Жива для здоров’я

Мислення та енергія.  Кожен симптом всередині нашого тіла обов’язково пов’язаний із чимось зовнішнім.  Проявляючись у тілі, він вказує: що людині необхідно зрозуміти, вивчити та усвідомити, а можливо – потрібно пробачити, примиритися та прийняти.

У Слов’янській Відичній традиції прийнято вважати, що людина – є частиною Творця.  Подібно до того, як кожна клітинка пов’язана із загальним тілом і має всі його задатки, то ми, хоч і меншою мірою, так само маємо у собі всі сили та можливості Всетворця.

Кожен із нас наділений духом, душею та тілом.  Але тільки завдяки силі і світінню Духа Всевишнього в на – ми маємо здатність матеріалізувати і створювати навколишню дійсність – наше коло творення – наш Родосвіт.

Енергія нашого духу приходить через думкоообрази та оболонки нашої душі, створюючи світ, матеріалізуючи закладені свідомістю ситуації щастя чи хвороби.

Наші думкообрази виступають першопричиною тих чи інших подій, проблем зі здоров’ям, або навпаки, щастя та успіху.  Вони можуть бути наслідком нашого сьогоднішнього життя чи минулих втілень.

О́брази, створені думками, «висять» у тонких оболонках як кристалізовані енергетичні згустки та блокують гармонійні струми енергій у тонких тілах.

Негативний думкообраз порушує рівновагу між нашим внутрішнім та зовнішнім світом.  Дисбаланс систем організму або його первинних енергій та елементів (вогонь, вода, земля, повітря) фізичного тіла призводить до хвороби або життєвих труднощів, матеріалізуючи негативні події навколо нас.

Це означає, що в зовнішній видимій області нашого тіла, як і в нашому житті, ми притягуємо до себе за законом подоби завжди саме те, що відповідає нашій свідомості чи несвідомому.

Коли ми зустрічаємося, з якоюсь життєвою ситуацією, це означає, що ми стикаємося з дією одного із законів світотворення (закони Прави).  Таким чином, будь-яка ситуація, яка відбувається з нами у зовнішньому світі і здається нам випадковою, просто намагається нам розповісти щось про нас самих.

Наші пращури вважали, що завдяки «Живі», всі речі та події знаходяться у внутрішній єдності та невидимих зв’язках.  Наші зовнішні почуття цей зв’язок, як правило, не сприймають, вони здатні відзначити лише видимі, зовні виражені речі та їх взаємозв’язки.

Кожен симптом всередині нашого тіла обов’язково пов’язаний із чимось зовнішнім.  Проявляючись у тілі, він вказує: що людині необхідно зрозуміти, вивчити та усвідомити, а можливо – потрібно пробачити, примиритися та прийняти.

Якщо свідомість не реагує на посили та прояви душі у зовнішньому світі через труднощі та проблеми, то вона намагається «достукатися» до людини через хвороби тіла.  Так наша душа подає сигнал свідомості про те, куди треба рухатись у подальшому розвитку.

Кожен симптом виявленої хвороби подібний до послання, яке необхідно зрозуміти, розшифрувати і прийняти як підказку в дорозі.  Тому хвороба завжди є певним життєвим уроком.

Твердо пам’ятайте: будь-які ваші труднощі чи хвороби – не жорстокість і не покарання. Це просто інструмент, яким наша душа користується, щоб вказати на наші помилки та утримати нас від ще більших помилок. Це спосіб перешкодити нам, завдати собі ще більшої шкоди і повернути нас на шлях Істини та Світла.

Всі проблеми та захворювання змушують людину усвідомити та побачити причини її неусвідомлених страждань, щоб почати жити правильно.  Використовуючи цей крайній захід, душа змушує нас змінити своє мислення щодо себе і життя, змінити стиль життя, полюбити своє тіло і почати піклуватися про нього.

Як наслідок, висновок напрошується сам: не варто боротися із хворобою, необхідно зрозуміти її суть та зміст.  Іншим способом від хвороби не втекти – як тільки «позбудетеся» однієї, на її місці з’явиться інша.

За час гонінь на відичну традицію були масово розвинені спрощені форми світогляду, які не мають глибинних знань (віди) про людину та її душу.  Через цей поділ люди втратили цілісний погляд на джерело страждання.  

Наступні матеріалістичні підходи до медицини ще далі відвели від цілісного підходу до хвороби.  Відправною точкою цього нерозуміння є те, що духовна думка (віра, релігія) і медицина (цілітельство) пішли різними, незв’язаними шляхами.

 Раніше людей зцілювали: чарівники, жреці, відуни, волхви, які володіли глибинними знаннями людської Душі та Тіла, розумінням законів світотворення та взаємозв’язку сущого.

На сьогоднішній день практикою лікування традиційною медициною займаються вузькі фахівці.  Одні фахівці лікують шлунок, інші серце, не звертаючи уваги на цілісність організму.  Людина ходить із кабінету до кабінету, і кінця цього немає: одне лічать, інше калічать.

Волхви-цілителі спочатку встановлювали зв’язок із зовнішніми обставинами життя пацієнта, питаючи: «Як ви реалізуєтеся в житті?  Чого ви потребуєте, чого вам не вистачає?»  І коли той відповідав: «Життя навалилося на мене, постійно боюся втратити роботу», цілитель одразу міг припустити, що в нього болить, питав: «А як там ваші коліна?  Спина не болить?».

Тобто, він одразу визначав: у якій частині тіла може виявитися хвороба, і навпаки, знаючи симптом хвороби, розумів: що в нього не так у житті.  Далі він допомагав пацієнтові стати цілісним, здоровим.

Тільки людина, яка цілісно сприймає світ, може пізнати життя як чудову гру протилежностей.  «Жива» – є цілительським методом, який спрямований на гармонізацію як свідомості, так і енергії в енергетичних токах (каналах) людського тіла.  За допомогою зцілення свідомості, наповнення необхідними думкообразами, які допомагають прояву Живи в тілі, ви можете не просто зцілитися, а змінити на краще свою модель поведінки, оскільки захворювання тіла завжди є виразом якоїсь нестачі в духовній чи душевній сферах. 

Залежно від того, в якій частині тіла виявилася хвороба, ми можемо зробити висновки: чого не вистачає хворому, в якій галузі він внутрішньо поводиться, що він пригнічує або не хоче прийняти. Через зміну його мислеобразів ми можемо дати хворому те, чого йому не вистачає, щоб він знову став цілісним і здоровим.

Кожна людина може значно прискорити своє одужання, якщо вона спочатку «зцілить свою душу» — проаналізує свою взаємодію з людьми і світом та пробачить усі обра́зи.  Крім того, треба знати, що будь-яка хвороба, сигнали якої ігноруються, проходить цілий ряд стадій загострення.  Так, після початкової, незначної функціональної перешкоди, дуже скоро настає перешкода на тілесному рівні, наприклад, запалення, поранення чи – спочатку – нещасний випадок без серйозних наслідків.

 Це завжди є прямою вимогою зрозуміти та інтегрувати  щось. Якщо ці симптоми не беруться до уваги, відбувається перехід до хронічних захворювань.  А потім починається фаза невиліковних процесів, таких як зміна і виродження органів, рак і так далі.  Якщо ця фаза ескалації хвороби залишається поза увагою, то результаті хвороби чи нещасного випадку настає смерть, що у наступному циклі народження призведе до вроджених хвороб чи недоліків.

 о. Огнь-Сварг-Володимир (Куровський)