Живодихання – сила життя
Живодихання — техніка Ярги, яка навчає людину усвідомленому контролю над рухом Живи (енергії Життя) з допомогою самостійної регуляції дихання. Це ряд дихальних вправ і рухів тіла, які спрямовані:
- на зупинку та заспокоєння розуму;
- усвідомлений напрямок та перерозподіл потоку енергії Живи за допомогою дихання в тій чи іншій частині тіла. У комплексі це призводить до фізичного лікування, гармонізації, збільшення енергетичного потенціалу людини та духовного зростання.
Завдяки Живодиханню зростає енергоємність тіла та заспокоюється свідомість, готуючись до вищих проявів Ярги – священних станів (глибокої медитації).
Крім певних видів та типів дихання, важливе значення мають енергетичні замки (санскрит – бандха). Ці вправи спрямовані на збереження (округлення) та утримування енергії Живи у певних місцях за допомогою скорочення та напруги м’язів.
Ці техніки дозволяють виконавцю керувати різними органами та нервами тіла. Різні частини тіла м’яко, але потужно скорочуються і напружуються, що має масажуючий ефект на внутрішні органи, видаляє кров, що застоялася в них, стимулює і регулює функціонування нервових тканин, що іннервують ці органи; покращує функціонування та здоров’я тіла в цілому. Впливає на чари, допомагаючи їх розкриттю та регуляції руху енергії в тілі.
У нормальному стані процес дихання відбувається рефлекторно та автоматично, але в ситуації стресу та хвороби для людини характерно неглибоке, швидке або уривчасте верхнє (грудне) дихання. У той час як у стані спокою та комфорту – повільне нижнє (черевне). За допомогою споглядальних практик Живодихання важливо навчитися відстежувати своє дихання та усвідомлювати його.
В ідеалі дихання має поєднувати в собі: верх, середину і низ легень – Прав, Ява та Нава на рівні дихання. Це так зване цілісне або повне дихання, яке стало зараз широко відоме завдяки подвижництву адептів арійської ведичної культури індуського напряму.
Завдяки споглядальним практикам Живодихання, ми можемо підтримувати необхідний нам тип дихання та спрямовувати потік Живи силою свого наміру в потрібну ділянку тіла, усуваючи таким чином розпад Живи на “Жи” і “Ва”, енергетичні блоки (впечатування) — наслідки наших тривог, спалахів негативних емоцій та душевних ран.
У живодиханні використовується також дихання через якесь певне місце тіла. Під час практики, коли ми уявляємо, бачимо та відчуваємо це, у нас може з’явитися відчуття “нелегеневого” дихання. Так встановлюється тимчасовий зв’язок між двома ділянками мозку – тим, що приймає сигнали від легень і тим, що отримує інформацію з області “впливу”.
Цей зв’язок допомагає нам “видозмінювати” біль — заспокоювати та зцілювати, а також за необхідності керувати артеріальним тиском, ритмом серця чи покращувати свій настрій. Якщо вправа виконується правильно – виникає синхронність дихання та відчуттів у вибраній частині тіла.
Посилення потоку Живи відбувається на вдиху, а ослаблення – на видиху. У спогляданні (медитації) більш тривалий видих використовується для глибшого розслаблення та заспокоєння емоцій.
Практики живодихання зміцнюють волю та розвивають стійкий розум. Вони допомагають людині ясно мислити, тримати рівновагу та спокій у будь-яких життєвих ситуаціях.
Практикуючий живодихання, рухається за своєю свідомістю і потоком Живи, яку він тонко відчуває і здатний підійматися за нею. Якщо в його практиці переважає дихання – розум залишиться врівноваженим, а почуття приборканими. Якщо ж переважають бажання – розум буде хаотичним, а подих неврівноваженим, що суттєво обмежить якість та глибину практики.
Завдяки технікам живодихання, відбувається насичення киснем, яке включає біохімічні процеси, що сприяють розумовим та фізичним змінам у тілі. Живодихання відкриває можливість управління своїми думками, почуттями, бажаннями та діями, дає стійкість і рівновагу, розвиває величезну силу волі, яка дозволяє людині бути господарем свого тіла та розуму, свого Его, а отже – бути господарем свого життя.
Регулярна практика постав усуває перешкоди на шляху вільного руху Живи, розширює животік, знімає тілесні затиски та сприяє розширенню свідомості, посиленню гнучкості розуму та зростанню творчості.
Під час практики живодихання відбувається розслаблення м’язів обличчя, що сприяє зупиненню діяльності органів сприйняття: зору, слуху, нюху, дотику, смаку. Завдяки чому знімається напруга з мозку, що сприяє підвищенню рівня концентрації, зосередження, глибокого внутрішнього спокою та безтурботності.
Дихальний цикл складається з трьох етапів: вдих, видих та затримка. При вдиху грудна клітина розширюється та легені наповнюються повітрям. З видихом м’язи грудної клітини повертаються у вихідне положення та легені спустошуються. Затримка – є паузою між вдихом та видихом. Під час затримки відбувається уповільнення серцевого ритму, і серцевий м’яз відпочиває, що благотворно позначається на його роботі.
о. Вогнь-Сварг-Володимир (Куровський).
