвищити їх еластичність і надати потрібну форму. Тому він може входити до складу кетчупів, різних заправок, ковбас, цукерок, морозива, чіпсів, навіть таблеток та вітамінів у капсулах. Наявність у них глютену легко визначити: якщо на етикетці є напис «модифікований харчовий крохмаль», гідролізований рослинний білок або текстурований рослинний білок, це і є глютен.
Враховуючи безліч небезпечних для здоров’я фактів про сучасний хліб, раджу замінити його більш здоровими та корисними аналогами.
Як приготувати корисний хліб?
Хліб можна і потрібно пекти самостійно, це зовсім не складно та дуже цікаво. Є різні прості рецепти приготування закваски в домашніх умовах, також можна купити готову закваску у магазинах здорового харчування.
Натуральну закваску можна зробити самостійно та дуже просто. Для цього потрібно змішати жменю родзинок, банан або будь-який інший натуральний підсолоджувач і житнє борошно. Додати води і зробити рідке тісто. Такої закваски потрібно небагато, приблизно півсклянки. Готуватись закваска буде кілька днів, її потрібно щодня помішувати та ставити у тепле місце. Як тільки вона перекинеться і стане пухкою, це ознака готовності. До такого стану знадобиться близько тижня. Потім додаємо нашу закваску до цільнозернового борошна (пшеничного, житнього, кукурудзяного), половину ч.л. соди гашеної лимонним соком, щіпка солі та спеції або трави за смаком, додайте в хліб насіння, горішки, родзинки, що вам подобається. Замішуємо тісто і залишаємо у теплому місці приблизно на ніч. Щойно тісто підніметься – ставимо випікати наш хліб. Пам’ятаємо, що перед випіканням потрібно відщипнути трохи тіста і залишити його як закваску для наступного хліба. Зберігати закваску у холодильнику. Перші рази хліб може виходити збитим, це нормально. Згодом закваска добре переробиться і хліб виходитиме з кожним разом пухкішим. Також можна додавати до нього молочну сироватку.
Пробуйте, експериментуйте і у вас обов’язково все вийде!
Рецепти приготування корисного хліба.
м.Ясна-Лада-Ладомира (Куровська).
