ШІСТНАДЦЯТЬ ЗЕРЕН БОЖОЇ ПРАВДИ

ЛЮБОВ

Істина й любов є близькими одне до одного Зернами Правди, вони завжди поруч. Люди по-різному здатні розуміти та проявляти любов. Для когось любов — це добрі слова, для іншого — ніжні дотики, для третього — добре ставлення до інших, ненасильство, а хтось скаже, що любов — це Бог. І всі будуть праві, бо любов — це багатогранне й всеосяжне поняття.

Любов — це поєднання протилежностей, усвідомлення єдності всього сущого в Бозі.

Людська любов — це материнська любов, ніжна прихильність між рідними й близькими, а також пристрасний потяг між закоханими. Така любов живиться спорідненістю, симпатією, закоханістю й навіть пристрастю. Пізнаючи людську любов — душа вчиться Божественної любові.

Найвищим проявом любові є Божественна любов — безумовна й щира, потік сердечності, що проявляється як доброта, милосердя, усвідомлення єдності всього сущого.

Божественна любов — це чиста, безумовна й необмежена любов; повна відданість добру, що є вираженням єдності з Всевишнім і всім сущим. Вона безмежно віддає і прощає, просякнута духом єдності. Відчуваючи себе частиною Всебога, єдиною із усім Всесвітом — ми повертаємо все дароване нам через нашу любов та відкрите серце.

Любов має величезну невидиму й незбагненну силу, здатну творити дива. Любов Всебога до нас, його дітей, проявляючись у нашому житті, дає нам змогу бути співтворцями Всевишнього, проявляти найвищі якості нашої божественної природи.

Любов — це сила творення, що створює світи, сила творення й проявлення світу, благодаті на землі. Любляче серце здатне звершувати подвиги й досягати найвищого блага як для окремої людини, так і для всього світу.

Любов до Всебога відкриває шлях до Божественної свідомості, шлях до Ясни, до Просвітлення, до свободи нашої душі. Любов здатна зцілювати наші найглибші рани та травми, зцілювати серця.

Любов — це свобода. Завдяки любові ми звільняємось від пут карми й прив’язаності до земного життя. Чим більше любові ми випромінюємо, тим більше свободи, світла й радості в нашому житті. Ця любов може проявлятись до себе, до близьких, до природи, до навколишнього світу, а згодом — до всіх істот і всього світобудови.

Вирощування любові дарує людині потужний потік радості й благодаті. Її життя починає сяяти яскравими барвами. Добрі й творчі думки, наповнені любов’ю, творять добро й мир як у душі, так і у зовнішньому світі.

Любов — це ключ, що відкриває клітку розуму, звільняє людину від кармічних пут і колеса перероджень. Лише той, хто любить, здатен здобути визволення душі й назавжди залишити цей світ.

Любов дає змогу вийти з невідання й кривди багатьох життів, відкрити своє серце на шляху до Всебога. Лише істинна любов до Бога, що розкрилася в серці Яра, проявиться як тотальна віддача й щире Служіння, присвячення всього свого життя й духовної практики Всебогу.

Вирощування Любові відкриває серцевий центр — чару Ярло, пов’язану з клубним (ментальним) тілом. Розкриття цієї чари є інструментом матеріалізації, творення й формування життєвого шляху. Наші думки творять нашу реальність. Так безумовна любов творить світ справедливості й праведності, що є поруч з нею.

Всевишній нічого не береже для себе, він усе віддає нам, своїм дітям — душам, тому й має все, і все перебуває в ньому. Кожна жива істота у світі має потребу в любові й прийнятті. Коли ми любимо й приймаємо свій рід, народ, людство й Всесвіт загалом, у нас проявляється Всевишній — тоді ми єдині з усіма його проявами — Рідними Богами — і маємо їхню силу в собі.

Будь-яке вчення без любові — це врешті-решт обман і руйнування. Матінка Лада в прадавні часи прорекла, що Бог — це любов, а любов — це Бог. Любов — це лад, рівновага між отриманням і даруванням. Так народжується Справедливість.

ЗРОЩУВАННЯ ЛЮБОВІ

Відкриття потоку Любові. Прокинувшись вранці, відчуйте щиру любов у своєму серці — це може бути любов до конкретної людини, тварини, дитини, батьків тощо. Головне — ваше внутрішнє відчуття. Почніть посилювати це почуття максимально, наскільки це можливо.

Розширюйте це почуття, дозвольте йому рости й розширюватися, виходити за межі любові до обраної вами людини чи тварини. Поширте це почуття на весь район, у якому ви живете, на все ваше місто, на всю країну, на всю планету. Наповніть любов’ю свого серця всіх людей, усіх істот у всіх світах, огорніть своєю любов’ю весь Всесвіт.

Зверніть увагу на людей, які вам неприємні, до яких ви відчуваєте якісь негативні емоції, образи — наповніть любов’ю свого серця і цих людей. Згадайте про тих, кого ви засуджуєте, критикуєте — можливо, це держслужбовці, медики, уряд тощо — наповніть потоком свого серця й ці душі.

Подаруйте їм безумовну любов, огорніть теплом, обійміть серцем, як Всевишній любить усіх людей, своїх дітей, навіть коли вони помиляються і поводяться негармонійно — так і ви наповніть їх своєю безумовною любов’ю. Щиро побажайте щастя всім своїм ворогам, кривдникам, усім, з ким ви в сварці.

Виконуйте цю вправу щонайменше протягом 40 днів, і нехай звичка випромінювати любов стане частиною вашого життя та увійде у вашу повсякденність.

СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Чорнобог із Білобогом перуняться, У Сварзі поєднуючись,

Цим світ утриманий є.

Вони — суть одне, і немає одного без іншого.

Карб відання Білобога і Чорнобога.

Справедливість — це основа створення світу, визначальний його закон, що так чи інакше діє в усіх світах. Матінка Карна — це його втілення як особистості.

Справедливість — це дії, які відбуваються відповідно до божественного замислу світу Прави. Збалансованість протилежних сил дає змогу розвиватися і підноситися над ними, вільно прямуючи до осягнення найвищої Істини.

Справедливість є своєчасною дією або прийнятим рішенням, яке спрямоване на загальне благо, на утвердження Божественної волі на землі, навіть коли ця дія не збігається з нашими особистими інтересами.

Ця дія народжується з твердого прийнятого рішення, що виникло в нашій душі. Внутрішня Справедливість дає силу для втілення цієї дії. Справедливість є божественним законом, який проявляється через лики батька Перуна та матінки Перуниці. Вони утверджують мир у Всесвіті, зцілюючи його від зла й невігластва.

Кожна дія, що відповідає справедливості — зміцнює силу Духа, зрощує волю та зцілює від страху смерті. Адже кожна така дія твориться для утвердження життя і вищого блага для всіх істот.

Слідування справедливості робить зі звичайної людини — людину Честі, відкриває Праведність і Служіння вищим цінностям, розширює свідомість людини й дозволяє їй мислити у масштабах Бога, бачити ширшу перспективу, відчувати Істину у своєму серці — й слідувати їй.

Кожна дія людини має мотив і глибинне послання. Цим мотивом може бути глибинний неусвідомлений страх, який свідчить про те, що дія є кармічною, вона накопичує негармонійну карну. Це дія, що походить з розуму, з бажання “Его”, у якому присутня сильна прив’язаність до результату.

Дія, мотивом якої є істинне Служіння, до якого Яр направляє його Дух, його внутрішня провідна божественна сила — зцілює негармонійну карну. Це дія, протилежна дії зі страху. Це дія з Любові. Така дія не накопичує нову негативну карну й не несе негармонійних наслідків. Вона приносить людині благочестиву карму, зцілює її долю.

Дія Духу накопичує благу карну й підносить Яра на вищі щаблі розвитку його душі. Вона відбувається з істинного бажання, мотивом якого є щиросердне Служіння. У такій дії немає прив’язаності до результату, вона наповнена благістю й духовною божественною силою. Таку дію звершує Всебог через Яра.

ЗРОЩУВАННЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ

Подумайте про те, чого ви бажаєте, але не дозволяєте собі. Згадайте, де ви відчуваєте невпевненість, боїтеся й не можете ухвалити рішення, яке вважаєте за потрібне, де відчуваєте нерішучість. Це може бути необхідна дія, від якої ви всіляко тікаєте, яку систематично уникаєте.

А тепер заплющте очі й уявіть себе таким, яким ви стали після того, як ухвалили це рішення, здійснили необхідну й бажану дію. Відчуйте стан, який у вас з’явився після виконання цієї дії, відчуйте радість і приємні емоції, що виникли завдяки цьому вчинку.

Максимально посильте це відчуття у своєму тілі, намагайтеся якнайглибше з’єднатися з тією версією себе, яка ухвалила правильне рішення. Живіть так, ніби ви вже робите те, що хочете робити, відчувайте радість від своїх учинків і рішень.

Коли відчуєте силу й натхнення — зробіть бажаний вчинок або ухваліть те рішення, яке прагнете прийняти.

ПРАВЕДНІСТЬ

Живіть у світі по Праві,
Кривду минайте, а Правду шукайте,
І будете мати життя вічне
З Богами у Роді Великім.

Карб відання Життя Праведного

Праведність — це внутрішня чесність, добросердечна вірність взятим на себе обов’язкам.

Її мета — процвітання в усіх сферах життя кожної людини. Процвітання веде до добробуту як власного, так і загального — усіх довколишніх.

Праведність проявляється як безкорисливе щиросердне служіння Всевишньому, яке ґрунтується на законах Всесвіття і проявляється через Служіння своєму роду кровному і/або духовному. Це Служіння може проявлятись у найрізноманітніших формах, залежно від можливостей окремої людини.

Для кожного Радаря, Яра, що став на Шлях Жива-Ярги і прийняв Духовного Вчителя, священним обов’язком є прояв щирого Служіння своїй духовній родині — громаді: служіння в обителі, допомога своєму духовному дому працею та фінансами.

Праведність — це пра-відати, тобто знати закони божественного світу Прави і творити своє життя відповідно до них. Праведність — основа процвітання людства і Всесвіту, це світло життя, яке розвіює темряву внутрішню й зовнішню, дарує вічне блаженство і щастя.

Праведність — це непорушний закон для всіх душ в усі часи. Це заповіді, настанови та приклади праведного життя, засновані на безкорисливому служінні, вони життєво необхідні людині як частці суспільства, народу, людства і світу.

Зберігати праведність і втілювати її в дії — це священний обов’язок кожної душі в ім’я власного і загального добра. Саме праведність спонукає всі Божественні Сили діяти згідно з вищим законом Прави і своїм обов’язком. Слідування праведності полягає в тому, щоб робити іншим те, що сам просиш у Бога зробити для тебе. Так народжується Мир.

ЗРОЩУВАННЯ ПРАВЕДНОСТІ:

1. Подумайте, де ви взяли на себе якісь зобов’язання і з певних причин не виконуєте їх або виконуєте не в повній мірі, не так, як хотіли б. Подивіться на цю ситуацію чесно і без оцінок.

2. Знайдіть у своєму тілі відчуття, емоцію, яку ви переживаєте через те, що не виконуєте ці зобов’язання. Це має бути реальне тілесне відчуття. Знайдіть його.

3. Пропрацюйте це відчуття за практикою Жива-Ярги — зняття ліній напруги.

Пам’ятайте про вчинок! Після практики зробіть дію, крок назустріч виконанню своїх зобов’язань.

Виконуйте цю практику з усіма випадками взятих на себе зобов’язань, які ви не виконуєте.

МИР

Коли Творіння й Руйнування пізнаєш,
Від осуду всякого звільнись,
Мир душі тоді налагодиш.
Над Явою в мудрості піднесись,
Зі Славою в Праву повернись.

Карб відання Миру.

Мир — це божественний закон Прави, це міра, зрівноваженість і благість. Мир — це спокій і рівновага. Усі душі, незалежно від їхнього рівня, прояву, втілення, варни, досягнень — рівні перед Всебогом. Весь світ — це божественна гра, тому нерозумно ображатися на труднощі, коли ти сам їх собі створив, не дотримуючись Покону й не розуміючи законів Прави.

Мир у свідомості людини — це також урівноважений стан розуму, який не піддається впливу тимчасових радощів чи негараздів, удач чи розчарувань. На вищому рівні — це внутрішнє відчуття блаженства, тобто богопроявлення себе. Це і є ті божественні плоди життя, які має вирощувати душа на полі слідування духовним настановам Слов’яноарійського Відизму.

Мир проявляється як стан Кону — це рівновага, баланс, гармонія протилежностей, що відкриває можливість піднятися над ними. Знаходячи точку балансу та рівноваги, ми здатні діяти в узгодженні з Божественною волею. Цей стан відкриває нам потік життя, джерело вічної невичерпної життєвої сили.

Ця точка проявляється як стан «тут і тепер», стан поточного моменту, коли ми здобуваємо внутрішній мир, що проявляється як баланс і рівновага між минулим і майбутнім, між внутрішнім і зовнішнім, між правим і лівим, чоловічим і жіночим всередині нас.

«Лише в почутті міри — істинне благо». В. Шекспір

Міра — це помірність, обмеження в своїх потребах і бажаннях. Бажання та потреби нашого розуму — безмежні. Саме вони врешті-решт завдають найбільше болю й страждань людині. Заспокоїти свій розум і врівноважити потреби нам дозволяє усвідомлене самообмеження та утримання (аскеза).

Лише завдяки утриманню ми можемо усвідомити свої істинні потреби і зрозуміти, що насправді — вони мізерно малі.

Людині для життя й задоволення її базових потреб потрібно небагато порівняно з тим, до чого вона прагне. Так, нам необхідно слідкувати за тим, щоб основні наші життєві потреби були завжди задоволені в достатній мірі й у належному вигляді.

Нам для життя досить трохи їжі, чистої води, необхідних речей і одягу, дах над головою й місце для сну — це основа. Але коли надлишок матеріальних речей у житті людини перевищує міру — виникає хаос і захаращеність, що свідчить про відсутність міри, а отже — і відсутність внутрішнього душевного миру й рівноваги.

Відбувається втрата балансу, втрата стану Кону, що призводить до страждань. Втрата міри є причиною нещастя багатих людей, які живуть у достатку всіх земних благ. Якщо вони піддаються спокусам земних утіх і не практикують стриманості — це неодмінно призведе їх до нещастя і страждань.

Також можливий перекіс у протилежний бік. Втрата Кону відбувається, коли людина не дбає про задоволення тілесних потреб, зневажає ними, живе в надмірній обмеженості земних благ. Це врешті-решт робить людину слабкою та нещасною, призводить до хвороб і труднощів.

Істинний Радар, Яр отримує достаток як наслідок свого Служіння Всебогу, через Служіння людям, світу благими вчинками, спрямованими на загальне процвітання. Тоді його матеріальне й духовне благополуччя набуває стану Кону — балансу й рівноваги. Чим більшим є його щире Служіння і налаштування з божественним, тим більший потік Достатку в його житті.

Яр отримує й використовує матеріальні та духовні блага для Служіння Великій Місії, для виконання свого вищого Призначення (а не для особистої вигоди). При цьому він дотримується Божої Волі, тримається Зерен Правди, діє в гармонії з потоком життя і як наслідок — отримує величезне задоволення і радість від життя. Так він здобуває істинне щастя і мир у своїй душі.

Хай ваше внутрішнє буде в рівновазі із зовнішнім, високе — з низьким, значуще — з неважливим, далеке — з близьким. І коли ви без напруги будете в мирі з самим собою, тоді весь світ навколо буде в мирі, даруючи вам щастя.

Так народжується Ненасильство.

ЗРОЩУВАННЯ МИРУ

Кожного разу, коли ви відчуваєте роздратування, несправедливість, злість, розчарування чи інші подібні почуття, спробуйте подивитися на ситуацію, що сталася, — очима Бога. Знайдіть протилежність тому, що трапилося, і погляньте на неї з вищої перспективи, вдивляючись одночасно в обидві протилежності зверху.

Ця практика допоможе розглядати життєві ситуації й світ загалом ширше, усвідомлюючи, що все має свою протилежність і будь-яке зло рано чи пізно призведе до добра, а добро може привести до зла.

Світ утримується на рівновазі та балансі протилежних частин. Він справедливий і перебуває під покровительством Божественних сил.

НЕНАСИЛЛЯ

Ненасильство — відповідно до Покону, це одна з головних доброчесностей душі, яка усвідомила свою сутність. Дотримуючись якості ненасильства, ми виражаємо повну довіру Всебогу і світу як Його прояву. Кожна істота в цьому світі, так само як і ми, перебуває в Бозі і є певним Його проявом.

На рівні духу Всевишнього ми єдині, на рівні душ — брати і сестри. Лише на рівні тіл ми різні прояви буття, які можуть протистояти один одному, коли не розуміють своєї єдності.

Тому насильство — це надмірне, непотрібне зусилля, спрямоване на те, щоб змусити таку ж душу, як ваша, слідувати вашому розумінню світу; воно народжується як наслідок невігластва і пристрасті.

Вирощування ненасильства проявляється через відсутність заподіяння шкоди іншим: словом, думкою, бажанням і дією. Шкода — це порушення психічного, фізичного чи душевного стану здоров’я, що може призвести до припинення життя живої істоти, заподіяння необґрунтованого зловмисного страждання іншій живій істоті.

Повне ненасильство неможливе в нашому світі. Адже наш світ влаштований за принципом Кона — рівноваги, що утримується за допомогою життя і смерті, жертовності і служіння, коли для забезпечення життя вищих істот у системі помирають нижчі. Навіть під час нашого дихання гине безліч мікроорганізмів, забезпечуючи таким чином наш організм киснем.

Так чи інакше неусвідомлено ми вбиваємо якісь істоти, просто для того, щоб жити. Це не є проявом насильства. Таким чином утримується рівновага світу.

Насильство — це недоречне заподіяння шкоди, яку можна уникнути. Наприклад, якщо у нас є вибір між споживанням продуктів тваринного походження чи рослинного. У такому випадку, дотримуючись принципу ненасильства, ми обираємо рослинну їжу.

Якщо ми робимо протилежний вибір — на користь тваринної їжі, коли можемо від неї відмовитися без шкоди для свого життя і здоров’я — ми порушуємо принцип ненасильства. Тому, приймаючи духовний шлях і стаючи Радарем, Яром — людина переходить на харчування, що обмежує або повністю виключає продукти тваринного походження. Їх вживання допускається в обмеженій кількості у разі життєвої необхідності або відсутності іншої їжі.

Відповідно до слідування ненасильству — найбільш сприятливим вибором їжі є вибір тієї їжі, свідомість якої менш розвинена. Чим простіша і ближча їжа до природної, рослинної — тим більш благотворною і здоровою вона буде для людини.

У разі, коли людина, що харчується «чистою» їжею, відчуває негативні емоції і почуття — вона порушує зерно ненасильства у своїх думках і словах і проявляє невігластво.

Людина, яка вороже налаштована до людей, які ведуть спосіб життя, відмінний від її, наприклад, якщо вони споживають тваринну або іншу їжу, яку вона вважає неприйнятною — така людина перебуває у стані невігластва і пристрасті. Водночас людина, що споживає тваринну їжу, при цьому перебуваючи в благості і доброзичливому настрої — є у більш благому становищі і створює менше негармонійної карми, порівняно з агресивним вегетаріанцем.

Потяг до заподіяння шкоди може бути одним із вроджених якостей і проявлятися як певне задоволення від болю — свого або чужого, як прояв садизму. Такий потяг може виникати з почуття помсти або ненависті, неприязні, страху чи агресії. Це почуття може бути вродженим, як наслідок карни минулих життів.

Страх і агресія — це протилежні почуття, які виникають унаслідок розпаду енергії в тілі на активну й пасивну частини: «Жи» та «Ва». За будь-яким проявом агресії стоїть глибинний внутрішній страх, який людина може не усвідомлювати. Відчуття страху накопичує внутрішню агресію, яка, немов міна сповільненої дії, чекає свого часу, щоб проявитися.

Одне із завдань Яра, який іде шляхом Жива-Ярги — не бути втягнутим ані в страх, ані в агресію, а перебувати у спокійному, ясному, врівноваженому стані розуму, у стані Кону. Це — володіння своїм розумом і тілом. Досягти такого стану можливо через регулярну практику Жива-Ярги та священні стани.

Будь-яке вороже почуття щодо іншої живої істоти, яке виникає у думках чи бажаннях — вже є проявом насильства. Намір принизити іншу людину, щоб піднятися над нею, показати свою значущість — це прояв прихованого насильства, пихи та гордині.

У людини може бути схильність до крадіжки, бажання завдати шкоди: знищити або зіпсувати чуже майно, відібрати землю чи засоби до існування, зруйнувати чужу родину.

До проявів насильства належить будь-яке привласнення чужого майна, статусу, здобуття влади шляхом обману, крадіжка інформаційної, інтелектуальної, духовної чи енергетичної праці, різного роду паразитуючі дії, які шкодять іншим, заздрість, зловтіха. Саме бажання привласнити щось чуже — вже є порушенням цього Зерна Правди.

Згідно з ведичними переказами, вважається, що людина, яка завдала якоїсь кривди чи шкоди Відаючому — у наступному житті народиться у тілі собаки. Вкрасти чи привласнити щось, що належить Відаючому — все одно, що вкрасти щось у Бога. Це дуже низький вчинок для людини, що несе сувору кармічну відплату.

До людини, яка проявляє насильство, може бути застосована адекватна сила з метою забезпечення безпеки та захисту власного життя. Також застосування сили чи знищення істот, які завдають шкоди тобі, твоєму тілу чи майну, різного роду паразитів — не є порушенням принципу ненасильства.

У випадку, коли людина жорстко протистоїть певним подіям чи ситуаціям, що відбуваються в її житті або щодо інших людей — вона тим самим проявляє насильство всередині себе, потрапляє у хибну внутрішню боротьбу, заплутується в тенетах Карни, створюючи страждання собі та іншим.

Якщо людина дійсно чиста і світла — на неї ніколи не нападуть. Водночас, втративши лад у собі, ми втрачаємо його й у своєму оточенні — у родині, народі, людстві. Вирощуючи в собі доброчесності, спалюючи й переплавляючи самоусвідомленням свою схильність до несправедливості, насильства і зла — ми підтримуємо вогонь творення Всесвіту. Це і є прямий Шлях до Прави.

Так народжується Служіння Всевишньому.

ЗРОЩУВАННЯ НЕНАСИЛЛЯ

1. Фізичне ненасильство. Ставши на шлях Радіння, Жива-Ярги, перше, що необхідно зробити людині — це відмовитися від прояву фізичного насильства.

А саме, відмова від:

• вживання їжі тваринного походження (або її обмеження);
• алкоголю та куріння;
• лайливої мови;
• застосування фізичної сили до слабших або в ситуаціях, де її застосування є необґрунтованим.

2. Духовно-моральне ненасильство. Цей аспект передбачає повну відмову від заподіяння зла в думках, бажаннях і діях щодо іншої людини.

А саме, відмова від:

• будь-якого умисного зла щодо інших живих істот.
• будь-якого виду крадіжки: привласнення чужих речей, слів, думок, інтелектуальних та енергетичних сил, духовних заслуг;
• зловтіхи — ворожого ставлення до інших людей, які мають більше фізичних або духовно-енергетичних благ, статус, владу, ресурси;

СЛУЖІННЯ

Служіння Всевишньому — це допомога Божественному світові в реалізації його завдань і намірів на Землі. Коли ми долучаємося до виконання волі божественного світу, ми проявляємо себе як співтворці Всебога й Рідних Богів, завдяки чому зростаємо самі, примножуємо Благочестя й розкриваємо божественні якості в своїй душі.

Служіння має бути чистим, від серця, у ньому немає місця надмірному слідуванню особистим інтересам, очікуванню похвали чи вигоди. Праведна дія чи вчинок — це дія, наповнена безумовною любов’ю, щедрістю, добром і щирістю. Справжня праведність відкриває людині шлях до джерела внутрішнього спокою та радості. Саме вона є надійною запорукою щедрого врожаю дарів Всевишнього.

На людському рівні Служіння проявляється як щира і безоцінкова допомога іншій людині, громаді, близьким. Безоцінкова допомога — це повна відсутність будь-якої критики й осуду, негативних емоцій у наших помислах і намірах.

Служіння і зцілення «Его»

Щире Служіння зцілює «Его» – нашу особистість. Так, цей процес болісний і непростий, адже саме «Его», хибне «Я», логічний розум — утримує людину в межах мирського життя, не дозволяючи їй йти в священне, пізнавати непізнане, відчувати Божественне.

Зцілення «Его» через праведне Служіння робить людину по-справжньому щасливою, відкриває потік радості та веде до усвідомленого життя. Служіння розкриває потік духовної сили, благості, зміцнює Дух і відкриває врата божественної свідомості. «Его» зцілюється служінням Всебогу, виконанням дій, необхідних у конкретний момент часу, коли потрібно, минаючи своє особисте «хочу» або «не хочу», — робити те, чого хоче від тебе Всевишній просто зараз.

Це тонке внутрішнє відчуття і налаштування на божественне всередині себе. Щоб почати відчувати цей потік, треба перестати діяти, спираючись на свої особисті бажання, на свою вигоду, на те, що йде від гордині, боротьби й прагнення щось довести, за яким стоїть глибинний страх.

Відкинувши свої особисті бажання, ми починаємо чути й відчувати бажання Бога — вони завжди точно відповідають вищому Призначенню нашої душі. Це бажання, які йдуть від щирої та повної самовіддачі — себе, свого часу і всього свого життя — Всебогу.

Цей стан приходить як осяяння і глибоке усвідомлення того, що нічого в цьому матеріальному світі нам не належить. Усе, що тут є — абсолютно все: і твоє життя, і твоє тіло — це прояв Бога, його творіння, його власність, яка дана тобі на певний час. Все, чим ти володієш у матеріальному світі, дано тобі у тимчасове користування. Прийде час — і все це потрібно буде залишити, усе, що ти нажив у світі матерії, потрібно буде передати іншим людям, своїм дітям і внукам.

У житті виникають труднощі лише тоді, коли людина чинить опір потоку життя, опирається виконанню божественної волі та намагається творити щось своє. Таке поводження подібне до поведінки дитини, яка ще маленька, вередлива й неслухняна, намагається робити все самостійно й кожного разу здивовано та з жалем дивиться в очі батька, коли щось ламається або не виходить.

Труднощі виникають тоді, коли дія виходить з роздумів розуму, коли людина поспішає, метушиться, намагається прискорити якісь життєві процеси через страх щось не встигнути. Така модель поведінки дуже поширена у нашому світі. Вона створює стан тотального стресу, до якого люди настільки звикли, що навіть не усвідомлюють його.

Служіння — це налаштування на потік самого життя. Саме ця налаштованість на божественне дає нам силу, вона є присутністю в теперішньому моменті, тотальним усвідомленням, яке дозволяє безумовно приймати життя в усьому його розмаїтті.

Служіння та пожертва

Щире служіння несе в собі певну жертовність. Адже, праведна людина віддає свій час, ресурси, фінанси, сили та інше на благо спільного, великого й світлого, жертвуючи при цьому власними інтересами.

Служіння — це щира допомога у виконанні глибинних бажань іншої людини, причетність до здійснення її життєвої Місії, до її Призначення. При такому служінні іншій людині ми відчуваємо відгук у своїй душі, нам хочеться йти разом із нею і за нею, а це означає, що в чомусь наша Місія перекликається з Місією цієї людини — допомагаючи їй, ми допомагаємо й собі.

Служіння також проявляється у вигляді пожертви — Десятини. Яр, що йде шляхом Жива-Ярги, наділений божественною свідомістю, знає, що все у цьому світі належить Всебогу. Віддаючи свою пожертву на загальне благо — він насправді віддає Всевишньому в тій чи іншій його проявленій формі.

Дотримання принципу десятини відкриває потік добробуту, радості й глибокого внутрішнього задоволення. Десятина може проявлятися у вигляді пожертви працею, фінансами, організаційною чи іншою необхідною, актуальною та своєчасною допомогою.

Служіння може бути праведним і неправедним.

Праведне служіння проявляється як служіння вищим цінностям і намірам, що несуть благо й добро, ведуть нас та інших до процвітання і світла.

Неправедне служіння — це служіння, яке виникає зі страху. Таке служіння здатне завдати шкоди тій людині, до якої воно спрямоване, а також зашкодити нам самим. Це може бути вимушене служіння, виконання якого порушує інші Зерна Правди.

Служіння має чотири види.

Перший вид Служіння – це Служіння працею. Сюди належить будь-яка фізична допомога на благо спільного: догляд за хворими, допомога літнім людям і дітям, допомога по господарству, прибирання, прання, приготування їжі тощо.

Другий вид Служіння – це матеріальне Служіння. Воно проявляється через будь-яку матеріальну або фінансову допомогу. Сюди належить забезпечення одягом, їжею, житлом, фінансування галузей медицини, культури, науки, освіти, духовної та інших сфер життя суспільства.

Третій вид Служіння – це адміністративне Служіння. До нього належить будь-яка управлінська праця. Все, що стосується налагодження роботи системи та всіх її елементів для якісної та ефективної праці на благо спільного.

Якщо один чи декілька елементів системи проявляють себе негармонійно або завдають шкоди спільному, обов’язок людини, яка здійснює цей вид служіння, — усунути такий елемент, забезпечити безпеку системи для її гармонійного існування, а також підтримувати здоровий психоемоційний мікроклімат у системі.

Також до цього виду служіння належить захист, допомога й підтримка слабших і/або новоприбулих елементів системи — з боку сильніших. Правильне вибудовування ієрархії й підтримання порядку, недопущення використання сили та влади для експлуатації слабших.

Четвертий вид Служіння – це Служіння через знання. Сюди належить передача пережитого особистого досвіду, навчання людей, несення й поширення духовних знань, передача накопиченої мудрості іншим людям. Це Служіння, яке здійснюють Учителі, Наставники та духовні майстри. До цього виду Служіння також належить проведення Обрядів, Славлень, духовних шкіл і різноманітних навчальних заходів.

Духовне знання має особливу цінність — його неможливо осягнути за допомогою логіки й розуму. Воно приходить до людини через осяяння, через одкровення та пережитий духовний досвід. Пізнанню духовного знання сприяє утримання (аскеза), глибока медитація та особистий зв’язок із Наставником, своїм Духовним Учителем і Божественним Світом.

Духовне знання несе благість кожному, хто використовує його у своєму житті. Воно приносить користь усьому, чого торкається, до чого застосовується. Духовне знання та отриманий досвід залишаються з людиною на все життя, трансформують її свідомість, змінюють мислення й ставлення до себе та світу. Духовне знання допомагає нам вирощувати шляхетні якості та чесноти.

Кожен із цих видів Служіння має бути доречним і здійснюватися у відповідний час. Найкращим є те Служіння, у якому є нагальна потреба. Кожен із цих видів Служіння необхідний і корисний для спільної справи, для зростання та процвітання всієї системи, на благо якої воно виконується.

Для Яра, що йде шляхом Жива-Ярги та розкрив у собі божественну свідомість, кожна дія є Служінням. Кожна його дія — це прояв Служіння.

Його вчинки усвідомлені й своєчасні, вони наповнені благістю й любов’ю. Навіть найпростіша побутова дія для Яра, Радаря з божественною свідомістю — це Служіння Всебогу.

Істинний Яр присвячує своє життя, свою духовну практику, свої буденні дії — Служінню Всевишньому, отримуючи безмежну радість, блаженство та задоволення від власного життя.

Свідомість Служіння відкриває та підсилює зв’язок Яра з Божественним світом — відкриває потік Служіння. Цей потік звільняє людину від її власних пут, звільняє від хибних переконань логічного розуму, що постійно тікає то в минуле, то в майбутнє.

Перебуваючи в цьому потоці, людина перебуває в теперішньому моменті, і це саме по собі приносить їй величезну радість і блаженство, дозволяє жити повним і насиченим життям.

Ключові запитання потоку Служіння:

• Як я можу проявити своє Служіння зараз?

• Яке Служіння зараз найбільш доречне?

ЗРОЩУВАННЯ СЛУЖІННЯ

1. Коли в процесі виконання якихось справ, необхідних у поточний момент, ваш розум починає метушитися, поспішати, коли ви відчуваєте внутрішній спротив і вам здається, що ці дії — рутинні й вам набридли (наприклад, хатні справи), коли їх важко виконувати, але потрібно — скажіть собі:

• Зараз я проявляю Служіння, виконуючи цю роботу, вона є найбільш актуальною.
• Моя теперішня дія — це Служіння, я присвячую це Служіння Всебогу.
• Зараз я є співтворцем Всевишнього.

2. В якій зі сфер життя ви хотіли б мати більший успіх? Це може бути здоров’я, фінанси, стосунки, освіта або будь-яка інша сфера життя. Визначте сферу, з якої хочете почати працювати.

Розглянемо на прикладі фінансів. Якщо ви хочете покращити свій добробут — проявіть фінансове Служіння. Почніть жертвувати щомісяця на благо інших людей, живіть за принципом Десятини, віддаючи десяту частину отриманих коштів на добру справу.

Таким чином ви відкриєте потік достатку та забезпечите приплив фінансів у своє життя. Зверніть увагу на те, що ваше Служіння має бути Праведним, щирим, виконаним від душі.

Спостерігайте за результатами свого Служіння протягом кількох місяців. Якщо ваше Служіння є чесним і щирим — у вас обов’язково з’явиться фінансовий приріст.

Але це ще не все. Як тільки ви створили сприятливу модель поведінки, у ній потрібно укріпитися. Продовжуйте жити за таким принципом, віддаючи десяту частину свого доходу на спільне благо — тоді достаток завжди буде супутником вашого життя.

Точно так само працюйте й з іншими сферами життя, які ви бажаєте покращити. Якщо це стосунки — тоді вкладайте свій час і ресурси в стосунки з іншими людьми: помиріться з тими, з ким ви в конфлікті, пробачте образи. Якщо не вдається побудувати пару — пробачте та примиріться з колишніми партнерами, а також обов’язково налагодьте стосунки з батьками.

Щиро проявляйте своє Служіння людям через спілкування: робіть щось приємне для інших, радуйте їх, даруйте подарунки, говоріть компліменти та добрі слова — і будьте доброзичливими. Пробачайте інших і дозвольте їм бути такими, якими вони є.

Кожного разу, коли чиєсь поводження вам не подобається, дратує чи злить — подумки скажіть собі:

— Це мій друг. Зараз він проявляється так, бо відчуває страх, невпевненість, йому боляче або він ображений тощо.

Якщо потрібно покращити здоров’я — проявляйте своє Служіння, допомагаючи іншим людям у сфері покращення їхнього здоров’я. Це може бути підтримка, яку ви надаєте регулярно, проведення благодійних сеансів Живи, передача знань, допомога фінансами, книги та інші матеріали, присвячені оздоровленню, з актуальною для конкретної людини інформацією.

Готуйте корисну їжу та віддавайте її тим, кому ви бажаєте здоров’я, проявляючи цим своє Служіння. Нагодуйте тих, хто цього потребує.

Служіння — це чесне й праведне виконання своїх обов’язків і завдань перед Всебогом. Коли людина дійсно знаходить своє призначення та чесно здійснює служіння, вона отримує найвище духовне задоволення. У цей момент її праця й нагорода за неї зливаються воєдино.

На місце й роль такої душі ніхто не зазіхає. Вона отримує «Славу» — найвище, чисте, духовне визнання від Роду Земного (людей), Роду Небесного (Богів) і самого Роду Всевишнього. Чисте Служіння — це найвище проявлення любові до Бога, народу, рідних, учителів.

Так народжується Чистота.

ЧИСТОТА

Чистота – це одне з найважливіших якостей душі та Всесвіту загалом. На рівні людини вона буває двох видів: внутрішня (чистота помислів) та зовнішня (чистота тіла).

Щоб бути чистим внутрішньо, необхідно слідувати духовним настановам Предків і Вчителів, зрощуючи в собі 16 Зерен Правди. При цьому важливо правильне взаємодія з іншими людьми – ставлення до них як до прояву Всевишнього.

Щоб бути чистим у думках, людина повинна думати про вічні, світлі та праведні речі. Ми об’єднуємося з тим, про що думаємо, до чого прагнемо і заради чого діємо, це стає нашою сутністю і визначає подальший шлях розвитку душі. Те, про що ми думаємо, ми і утверджуємо в повсякденному житті.

Істинний Яр, що йде шляхом Жива-Ярги, удосконалює себе, набираючи і розкриваючи вищі божественні якості у своїй душі. Однією з таких якостей є Чистота. Дотримання чистоти своїх думок, свого тіла, чистота мови і свого життєвого простору — є невід’ємною частиною життя Яра. Стан нашого тіла і життєвого простору у конкретний момент часу повністю відображає наш внутрішній стан, стан наших думок.

Наведення чистоти і порядку у своїх речах і в домі, де ми живемо – приводить до ладу наші думки. Очищаючи простір, у якому живемо, таким чином ми очищуємо свій внутрішній простір. Займаючись практикою Жива-Ярги і практикуючи священні стани — у нас виникає потреба в очищенні простору нашого дому.

Практикуючи Жива-Яргу і священні стани, ми налаштовуємося з навколишнім простором і починаємо тонше його відчувати. Межі нашого тіла розширюються і так само, як ми відчуваємо своє тіло всередині, ми починаємо відчувати і простір нашого дому як своє тіло, відчуваючи все, що знаходиться всередині нього.

Дотримання чистоти стосується і нашого оточення, адже не дарма кажуть: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти». Оточення має велике значення в нашому житті, воно формує нас і сильно впливає на наше самопочуття, здоров’я, на наші звички, рівень нашої життєвої сили і на наше життя загалом.

Спілкування з однодумцями, оточення себе чистими і добрими людьми також є проявом чистоти. Спілкування з людьми, які займаються глибокою духовною практикою, присвятили своє життя Богу — є найвищим благословенням. Спілкування, взаємодія з такими людьми надихає, наповнює благістю і чистотою. Найвища духовна чистота проявляється як Святість.

Чистота дуже тісно пов’язана з утриманням, відсутністю зайвого накопичення матеріальних речей. Утримання від зайвого, від негативних думок, непотрібних слів, інформації тощо допомагає здобути мир — міру і гармонію, всередині себе і назовні.

Фізична чистота передбачає підтримання в чистоті свого тіла. Це перший і необхідний крок, що формує основу для подальшої практики Жива-Ярги. Його прийняття і дотримання як частини способу життя є обов’язковим для кожного практикуючого.

А саме:

• щоденне прийняття душу, відвідування лазні, чистий одяг.
• регулярне очищення тіла за допомогою розвантажувальних днів, вживання очищуючих трав і настоїв.
• очищення кишечника, носових пазух.
• відмова або обмеження вживання їжі тваринного походження. Вживання чистої та благісної їжі.
• щоденна практика постав Ярги.
• масаж тіла і внутрішніх органів за допомогою масажу живота і живодихання.

Духовно-енергетична чистота передбачає регулярну практику:

• очищення животоків за допомогою живодихання.
• енергетичне духовне очищення за допомогою практик Живи, Живоспіву, Живослова.
• священні стани (медитація).

Дотримання чистоти і порядку у своєму життєвому просторі звільняє людину від зайвої прив’язаності до свого тіла і матерії. Це одна з необхідних умов для якісної духовної практики і взагалі успішного життя.

Якщо людина неакуратно і неохайно ставиться до себе і до простору, в якому вона живе, це свідчить про те, що вона незадоволена собою, незадоволена життям, має претензії до свого зовнішнього вигляду, не приймає своє тіло, що є ознакою зайвої прив’язаності до тілесного.

Зберігайте у своєму домі лише необхідні речі, ті речі, які радують вас. Легко позбавляйтеся старих і непотрібних речей, якими ви не користуєтеся, віддавайте їх тим, хто потребує, або викидайте. Хай ваш життєвий простір завжди радує вас чистотою, красою і порядком.

Чистота дії вимагає від душі повного зосередження на тому, що відбувається, «бути тут і зараз», що з часом проявиться священним станом Ясни. Тоді все наповнене глибинним змістом, і найзвичайніша дія може стати найбільшим вчинком вселенського значення, і навпаки. Саме так пізнається Істина. Щоб досягти цього, потрібно усвідомлювати свою відповідальність за створення світу.

Так народжується Відповідальність.

ЗРОЩУВАННЯ ЧИСТОТИ:

1. Чистота тіла. Почніть уважніше стежити за чистотою свого тіла. Практикуйте регулярне утримання від їжі — 1 раз на тиждень робіть розвантажувальний день і пийте лише воду в помірній кількості. Хай ця практика стане регулярною, дозвольте вашому тілу звикнути до відпочинку від їжі. Це сприятливо позначиться на роботі вашої травної системи та всього організму загалом.
2. Духовно-енергетична чистота. Почніть щодня практикувати священні стани (медитацію) та виконувати практики Живи. Очищуйте свій розум від нав’язливих думок, давайте йому відпочинок за допомогою практики Дивлення й регулярно очищуйте свій енергетичний простір за допомогою Ладування, використовуючи знаки та практики Живи. Хай ці практики стануть частиною вашого повсякденного життя. Вони очищатимуть ваше духовно-енергетичне поле, допоможуть позбутися негативних думок, значно покращать ваше здоров’я, нададуть радість і добрий душевний настрій.

Священні стани — це стани зміненої свідомості. Ці стани проявляються як Дивлення — стан бездумності, зупинки розуму, та Ладування — духовно-енергетичні цілющі практики Живи.

Дивлення

Дивлення — це цілюща практика. Вона оздоровлює весь організм, очищує та глибоко розслабляє розум і тіло, відкриває можливість до духовних переживань і глибоких станів відчування Всебога.

1. Сядьте зручно з прямою спиною, заплющте очі.
2. Прикличте потік Живи: “Кличу Світло Першопочаткове, Матінко Живо, прийди!”
3. Залишайтеся в нерухомому стані та починайте спостерігати за своїм внутрішнім світом — за думками, емоціями, відчуттями всередині тіла. Не думайте думки, не заглиблюйтесь в емоції й відчуття — лише спостерігайте, ніби ви сторонній спостерігач, без оцінок і суджень — просто споглядайте. Хай ваша практика триває стільки, скільки вам комфортно. Почніть із 15 хвилин, згодом — 30 і дійдіть до 60 хвилин. Для зручності можете поставити будильник, щоб він нагадав про завершення часу, який ви запланували для практики.
4. Завершуючи практику і виходячи з медитативного стану, поки ваші очі ще заплющені — подумки промовте 16 Зерен Правди.
5. Подякуйте Матінці Живі: “Дякую Світло Першопочаткове, дякую Живо Матінко!”

Відкрийте очі та ще трохи побудьте в цьому стані.

Якщо раніше ви не практикували медитацію, то, найімовірніше, спочатку ви відчуєте потужний потік безперервних думок, хаос і метушню в голові. Не хвилюйтеся — це нормально. З регулярною практикою думок буде все менше, і вони будуть яснішими та впорядкованими.

Якщо ваша практика стане щоденною, то з часом, заглиблюючись у неї, ви зможете входити в стан бездумності — повної відсутності думок, зупинки внутрішнього діалогу.

Ладування

Практика “Душ Живи”

Це проста очисна вправа, яку легко та зручно застосовувати будь-коли та будь-де. Вона допомагає швидко очистити своє духовно-енергетичне поле.

Ця вправа незамінна, коли ви відчуваєте важкість, тягар, можливо, вам довелося провести час із тяжко хворою людиною або мали складну розмову з негативно налаштованою особою.

Душ Живи зніме всі наслідки негативних впливів і сліди, що залишилися на ваших духовно-енергетичних оболонках. Її можна виконувати із заплющеними або відкритими очима.

1. Прикличте потік Живи: “Кличу Світло Першопочаткове, Матінко Живо, прийди!” (можна подумки).
2. Уявіть, як із центру Всесвіту опускається промінь кришталево чистого біло-золотого світла.
3. Наближаючись до вас, цей промінь розширюється на простір вашого тіла з розведеними в сторони руками. Цей божественний “Душ Живи” потужним потоком обмиває, очищує все ваше тіло зсередини й зовні.
4. Перебувайте під цим душем доти, доки не відчуєте полегшення — ваші думки стануть ясними та світлими, а емоції — приємними.
5. Подякуйте Живі: “Дякую Світло Першопочаткове, дякую Живо Матінко!”

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Відповідальність — це наша здатність самостійно вирішувати поставлені перед нами завдання. Усвідомлюючи причинно-наслідкові зв’язки, розуміти, що кожна наша дія чи бездіяльність принесе свої плоди в тій чи іншій формі. Це неминуче.

Наша задача — розкрити свою внутрішню силу, бути самостійними, здоровими і, наскільки це можливо, — незалежними від зовнішнього світу: від медицини, політики, батьків чи дітей. Припинити перекладати вирішення своїх завдань на когось іншого — на вчителя, державу, систему охорони здоров’я тощо, зберігаючи при цьому добрі та спокійні стосунки з усіма, не вимагаючи, щоб хтось виконував вашу роботу замість вас.

Здатність до відповідальності є свідченням певного рівня зрілості душі. Тільки доросла людина здатна брати на себе відповідальність за свої слова, дії та вчинки. Дитина не може цього зробити — за неї несуть відповідальність батьки.

Але буває так, що людина виросла, а відповідальності не навчилась — так і залишилась незрілою, маленькою дитиною, що тікає від відповідальності. Така “доросла дитина” шукатиме когось, хто візьме на себе відповідальність за її життя: хто буде ухвалювати за неї рішення, годувати, одягати, казати, що їй робити і як жити, яких цінностей дотримуватись.

Таким “відповідальним” може бути начальник на роботі, держава, що виплачує допомогу, медичний працівник (бо ж він має відповідати за ваше здоров’я), доросла дитина, на яку можна “повиснути” (бо вона ж батькові чи матері не відмовить), тато або мама (“добрі батьки” завжди допоможуть) тощо. Прикладів таких “маленьких дорослих” — безліч, вони повсюди. Такі дорослі не здатні піклуватися про себе навіть на побутовому рівні — не кажучи вже про дітей, родину чи суспільство. І це — велика трагедія багатьох людей.

Відповідальність — це необхідна якість для зрілості, для фізичного і духовного зростання та розвитку. Безвідповідальна людина не здатна до зростання — вона або стоїть на місці, або деградує.

Безвідповідальність проявляється в тому, що людина не виконує своїх обов’язків. А саме:

• має звичку запізнюватися, тим самим виявляючи неповагу до іншої людини або групи людей;
• береться за справу, але не доводить її до кінця;
• не дотримується домовленостей — підводить інших;
• ховається й втікає, коли потрібна її допомога;
• живе за рахунок інших, нічого не вкладаючи в спільну справу;
• не дотримується обітниць і присяг, взятих на себе;
• “паразитує” на інших людях, порушуючи баланс “брати–давати”, тільки бере і нічого не дає навзаєм;
• чекає осторонь, поки хтось інший зробить її роботу.

Ми самі творимо своє коло творення, формуємо свою долю, будучи співтворцями Всевишнього.

Крок за кроком ми беремо відповідальність за своє коло творення. Починаючи з маленької дитини, по мірі дорослішання якої зростає і коло її відповідальності.

Кожна доросла людина несе самостійно відповідальність за стан свого тіла, свого здоров’я та самопочуття, в тому числі емоційного й чуттєвого, за свій життєвий простір, у якому ми живемо, за коло спілкування, в якому перебуваємо, за свої думки й вчинки, за сферу діяльності тощо. Поступово наводячи лад у малому, наше коло творення зростає й розширюється — і разом з ним зростає наша відповідальність.

Ми несемо відповідальність і за наші взаємини з іншими людьми. Кожного разу, коли ми щось отримуємо від іншої людини — знання, вміння, якісь дари — наш обов’язок як людини — віддячити. Здорові стосунки будуються на рівновазі між тим, що ми отримуємо, і тим, що віддаємо.

Якщо цей баланс порушено — ви будете відчувати страждання. Для того щоб відбувався ріст у стосунках — кожного разу потрібно віддавати трохи більше, ніж отримали. Не обтяжуйте іншу людину надмірними дарами, за які вона не зможе віддячити вам у відповідь. Відчувайте баланс і рівновагу, якщо хочете, щоб ваші стосунки були тривалими й міцними.

Пам’ятайте: “першими йдуть ті, кому дали надто багато”. І це справді так. Часто люди можуть піти з вашого життя просто тому, що отримали від вас занадто багато: знань, умінь, речей, турботи — чого завгодно, в що ви глибоко вклалися. Людина прийняла ваш дар, але не змогла прийняти його в душі, замкнулася й почала уникати вас, закрилася через те, що відчула себе неповноцінною — через нездатність віддячити.

Люди можуть чинити так, коли відчувають борг, який не можуть повернути — ні зараз, ні в майбутньому. З якихось причин вони не можуть бути вам корисними, не мають чим віддячити — ані фізично, ані енергетично.

Приймайте й віддавайте дари уважно і будьте розсудливими. Усе, що ви отримуєте від інших людей — або зав’язує кармічні вузли між вами, або, навпаки, розв’язує їх і сприяє росту вашої душі, примножуючи ваше благочестя. Все залежить від конкретного випадку й ситуації.

Пам’ятайте, що “ми відповідальні за тих, кого приручили”. І це стосується не лише домашніх тварин. За цим самим принципом слід діяти, коли ми плануємо дітей, заводимо друзів, вступаємо в подружнє життя.

Ми відповідальні за всі стосунки з людьми, в які вступаємо. Ми відповідальні за психічний та емоційний стан людей, які перебувають поряд з нами, у нашому колі творення. Коли близькій людині потрібна допомога — ми зобов’язані її надати. Наш обов’язок — забезпечити сприятливе й здорове психоемоційне середовище в нашій родині, у стосунках з партнером, з дітьми, з рідними й близькими. Це — наша відповідальність.

Якщо ви зараз не відчуваєте в собі сили та можливості бути відповідальними за взаємини з кимось — не починайте ці стосунки. Почекайте, поки у вас з’явиться на це сила, бажання, прагнення. Дозвольте подіям відбуватись у вашому житті своєчасно, не форсуйте їх і не поспішайте.

Можливо, ці стосунки взагалі вам не потрібні. Таке теж може бути — і це нормально. Не насильте себе і не змушуйте. Не треба вбудовувати себе у соціальні норми, вступати у взаємини, а потім мучитися від нещастя — і мучити людину, з якою ці стосунки “не склалися”.

З того моменту, як ми усвідомили, прийняли чітке рішення взяти на себе відповідальність за своє життя — починається вирощування нашої Волі й формування внутрішнього стрижня дорослої й відповідальної людини — людини Сили, Яра, Радаря.

Покон гласить, що кожен із нас має своє коло творення, тобто ми постійно проявляємо, миротворимо навколо себе певну частину буття. Таким чином Всебог, перебуваючи в духовному серці кожної істоти, через образи нашої душі створює всі світи. Оскільки образи душі — це наше творіння, те, що буде створено, безпосередньо залежить від нас, ми відповідальні за це в минулому, теперішньому й майбутньому.

Коли це творіння — дурне, неправильне, тобто не відповідає законам Прави, до нас приходить Карна, спрямовуючи до виправлення вчиненого. Всебог, як найвищий Учитель, таким чином навчає своїх дітей бути Богами. При цьому ми виступаємо співтворцями Всевишнього — саме через нас Він творить світ.

Коли дитина накоїла дурниць, вона прагне уникнути відповідальності, звинувачуючи в цьому інших людей, істот або й цілий світ. Саме так і чинять люди. Істинний Яр, Радарь має чітко усвідомлювати, що його коло творення — це справа його власних рук, отже, він повинен чесно брати на себе відповідальність і виправляти створене неправедно, тобто творити в руслі Прави.

Щоб справді правильно творити, треба володіти істинним знанням світу — Відою, яке здобувається в процесі навчання у відповідального, чистого духовного Вчителя й перевіряється власним досвідом.

Усвідомивши й діючи згідно з цим Божественним Знанням, душа стає більш самопроявленою і самоусвідомленою. Саме для цього ми й народжуємось у тілесному світі Яви: щоб жити в щасті й радості повного самопроявлення, ми маємо бути завжди вірними цій істині — Віді Прави, закладеній у Поконі, і не перекладати свою відповідальність на інших.

ЗРОЩУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ:

1. Пунктуальність. Припиніть запізнюватися — раз і назавжди залиште цю звичку. Приходьте вчасно, цінуйте свій час і час іншої людини. Це перший крок до відповідальності.

2. Борги. Поверніть усі борги і більше не беріть у борг. Даючи в борг, давайте стільки, скільки ви готові подарувати. Будьте готові до того, що людина може вам не повернути.

Борги — це кармічні вузли, які затягують у матеріальність і створюють витік енергії. Вчіться жити на ті ресурси, які вам даються. Якщо ви чесна, праведна й відповідальна людина, то у вас обов’язково все буде добре з матеріальними ресурсами для забезпечення життя.

3. Оточення. Зверніть увагу на людей, які перебувають у вашому колі творення. Це рідні, близькі, друзі, колеги, брати й сестри, громада тощо. Усвідомте, що всі ці стосунки — це ваша відповідальність. Ставтеся до людей так, як ви хотіли б, щоб вони ставилися до вас.

ВІРНІСТЬ

Вірність — це божественна якість, яка характеризує чисту, високо розвинену душу. Суть вірності полягає в дієвому, непохитному виконанні свого обов’язку перед Родом Всевишнім, Рідними Богами, Духовними Вчителями та Предками. Це означає спадкоємність і послідовність у слідуванні та проходженні духовним шляхом, а також у щоденних взаєминах між людьми.

Вірність починається з відповідальності. Коли людина відчуває свою причетність до спільного і приймає рішення непохитно слідувати своїм цінностям, переконанням і взятим на себе обов’язкам. Вона робить це щиро, від душі — навіть тоді, коли її слідування суперечить особистим інтересам або позбавляє можливої вигоди, коли доводиться жертвувати чимось особистим заради великого спільного. Це одне з найбільших випробувань на духовному шляху.

У духовному світі істинний Радар, Яр, який узяв на себе відповідальність перед Всебогом, Рідними Богами й Предками, прийняв Духовного Вчителя, обітницю й клятву в Ланцюгу Учнівської Наступності — обов’язково проходитиме випробування на вірність.

Це випробування надсилається кожному Радарю, Яру самим Всевишнім і Рідними Богами, які стоять на сторожі й перевіряють тих, хто вступив у Духовний Рід, на дотримання Зерен Правди. У духовному світі все чесно й справедливо, тут неможливо нікого обдурити. Духовний чин — це відповідальність, і лише зрілі та достойні душі можуть впоратись із тією силою, яку він дає.

Усвідомлюючи ланцюг перероджень і маючи широту свідомості, Яр, що йде шляхом Жива-Ярги, розуміє, що навіть стоячи перед обличчям смерті, залишаючись вірним своїм цінностям і переконанням — його душа покине цей світ з Честю, у високому стані Духа, а отже підніметься у Вищі Духовні Світи й зможе отримати вищий рівень наступного земного втілення.

Той же, хто зрадить свої цінності, переконання, дані обітниці та клятви — той зрадить самого Всебога, а значить, у наступних життях опуститься на нижчий рівень свідомості. Навіть якщо він зраджує заради збереження власного життя — до кінця своїх днів залишиться зрадником, і цей вчинок зганьбить його, понизить його духовно-енергетичні можливості.

Слід зради ляже суворим кармічним тягарем на його душу й залишиться з ним у наступних втіленнях як те, що доведеться відпрацьовувати. Це тяжкий тягар для душі.

Вірність і Відданість

Близькі й споріднені поняття — вірність і відданість. Обидва вони є ключовими та надзвичайно важливими на духовному шляху.

Вірність — це слідування своїм переконанням, обітницям, цінностям, обраному шляху. Вірність має конкретну мету й мотивацію. Вона надає людині сили, спонукає рухатися вперед до поставленої цілі, і в момент вибору шляху — відіграє ключову роль у рішенні людини.

Відданість не має конкретної мети — вона ґрунтується на безумовній любові та є її прямим проявом. Пес, який щиро любить свого господаря, відданий йому до кінця життя. Вовк і вовчиця віддані одне одному все життя. Їхні стосунки побудовані на вірності й відданості, завдяки чому у них злагоджені сім’ї, чітка ієрархія та лад у зграї. Вовча зграя — гідний приклад злагодженої команди. Вони ніколи не б’ються між собою. Кожен знає своє місце й свої функції, чітко їм слідує.

Відданість Всебогові також базується на безумовній любові, відкритості, самопожертві й щирості. Така відданість може мати безособовий або особистий характер.

Безособова відданість проявляється як безпосередня взаємодія людини з Божественним світом. Людина звертається до Всебога, до Рідних Богів по допомогу й підтримку, молиться, медитує, займається духовними практиками, саморозвитком. Вона отримує від Божественного світу благословення, підтримку й допомогу.

Подібно до того, як маленька дитина, якій батьки допомагають у всьому, так і Божественні сили підтримують щиру, віддану людину — свою дитину. Ці стосунки мають односторонній характер: дитина ще мала, а Божественні сили — великі. Вони забезпечують її всім необхідним. Вона ж на цьому етапі лише зростає та вчиться, нічого не віддаючи у відповідь, повністю зосереджена на собі та власних потребах.

Але дитина дорослішає, розвивається — і настає час, коли вона стає дорослою, здатною діяти самостійно у цьому світі. Вона стає Радарем, Яром, дввічінародженим — приймає Вчення й Учителя. Її приймають у Духовну Родину, де вона знаходить Духовного Батька та Духовну Матір. З цього моменту вона прийнята у Духовний Рід і поєднана з Ланцюгом Учнівської Наступності. Радар дає обітницю Вірності при посвяті перед Всебогом і Рідними Богами, вступаючи до Духовного Роду та поєднуючись з Ланцюгом Учнівської Наступності й своїм Учителем.

Відтепер її стосунки з Богом стають особистими. Вони проявляються через стосунки з духовним Учителем — людиною, яку Радарь, Яр приймає як особисте втілення Божественної сили, як свій зв’язок з Богом у Явному світі.

Такі стосунки дані людині для того, щоб вона могла практично проявити свою відданість — через дії та вчинки. Вони не мають бути сліпими або фанатичними, не повинні базуватися на страху чи прагненні вигоди. Ні — це не має нічого спільного з духовним шляхом. Стосунки з Духовним Учителем будуються на любові й здоровому глузді. Вони довірливі, дружні й родинні.

У давнину учнів дуже суворо випробовували на вірність і відданість. Учень міг роками копати город і замітати двір, перш ніж йому відкривали доступ до Вчення та посвяти. Це робилося для того, щоб перевірити, чи здатен він бути вірним, чи буде відданим. Коли учень, що пройшов випробування вірністю, отримував вчення — він стрімко зростав і досягав успіху в практиці.

Відданість — основоположна й ключова ланка у практиці. Духовний шлях базується на вірності й відданості. Відданість завжди містить у собі певну жертовність. І те, наскільки людина готова жертвувати, скільки вона віддає, скільки вкладає у стосунки — прямо впливає на результат, на те, що вона отримає навзаєм.

Духовний шлях вимагає дисципліни, чіткого слідування Вченню й безумовного прийняття Учителя. Учень повинен бути здатним пожертвувати своїм Его, своїми особистими бажаннями, відмовитися від чогось заради досягнень на духовному шляху та на благо всіх. В особистих стосунках учень вкладається, проявляє свою віру й любов, відданість і вірність — не словами, а в реальних вчинках.

Йдучи духовним шляхом, Радарь, Яр, що прагне до саморозкриття, до пізнання Всебога та Вчення — отримує завдання й випробування від свого Учителя, які мають сприяти його духовному зростанню. Ці випробування можуть здаватися нелогічними, учень може не розуміти, для чого вони. Але вже після виконання завдання картина стає ясною: він розуміє сенс випробування, його світогляд розширюється.

Вірність — одна з основоположних засад будь-яких міцних стосунків між людьми, зокрема — в сім’ї. Вона проявляється в здатності партнерів разом йти по життю, долаючи труднощі й перешкоди. Обітниця вірності, яку дають один одному подружжя під час обряду вінчання — це зерно правди, яке потрібно виконувати протягом усього життя. З нього починається шлях подружнього життя.

Вірність — це високе виявлення зрілої душі, свідчення міцного духу, сильної волі. Це справжня впевненість в існуванні Бога; сталість у переконаннях, довіра у стосунках, неспроможність на зраду, відданість.

У слові «вірність» той самий корінь, що і в слові «віра», тому їхній зміст подібний. Світ постійно змінюється, і часто потрібно приймати рішення не маючи доказів, а керуючись глибинним розумінням законів Прави. Так проявляється вірність Істині. А отже, вірність — це також вміння приймати речі такими, якими вони є.

Бути задоволеним і приймати світ у всьому його різноманітті — це найвища ступінь доброчесності Радаря, Яра. Але це не означає бути пасивним, беззахисним чи лінивим — потрібно діяти, шукати причину труднощів у собі, вірно слідуючи ведичному шляху. Вірність зміцнює волю і дарує відчуття великої сили й повної впевненості. Так народжується Воля.

ВОЛЯ

УТРИМАННЯ

СОВІСТЬ

САМОРОЗВИТОК

БЛАГОЧЕСТЯ

НАБОЖНІСТЬ